Рішення

від 14.01.2025 по справі 917/1927/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2025 Справа № 917/1927/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Больверк", вул. Богатирська, 3-Є, м. Київ, 04212

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцькі колеса", вул. Київська, 76, оф.7, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 6 798 021,75 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Представники сторін : відповідно протоколу судового засідання,

встановив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Больверк" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцькі колеса" 6 798 021,75 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 27.03.2024 року між сторонами Договору № 1124, з яких: 4 125 013,20 грн неповернута попередня оплата за непоставлений товар та 2 673 008,55 грн штраф у розмірі 0,3% від вартості оплаченого, але не отриманого товару з кожен день прострочення.

Правовими підставам позову зазначено статті 193, 230, 231, 267 Господарського кодекс України та статті 265, 526, 530, 549, 610, 612, 624, 662, 663, 664, 693, 712 Цивільного Кодексу України.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог Позивач надав наступні докази в копіях : Виписка з ЄДР, копія Договору № 1124 від 27.03.2024, копія рахунку на оплату № 145 від 27.03.2024, копія платіжної інструкції № 2642 від 28.03.2024, копія платіжної інструкції № 2735 від 03.05.2024, копія рахунку на оплату № 366 від 30.07.2024, копія платіжної інструкції № 3126 від 05.08.2024, копія видаткової накладної № 336 від 01.08.2024, копія рахунку на оплату № 387 від 12.08.2024, копія платіжної інструкції № 3161 від 16.08.2024, копія видаткової накладної № 351 від 12.08.2024, копія претензії № 12092024-01 від 12.09.2024 з доказами отримання, копія акту звірки взаємних розрахунків від 04.10.2024, копія претензії № 17102024-04 від 17.10.2024 з доказами отримання та інші.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву вх. № 162277 від 02.12.2024 (а.с. 118-136), за мотивами якого позовні вимоги в частині стягнення 4 125 013,20 грн неповернутої попередньої оплати за непоставлений товар визнає, надає контррозрахунок суми неустойки та просить зменшити її розмір на 50%.

Правовими підставами заперечення проти позову зазначено, зокрема, статті 230, 232 Господарського кодекс України, статті 549, 551 Цивільного Кодексу України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань"

На підтвердження обґрунтованості заперечень проти позовних вимог Відповідач надав наступні докази в копіях (а.с. 122-136): вимога, дилерський договір, договір від 03.08.20, лист ПрАТ ОБОД від 05.07.2024, лист ПрАТ ОБОД від 30.09.2024, претензія від 01.11.2024, претензія від 25.11.2024, повідомлення про вручення, поштові квитанції.

Позивач надав суду за вх.№ 16555 від 09.12.2024 відповідь на відзив (а.с. 163-167), за мотивами якої спростовує заперечення Відповідача проти позову, в тому числі і щодо зменшення розміру неустойки.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

07.11.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Больверк" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцькі колеса" про стягнення 6 798 021,75 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 27.03.2024 року між сторонами Договору № 1124, з яких: 4 125 013,20 грн неповернута попередня оплата за непоставлений товар та 2 673 008,55 грн штраф у розмірі 0,3% від вартості оплаченого, але не отриманого товару з кожен день прострочення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2024 справу № 917/1927/24 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 12.11.2024 прийняв зазначену позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі № 917/1927/24; призначив справу до розгляду у порядку загального позовного провадження в підготовче засідання на 10.12.2024 на 09:30 та встановив строки для подання заяв по суті справи.

Крім того, разом з позовною заявою Позивач подав заяву про забезпечення позову вх. № 15057 від 11.11.2024.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.11.2024 заяву про забезпечення позову по справі № 917/1927/24 передано на розгляд судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 12.11.2024 прийняв до розгляду заяву про забезпечення позову у справі № 917/1927/24 та призначив судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову на 14.11.2024 року на 13:30.

12.11.2024 представник відповідача надав суду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцькі колеса" про заперечення проти заяви позивача про забезпечення позову по справі № 917/1927/24 (вх № 15230 від 12.11.2024).

Суд ухвалою від 12.11.2024 з урахуванням ухвали від 18.11.2024 повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "Кременчуцькі колеса" клопотання про заперечення проти заяви позивача про забезпечення позову по справі № 917/1927/24 вх № 15230 від 12.11.2024 без розгляду.

13.11.2024 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Больверк" надійшла заява про участь у судовому засіданні 14.11.2024 та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №15283).

13.11.2024 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцькі колеса" надійшла заява про участь у судовому засіданні 14.11.2024 о 13:30 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №15285).

Суд ухвалами від 13.11.2024 означені клопотання задовольнив.

Суд ухвалою від 14.11.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Больверк" про забезпечення позову вх. № 15057 від 11.11.2024 року у справі № 917/1927/24 задовольнив, вжив заходи забезпечення позову у справі № 917/1927/24 шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцькі колеса" (ідентифікаційний код юридичної особи 41262842), які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських та інших фінансово-кредитних установах у розмірі 6 798 021,75 грн.

Суд ухвалою від 02.12.2024 виправив описку в ухвалі Господарського суду Полтавської області від 12.11.2024 у справі № 917/1927/24, виклавши 3 пункт резолютивної частини ухвали у наступній редакції: "3. Призначити підготовче засідання у справі на 10.12.2024 на 10:00. Підготовче засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Полтавської області за адресою: м. Полтава, вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, зал № 41".

29.11.2024 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Больверк" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 10.12.2024 та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №16192).

02.12.2024 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцькі колеса" надійшла заява про участь у судовому засіданні 10.12.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №16287).

Суд ухвалами від 03.12.2024 означені клопотання задовольнив.

У судовому засіданні 10.12.2024 з`ясувавши, що правову позицію щодо предмету спору сторони виклали у наданих суду заявах по суті справи, присутні у судовому засіданні представники учасників процесу підтвердили, що повідомили суду про всі обставини справи, які їм відомі, та надали усі докази, на які вони посилаються у заявах по суті спору, примирення між сторонами неможливе, нерозглянуті процесуальні клопотання відсутні, суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в судове засіданні на 14.01.2024 року на 09:00.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 14.01.2024 представник Позивача на позовних вимогах наполягав, представник Відповідача суму основного боргу визнав, проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені заперечував проти її розміру та просив її зменшити.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 14.01.2025 року проведено судові дебати, відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено дату підписання повного тексту судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

27.03.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцькі колеса" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Больверк" (Покупець) укладено Договір №1124 (далі - Договір, а.с. 10-11).

У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

-Продавець продає Колесо 6Jх15H2 207.3101015.04, яке повністю відповідає характеристикам диска колісного Шевроле Нива 6Jх15H2 ЕТ-48 5х139,7 в кількості 1650 шт, Колесо 5Jх16H2 2121-3101015 в кількості 634 шт (надалі Товар) згідно Специфікації (п. 1.1 Договору);

-Товар вважається поставленим Постачальником та переданим у власність Покупця з моменту підписання Покупцем видаткової накладної на Товар, що свідчить про факт отримання Товару, актів приймання-передачі товару у власність. У випадку передачі Товару Покупцю через транспортну організацію «Нова Пошта», «Делівері», «Сат» та інші датою поставки та виконання Постачальником своїх зобов`язань буде день надання Товару Перевізником Покупцю, що підтверджено товарно-транспортною накладною на доставку вантажу (Товару) (п. 2.2. Договору);

-Продавець зобов`язаний підготувати Товар до передачі перевізнику у термін п`яти календарних днів з моменту зарахування оплати згідно виставленому рахунку. У разі невиконання Продавцем зобов`язань щодо відвантаження сплаченого товару Продавець сплачує Покупцю штрафні санкції у розмірі 0,3% від вартості сплаченого, але не отриманого Товару за кожен день прострочення. При цьому загальна сума штрафних санкцій не повинна перевищувати вартість сплаченого, але не отриманого Товару (п. 2.3 Договору);

-Загальна сума Договору складає суму всіх виставлених рахунків в період дії Договору (п. 3.2 Договору);

-Розрахунки за Товар здійснюються у формі до 100% попередньої оплати на підставі рахунку, виданого Продавцю (п. 3.3 Договору);

-Договір набуває чинності з моменту його підписання. Даний Договір укладено терміном на 1 рік (п. 9.4, 9.5 Договору).

Додатком № 1 до Договору сторони підписали Специфікацію, у якій визначили найменування, код, одиниці виміру, кількість, ціну за одиницю та вартість товару (а.с. 11 на звороті).

На виконання прийнятих на себе зобов`язань за Договором на підставі рахунку № 145 від 27.03.2024 на оплату коліс 6Jх15H2 207.3101015.04 у кількості 1650 штук на суму 4 125 013,20 грн Товариством з обмеженою відповідальністю "Больверк" (Покупець) платіжними інструкціями № 2642 від 28.03.2024 року на суму 2 887 509,24 грн. та № 2735 від 03.05.2024 на суму 1 237 503,96 грн було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Кременчуцькі колеса" (Продавець, Постачальник) попередню оплату у загальній сумі 4 125 013, 20 грн.

Дана обставина підтверджується матеріалами справи (копія рахунку а.с. 12, копії платіжних доручень а.с. 13, 14) та Відповідачем визнається.

В подальшому на виконання прийнятих на себе зобов`язань за Договором на підставі рахунку № 366 від 30.07.2024 на оплату коліс 6Jх15H2 2121-3101015 в кількості 130 шт на суму 176 802,60 грн та на підставі рахунку № 387 від 12.08.2024 на оплату коліс 6Jх15H2 2121-3101015 в кількості 504 шт на суму 708 541,34 грн Товариством з обмеженою відповідальністю "Больверк" (Покупець) платіжними інструкціями № 3126 від 05.08.2024 року на суму 176 802,60 грн. та № 3161 від 16.08.2024 на суму 708 541,34 грн було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Кременчуцькі колеса" (Продавець, Постачальник) попередню оплату вказаних сумах.

Поставка коліс 6Jх15H2 2121-3101015 в кількості 130 шт та 504 шт підтверджується видатковою накладеною № 336 від 01.08.2024 (а.с. 17) та видатковою накладною № 351 від 12.08.2024 (а.с. 20).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи (копії рахунків а.с. 15, 18, копії платіжних доручень а.с. 16, 19) та Відповідачем визнається.

Поставка оплаченого Позивачем згідно рахунку № 145 від 27.03.2024 Товару як на дату виникнення зобов`язання з поставки (02.04.2024), так і не день прийняття рішення у цій справі здійснена не була.

Дана обставина Відповідачем визнається.

Оскільки Відповідач частково не виконав умов Договору щодо поставки товару у визначений Договором строк, Позивач направив Відповідачу претензію від 12.09.2024 щодо сплати штрафних санкцій, розрахованих станом на 11.09.2024 (а.с. 21).

Направлення претензії та її отримання Відповідачем підтверджується матеріалами справи (опис вкладення, накладна та чек Укрпошти, трекінг відправлення 0407601373150 а.с. 22-23).

18.10.2024 Позивач направив Відповідачу претензію № 17102024-04 від 17.10.2024 щодо повернення попередньої оплати в сумі 4 125 013,20 грн та сплати штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання в сумі 2 413 132,72 грн протягом семи днів з моменту одержання цієї претензії.

Враховуючи відсутність реагування з боку Відповідача на означені претензії та вважаючи свої права порушеними, Позивач звернувся до суду з цим позовом з вимогою про стягнення з Відповідача 6 798 021,75 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 27.03.2024 року між сторонами Договору № 1124, з яких: 4 125 013,20 грн неповернута попередня оплата за непоставлений товар та 2 673 008,55 грн штраф у розмірі 0,3% від вартості оплаченого, але не отриманого товару з кожен день прострочення.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. 525, ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського України (далі ГК України) передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Частиною 1 статті 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За умовами ч.1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Матеріалами справи підтверджується, що Позивач належним чином виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним попередньої оплати. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором у встановлений строк товар Позивачу поставив не у повному обсязі, на вимогу Позивача Відповідач кошти у розмірі 4 125 013,20 грн (вартість оплаченого, але непоставленого товару) не повернув. Дана обставина Відповідачем визнається.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 4 125 013,20 грн неповернутої попередньої оплати підтверджені документально та нормами матеріального права, Відповідачем визнаються, а тому підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У п. 2.3 Договору сторони узгодили, що у разі невиконання Продавцем зобов`язань щодо відвантаження сплаченого товару Продавець сплачує Покупцю штрафні санкції у розмірі 0,3% від вартості сплаченого, але не отриманого Товару за кожен день прострочення. При цьому загальна сума штрафних санкцій не повинна перевищувати вартість сплаченого, але не отриманого Товару.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 2 673 008,55 грн за період з 03.04.2024 року по 04.11.2024 року, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними частково у розмірі 2 264 632,25 грн за період з 03.04.2024 року по 02.10.2024 року (з урахуванням приписів п. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідач заперечує проти позову в частині вимог щодо стягнення штрафних санкції, стверджуючи про те, що за наведеним у п. 2.3 Договору та ст. 230 ГК України, ст. 549 ЦК України визначенням штрафні санкції є пенею, розмір якої не може перевищувати розмір подвійної облікової ставки НБУ в силу приписів ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» суд не оцінює як правомірні.

Суд оцінює вказані заперечення критично.

Так, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» відповідно до преамбули регулює договірні правовідносини між платниками та

одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне

виконання грошових зобов`язань.

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 509, 524, 533-535 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Подібної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанов від 08 грудня 2020 року у справі № 903/664/19.

Відповідно до редакції п. 2.3 Договору встановлена відповідальність у вигляді штрафної санкції за невиконання Продавцем зобов`язань щодо відвантаження сплаченого товару.

Оскільки штрафна санкція за п. 2. Договору є відповідальністю за порушення зобов`язання, що не має характеру грошового зобов`язання, приписи Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» не спірні правовідносини не поширюються.

Щодо заявленого Відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із частиною 3 статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 902/855/18 звертає увагу на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховувалися такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Також, у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7- рп/2013 штрафні санкції мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом.

Зокрема, Верховний Суд зазначав, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Застосоване у частині третій статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи. Такі ж правові позиції викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19, від 04.10.2021 у справі №922/3436/20 та від 13.02.2024 у справі № 917/171/23.

Частина друга статті 233 ГК України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Матеріали справи свідчать про те, що часткове невиконання Відповідачем зобов`язань за Договором спричинено триваючими позаплановими аварійними відключеннями енергопостачання та проведенням широкомасштабних мобілізаційних заходів на підприємстві виробнику колісної продукції, з яким Відповідач перебуває у договірних відносинах.

Суд приймає до уваги вищевикладене, та виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - зменшує розмір неустойки на 50%, а тому позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача штрафних санкцій у розмірі 1 132 316,12 задоволенню не підлягають.

При цьому судом враховано правову позицію Конституційного Суду України, зазначену у рішенні від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013, про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 4 125 013,20 грн неповернутої попередньої оплати за непоставлений товар та 1 132 316,13 грн штрафу у розмірі 0,3% від вартості оплаченого, але не отриманого товару з кожен день прострочення підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. В іншій частині вимог позов задоволенню не підлягає.

При пред`явленні даного позову Позивачем сплачено до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 101 970,33 грн, про що свідчить відповідна виписка (а.с. 35).

Крім того, при поданні заяви про забезпечення позову Позивачем сплачено до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 514,00 грн, про що свідчить відповідна виписка (а.с. 56).

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 95 841,91 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, що судові витрати у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу) покладаються на відповідача, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцькі колеса" (вул. Київська, 76, оф.7, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 41262842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Больверк" (вул. Богатирська, 3-Є, м. Київ, 04212, ідентифікаційний код 39160137) 4 125 013,20 грн неповернутої попередньої оплати за непоставлений товар, 1 132 316,13 грн штрафу, 95 841,91 грн витрат на сплату судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог у задоволенні позову відмовити.

Рішення підписане 27.01.2025 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик