Рішення

від 27.01.2025 по справі 922/4164/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2025 р. Справа № 922/4164/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" (адреса: 61166, м. Харків, пр.-т Науки, буд. 36; код ЄДРПОУ: 35245300) до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (адреса: 61166, м. Харків, пр.-т Науки, буд. 36, кім. 32; код ЄДРПОУ: 30655683); , 2) ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення 127416,69 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (далі перший відповідач) та ОСОБА_1 (далі другий відповідач) 127416,69 грн, з яких:

48720,09 грн - послуги з експлуатації;

9046,06 грн - компенсації частин вартості комунальних послуг;

48256,72 грн - пені;

21393,82 грн - штрафу.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачами умов укладеного між сторонами договору щодо надання послуг, пов`язаних з експлуатацією будівлі та відшкодування частини вартості комунальних послуг № 01/10 від 01.10.2011 щодо сплати вартості послуги з експлуатації та частини вартості комунальних послуг за зазначеним договором.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.11.2024 відкрито провадження у справі № 922/4164/24; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін,; запропоновано відповідачам подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання їм можливості реалізувати власні процесуальні права, судом направлено копію ухвали від 27.11.2024 до електронних кабінетів сторін у справі в системі «Електронний суд», про що свідчать долучені до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляду справи, а останні в розумінні вимог ст. 120, п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.

В процесі розгляду справи ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.12.2024 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (вх. № 31324 від 13.12.2024) про витребування доказів; відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 (вх. № 31352 від 13.12.2024) про витребування доказів; відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" (вх. № 31664 від 17.12.2024) щодо проведення розгляду справи у судовому засіданні.

Також в процесі розгляду справи перший відповідач та другий відповідач подали до суду відзиви на позовну заяву (вх. № 31324 від 13.12.2024 та вх. № 31352 від 13.12.2024 відповідно), в яких просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з посиланням на те, що позивач в спірний період не виконав взятих на себе зобов`язань за договором щодо надання послуг, пов`язаних з експлуатацією будівлі та відшкодування частини вартості комунальних послуг № 01/10 від 01.10.2011, в т.ч. не забезпечив відповідачам доступ до послуг з постачання електричної енергії відповідно встановлених стандартів (норм) з жовтня 2021 року а протягом вересня 2023 серпня 2024 взагалі не надавав послуги з експлуатації будівлі (в т.ч. будівля була зачинена, вахтер відсутній, приміщення не прибирали, мережі і ліфти не обслуговували, комунікації не контролювали). Відповідачі зазначають, що відповідно до умов договору № 01/10 від 01.10.2011 вони неодноразово зверталися до позивача з претензіями щодо неналежного виконання умов договору, однак оскільки ці претензії були залишені позивачем без задоволення, зазначене зумовило необхідність відповідачів повідомити позивача про відмову та припинення зобов`язань за вказаним договором, керуючись положеннями ст.615 ЦК України.

Також відповідачі вказують, що надані позивачем на підтвердження факту надання послуг та їх вартості рахунки та акти не відповідають вимогам законодавства, оскільки взагалі не містять інформації про обсяг спожитої послуги за поточний період, також показання відповідних вузлів обліку, застосоване розрахункове або середнє споживання, діючі ціни та тарифи на комунальні послуги, про сплачену суму (яка підлягає сплаті) за усю будівлю, розмір та суму частки яка підлягає відшкодуванню відповідачами, тобто не містить інформацію про обсяг господарської операції та одиницю виміру господарської операції що не надає можливість встановити обґрунтованість нарахованих до сплати сум, тобто не доводить обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Позивач подав відповідь на відзив (вх. № 31664 від 17.12.2024), в якій підтримує правову позицію, викладену у позовній заяві, окремо звертаючи увагу суду на те, що усі власники приміщень сплачують і за спожиту електроенергію у місцях загального користування, у відсотковому співвідношенні належної їм площі приміщень до загальної площі будівлі; що укладання другим відповідачем прямого договору з АТ «Харківобленерго» не позбавляє відповідачів обов`язку щодо участі в оплаті вартості електроенергії спожитої у місцях загального користування; що відповідачі прийняли рішення не забирати та не отримувати у позивача акти й рахунки щодо виконання умов договору № 01/10 від 01.10.2011, які позивач до того ж направляв засобами поштового зв`язку, при цьому відповідачі не надавали своїх зауважень щодо порядку та обсягу наданих послуг у порядку передбаченому договором.

Відповідачі надали суду заперечення (вх. № 32106 від 23.12.2024 та вх. № 32239 від 24.12.2024) в яких спростовують доводи позивача, викладені у відповіді на відзив та наполягають на необґрунтованості заявленого позову. Зокрема відповідачі стверджують, що у договорі не передбачено умов щодо компенсації витрат за використану електричну енергію в місцях загального користування у відсотковому співвідношенні площі приміщень відповідача до загальної площі будівлі. За таких обставин відповідачі наполягають на тому, що позивач не має правових підстав вимагати відшкодування таких витрат, оскільки це не відповідає умовам укладеного договору та не регулюється чинним законодавством України. Також відповідачі зазначають, що позивач не повідомив відповідачів про зміни свого місцезнаходження, хоча такий обов`язок був прямо передбачений умовами договору № 01/10 від 01 жовтня 2011 року, зокрема, щодо своєчасного інформування контрагентів про зміни юридичної адреси.

Розглянувши подані матеріали, суд визнає їх достатніми для прийняття рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

В постанові Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 по справі № 922/2626/24, яка набрала законної сили, встановлено що за твердженнями відповідачів, 01.03.2009 між Фізичною особою-підприємцем Полянською Вітою Олександрівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" укладений договір №01032009П оренди нежилих приміщень під офіс з комплектом меблі та офісного устаткування (столи, стільці, комп`ютери, факси, телефони та інше), відповідно до якого орендодавець (відповідач 2) зобов`язався передати орендарю (відповідачу 1) в оренду, в тимчасове використання нежилі приміщення.

У подальшому, 04.05.2016 між Фізичною особою-підприємцем Полянською Вітою Олександрівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" укладений договір №04052016П оренди нежилих приміщень, що перебувають у власності орендодавця, під офіс з повним комплектом стандартних меблів і офісного обладнання, що знаходиться в ньому (столи, стільці, комп`ютери, факси, телефони та інше), відповідно до положень пунктів 5.7, 5.8 якого вартість комунальних і інших експлуатаційних послуг не входять в орендну плату та сплачується орендарем самостійно за окремо укладеними договорами з постачальниками послуг, чи за договором з обслуговуючою організацією; інші види платежів, які не узгоджені в даному договорі, орендар сплачує самостійно за окремо укладеними договорами чи рахунками (т.1, а.с.184-185).

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2011 між позивачем, як стороною-1, відповідачем-1, як стороною-2, та відповідачем-2, як строною-3, укладено договір про надання послуг, пов`язаних з експлуатацією будівлі та компенсацією частини вартості комунальних послуг № 01/10 (надалі за текстом договір; т. с. 1, а. с. 9-11).

За змістом п. 1 договору будівля нежитлова будівля, розташована за адресою: м. Харків, пр. Леніна (нове найменування проспект Науки), 36 (літ. А-5), загальною площею 10159,7 кв. м.;

- приміщення нежитлові приміщення № № 3, 4, 5, 6, 7, 30, 30а, 31, 32, 33, 34, 2б загальною площею 331,4 кв.м, розташовані на другому поверсі будівлі;

- допоміжні приміщення загальний вестибюль, спільні сходи та коридори, електрощитові, теплопункт, приміщення введення холодної води, техповерх, ліфтова шахта та інші загальні приміщення, призначені для забезпечення експлуатації та обслуговування всієї будівлі, що розташовані в будівлі та мають загальну площу 1628,6 кв. м.;

- прибудинкова територія - прилегла до будівлі територія, на якій розташовані системи комунікацій для обслуговування будівлі та обмежена землевідведенням;

- комунальні послуги - це послуги електропостачання, опалення, водопостачання, водовідведення, вивозу побутових відходів, у відповідності з нормативами, нормами, стандартами, порядками та правилами, передбаченими діючим законодавством України;

- послуги з експлуатації будівлі чи послуги - необхідні для належної та безпечної експлуатації приміщень (з врахуванням того, що для цього необхідно забезпечити належну та безпечну експлуатацію будівлі та допоміжних приміщень) послуги, які будуть надаватися стороні-2 як власнику приміщень, а саме: прибирання та санітарно-технічне обслуговування допоміжних приміщень; обслуговування мереж будівлі, які знаходяться на балансі (чи у власності) сторони-1 (обслуговування мереж, які знаходяться поза приміщеннями сторони-2 та поза приміщеннями, що знаходяться у користуванні чи власності третіх осіб); утримання (обслуговування) ліфтів будівлі; поточний ремонт допоміжних приміщень (у випадку необхідності); послуги вахтера; систематичний контроль стану комунікацій у допоміжним приміщеннях.

На умовах цього договору сторона-1 зобов`язується забезпечити надання стороні-2 послуг з експлуатації будівлі, а також забезпечити надання стороні-2 доступу до комунальних послуг (п. п. 2.1.1), а сторона-2 оплачує стороні-1 послуги з експлуатації будівлі та компенсує стороні-1 частину вартості комунальних послуг, оплачених (що підлягає оплаті) стороною-1 за усю будівлю у розмірі, передбаченим цим договором (п. 2.1.2 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору сторона-2 має зобов`язання з оплати послуг з експлуатації будівлі та відшкодування частини вартості комунальних послуг незалежно від результатів господарської діяльності та користування нею приміщеннями.

Умови виконання договору передбачено розділом 3 договору. Згідно з пунктом 3.1 договору зобов`язання сторони-1 (виконуються нею самостійно або шляхом залучення третіх осіб): забезпечити надання послуг з експлуатації будівлі (п.п.3.1.1); укласти договори з постачальниками (виконавцями) комунальних послуг на надання комунальних послуг, контролювати їх виконання за обсягом та якістю наданих послуг (п.п. 3.1.2); щомісяця складати, оформляти та надавати у порядку, передбаченому цим договором, стороні-2 рахунок на відшкодування частини вартості комунальних послуг та акт про надання послуг з експлуатації будівлі (п.п. 3.1.3) тощо; зобов`язання сторони-2: підтримувати чистоту у будівлі та на прилеглій до неї території (п.п. 3.2.1); нести відповідальність за дотримання правил техніки безпеки, протипожежної безпеки та санітарії, охорони праці, дотримуватись правил експлуатації будинків, комунікацій та обладнання (якщо такі правила затверджені стороною-1) (п.п.3.2.2); відшкодувати стороні-1 у повному обсязі вартість усіх незапланованих робіт, що виникли з вини сторони-2 як у межах приміщень сторони-2, так і в інших приміщеннях будівлі, на прибудинковій території (п.п.3.2.3); негайно інформувати сторону-1 про неотримання через будь-які причини рахунків на відшкодування частини вартості комунальних послуг чи актів про надання послуг (п.п.3.2.9).

За змістом п. 4.1 договору вартість послуг з експлуатації будівлі за один календарний місяць погоджується сторонами у фіксованій сумі 4308,20 грн, у тому числі ПДВ, що складає 13,00 грн за один квадратний метр приміщень.

Стосовно кожної комунальної послуги (крім тих споживання яких враховується по лічильнику) сторона-2 зобов`язується відшкодовувати стороні-1 частину вартості такої комунальної послуги, сплаченої (що підлягає оплаті) стороною-1 за всю загальну площу будівлі, щодо якої надається комунальна послуга, пропорційно відношенню загальної площі приміщень ТОВ стороною-2 до загальної площі будівлі, щодо якої надається комунальна послуга. Загальний розмір відшкодування частини вартості комунальних послуг, яку сторона-2 сплачує стороні-1 визначається як сума відшкодувань за кожною комунальною послугою (п. 4.2 договору).

Компенсація стороні-1 вартості спожитої стороною-2 електроенергії здійснюється за показанням лічильника № 032738 початкові показання лічильника 000059,5 кВт (п. 4.2.1 договору).

Згідно з п. 4.3 договору сторона-2 щомісячно, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за кожним календарним місяцем, в якому діяв цей договір, самостійно забирає у сторони-1 рахунок на відшкодування частини вартості комунальних послуг та акт про надання послуг з експлуатації будівлі (у 2-х примірниках). Не пізніше 3-х робочих днів із дня отримання сторона-2 повертає стороні-1 підписаний примірник акта або передає мотивовані письмові заперечення з додатком підтверджуючих документів.

Відповідно до п. 4.4 договору в редакції додаткової угоди від 01.09.2016 сторона-2 сплачує стороні-1 вартість послуг, наданих у кожному календарному місяці, не пізніше 25-го числа наступного місяця. Сторона-2 відшкодовує стороні-1 частину вартості комунальних послуг (водопостачання, каналізація, вивіз відходів) у строк до 25-го числа місяця наступного за місяцем, за який комунальні послуги були нараховані. Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок сторони-1.

За електроенергію сторона-2 вносить передплату стороні-1 не пізніше 5 числа поточного місяця у розмірі фактичного споживання електроенергії за відповідний місяць минулого року. Передплата здійснюється на підставі рахунка, виставленого стороною-1.

У випадку порушення строків здійснення оплати послуг з експлуатації будівлі, а також (або) компенсації частини вартості комунальних послуг, сторона-2: відшкодовує стороні-1 збитки, які заздалегідь визначаються сторонами в узгодженому розмірі 0.5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати; у разі прострочення оплати більш ніж на три місяці, за умови що сторона-2 не погасила заборгованість протягом 5-ти днів з дня отримання письмового повідомлення від сторони-1, сторона-2 додаткового відшкодовує стороні-1 збитки, які заздалегідь визначаються сторонами в узгодженому розмірі 50% від суми заборгованості (п. 7.1 договору).

За змістом п. 8.1 договору останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє протягом одного року, проте у всіх випадках до дня повної оплати стороні-1 усіх передбачених цим договором платежів. Цей договір вважається продовженим щоразу на один рік, якщо не пізніше ніж за один місяць до дня закінчення строку дії договору будь-яка із сторін не направить іншій стороні письмове повідомлення про відмову від продовження цього договору.

Відповідно до п. 9.1 договору сторони домовились, що вся кореспонденція, що направляється однією стороною, вважається прийнятою (отриманою) іншою стороною в момент отримання її під розписку, або через три календарні дні після надсилання цінного листа з описом вкладення на адресу сторони, що отримує.

Сторони погоджуються з можливістю прийняття наданих послуг з експлуатації будівлі як з підписанням акта про надання послуг, так й у спрощеному порядку, без підписання акта про надання послуг. При цьому послуги вважаються наданими стороною-1 стороні-2 якісно, у строк і в повному обсязі та прийнятими стороною-2 без зауважень у спрощеному порядку у будь-якому календарному місяці в межах строку дії цього договору, якщо протягом наступного календарного місяця сторона-2 не заявила стороні-1 претензії щодо обсягу або якості наданих послуг (у тому числі у формі мотивованих заперечень, зауважень щодо акта про надання послуг). Спрощений порядок прийняття послуг діє як у випадку, якщо сторона-2 не забрала у сторони-1 акт про надання послуг, так і у випадку, коли сторона-2 забрала акт, але не повернула стороні-1 його підписаний екземпляр. У разі прийняття послуг у спрощеному порядку, передбаченому цим пунктом договору, будь-яка із сторін може все ж таки вимагати підписання акту про надання послуг, якщо це необхідно для ведення податкового чи бухгалтерського обліку (п. 9.2 договору).

У п. 9.5 договору сторони узгодили: у разі невикористання або припинення використання приміщень стороною-2 незалежно від причин (не укладення зі стороною-3 договору оренди або іншого договору, що дає право використання приміщень, або визнання укладеного договору про використання приміщень недійсним, припинення або розірвання договору оренди або інші причини) права та обов`язки сторони-2 за договором переходять до сторони-3, тобто сторона-3 (у разі невикористання/припинення використання приміщень стороною-2) користується всіма, правами та несе всі обов`язки, передбачені договором для сторони-2, у тому числі сторона-3, як власник приміщень, зобов`язуються (у разі невикористання/припинення використання приміщень стороною-2) оплачувати стороні-1 вартість послуг, пов`язаних з експлуатацією будівлі та відшкодовувати частину вартості комунальних послуг на умовах, передбачених договором.

Сторона-3 поручається у повному обсязі за виконання обов`язків за договором стороною-2 (п. 9.6 договору).

Сума площ допоміжних приміщень нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Науки, 36 складає 1628,6 кв. м.

Загальна площа приміщень в нежитловій будівлі, що знаходить у власності Полянської О.В. складає 331,4 кв. м.

Відсоткова частка приміщень Полянської О.В. по відношенню до цілої частини нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Науки, 36, складає 3.88% (331,4*100/(10 159,7-1 628,6).

Звертаючись з позовом у даній справі позивач посилається на те, що відповідачі не сплачують вартість послуг з експлуатації будівлі починаючи з вересня 2023 року. Заборгованість за попередній період стягнуто з першого відповідача відповідача на користь позивача постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі № 922/3462/23.

Позивач зазначає, що комунальні послуги перший відповідач не сплачує з вересня 2023 року по серпень 2024 року. На підтвердження зазначених обставин позивачем разом з позовом надано належним чином засвідчені копії актів та рахунків: за вересень 2023: рахунок № 233 від 17.10.2023, акт наданих послуг № 307 від 17.10.2023 на загальну суму 4837,42 грн з ПДВ; за жовтень 2023: рахунок № 252 від 17.11.2023, акт наданих послуг № 333 від 17.11.2023 на загальну суму 5077,60 грн з ПДВ; за листопад 2023: рахунок № 286 від 18.12.2023, акт наданих послуг № 366 від 18.12.2023 на загальну суму 5311,50 грн з ПДВ; за грудень 2023: рахунок № 18 від 16.01.2023, акт наданих послуг № 17 від 16.01.2023 на загальну суму 5157,52 грн з ПДВ; за січень 2024: рахунок № 37 від 16.02.2024, акт наданих послуг № 36 від 16.02.2024 на загальну суму 5419,42 грн з ПДВ; за лютий 2024: рахунок № 55 від 18.03.2024, акт наданих послуг № 58 від 18.03.2024 на загальну суму 5284,40 грн з ПДВ; за березень 2024: рахунок № 79 від 17.04.2024, акт наданих послуг № 89 від 17.04.2024 на загальну суму 4980,47 грн з ПДВ; за квітень 2024: рахунок № 88 від 16.05.2024, акт наданих послуг № 101 від 16.05.2023 на загальну суму 4806,41 грн з ПДВ; за травень 2024: рахунок № 108 від 17.06.2024, акт наданих послуг № 126 від 17.06.2024 на загальну суму 4891,21 грн з ПДВ; за червень 2024: рахунок № 140 від 16.07.2024, акт наданих послуг № 164 від 17.06.2024 на загальну суму 4924,30 грн з ПДВ; за липень 2024: рахунок № 150 від 16.08.2024, акт наданих послуг № 176 від 16.08.2024 на загальну суму 5077,08 грн з ПДВ; за серпень 2024: рахунок № 170 від 16.09.2024, акт наданих послуг № 201 від 16.09.2024 на загальну суму 4977,13 грн з ПДВ.

У наведених рахунках та актах вказано, що суми заборгованості складаються із сум компенсацій комунальних витрат позивача на електроенергію, воду та водовідведення, вивіз ТПВ та витрати на утримання та експлуатацію будівлі.

За твердженнями позивача, загальна сума заборгованості першого відповідача за комунальні послуги та послуги з експлуатації будівлі становить 57766,15 грн, з якої:

48720,09 грн - послуги з експлуатації будівлі;

1148,74 грн вода та водовідведення;

712,54 грн вивіз ТПВ;

7184,78 грн електроенергія.

Матеріали справи не містять доказів висловлення першим відповідачем заперечень щодо обсягів вказаних в актах послуг та/або їх вартості.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, 04.10.2024 позивачем направлено засобами поштового зв`язку на адресу відповідачів наведені рахунки та акти, проте вказаний лист повернувся відправнику, про що свідчать долучені до позову копія конверту, роздруківка з веб-сайту ПАТУкрпошта (т. с. 1, а. с. 50).

У листі від 31.07.2024 позивач повідомив відповідачів про наявну заборгованість за договором. Даний лист перший відповідач отримав 09.08.2024, а другий відповідач 02.08.2024.

Разом з тим, у листах від 26.07.2024 відповідачі повідомили позивача про те, що відмовляються від подальшого продовження дії договору № 01/10 від 01.10.2011, оскільки позивачем не виконуються його умови.

Листами від 31.07.2024 та від 12.08.2024 позивач повідомляв про наявність заборгованості за договором, та про те, що послуги за договором ним надаються, а тому вважає твердження відповідачів про розірвання договору таким, що суперечить умовам договору та вимогам чинного законодавства.

В подальшому, 26.08.2024 перший відповідач повторно надіслав на адресу позивача лист про розірвання договору через порушення позивачем своїх обов`язків по договору. Однак, позивач вважає такі вимоги першого відповідача безпідставними.

Як зазначає позивач, його вимоги щодо погашення заборгованості за договором з боку відповідачів залишились без задоволення.

Позивач вказує, що оскільки згідно з п. 9.6 договору другий відповідач поручився за виконання зобов`язань першим відповідачем, відповідно обов`язок щодо сплати боргу за договором є солідарним.

Обставини щодо солідарного стягнення з відповідачів боргу за послуги в загальній сумі 48720,09 грн стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання позивач на підставі п. 7.1 договору та відповідних вимог чинного законодавства України нарахував до стягнення з відповідачів 48256,72 грн пені та 21393,82 грн штрафу.

Відповідачі заявлений позов не визнають, зазначаючи що протягом спірного періоду будь-яких послуг за договором позивач не надавав.

Зокрема відповідачі зазначають, що протягом спірного періоду з вересня 2023 року по серпень 2024 року позивач не виконав свої зобов`язання та не забезпечив доступ відповідачам до послуг з постачання електричної енергії відповідно до умов договору та встановлених стандартів (норм) з жовтня 2021 року.

З цього приводу 11 вересня 2023 року другим відповідачем було направлено претензію на адресу позивача про порушення умов договору № 01/10 від 01.10.2011 р. в частині забезпечення безперебійного постачання електричної енергії в належні їй приміщення в період з жовтня 2021 року і по дату надсилання претензії, з вимогою повідомити причини та забезпечити безперебійне постачання електроенергії. До претензії додано акт від 11.09.2023 р. про самовільне відключення електричної енергії без попередження у приміщеннях №3, 4, 5, 6, 7, 30, 30-а, 31, 32, 33, 34,2б загальною площею 331,4 кв.м, які розташовані на 2 поверсі будівлі №36 по пр. Науки у м. Харків, період жовтень 2021 року 11 вересня 2023 року. Надсилання позивачу претензії підтверджується описом вкладення поштового відправлення та поштовою накладною.

Листом за вих. №12 від 23.01.2024 р. Перший відповідач звернувся до позивача з повідомленням про припинення зобов`язань посилаючись на безпідставне припинення останнім постачання послуг за Договором № 01/10 від 01.10.2011 р., тобто порушення зобов`язань позивачем.

Позивач на вказані претензії відповіді не надав.

Як зазначають відповідачі, зважаючи на обмеження у доступі до електропостачання та фактичне відключення електроенергії діями позивача (не забезпечення доступу до комунальної послуги), власник приміщень які орендує ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика», ОСОБА_1 оформила (виготовила) технічну документацію та було здійснено підключення окремої електричної лінії.

Як свідчать матеріали справи, 08.09.2023 року ОСОБА_1 уклала прямий договір з постачальником послуг з електроенергії АТ «Харківобленерго», та з вказаної дати отримує такі послуги від вказаного постачальника і відповідно оплачує їх постачальнику.

З огляду на положення п. 1.7. договору № 01/10 від 01.10.2011 відповідачі вважають, що позивач не має правових підстав вимагати оплати електроенергії, оскільки така комунальна послуга надається першому відповідачу за окремим договором, укладеним другим відповідачем з надавачем такої послуги, тобто таким чином відсутня необхідність у забезпеченні доступу до такої послуги позивачем, відповідно немає сенсу (відсутня розумна мета) розповсюджувати дію договору на цю комунальну послугу з позивачем.

Крім того, відповідачі вказують, що у рахунках та актах надання послуг, наданих позивачем, відсутня інформація про надання доступу до послуги з постачання електроенергії, зокрема її обсягу та вартості з посиланням на показання лічильника, як це встановлено у п.4.2.1 Договору № 01/10 від 01.10.2011 р. Тобто рахунки та акти не відповідають вимогам чинного законодавства щодо їх змісту, та не містить доказової інформації про обсяг і ціну наданої послуги. Тому такі рахунки та акти не відповідають вимогам щодо належності, допустимості та достовірності доказів.

Відповідачі зазначають, що з часу укладення прямого договору ОСОБА_1 з АТ «Харківобленерго» 08.09.2023 р., показання лічильника № 032738 за яким визначався обсяг отриманої ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика» електроенергії за умовами Договору № 01/10 від 01.10.2011 р. не змінились, що свідчить про відсутність споживання електроенергії та підстав для компенсації позивачу витрат за електроенергію за вказаним договором у вказаний у рахунках період часу.

Відповідно до умов п.4.2.1 договору № 01/10 від 01.10.2011 р. плата за послуги з постачання електричної енергії здійснюється за показами лічильника № 032738. Відповідно до п.9.3 цього договору представника позивача ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" наділено повноваженнями фіксувати покази приладів обліку самостійно із залученням незалежних організацій

Відповідачі зазначають, що відповідно до фото лічильника № 032738 показання станом на 21.08.2023 р. 241 908 кВт, а станом на 17.11.2024 р. 242 382 кВт. Вказана інформація, на думку відповідачів, спростовує доводи позивача про виникнення заборгованості у відповідачів за доступ до вказаної послуги у вказаному ним періоді, та підтверджує, що відповідачі не користувались вказаною послугою позивача після укладення прямого договору 08.09.2023 р. з постачальником такої послуги.

Також відповідачі зазначають, що послуги з експлуатації будівлі позивачем у вказаний період (вересень 2023 серпень 2024) не надавались, оскільки будівля зачинена, вахтер відсутній, приміщення не прибирали, мережі і ліфти не обслуговували, комунікації не контролювали. У позивача відсутні працівники для таких робіт, треті особи не залучались.

Окрім того, відповідачі також зазначають, що рахунки та акти надані позивачем, на підтвердження надання послуг з електропостачання, постачання води та водовідведення, абонентського обслуговування по воді, та вивозу ТПВ та їх вартості не відповідають вимогам законодавства, зокрема п. 35 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. № 690, ч. 1 ст. 8 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки вони не містять інформації про обсяг спожитої послуги за поточний період, також показання відповідних вузлів обліку, застосоване розрахункове або середнє споживання, діючі ціни та тарифи на комунальні послуги, про сплачену суму (яка підлягає сплаті) за усю будівлю, розмір та суму частки яка підлягає відшкодуванню відповідачами, тобто не містить інформацію про обсяг господарської операції та одиницю виміру господарської операції.

З огляду на викладене, відповідачами не визнаються заявлені позивачем вимоги про стягнення боргу за договором № 01/10 від 01.10.2011, та нараховані в зв`язку з простроченням їх оплати санкції.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

На підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір про надання послуг у даному випадку є трьохстороннім, оскільки виконавець і замовник наділені як правами, так і обов`язками. На виконавця покладено обов`язок надавати послугу і надано право одержувати відповідну плату. Замовник, у свою чергу, зобов`язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто замовник здійснює оплату фактично наданих послуг, якщо сторони не домовилися про інше.

Предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності.

Предметом договору є надання послуг різного роду за завданням замовника.Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. ч. 1-2 ст. 193 ГК України).

Як встановлено судом, предметом спірного договору № 01/10 від 01.10.2011 визначено зобов`язання ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" забезпечити надання ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" послуг з експлуатації будівлі та доступу до комунальних послуг, а також зобов`язання ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" оплачувати ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" послуги з експлуатації будівлі та компенсувати частину вартості комунальних послуг, оплачених (що підлягає оплаті) ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" за усю будівлю у розмірі, передбаченим цим договором.

Щодо витрат, пов`язаних з експлуатацією будівлі, а також правових підстав для їх стягнення, суд зазначає.

Розділом 4 договору, укладеного між сторонами спору, визначено вартість послуг та розмір відшкодування частини вартості комунальних послуг, порядок оплати.

Зокрема, згідно з п.4.1 договору вартість послуг з експлуатації будівлі за один календарний місяць погоджується сторонами у фіксованій сумі 4308,20 грн, у тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 4.2 договору стосовно кожної комунальної послуги (крім тих споживання яких враховується по лічильнику) ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" зобов`язується відшкодовувати ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" частину вартості такої комунальної послуги, сплаченої (що підлягає оплаті) ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" за всю загальну площу будівлі, щодо якої надається комунальна послуга, пропорційно відношенню загальної площі приміщень ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" до загальної площі будівлі, щодо якої надається комунальна послуга. Загальний розмір відшкодування частини вартості комунальних послуг, яку ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" сплачує ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" визначається як сума відшкодувань за кожною комунальною послугою.

Зазначеним пунктом також передбачено формулу розрахунку частини вартості комунальної послуги, що підлягає відшкодуванню.

Умовами укладеного договору № 01/10 від 01.10.2011 розмежовано поняття щодо послуг з експлуатації будівлі, які надаються позивачем, та комунальних послуг, доступ до яких надається позивачем; встановлено відмінний порядок розрахунку в частині оплати за надані послуги з експлуатації будівлі, який передбачає фіксований розмір щомісячної оплати, та в частині відшкодування позивачу вартості комунальних послуг, який передбачає оплату частини вартості комунальних послуг, сплачених позивачем (або що підлягають оплаті ним), пропорційно відношенню загальної площі приміщень ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" до загальної площі будівлі, щодо якої надається комунальна послуга.

Як зазначалось, на підставі п. 4.4 (у редакції додаткової угоди від 01.09.2016) договору ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" сплачує ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" вартість послуг, наданих у кожному календарному місяці, не пізніше 25-го числа наступного місяця. Сторона-2 відшкодовує стороні-1 частину вартості комунальних послуг (водопостачання, каналізація, вивіз відходів) у строк до 25-го числа місяця наступного за місяцем, за який комунальні послуги були нараховані. Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок сторони-1.

Сторонами визначено фіксований розмір вартості послуг з експлуатації будівлі, який у відповідності до пункті 4.1 цього договору становить 4308,20 грн, з урахуванням ПДВ, що складає 13,00 грн за один квадратний метр приміщень (331,4 кв. м).

Умовами договору визначено фіксований розмір оплати за послуги з експлуатації будівлі, що фактично спрямовано на належне надання позивачем цих послуг протягом всього строку дії договору.

Суд констатує наявність зобов`язання першого відповідача з 01.10.2011, як дати укладення спірного договору, щомісячно здійснювати оплату таких послуг у встановленому договором розмірі.

За змістом статей 901, 903 Цивільного кодексу України, оплаті зі сторони замовника підлягає саме надана послуга, факт реального надання якої підлягає доведенню належними та допустимими доказами відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи умови укладеного сторонами договору передання і прийняття наданих послуг можливе як на підставі підписаного акта наданих послуг, так й без підписання такого акта, а виникнення прав та обов`язків щодо сплати за надані послуги можливе за наявності реального надання послуг за договором у разі неотримання своєчасної обґрунтованої відмови про причини неприйняття послуг.

Зокрема, згідно з п. 9.2 договору сторони погоджуються з можливістю прийняття наданих послуг з експлуатації будівлі як з підписанням акта про надання послуг, так й у спрощеному порядку, без підписання акта про надання послуг. При цьому послуги вважаються наданими стороною-1 стороні-2 якісно, у строк і в повному обсязі та прийнятими стороною-2 без зауважень у спрощеному порядку у будь-якому календарному місяці в межах строку дії цього договору, якщо протягом наступного календарного місяця сторона-2 не заявила стороні-1 претензії щодо обсягу або якості наданих послуг (у тому числі у формі мотивованих заперечень, зауважень щодо акта про надання послуг). Спрощений порядок прийняття послуг діє як у випадку, якщо сторона-2 не забрала у сторони-1 акт про надання послуг, так і у випадку, коли сторона-2 забрала акт, але не повернула стороні-1 його підписаний екземпляр. У разі прийняття послуг у спрощеному порядку, передбаченому цим пунктом договору, будь-яка із сторін може все ж таки вимагати підписання акту про надання послуг, якщо це необхідно для ведення податкового чи бухгалтерського обліку (п. 9.2 договору).

Разом з тим, оцінюючи обставини справи в їх сукупності, суд зазначає, що не підписання сторонами актів наданих послуг за відсутності доказів обґрунтованих заперечень першого відповідача щодо обсягу наданих послуг не може вплинути на обов`язок сторони договору належним чином виконувати зобов`язання щодо розрахунків за фактичний обсяг послуги, що в свою чергу встановлено пунктами 4.1, 9.2 договору.

При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять ні доказів звернення першого відповідача до позивача з вимогою про надання та підписання акту про надання послуг, ні доказів надіслання позивачу претензій (мотивованих заперечень) щодо обсягу або якості наданих послуг з експлуатації будівлі за спірний період з вересня 2023 року по серпень 2024 року, зокрема щодо виставлених позивачем щомісячних актів за цей період до яких було включено вартість послуги з експлуатації будівлі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості за надані послуги у розмірі 48720,09 грн за період з вересня 2023 року по серпень 2024 року.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання відповідачів на те, що договірні правовідносини між сторонами є припиненими, оскільки в листах від 26.07.2024 відповідачі повідомили позивача про те, що відмовляються від подальшого продовження дії договору № 01/10 від 01.10.2011 з тих підставі що позивачем не виконуються його умови.

Згідно зі ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як вже зазначалося, за змістом п. 8.1 договору останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє протягом одного року, проте у всіх випадках до дня повної оплати стороні-1 усіх передбачених цим договором платежів. Цей договір вважається продовженим щоразу на один рік, якщо не пізніше ніж за один місяць до дня закінчення строку дії договору будь-яка із сторін не направить іншій стороні письмове повідомлення про відмову від продовження цього договору.

В даному випадку договір № 01/10 укладено 01.10.2011, та кожного року його дію продовжувалося на кожен наступний рік, і такий договір був діючим принаймні до 01.10.24, оскільки жодною зі сторін не пізніше ніж за один місяць до 01.10.23 (дати до якої) не направлялося письмового повідомлення про відмову від продовження цього договору.

Дії відповідачів щодо відмови від договору шляхом направлення листів суперечать як умова цього договору так і положенням ст. 629, 651 ЦК України.

При цьому також недоведеними належними та допустимими доказами є доводи відповідачів про те, що послуги з експлуатації будівлі позивачем у вказаний період (вересень 2023 серпень 2024) не надавались, оскільки будівля зачинена, вахтер відсутній, приміщення не прибирали, мережі і ліфти не обслуговували, комунікації не контролювали; у позивача відсутні працівники для таких робіт, треті особи не залучались.

До того ж, матеріали справи не містять доказів заявлення першим відповідачем претензій щодо обсягу та якості наданих послуг за кожним з виставлених позивачем актів у спірний період (вересень 2023 серпень 2024).

Щодо вимог відшкодування вартості електричної енергії суд зазначає.

За умовами укладеного договору від 01.10.2011 № 01/10 (п. п. 4.1. 4.2.) розмежовано поняття щодо послуг з експлуатації будівлі, які надаються позивачем, та комунальних послуг, доступ до яких надається позивачем; встановлено відмінний порядок розрахунку в частині оплати за надані послуги з експлуатації будівлі, який передбачає фіксований розмір щомісячної оплати, та в частині відшкодування позивачу вартості комунальних послуг, який передбачає оплату частини вартості комунальних послуг, сплачених позивачем (або що підлягають оплаті ним), пропорційно відношенню загальної площі приміщень ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" до загальної площі будівлі, щодо якої надається комунальна послуга.

Однак, в силу положень ст. 74-77 ГПК України саме на позивача, як виконавця послуг, покладено обов`язок доведення обставин їх належного виконання, відповідно до умов укладеного договору. При цьому, відповідач повинен обґрунтувати відсутність своєї вини у порушенні строків розрахунку за надані послуги (стаття 614 Цивільного кодексу України), а також довести порушення умов договору позивачем у процесі надання послуг.

В даному випадку, як вже зазначалося, сторонами погоджено можливість прийняття наданих послуг у спрощеному порядку, без підписання акта про надання послуг, а послуги вважаються наданими позивачем першому відповідачу та прийнятими останнім без зауважень у спрощеному порядку у будь-якому календарному місяці в межах строку дії цього договору, якщо протягом наступного календарного місяця ним не заявлено претензій щодо обсягу та якості наданих послуг.

З рішення господарського суду Харківської області від 29.11.2022 у справі №922/746/22, яке набрало законної сили, вбачаються наступні обставини.

12.11.2007 між ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" (Споживачем) та АК "Харківобленерго" (Постачальником) був укладений договір на постачання електричної енергії № 025362, предметом якого є постачання електричної енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 3.1. Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію до цього Договору.

Точка продажу електричної енергії зазначена у додатку № 18 "Точка продажу електричної енергії до цього Договору.

Згідно з додатком 3.1 від 28.07.2009 до договору на постачання електричної енергії №025362 від 2.11.2007, дозволена до використання потужність для будівлі що знаходиться за адресою: м. Харків, пр-т Науки, буд. 36, становить 270 кВт. ТОВ Бізнес-центр Кобзар підтверджує, що дозволена потужність є незмінною станом на сьогоднішній день.

У відповідності до п. 3.4 договору № 01/10 від 01.10.2011, якщо сторонами не узгоджені ліміти споживання комунальних послуг, ТОВ Бізнес-центр Кобзар має право встановити ліміти споживання Комунальних послуг виходячи з лімітів, встановлених для усієї будівлі пропорційно відношення загальної площі приміщень до загальної площі будівлі. У випадку встановлення лімітів споживання Комунальних послуг, або якщо такі ліміти узгоджені Сторонами, Сторона-2 зобов`язана дотримуватися таких установлених (узгоджених) лімітів і, у випадку їх порушення, зобов`язана відшкодувати Стороні-1 заподіяні цим збитки (санкції, переплати й т.п. у результаті перевищенні лімітів для будівлі).

Загальна площа нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр-т Науки, буд. 36, складає 10159,7 кв. м. Сума площ допоміжних приміщень зазначеної нежитлової будівлі складає 1628,6 кв. м. Загальна площа приміщень в нежитловій будівлі, що знаходить у власності ФОП Полянської В.О. складає 331,4 кв. м. Таким чином, відсоткова частка приміщень ФОП Полянської В.О. по відношенню до цілої частини нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр-т Науки, буд. 36, складає 3,88% (331,4*100/(10 159,7-1 628,6)).

Разом з тим, на підставі п. 4.2. договору перший відповідач зобов`язується відшкодувати на користь позивача кожну комунальну послугу, окрім тих споживання яких враховується по лічильнику.

Компенсація позивачу вартості спожитої першим відповідачем електроенергії здійснюється за показанням лічильника № 032738 початкові показання лічильника 000059,5 кВт (п. 4.2.1 договору).

Суд констатує, що позивач вимагаючи в судовому порядку стягнення з відповідачів в складі комунальних послуг вартості спожитої ним електричної енергії при цьому не надав суду будь-яких доказів того, що електроенергія першим відповідачем протягом вересня 2023 серпня 2024 року дійсно споживалася, та споживання відбувалося в відповідному обсязі, тобто на суму заявлених в позові вимог.

Згідно з вимогами п. 4.2.1. договору, компенсація позивачу вартості спожитої першим відповідачем електроенергії здійснюється за показанням лічильника № 032738 початкові показання лічильника 000059,5 кВт. Таким чином, в розумінні ст. 76-77 ГПК України належними та допустимими доказами споживання першим відповідачем електричної енергії протягом кожного з місяців є покази наведеного лічильника. Однак, таких показів позивачем суду не надано. Так само такі покази не відображені і у виставлених позивачем відповідачу щомісячних рахунках.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості електроенергії є недоведеними належними та допустимими доказами.

До того ж, як свідчать матеріали справи, 08.09.2023 року Полянська В.О. уклала прямий договір з постачальником послуг з електроенергії АТ «Харківобленерго», та з вказаної дати отримує такі послуги від вказаного постачальника і відповідно оплачує їх постачальнику.

Такими чином, з моменту укладання вказаного договору комунальна послуга - надається першому відповідачу за окремим договором, укладеним другим відповідачем з надавачем такої послуги.

Крім того, як обґрунтовано вказують відповідачі, у рахунках та актах надання послуг за вересень 2023- серпень 2024 року, наданих позивачем, відсутня інформація про обсяг та вартість спожитої електроенергії з посиланням на показання лічильника, як це встановлено у п. 4.2.1 Договору № 01/10 від 01.10.2011 р. Тобто рахунки та акти не містить доказової інформації про обсяг і ціну наданої послуги, а тому не дають змогу відповідачам та суду перевірити достовірність вказаних в них відомостей щодо спожитої першим відповідачем електроенергії.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання позивача в обґрунтування необхідності внесення оплати за спожиту електроенергію на те, що усі власники приміщень сплачують і за спожиту електроенергію у місцях загального користування у відсотковому співвідношенні належної їм площі приміщень до загальної площі будівлі, а укладання прямого договору з АТ «Харківобленерго» не позбавляє Відповідачів обов`язку щодо участі в оплаті вартості електроенергії спожитої у місцях загального користування.

Як вже зазначалося, на підставі п. 4.2. договору стосовно кожної комунальної послуги (крім тих споживання яких враховується по лічильнику) ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" зобов`язується відшкодовувати ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" частину вартості такої комунальної послуги, сплаченої (що підлягає оплаті) ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" за всю загальну площу будівлі, щодо якої надається комунальна послуга, пропорційно відношенню загальної площі приміщень ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" до загальної площі будівлі, щодо якої надається комунальна послуга; загальний розмір відшкодування частини вартості комунальних послуг, яку ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" сплачує ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" визначається як сума відшкодувань за кожною комунальною послугою.

Однак, оскільки споживання електроенергії враховується по лічильнику, відповідно її вартість не може розраховуватися пропорційно розміру площі яку займають відповідачі по відношенню до площі всієї будівлі. Посилання позивача на те, що відповідачі мають відшкодувати вартість електроенергії витраченої на освітлення місць загального користування є такими, що суперечать умовам договору, оскільки таких умов цей договір не містить.

Зазначене в свою чергу також свідчить про безпідставність заявленого позову в частині стягнення з відповідачів компенсації вартості спожитої електроенергії в сумі 7184,78 грн

Щодо вимог про відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення, вивозу ТПВ.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про житлово комунальні послуги», Споживач має право:

1) одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг;

2) одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо;

Статтею 21 цього ж закону також передбачено, що Виконавець (комунальних послуг) зобов`язаний:

3) підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором;

4) надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо;

Відповідно до п. 35 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. № 690, встановлено обов`язок виконавця комунальних послуг забезпечити деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.

Пунктом 36 цих Правил передбачено, що Рахунки на оплату спожитих послуг формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, яка здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання та надаються споживачу (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.

Відповідно до п.10 Правил надання послуг з поводження з побутовими відходами, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 р. № 1070, У платіжному документі передбачаються графи для зазначення даних про: об`єм побутових відходів; тарифи на надання послуг; плату за абонентське обслуговування; суму, що підлягає сплаті

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до ч.2 вказаної статті, Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Таким чином, в розумінні ст. 76-77 ГПК України належними та допустимими доказами споживання позивачем комунальних послуг протягом вересня 2023 серпня 2024, зокрема з централізованого водопостачання та водовідведення, вивозу ТПВ, та їх вартості є відомості, отримані у виконавця комунальних послуг (зокрема у формі договорів, актів, рахунків, довідок, тощо)

Однак, в даному випадку матеріали справи не містять та позивачем суду не надано будь-яких доказів доказів того, що за період з вересня 2023 серпня 2024 року виконавці послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, вивозу ТПВ надавали позивачу послуги в відповідному об`ємі, а так само доказів того, що позивач сплатив або має зобов`язання зі сплати вартості цих послуг.

Разом з тим, виставлені позивачем першому відповідачу рахунки та акти на компенсацію вартості послуг з постачання води, водовідведення, абонентського обслуговування по воді, та вивозу ТПВ за вказаний період не містять обов`язкової інформації, визначеної умовами п.4.2 Договору № 01/10 від 01.10.2011 р. зокрема інформації про обсяг спожитої послуги за поточний період, показання відповідних вузлів обліку, застосоване розрахункове або середнє споживання, діючі ціни та тарифи на комунальні послуги, про сплачену суму (яка підлягає сплаті) за усю будівлю, розмір та суму частки яка підлягає відшкодуванню відповідачами.

Відсутність же відповідної інформації в актах та рахунках унеможливлюють перевірку цих актів та рахунків судом та відповідачами на предмет достовірності.

Зазначене в свою чергу свідчить про недоведеність позивачем ні факту споживання комунальних послуг з постачання води, водовідведення, абонентського обслуговування по воді, та вивозу ТПВ протягом вересня 2023 року серпня 2024 року, ні розміру заборгованості яку належить сплатити першому відповідачу з огляду на умови Договору № 01/10 від 01.10.2011 р.

За таких обставин, в задоволенні позову в частині стягнення 1148,74 грн за послуги з водопостачання та водовідведення та 712,54 грн за послуги з вивозу ТПВ слід відмовити.

Щодо вимог про стягнення санкцій, передбачених п. 7.1. договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Згідно із частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.1. Договору № 01/10 від 01.10.2011 р., у випадку порушення строків здійснення оплати Послуг з експлуатації Будівлі, а також (або) компенсації частини вартості Комунальних послуг, Сторона-2 (ТОВ НВП «Залізничавтоматика»):

- компенсує Стороні-1 (ТОВ «Бізнес-центр «Кобзар») збитки, які заздалегідь визначаються Сторонами в погодженому розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати;

- при простроченні оплати більше ніж на три місяці, за умови, якщо Сторона -2 не погасила заборгованість протягом 5-ти днів з дня отримання письмового попередження від Сторони-1, Сторона-2 додатково компенсує Стороні-1 збитки, які заздалегідь визначаються Сторонами у погодженому розмірі 50% (п`ятдесят відсотків) від суми заборгованості.

Суд зазначає, що з урахуванням вищенаведених приписів цивільного законодавства, надаючи правову кваліфікацію положенням пункту 7.1 договору, передбачена цим пунктом відповідальність за порушення строків здійснення розрахунку за надані послуги фактично є неустойкою, підставою для застосування якої є наявність порушеного зобов`язання. Суд враховує, що аналогічної правової позиції щодо порядку застосування п. 7.1 договору у спірних правовідносинах дотримується і Східний апеляційний господарський суд, зокрема у Постанові від 04.07.2023 по справі № 922/2626/22/

Разом з тим, оскільки санкції, передбачені п. 7.1 договору, за своєю правовою природою є неустойкою, вони підлягають застосуванню з урахуванням обмежень щодо строку нарахування та розміру, передбаченими ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Розглянувши в контексті зазначеного вимоги позивача про стягнення нарахованих санкцій передбачених п. 7.1. договору, суд зазначає про безпідставність заявлених ним вимог про їх стягнення за прострочення оплати комунальних послуг (електроенергія, водопостачання та водовідведення, вивіз ТПВ), оскільки згідно з даним рішенням суд дійшов висновку про недоведеність та безпідставність позову про стягнення цих витрат.

Щодо решти вимог суд зазначає.

Сторони домовилися, що вся кореспонденція, що направляється однією стороною, вважається прийнятою (отриманою) іншою стороною в момент отримання її під розписку, або через три календарні дні після надсилання цінного листа з описом вкладення на адресу сторони, що отримує (п.9.1 договору).

Оскільки перший відповідач прострочив виконання зобов`язання з відшкодування послуг з експлуатації будівлі в загальному розмірі 48256,72 грн. за період з вересня 2023 по серпень 2024, зазначене надає позивачу право на застосування до спірних правовідносин п. 7.1 договору щодо нарахування санкцій в погодженому розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 31.07.2024 позивач повідомив відповідачів про наявну заборгованість за договором. Перший відповідач отримав лист 09.08.2024, другий відповідач 02.08.2024.

Таким чином, позивач отримав право застосувати пункт 7.1. Договору в частині нарахування штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості з 10.08.2024.

Як свідчить позовна заява, розрахунок позивачем здійснено станом на 04.10.2024 за актами та рахунками, за якими оплати відсутні більше ніж три місяці. З урахуванням вимог ст. 14 ГПК України, суд враховує відповідні відомості при прийнятті рішення.

Перевіривши в контексті вищевикладеного здійснений позивачем розрахунок, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 17873, 74 грн. штрафу та 4789, 48 грн пені.

В іншій частині позову про стягнення штрафу та пені слід відмовити з огляду на їх безпідставність нарахування до стягнення та невідповідність вимог про нарахування положенням ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

При винесенні рішення суд враховує, що згідно з п. 9.6 договору, сторона-3 (тобто другий відповідач) поручається у повному обсязі за виконання обов`язків за договором стороною-2 (першим відповідачем).

Згідно з ч. 1-2 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

При цьому, згідно з ч. 1-2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на викладене, згідно з даним рішенням існуюча заборгованість та санкції підлягають стягненню на користь позивача солідарно з першого та другого відповідачів.

Аналогічна правова позиція викладена і в Постанові Східного апеляційного господарського суду 27.02.2024 по справі № 922/3462/23.

При винесенні даного рішення суд також зазначає наступне.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

У наведеній справі Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Оскільки за наслідками розгляду справи позов задоволено частково, з кожного з відповідачів на користь позивача також підлягають стягненню 848,19 грн витрат по сплаті судового збору, що є пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (адреса: 61166, м. Харків, пр.-т Науки, буд. 36, кім. 32; код ЄДРПОУ: 30655683) та ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" (61166, м. Харків, просп. Науки, 36, код ЄДРПОУ: 35245300):

48720,09 грн - послуги з експлуатації будівлі;

17873, 74 грн - штрафу;

4789, 48 грн - пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (61166, м. Харків, просп. Науки, 36, оф. 414, код ЄДРПОУ 30655683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" (61166, м. Харків, просп. Науки, 36, код ЄДРПОУ: 35245300) 848,19 грн витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" (61166, м. Харків, просп. Науки, 36, код ЄДРПОУ: 35245300) 848,19 грн витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак