Рішення

від 28.01.2025 по справі 167/1289/24

РОЖИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 167/1289/24

Номер провадження 2/167/75/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2025 року місто Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Н.В. Шептицької,

з участю:

секретаря судового засідання О.А. Ващук,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рожищеньскої міської ради Луцького району Волинської області про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

23.12.2024 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_2 , після смерті якої залишилося спадкове майно: житловий будинок та три земельні ділянки. Згідно заповіту ОСОБА_2 все своє майно заповіла позивачу, який спадщину прийняв у встановленому законом порядку та строки. Проте, оформити право власності на будинок не має можливості, оскільки відсутні правовстановлюючі документи.

Просить визнати за ним в порядку спадкування право власності на будинок житловою площею 46, 40 м2, загальною площею 87, 50 м2, сарай, літню кухню, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2024 року, справа передана на розгляд головуючому судді Н.В. Шептицькій (ас 37), яка ухвалою від 26.12.2024 року залишила позовну заяву без руху і надала строк для усунення недоліків (ас 39-40), яка була виконана позивачем 03.01.2025 року (ас 42).

Ухвалою головуючого судді від 06.01.2025 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, витребувані матеріали спадкової справи, призначено підготовче засідання, в яке викликані учасники справи (ас 46-47), які в підготовче засідання не з`явилися.

28.01.2025 року позивач подав заяву про проведення підготовчого засідання у його відсутності, позовні вимоги підтримує, щодо ухвалення рішення в підготовчому засіданні не заперечує (ас 69).

27.01.2025 року представник відповідача подав заяву про розгляд справи у його відсутності, проти заявлених вимог не заперечує ( ас 66-67). Відзиву на позовну заяву не подано.

10.01.2025 року надійшли матеріли спадкової справи (ас 55-65).

Суд ухвалив: розгляд справи в підготовчому засіданні проводити у відсутності учасників справи, згідно ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 223 ЦПК України.

У відповідності до вимог частини 2статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Крім того, суд зазначає наступне.

Згідно частини 3 статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи ту обставину, що станом на день проведення підготовчого засідання відповідач визнав позов повністю і дане визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд доходить висновку про ухвалення рішення у підготовчому засіданні.

Згідно частин 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття рішення у цій справі є 28.01.2025 року - дата складення повного судового рішення.

У підготовчому засіданні, дослідивши і об`єктивно оцінивши наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка ОСОБА_1 ОСОБА_2 , після смерті якої залишилося спадкове майно: житловий будинок житловою площею 46, 40 м2, загальною площею 87, 50 м2, сарай, літня кухня, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та три земельні ділянки.

Згідно заповіту від 27.06.2014 року, посвідченого секретарем Навізької сільської ради Рожищенського району Волинської області, М.М. Артесюк все своє майно заповіла позивачу, який спадщину прийняв у встановленому законом порядку та строки. Проте, не оформив право власності на будинок, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на будинковолодіння, і постановою нотаріуса від 25.11.2024 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на дане спадкове майно.

Спадкоємці, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, відсутні.

Спадкоємців за законом немає.

Дані обставини підтверджуються письмовими доказами: довідкою виконавчого комітету Рожищенської міської ради № 261 від 17.03.2021 року (ас 7), витягом з Погосподарської книги № 4 за 2020 рік (ас 8), Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (ас 9), заповітом від 27.06.2014 року (ас 10), свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 (ас 11), технічним паспортом на об`єкт нерухомого майна (ас 12-17), постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25.11.2024 року (ас 35), матеріалами спадкової справи № 50/2021 (ас 56-65).

Надаючи правову оцінку встановленим у підготовчому засіданні фактичним обставинам справи, суд керується такими нормами права.

Згідно статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно частини 1статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно частини 3 статті1223, частини 1 статті1220, частини 1 статті 1270ЦК України, здійснення права на спадкування, право на спадщину виникає у день її відкриття. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1статті 1269 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи застереженням. Так, не можна прийняти лише якусь частину майна, що входить до складу спадщини, а від іншої частини відмовитися взагалі чи прийняти її під якоюсь умовою. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в підготовчому засіданні докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивач вчасно і належним чином прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , однак не оформив право власності на частину спадкового майна - будинковолодіння у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на дане спадкове майно.

За таких встановлених обставин суд зазначає наступне.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до частини 1статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідностатті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до пункту 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2002 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що з урахуванням положень частини першої статті15та статті392 ЦК Українивласник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Судом встановлено, що позивач належним чином зареєструвати право власності на спадкове майно, яке він прийняв в порядку спадкування за законом, належним чином немає можливості через відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок, про що приватним нотаріусом винесено відповідну постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

До 19 січня 1996 року, згідно з Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31 січня 1966 року Міністерством комунального господарства УРСР, не підлягали реєстрації будинки і домоволодіння, розташовані в населених пунктах. Обов`язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об`єкти нерухомості введено лише з 29 червня 1998 року. Саме цього дня набрала чинності Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09 червня 1998 року №121.

Відповідно до частини 3статті 3 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IVправана нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, виникають з моменту такої реєстрації ( зокрема й право власності на нерухоме майно - частина 1 статті 4 Закону).

Згідно із частиною 4 статті 3 вищезазначеного Закону, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Крім того, Порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР був встановлений інструкцією, яка була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року та втратила чинність згідно наказу Держжитлокомунгоспу N 56 від 1З грудня 1995 року.

Згідно з пунктами 4, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції). Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Пленум Верховного Суду України у п 9 своєї постанови від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз`яснив, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Вказаною інструкцією обов`язковою була реєстрація права власності на житлові будинки в органах БТІ лише у містах і селищах міського типу, однак не у сільській місцевості.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п 43 Постанови КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані:

- документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги;

- виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Дані нормативно-правові акти та встановлені у підготовчому засіданні обставини у своїй сукупності свідчать про те, що житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , рік побудови 1969 (ас 17), побудований відповідно до діючого на час його будівництва законодавства і право власності на нього належним чином було зареєстровано органом місцевого самоврядування, згідно запису в погосподарській книзі № 4 за 2020 рік Навізької сільської ради Рожищенського району Волинської області, за М.М. Артесюк (ас 8).

Згідно листа № 10-1387/0/4-12 від 27.09.2012 року «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ роз`яснив, що відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до статті 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на придбане, побудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його придбання, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Аналогічну правову позицію було висловлено ВСУ у постанові від 13 червня 2012 р. у справі № 6-54цс12, яка є обов`язковою для врахування судами України.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, а саме, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який належним чином прийняв спадщину, але зареєструвати право власності на частину спадкового майна - будинковолодіння немає можливості у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно та відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , то суд доходить висновку, що позовні вимоги є підставні, обгрунтовані і підлягають до задоволення, тому слід визнати за позивачем право власності на спірне спадкове майно.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити також наступне.

Розглянувши позов, пред`явлений до Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області, суд врахував, що територіальна громада (в особі органу місцевого самоврядування) може бути відповідачем у даній справі, оскільки, крім позивача, відсутні інші спадкоємці за законом та/або за заповітом, які прийняли спадщину, як вбачається з матеріалів спадкової справи № 50/2021.

Керуючись статтями7,8,10,11,12,13,77-81,83, 200, 247,258,259,263,264,265,268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 доРожищеньскої міськоїради Луцькогорайону Волинськоїобласті про визнанняправа власностіна спадковемайно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на: житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , рік побудови 1969, загальною площею 87, 50 м2, житловою площею 46, 40 м2.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач: Рожищенська міська рада Луцького району Волинської області, адреса: місто Рожище Луцького району Волинської області, вулиця Незалежності, 60, код ЄДРПОУ 04333268.

Дата складення повного тексту рішення суду: 28.01.2025 року.

Головуючий суддя Н.В. Шептицька