Рішення

від 15.01.2025 по справі 911/2583/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2583/24

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянув в порядку загального позовного провадження справу за позовом

Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Будівельне Об`єднання-3» (08128, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Мила(з), вул. Комарова, будинок 38, офіс 1, код: 37474949)

до

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комарова-38» (08128, Київська обл., Бучанський р-н, село Мила, вул. Комарова, будинок 38, код: 45303610)

про зобов`язання укласти договір,

за участю представників учасників справи:

від позивача:не з`явився;

від відповідача:Рог А.С.;

І. Зміст позовних вимог та заперечень.

На адресу суду 25.09.2024 надійшла позовна заява Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Будівельне Об`єднання-3» (надалі позивач) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комарова-38» (надалі відповідач/ОСББ) про зобов`язання останнього укласти договір про надання у сумісне користування земельної ділянки та частини потужностей комунікацій з відшкодуванням витрат позивача (надалі Договір).

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснює обслуговування будинку та після створення ОСББ, відповідач систематично вимагає передати земельну ділянку, технічну та іншу документацію на будинок, підстанцію, яка будувалася та використовується не тільки для обслуговування будинку відповідача, а також із метою обслуговування інших будинків.

Без використання комунікацій, що належать позивачу на праві власності надання послуг з електропостачання, водопостачання та водовідведення є неможливим в силу відсутності інших джерел підключення, а користування земельною ділянкою, на якій розташований будинок відповідача потребує належного правового оформлення.

Тобто оскільки земельна ділянка, технічні комунікації, інше обладнання, належать позивачу, а тому не може бути передано у власність відповідача, як він того вимагає, позивач ініціював укласти Договір, в якому запропонував врегулювати умови їх використання та несення витрат на їх утримання.

Проте відповідач відмовився укласти Договір, в редакції запропонованій позивачем, що стало підставою для звернення до суду із розглядуваним позовом про спонукання його укласти у судовому порядку.

Аргументи відповідача.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що укладання Договору не є для нього обов`язковим, а тому позивач не має права вимагати від відповідача його укладення у примусовому порядку, адже такий примус не відповідатиме принципу свободу договору.

До того ж, як зазначає відповідач, укладення Договору на умовах, запропонованих позивачем, порушуватиме права та охоронювані законом інтереси відповідача, а щодо земельної ділянки, що є одним із об`єктів права користування, яким позивач намагається врегулювати в Договорі, наразі триває господарський спір з ініціативи відповідача, наслідком якого може бути витребування цієї земельної ділянки на користь відповідача, як законного її власника.

ІІ. Рух справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.10.2024 позовну заяву залишено без руху.

Засобами підсистеми «Електронний суд» 14.10.2024 представником позивача сформовано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 28.10.2024 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання, яке судом неодноразово відкладалося.

В системі «Електронний суд» 15.11.2024 відповідачем сформовано відзив на позовну заяву.

Позивачем 27.11.2024 в підсистемі «Електронний суд» сформовано клопотання про долучення доказів, а саме копії договору купівлі-продажу підстанції та копії договору безоплатного користування насосною станцією.

Ухвалою суду від 27.11.2024, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті, який також неодноразово відкладався та остаточно був призначений на 15.01.2025.

11.12.2024 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справу у зв`язку з його хворобою, яке судом було задоволено.

15.01.2025 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справу, у зв`язку із зайнятістю представника позивача у іншому судовому процесі.

Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з наступних підстав.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Отже, з огляду на те, що представник позивача двічі поспіль не з`явився в судове засідання, спираючись на імперативний припис ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності представника позивача, незалежно від причин його неявки в судове засідання.

В судове засідання 15.01.2025 з`явився представник відповідача, який заперечував проти задоволення позову.

Після виходу з нарадчої кімнати в судовому засіданні 15.01.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

У селі Мила Бучанського району Київської області по вулиці Комарова, 38 знаходиться багатоквартирний житловий будинок, до складу якого входять понад 30 квартирних приміщень та декілька приміщень комерційної нерухомості та розташований на земельній ділянці за кадастровим номером: 3222484405:03:001:0042.

ОСББ було створено 05.10.2023 власниками квартир та нежитлових приміщень в будинку та до цього моменту функції з управління будинком здійснював позивач.

Відповідач листом від 01.11.2023 повідомив позивача про створення ОСББ та відмову від послуг позивача з утримання будинку та прибудинкової території та просив передати наявну документацію на будинок, документи, на підставі яких будинок було прийнято до експлуатації, технічного паспорту, планів інженерних мереж, інвентаризаційну справу.

20.02.2024 адвокат позивача надіслав на адресу відповідача лист з пропозицією врегулювати питання використання комунікацій (електропостачання, водопостачання, водовідведення) та земельної ділянки шляхом підписання Договору, проект якого було долучено до зазначеного листа.

Необхідність такого врегулювання було обґрунтовано позивачем посиланням на те, що усі комунікації, якими користується ОСББ встановлені, змонтовані, обслуговуються та належать позивачу, як власне і земельна ділянка, на якій розташований будинок.

За умовами доданого до матеріалів справи проекту Договору позивач надає у сумісне користування, а відповідач використовує земельну ділянку, яка належить позивачу на праві власності, а також надає у користування відповідача частину потужності комунікацій (електропостачання, водопостачання, водовідведення) для сумісного користування.

Своїм листом від 06.03.2024 відповідач відмовився від укладання Договору, водночас запропонував укласти договір безоплатного сервітуту на право користування земельною ділянкою строком на 50 років.

Наразі в провадженні Господарського суді Київської області триває розгляд справи № 911/1467/24 за позовом ОСББ до позивача про витребування з чужого володіння земельної ділянки з кадастровим номером 322484405:03:001:0042, на якій зокрема розташований будинок.

ІV. Оцінка та висновки суду.

За приписами ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору (ст. 3 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилами ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до положень ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частина 1 статті 641 Цивільного кодексу України передбачає, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За змістом ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Отже, законодавцем визначено загальні критерії щодо можливості розгляду судом переддоговірних спорів, до яких, зокрема, віднесено переддоговірні господарські спори, укладення яких є обов`язковим в інших випадках, встановлених законом.

З матеріалів справи вбачається бажання позивача врегулювати із відповідачем на договірній основі умови спільного використання земельної ділянки та комунікацій, що є необхідними для обслуговування та експлуатації будинку відповідача.

При цьому позивачем не доведено, а судом не встановлено наявності у відповідача імперативного обов`язку укласти із позивачем, запропонований ним Договір чи будь-який інший договір щодо окресленого позивачем предмета Договору.

Тобто, позивачем не доведено наявності підстав для втручання з боку суду у переддоговірні відносини сторін, адже, як вбачається, вони мають бути врегульовані на принципах свободу договору та вільного визначення його умов.

Відтак, суд не наділений повноваженнями визнати укладеним договір, обов`язковість якого для відповідача законом не передбачена. Зазначене відповідає статті 19 Конституції України, згідно з якою правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Встановивши відсутність у відповідача обов`язку укласти із позивачем Договір, в запропонованій ним редакції, приймаючи до уваги, зокрема, оспорювання відповідачем у окремому провадженні права власності на земельну ділянку, право спільного користування якою охоплюється предметом Договору, існування між сторонами розбіжностей щодо приналежності комунікацій, обладнання та устаткування, суд приходить до висновку про відсутність підстав для втручання з боку суду у процес виникнення між сторонами договірних відносин та, відповідно, відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати з оплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Будівельне Об`єднання-3» відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.01.2025.

Суддя Р.М. Колесник