Рішення

від 04.12.2024 по справі 911/1677/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2024 р. Справа № 911/1677/24

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Панченко К. О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явились;

від відповідача-1: не з`явились;

від відповідача-2: не з`явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фітнес клуб „Галактика", м. Київ

до:

1) Фізичної особи - підприємця Снісаренка Семена Ілліча, м. Київ;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Рууккі Україна", с. Копилів, Макарівський район, Київська область;

про визнання недійсним договору про надання послуг

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Фітнес клуб „Галактика" звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до ФОП Снісаренка С. І., ТОВ „Рууккі Україна" про визнання недійсним договору про надання послуг від 23.07.2021 р., укладеного між ФОП Снісаренком С. І. та ТОВ „Рууккі Україна".

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невідповідністю договору про надання послуг від 23.07.2021 р., укладеного між ФОП Снісаренком С. І. та ТОВ „Рууккі Україна", положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, інших нормативно-правових актів, так як вказаний договір був укладений і підписаний відповідачами без наміру створення правових наслідків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.08.2024 р. відкрито провадження у справі № 911/1677/24 за позовом ТОВ „Фітнес клуб „Галактика" до ФОП Снісаренка С. І., ТОВ „Рууккі Україна" про визнання недійсним договору про надання послуг, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 18.09.2024 р.

18.09.2024 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 09.10.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.10.2024 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 06.11.2024 р.

06.11.2024 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

06.11.2024 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 20.11.2024 р.

20.11.2024 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 04.12.2024 р.

04.12.2024 р. представники учасників справи у судове засідання не з`явились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомили.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

У процесі розгляду справи судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Фітнес клуб „Галактика" з 10.05.2019 р. є власником об?єкту нерухомого майна - нежитлова будівля, будівля басейну, загальною площею 1 690, 70 кв.м., що знаходиться за адресою: проспект Голосіївський, 120В, м. Київ, що підтверджується інформаційною довідкою № 339976510 від 21.07.2023 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, наявною у матеріалах справи.

Одними із основних видів діяльності позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Фітнес клуб „Галактика" є функціонування спортивних споруд, діяльність спортивних клубів, діяльність фітнес-центрів, інша діяльність у сфері спорту, тощо, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

22.07.2021 р. відповідачем-1 було виставлено відповідачу-2 рахунок-фактуру № СІ-0000002 від 22.07.2021 р. на оплату абонементу „Преміум" на відвідування тренажерної зали та басейну на суму 6 800, 00 грн у фітнес клубі „Галактика" з басейном, що знаходиться за адресою: проспект Голосіївський, 120В, м. Київ, в рамках процедури укладання примірного договору про надання послуг, згідно з яким клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов?язання з надання клієнту послуг в обсязі та на умовах, встановлених і передбачних цим договором.

23.07.2021 р. відповідачем-2 було здійснено оплату рахунку-фактури № СІ-0000002 від 22.07.2021 р. та перераховано відповідачу-1 грошові кошти у розмірі 6 800, 00 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача-1 за 26.07.2021 р., наявною у матеріалах справи.

Згідно з ст. 180 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

2. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

3. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

4. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

5. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

6. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.

7. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 181 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 184 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами.

2. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

3. Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Згідно з ст. 638 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

2. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

2. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

3. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

4. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Статтею 640 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

2. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

3. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Статтею 641 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

2. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

3. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Статтею 642 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

2. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

3. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Таким чином, виходячи із вищевказаних положень законодавства, між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено у спрощений спосіб договір про надання послуг від 23.07.2021 р. у фітнес клубі „Галактика" з басейном, що знаходиться за адресою: проспект Голосіївський, 120В, м. Київ.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві просить суд визнати недійсним договір про надання послуг від 23.07.2021 р., укладений між ФОП Снісаренком С. І. та ТОВ „Рууккі Україна".

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невідповідністю договору про надання послуг від 23.07.2021 р., укладеного між ФОП Снісаренком С. І. та ТОВ „Рууккі Україна", положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, інших нормативно-правових актів, так як вказаний договір був укладений і підписаний відповідачами без наміру створення правових наслідків.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із наданням послуг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ст. 203 цього ж кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 2 ст. 207 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII „Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV „Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

2. Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно з ст. 234 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

2. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

3. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Пунктом 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачами у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували належність відповідачу-1 станом на момент укладання спірного договору на відповідному правовому титулі нежитлового приміщення з басейном (спортивний клуб), що знаходиться за адресою: проспект Голосіївський, 120В, м. Київ, і відповідно реальність настання правових наслідків за спірним договором.

Таким чином, у процесі розгляду справи судом встановлено, що спірний договір про надання послуг від 23.07.2021 р. між Фізичною особою - підприємцем Снісаренком Семеном Іллічем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Рууккі Україна" був укладений без реальної можливості його реалізації та настання правових наслідків, оскільки відповідачами не було надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували належність відповідачу-1 станом на момент укладання спірного договору на відповідному правовому титулі нежитлового приміщення з басейном (спортивний клуб), що знаходиться за адресою: проспект Голосіївський, 120В, м. Київ, що б в свою чергу забезпечило реальне виконання такого договору, що суперечить положенням ст. ст. 203, 234 Цивільного кодексу України.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, спірний договір про надання послуг від 23.07.2021 р. між Фізичною особою - підприємцем Снісаренком Семеном Іллічем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Рууккі Україна" був укладений без реальної можливості його реалізації та настання правових наслідків, оскільки відповідачами не було надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували належність відповідачу-1 станом на момент укладання спірного договору на відповідному правовому титулі нежитлового приміщення з басейном (спортивний клуб), що знаходиться за адресою: проспект Голосіївський, 120В, м. Київ, що б в свою чергу забезпечило реальне виконання такого договору, тобто такий договір був укладений всупереч положенням ст. ст. 203, 234 Цивільного кодексу України, і такий договір порушує права та законні інтереси позивача як власника вищевказаного нерухомого майна, а тому позовна вимога позивача до відповідачів про визнання його недійсним, є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про надання послуг від 23.07.2021 р., укладений між Фізичною особою - підприємцем Снісаренком Семеном Іллічем ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Рууккі Україна" (08033, вул. Індустріальна, 4, с. Копилів, Макарівський район, Київська область; ідентифікаційний код 25277777).

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Снісаренка Семена Ілліча ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фітнес клуб „Галактика" (04214, вул. Північна, 2/58, кв. 189, м. Київ; ідентифікаційний код 38399125) судові витрати 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Рууккі Україна" (08033, вул. Індустріальна, 4, с. Копилів, Макарівський район, Київська область; ідентифікаційний код 25277777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фітнес клуб „Галактика" (04214, вул. Північна, 2/58, кв. 189, м. Київ; ідентифікаційний код 38399125) судові витрати 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп. судового збору.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення складено і підписано

27 січня 2025 р.