Постанова

від 22.01.2025 по справі 910/7842/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2025 р. Справа№ 910/7842/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Марченко Д. П. - представник; Герлянд К. В. - керівник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2024 (повний текст рішення складено 22.10.2024)

у справі № 910/7842/24 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІНД ІНТЕРСЛУХ КИЇВ"

про стягнення 563 377,55 грн штрафних санкцій

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2024 року Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІНД ІНТЕРСЛУХ КИЇВ" про стягнення 563 377,55 грн штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 22.06.2023 № 59 в частині поставки товару у встановлений договором строк.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/7842/24 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем нараховано штрафні санкції за період з 15.07.2023 до 29.12.2023, в той час, як судом встановлено, що порушення строку поставки товару у вказаний період не відбулося, а тому й відсутні підстави нараховувати штрафні санкцій за вказаний період.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/7842/24, Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, 49 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 3, 6, 204, 627 ЦК України, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Зокрема, скаржник зазначає, що виходячи з умов договору, визначеного ст. 204 ЦК України принципу правомірності правочину у Департаменту охорони здоров`я виникло право нарахування штрафних санкцій після спливу 10-денного строку з моменту отримання письмової заявки відповідачем на постачання товару, тобто, з 15.07.2023 по 29.12.2023.

Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що правовий аналіз п. 5.1 договору свідчить про те, що сторони визначили строк поставки товару протягом 2023 року, конкретизуючи у дужках, що не більше 10 днів з дати отримання заявки замовника, але не пізніше 29.12.2023, тобто у будь-який момент з 04.07.2023 до 29.12.2023.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 (колегія суддів у складі: головуючої Ходаківської І.П., суддів Владимиренко С.В., Демидової А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення господарського суду міста Києва від міста Києва від 26.09.2024 по справі № 910/7842/24 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.12.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення господарського суду міста Києва від міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/7842/24; розгляд справи № 910/7842/24 відкладено на 22.01.2025.

Присутній у судовому засіданні 22.01.2025 представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач явку свого представника у судове засідання 22.01.2025 не забезпечив. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

До визначеної дати проведення судового засідання від позивача не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 22.01.2025.

Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника позивача.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору від 22.06.2023 № 59, укладеного між позивачем та відповідачем, останній взяв на себе зобов`язання у 2023 році поставити замовнику, а замовник прийняти та оплатити товар - 33180000-5 Апаратура для підтримування фізіологічних функцій організму (Системи кохлеарної імплантації, 2 лота), зазначений в специфікації (додаток 1), а саме: лот 2 - 33185200-2 Кохлеарні імплантати - Система кохлеарної імплантації, призначена для компенсації глухоти (35643 Система кохлеарної імплантації) - 4 шт., найменування, кількість, ціна за одиницю та загальна сума товарів зазначені в специфікації (додаток 1).

Згідно з п 3.1 договору його сума становить 3 161 636,00 грн, у тому числі ПДВ: 206 836,00 грн (ціна договору визначається з урахуванням розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України).

В п. 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться відповідно до статті 49 Бюджетного кодексу України шляхом оплати замовником вартості товарів, зазначених в специфікації до договору, після їх отримання та згідно пред`явленої учасником видаткової накладної.

Пунктом 5.1 узгоджено, що строк поставки товарів: протягом 2023 року (не більше 10 днів з дати отримання письмової заявки замовника, але не пізніше 29.12.2023).

В пп. 6.3.1 встановлено зобов`язання відповідача забезпечити поставку товарів у строки, встановлені договором.

За положеннями п.7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань учасник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожен день затримки.

Строк дії договору - з моменту підписання і до 29.12.2023, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань та умов договору (пункт 10.1 договору).

На виконання умов договору 04.07.2023 позивачем направлено відповідачу заявку на постачання № 061-190/уо, яка отримана останнім 04.07.2023.

Звертаючись з позовом у даній справі, Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) послався на те, що в обумовлений договором строк (не більше 10 днів з дати отримання письмової заявки замовника), тобто до 14.07.2023, відповідач товар не поставив, у зв`язку з чим йому було нараховано штрафні санкцій у загальному розмірі 563 377,55 грн за період з 15.07.2023 до 29.12.2023.

Листом від 12.02.2024 № 061-1859 позивач направив відповідачу претензію про стягнення штрафних санкцій.

19.03.2024 претензію № 061-2956 від 18.03.2024 було направлено повторно, проте відповідачем її задоволено не було.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказав на те, що позивач неправильно тлумачить пункт 5.1 договору та неправильно визначив останній день поставки товару.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 656 ЦК України).

Згідно з положеннями частини першої статті 662 та статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не здійснив поставку товару у строк - не більше 10 днів з дати отримання письмової заявки замовника, тобто до 14.07.2023, що на думку позивача є підставою для нарахування штрафних санкцій, передбачених п. 7.2 договору за період з 15.07.2023 до 29.12.2023.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки ч.1 ст.217 ГК України).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України).

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч.1 ст.218 ГК України).

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Частиною 4, 6 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За положеннями ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті п. 5.1 укладеного між сторонами договору строк поставки товарів визначено - протягом 2023 року (не більше 10 днів з дати отримання письмової заявки замовника, але не пізніше 29.12.2023).

Як вірно враховано місцевим господарським судом, відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється згідно з статтею 213 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 213 ЦК України При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Апеляційний господарський суд, врахувавши зміст договору в цілому та спірного п. 5.1, дійшов висновку, що ним не передбачено чітких часових проміжків поставки, встановлених у конкретних числах, чи датах - від і до, оскільки ним визначено, що поставка може відбуватись протягом 2023 року, не більше 10 днів після надання заявки, але він містить кінцевий пересічний строк поставки - до 29.12.2023, про що наголошував сам позивач - Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у своєму листі-вимозі від 11.01.2024 № 061-646, адресованому Акціонерному товариству "ЮНЕКС БАНК" (а.с. 57). Тобто, поставка повинна бути здійснена саме до цієї дати, а відтак погоджується з господарським судом першої інстанції, що прострочення з поставки товару за умовами договору розпочинається після 29.12.2023.

При цьому місцевим господарським судом обґрунтовано у цьому зв`язку взято до уваги правову позицію Верховного Суду щодо правила про те, що особа, яка включила ту або іншу умову у договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав), яку викладено у постановах Верховного Суду: від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19, від 10.12.2019 у справі № 910/878/19, від 13.12.2023 у справі №910/12904/22.

З огляду на викладене, приписи статей 251, 254, 651, 653, 655, 663 ЦК України, встановлений судом факт відсутності прострочення поставки у заявлений період, правомірним є висновок місцевого господарського суду про відмову в позові.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Судові витрати

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/7842/24 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано - 27.01.2025.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова