Рішення

від 23.01.2025 по справі 910/4588/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.01.2025Справа № 910/4588/19За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна"

до Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця

про стягнення 1635791,64 грн

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Літовка М.В.

Представники учасників справи:

від позивача: Мартинович А.Б.

від відповідача: Пащенко О.О.

В судовому засіданні 23.01.2025 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" звернулося до суду з позовом до Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця про стягнення 922604,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив свої грошові зобов`язання за договором № 617-р від 02.10.2018, в зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 780010,80 грн, пеню у розмірі 104628,30 грн, 3% річних у розмірі 8719,00 грн, втрати від інфляції у розмірі 29246,34 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16.05.2019.

16.05.2019 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 30.05.2019.

Ухвалою суду від 30.05.2019 відкладено підготовче засідання на 24.06.2019.

24.06.2019 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.07.2019.

Ухвалою суду від 22.07.2019 відкладено судове засідання на 19.08.2019.

В судовому засіданні 19.08.2019 оголошено перерву до 05.09.2019.

В судовому засіданні 05.09.2019 оголошено перерву до 19.09.2019.

В судовому засіданні 19.09.2019 оголошено перерву до 03.10.2019.

В судовому засіданні 03.10.2019 вирішено повернутись до розгляду справи № 910/4588/19 у підготовчому провадженні та призначено підготовче засідання на 07.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 призначено у справі № 910/4588/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" до Національного медичного університету ім О.О.Богомольця про стягнення 922604,44 грн судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, зупинено провадження у справі.

12.12.2019 через канцелярію суду від експертної установи надійшло клопотання про надання додаткових документів, необхідних для проведення експертизи.

Супровідним листом від 16.12.2019 матеріали справи витребувано з експертної установи.

07.02.2020 матеріали справи надійшли до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою суду від 12.02.2020 поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 24.02.2020 та встановлено строк для надання документів на виконання клопотання експерта до 21.02.2020.

21.02.2020 від відповідача надійшли письмові пояснення та документи.

Ухвалою суду від 24.02.2020 відкладено підготовче засідання на 10.03.2020.

05.03.2020 від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвал суду від 12.02.2020 з додатками.

Ухвалою суду від 10.03.2020 долучено подані сторонами докази до матеріалів справи, зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

05.07.2022 через канцелярію суду від експерта надійшло клопотання про погодження дати проведення обстеження об`єкту дослідження.

07.07.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про узгодження дати та часу проведення обстеження об`єкту дослідження на 14.07.2022, з зазначенням повноважних осіб. Зазначено про забезпечення безперешкодного доступу до об`єкту дослідження та належні умови роботи експерту.

Ухвалою суду від 09.08.2022 поновлено провадження у справі, погоджено дату проведення обстеження об`єкта дослідження та зупинено провадження у справі.

12.08.2024 від експертної установи надійшли матеріали справи № 910/4588/19 та висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 19.06.2024 № 29245/29-44.

Ухвалою суду від 22.08.2024 поновлено провадження у справі №910/4588/19. Підготовче засідання призначено на 09.09.2024.

06.09.2024 від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

У підготовчому засіданні 09.09.2024 суд протокольною ухвалою оголосив перерву до 24.10.2024.

23.10.2024 від позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог.

24.10.2024 від відповідача до суду надійшли пояснення.

В підготовчому засіданні 24.10.2024 судом прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог, справа розглядається з урахуванням поданої позивачем заяви. Наразі предметом спору є стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 1635791,64 грн, з яких сума основного боргу - 780010,80 грн, сума втрат від інфляції - 577144,27 грн, сума 3% річних - 139003,95 грн, сума пені - 139632,62 грн.

В підготовчому засіданні 24.10.2024 суд оголосив перерву до 07.11.2024.

05.11.2024 від відповідача до суду надійшли пояснення щодо заяви позивача про збільшення позовних вимог, в якій він заперечує проти поданої заяви та позовних вимог в цілому.

Ухвалою суду від 07.11.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 21.11.2024.

Судове засідання 21.11.2024 не відбулось, сторони були повідомлені ухвалою суду від 21.11.2024 про призначення судового засідання на 09.12.2024.

В судовому засіданні 09.12.2024 оголошено перерву до 23.01.2025.

В судовому засіданні 23.01.2025 представник позивача підтримав обставини, викладені в заявах по суті спору на підтвердження позовних вимог.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених в заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За результатами проведеної закупівлі 02.10.2018 між Національним медичним університетом імені О.О.Богомольця (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" (підрядник) укладено договорі № 617-р на виконання робіт з Аварійний капітальний ремонт будівлі гуртожитку № 7 НМУ імені О.О.Богомольця за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 39. Додаткові роботи.

Згідно п. 1.1, 1.2 договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання протягом 2018 року виконати роботи, зазначені у п. 1.2 цього договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці роботи. Підрядник зобов`язується виконати роботи згідно ДСТУ-Б.Д.1.1-1:2013 Аварійний капітальний ремонт будівлі гуртожитку № 7 НМУ імені О.О.Богомольця за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 39. Додаткові роботи і здати замовникові цей об`єкт, а замовник зобов`язується надати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, будівельний об`єкт (фронт робіт), прийняти закінчений об`єкт і оплатити вартість (здійснити фінансування робіт) з аварійного капітального ремонту об`єкту на умовах цього договору.

Обсяги, види та вартість робіт, що становлять предмет договору, визначаються сторонами в даному договорі на проектно-кошторисній документації, яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.3 договору).

Згідно п. 3.1 договору вартість робіт з аварійного капітального ремонту об`єкту визначена твердою договірною ціною і становить 780010,80 грн згідно договірної ціни (додаток № 2).

Відповідно до п. 4.2 договору розрахунки здійснюються за фактично виконані обсяги робіт на підставі оформлених актів за формою № КБ-2в і довідкою за формою № КБ-3.

Роботи з аварійного капітального ремонту об`єкту виконуються у корпусі, що функціонує. Виконання робіт по аварійному капітальному ремонту об`єкту за цим договором здійснюється згідно графіку виконання робіт (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору. Початком робіт є дата підписання договору. Виконання робіт з аварійного капітального ремонту підрядник розпочинає після підписання даного договору та у строки згідно календарного графіка виконання робіт (додаток № 1). Про початок та завершення виконання робіт сторони можуть складати акт (п. 5.1-5.3 договору).

Пунктом 6.3.8 договору підрядник зобов`язується здійснювати роботи за договором з дотриманням законодавства, державних стандартів, норм та правил, архітектурних вимог і технічних умов відповідно до проектних рішень.

Підрядник має право на дострокове виконання робіт за письмовим погодженням з замовником (п. 6.4.2 договору).

Згідно п. 10.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань, але не пізніше 31.12.2018.

До матеріалів справи долучено додаток № 1 до договору "Календарний графік виконання робіт"; додаток № 2 "Договірна ціна" на суму 780010,80 грн; додаток № 3 "Дефектний акт"; додаток № 4 "Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на суму 613430,00 грн; "Підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1"; "Розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1"; додаток № 5 "Розрахунок розміру кошторисної заробітної плати".

Згідно зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва Аварійний капітальний ремонт будівлі гуртожитку № 7 НМУ імені О.О.Богомольця за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 39. Додаткові роботи від 02.08.2018 загальна вартість становить 794492,00 грн.

На підтвердження вартості виконаних за договором № 617-р від 02.10.2018 робіт позивач долучив довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень 2018 від 08.10.2018 на суму 780010,80 грн та акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 на суму 780010,80 грн, підписаний 08.10.2018. Крім підпису представників сторін акт містить відтиски печаток контрагентів.

Твердження відповідача про викрадення печатки не підтверджені належними та допустимими доказами. Не надано суду доказів звернення до поліції щодо викрадення печатки, як і не надано доказів, що саме печатка, відтиск якої міститься на спірному акті, була викрадена станом на дату підписання акту. Як і відсутні докази (наказ) щодо встановлення заборони використання у діяльності університету печатки, яка, за словами відповідача, була викрадена.

Також позивачем долучено до матеріалів справи експертний звіт щодо розгляду кошторисної частини проектної документації (позитивний) по робочому проекту "Аварійний капітальний ремонт будівлі гуртожитку № 7 НМУ імені О.О.Богомольця за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 39. Додаткові роботи" від 01.08.2018 № 15285, яким підтверджено, що загальна кошторисна вартість будівництва у поточних цінах станом на 01.08.2018 складає 794492,00 грн.

Як зазначає позивач, відповідач не оплатив вартість виконаних робіт, виконання яких підтверджено актом № 1 від 08.10.2018, в зв`язку з чим він звернувся з претензією № 144/18 від 02.11.2018, в якій він просив сплатити заборгованість у розмірі 780010,80 грн протягом 5 банківських днів з дня отримання претензії. На претензії міститься відмітка з проставленим вхідним номером та датою (№ 1872 від 05.11.2018). Відповідач не заперечив та не спростував обставин отримання та реєстрації претензії 05.11.2018.

Позивач також звернувся з претензією № 170/18 від 04.12.2018, в якій просив сплатити борг у розмірі 780010,80 грн протягом 5 банківських днів з дня отримання претензії. До матеріалів справи долучено докази направлення та отримання претензії відповідачем.

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму заборгованості не оплатив.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує обставини виконання позивачем робіт за договором № 617-р від 02.10.2018, оскільки, первинні документи підписані не уповноваженою на те особою проректором з науково-педагогічної роботи та перспективного розвитку НМУ О.О.Богомольця Никитюком О.А.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст. 837-864 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 883 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Оскільки, відповідачем заперечувались обставини щодо виконання позивачем робіт за договором № 617-р від 02.10.2018, судом було призначено у справі судову експертизу.

На вирішення експерту судом було поставлено наступні питання: Який перелік та об`єми фактично виконаних будівельних робіт з будівництва (ремонту, реконструкції) на об`єкті "Аварійний капітальний ремонт будівлі гуртожитку № 7 НМУ імені О.О. Богомольця за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 39. Додаткові роботи" виконано на підставі договору № 617-р від 02.10.2018 згідно акту виконаних робіт від 08.10.2018? Чи відповідають виконані на об`єкті "Аварійний капітальний ремонт будівлі гуртожитку № 7 НМУ імені О.О. Богомольця за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 39" роботи умовам договору № 617-р від 02.10.2018, акту виконаних робіт від 08.10.2018 та нормативно-правовим документам? Якщо ні, то в якій саме частині?

У висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 19.06.2024 № 29245/29-44 було зроблено наступні висновки: перелік та обсяги фактично виконаних робіт на об`єкті " Аварійний капітальний ремонт будівлі гуртожитку № 7 НМУ імені О.О.Богомольця за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 39. Додаткові роботи", які виконувались на підставі договору № 617-р від 02.10.2018 в цілому відповідають даним акту № 1 виконаних робіт від 08.10.2018. Перелік та обсяги робіт та матеріалів, які внесені до акту № 1, але фактично не виконаних, та завищені обсяги витрат будівельних матеріалів наведено у таблиці № 1 дослідницької частини. Вартість цих робіт та матеріалів складає 3850,80 грн враховуючи ПДВ. Перелік та обсяги робіт, які фактично виконані на об`єкті відповідають даним договірної ціни до договору № 617-р від 02.10.2018, тобто відповідають умовам договору. Виконані роботи відповідають вимогам, відповідно до яких повинні виконуватись роботи, які наведені у дослідницькій частині.

Отже, експертним висновком встановлено виконання позивачем підрядних робіт, які відповідають вимогам та умовам договору № 617-р від 02.10.2018 на загальну суму 776160,00 грн (780010,80-3850,80). Також експертом встановлено, у порівнянні з даними акту № 1 виконаних робіт за жовтень 2018 на суму 780010,80 грн, за договором № 617-р від 02.10.2018, невідповідність фактично виконаних робіт даним вказаного акту, а саме: не виконано ізоляцію труб опалення в приміщенні фойє; встановлено меншу кількість не утеплених розеток та рамок до них; завищено кількість використаного молдінгу навкруги дзеркала в фойє; завищено кількість використаного матеріалу порівняно з кошторисною нормою; використання матеріалу не передбачено складом робіт кошторисної норми (детальний опис міститься у експертному висновку). Тобто вартість робіт та матеріалів, які фактично не виконані, але вказані в акті за жовтень 2018 складають 3850,80 грн.

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У суду відсутні підстави вважати встановлені у експертному висновку обставини недостовірними і вони не спростовуються іншими долученими до матеріалів справи доказами. Крім того, висновки експерта зроблені за результатами огляду приміщення гуртожитку № 7 НМУ імені О.О.Богомольця за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 39.

За таких умов, суд вважає доведеними обставини щодо виконання робіт позивачем на підставі договору № 617-р від 02.10.2018 на загальну суму 776160,00 грн.

Щодо посилання позивача на експертний звіт від 01.08.2018 № 15285 щодо розгляду кошторисної частини проектної документації (позитивний), то вказаним звітом не підтверджуються обставини виконання позивачем робіт за договором, а тому означений доказ не спростовує висновків судової експертизи про включення до акту від 08.10.2018 не виконаних в дійсності робіт.

Заперечення відповідача, що експертом не встановлено обставин виконання робіт саме позивачем, суд не приймає до уваги, оскільки, відповідач не надав доказів того, що означені роботи виконувались іншою особою, ніж позивач. Доказів укладення з іншою підрядною організацією договору на виконання робіт обумовлених договором № 617-р від 02.10.2018 відповідач суду не надав, як і не зазначив про укладання будь-якого іншого договору.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, договором № 617-р від 02.10.2018 не було обумовлено строки оплати роботи, позивач звернувся до відповідача з претензією, яка була ним отримана 05.11.2018.

Отже, з урахуванням приписів ст. 530 ЦК України, вимог претензії та дати її отримання, відповідач зобов`язаний був оплатити вартість виконаних позивачем робіт у строк до 12.11.2018. Тобто з 13.11.2018 відповідач прострочив своє грошове зобов`язання на суму 776160,00 грн.

Доказів оплати відповідачем вартості виконаних робіт на суму 776160,00 грн суду надано не було.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

З урахуванням поданих доказів та встановлених судом обставин, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 776160,00 грн підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача про відсутність у його представника повноважень на підписання договору та інших первинних документів за ним, суд зазначає наступне.

Договір № 617-р від 02.10.2018, додатки до нього та акт № 1 від 08.10.2018 був підписаний з боку відповідача проректором з науково-педагогічної роботи та перспективного розвитку Никитюком Олександром Андрійовичем на підставі наказу № 39 від 22.01.2015 "Про делегування прав" (долучений до матеріалів справи). Означеним наказом ректор університету делегувала ОСОБА_1 право підпису господарських договорів, актів приймання виконаних робіт; договорів на придбання товарів, матеріалів, обладнання, робіт, послуг та актів приймання виконаних робіт, послуг; договорів на проведення поточних, капітальних ремонтів навчальних корпусів та гуртожитків та актів приймання виконаних робіт.

Крім того, проректору ОСОБА_1 було видано довіреність від 01.08.2014, дійсну до 01.08.2019, якою також надано право підписувати від імені Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця договори та акти.

Вказані документи були долучені до матеріалів справи позивачем, який зазначив, що йому вони були надані під час укладення договору № 47 від 05.05.2018 на виконання підрядних робіт по об`єкту "Аварійний капітальний ремонт будівлі гуртожитку № 7 НМУ імені О.О.Богомольця за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 39. " На виконання саме додаткових робіт, які не могли бути виявлені під час укладення договору № 47 від 05.05.2018, був укладений спірний договір № 617-р від 02.10.2018.

Відповідачем до матеріалів справи долучено наказ від 14.09.2018 № 6-з "Про звільнення ОСОБА_1 ", згідно якого наказано звільнити з 14.09.2018 з посади проректора з науково-педагогічної роботи та перспективного розвитку ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до ст. 244, 246 ЦК України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Згідно ст. 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Права та обов`язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася. Законом може бути встановлено право особи видавати безвідкличні довіреності на певний час. Безвідклична довіреність з корпоративних прав видається відповідно до закону, що регулює діяльність відповідних господарських товариств.

Докази відмови відповідача від прийняття робіт за договором № 617-р від 02.10.2018 в матеріалах справи відсутні, натомість, ремонтні роботи були виконі позивачем та їх результат використовується відповідачем без зауважень. Крім того, суду не було надано доказів в підтвердження обставин скасування довіреності підписанта договору та повідомлення про це повіреного та позивача.

Суд відзначає, що наявність не скасованої довіреності на право підписання договорів та актів у Никитюка О.А. термін дії якої не сплинув підтверджує наявність повноважень у представника та не впливає на дійсність документів, підписаних такою особою, не залежно від проставлення на них печатки університету. Хоча, як уже було зазначено вище судом, всі спірні первинні документи містять і підпис представника відповідача і відтиск печатки університету. Натомість, докази викрадення печатки та прийняття відповідного рішення про її не використання у господарській діяльності університету надані суду не були.

Отже заперечення відповідача про відсутність повноважень у особи, яка приймала роботи за договором не спростовують обставин виконання позивачем означених робіт та їх подальше використання відповідачем. А отже заперечення відповідача не спростовують його обов`язку оплатити виконані йому роботи, результати яких він використовує.

Крім того, позивач просить суд стягнути із відповідача пеню у розмірі 139632,62 грн за період з 13.11.2018 по 13.05.2019, 3% річних у розмірі 139003,95 грн та інфляційні втрати у сумі 577144,27 грн, нараховані за період з 13.11.2018 по 21.10.2024.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим за частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Ставка нарахування пені не передбачена чинним законодавством щодо правовідносин, які склались між сторонами, а умовами договору № 617-р від 02.10.2018 не передбачено відповідальність замовника за несвоєчасну оплату вартості виконаних робіт, в тому числі у вигляді пені. А тому суд не вбачає правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату виконаних робіт і відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 № 904/4156/18.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як уже було встановлено судом вище, вартість виконаних позивачем робіт становить 776160,00 грн, а отже втрати від інфляції та 3% річних розраховуються судом на означену суму боргу.

Згідно перерахунку суду сума 3% річних за період з 13.11.2018 по 21.10.2024 , що підлягає стягненню з відповідача становить 138317,71 грн.

Згідно перерахунку суду сума втрат від інфляції є більшою, ніж визначив позивач, а тому з відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції у визначеному позивачем розмірі - 577144,27 грн, з огляду на приписи ст. 237 ГПК України.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням встановлених судом обставин.

Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, оскільки, на його думку 3% річних та втрати від інфляції можуть бути стягнуті лише за 3 роки.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних та втрати від інфляції за період з 13.11.2018 по 21.10.2024.

До суду позивач звернувся 10.04.2019. Тобто станом на дату звернення до суду трирічний строк позовної давності не сплинув, а пред`явленням позову такий строк переривався і не розпочався знову.

Тобто позовна давність не була пропущена позивачем, а тому відсутні підстави для застосування до правовідносин строку позовної давності.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 13; ідентифікаційний код 02010787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вулиця Волошкова, будинок 42/2, офіс 1; ідентифікаційний код 33776341) суму основного боргу у розмірі 776160 (сімсот сімдесят шість тисяч сто шістдесят) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 138317 (сто тридцять вісім тисяч триста сімнадцять) грн 71 коп., втрати від інфляції у розмірі 577144 (п`ятсот сімдесят сім тисяч сто сорок чотири) грн 27 коп. та судовий збір у розмірі 22374 (двадцять дві тисячі триста сімдесят чотири) грн 33 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 3850,80 грн, пені у розмірі 139632,62 грн, 3% річних у розмірі 686,24 грн - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 28.01.2025

Суддя І.В.Усатенко