Ухвала

від 29.01.2025 по справі 235/1860/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 235/1860/24

№ провадження 2-о/208/108/25

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження по справі

29 січня 2025 р. м. Кам`янське

29 січня 2025 року суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Величко О.В., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Покровської міської ради Донецької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком неповнолітньої дитини ,-

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту самостійного виховання дитини, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Покровської міської ради Донецької області про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту самостійного виховання та утримання батьком неповнолітньої дитини. Заяву мотивовано тим, що 14.02.2007 року між ним та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб, в період якого у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_4 . З 2016 року він та його дружина ОСОБА_2 проживають окремо, донька залишилась проживати з ним, мати на утримання доньки матеріальної допомоги не надає. Зазначив, що він є батьком, який самостійно виховує дитину. Встановлення факту знаходження дитини на його вихованні та утриманні йому необхідно для реалізації свого права звільнення з військової служби.

Ураховуючи зазначене, заявник просив суд встановити юридичний факт самостійного виховання ним дитини - ОСОБА_4 .

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду від 18.04.2024 року зупинено провадження по справі в цивільній справі № 235/1860/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи : ОСОБА_2 , служба у справах дітей Покровської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком неповнолітньої дитини до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 201/5972/22.

Рішенням ВРП України від 29.08.2024 року за 2584/0/15-24 змінено підсудність справа Красноармійського міськрайонного суду шляхом їх передачі до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська та справу передано на розгляд судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Величко О.В.

Суддя вивчивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного.

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність

та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Такі ж висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі N 320/948/18 (провадження N 14-567цс18),

від 18 грудня 2019 року у справі N 370/2898/16 (провадження N 14-573цс19).

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає

в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо

це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка

та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені

у статтях 150, 151 СК України.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, статтею 165 СК України визначені певні підстави для позбавлення особи батьківських прав відносно дитини.

З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право - а саме спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, пята сттатті 19 СК України).

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане

з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини та негативних наслідків для одного з батьків.

Аналогічні правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 11 вересня 2024 року по цивільній справі N 201/5972/22

(провадження N 14-132цс23).

Отже, подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні

й утриманні дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє

у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

На підставі вищезазначених норм права, враховуючи викладені обставини справи,

суддя приходить до висновку про те, що у відкритті провадження по справі слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.260, 293, 315 ЦПК України, суддя,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Покровської міської ради Донецької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком неповнолітньої дитини .

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо ухвалу залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Величко О. В.