Ухвала

від 29.01.2025 по справі 279/4221/24

МАЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 279/4221/24

Провадження №1-кп/283/88/2025

У Х В А Л А

29 січня 2025 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , секретар судового засідання ОСОБА_4 , за участю прокурора Малинського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ), захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР 26.03.2024 за №12024060490000212, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Малинського районного суду Житомирської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024060490000212 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Ухвалою Малинського районного суду від 16.12.2024 обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Житомирська установа виконання покарань №8» строком на 60 днів, до 13.02.2025 (включно).

24.01.2025 прокурором Малинського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_5 подано клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема: ухилення обвинуваченого від суду; незаконного впливу на свідків; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення ним нового кримінального правопорушення.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, зауважив, що запобігти вказаним ризикам застосуванням більш м`якого запобіжного заходу не можливо.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 заперечив щодо продовження строку запобіжного заходу, посилаючись на те, що клопотання є необгрунтованим, доказів наявності ризиків прокурором не надано. Єдиним ризиком, який можна розглядати, на думку захисника, є ризик ухилення обвинуваченого від суду через тяжкість покарання, яке йому загрожує. З огляду на це захисник просив змінити обвинуваченому вид запобіжного заходу на заставу, визначивши її у мінімальному розмірі.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію захисника.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, колегія приходить до наступного висновку.

Відповідно до Кримінального процесуального кодексу України виключно (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При обранні (продовженні строку) запобіжного заходу повинні враховуватись одночасно його мета (ч. 1 ст.177 КПК), підстави (ч. 2 ст.177 КПК) та інші передбачені законом обставини (ст. 178 КПК). Згідно з ч. 2 ст.177 КПК підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно із ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи, репутацію обвинуваченого, його майновий стан, наявність судимостей, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

На доводи сторони захисту суд звертає увагу, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення обвинуваченим зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя, санкція статті за який передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років. Тяжкість обвинувачення хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик ухилення обвинуваченого від суду, що його неможливо відвернути.

Суд також враховує тяжкість інкримінованого злочину, характер його вчинення, що, на думку суду, підтверджує наявність ризику продовження злочинної діяльності, а також підсилює ризик ухилення обвинуваченого від суду.

У даному кримінальному провадженні ще не допитаний один свідок, а тому перебуваючи поза установою попереднього ув`язнення, існує ризик впливу обвинуваченого на вказаного свідка.

Матеріали провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та стороною захисту в судовому засіданні не доведені.

Доводи захисника не спростовують висновків суду.

Суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, незаконний вплив на свідка, який ще не був допитаний у даному кримінальному провадженні, а також вчинення інших кримінальних правопорушень, продовжують існувати. Через існування вказаних обставин, на думку суду, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому доцільним та обґрунтованим є наразі продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Крім того, суд приймає до уваги, що своїм процесуальним рішенням суд має не лише забезпечити права обвинуваченого, а й охорону суспільних інтересів. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Однак враховуючи особу обвинуваченого, обставини кримінального правопорушення, на підставі ч. 3 ст. 183 КПК України колегія вважає, що обвинуваченому може бути змінений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в разі внесення застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Враховуючи особу обвинуваченого, тяжкість злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, суд вважає за необхідне визначити розмір застави відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 363360 грн, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 195, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Малинського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12024060490000212 строк запобіжного заходу - тримання під вартою на 60 днів, до 29 березня 2025 року (включно).

На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України визначити розмір застави 120 (сто двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 363360 (триста шістдесят три тисячі триста шістдесят) гривень.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок (одержувач ТУ ДСА України в Житомирській області код за ЄДРПОУ 26278626 МФО 820172 в ДКС України м. Київ р/р UA678201720355249002000000277) коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення та обвинувачений підлягає звільненню з-під варти негайно, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України під зобов`язання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- не виїжджати із АДРЕСА_1 без дозволу суду;

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання;

- утриматись від спілкування із потерпілою ОСОБА_8 та свідком ОСОБА_9 .

Копію ухвали направити уповноваженій особі місця попереднього ув`язнення для виконання та вручення обвинуваченому під розписку.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту її вручення.

Суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3