Постанова

від 20.01.2025 по справі 921/213/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2025 р. Справа № 921/213/23

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від позивача за первісним позовом Созанська Т.І. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду)

від відповідача за первісним позовом (скаржника) Микитович П.М. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду)

від третьої особи Новіков Р.А. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду)

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Онікс від 10 вересня 2024 року

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 16 серпня 2024 року (підписане 29.08.2024), суддя Стадник М.С.

у справі №921/213/23

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сапфір, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область

до відповідача Приватного підприємства Онікс, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Великоберезовицька селищна рада, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область

про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; припинення права власності Приватного підприємства Онікс на земельну ділянку

та за зустрічним позовом Приватного підприємства Онікс, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Сапфір, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Великоберезовицька селищна рада, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область

про припинення Товариству з обмеженою відповідальністю Сапфір права постійного користування земельною ділянкою та скасування Державного акта на право постійного користування землею

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сапфір» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Приватного підприємства «Онікс» про:

-скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 6125255200:02:002:3186, площею 2,4303 га, вид цільового призначення земельної ділянки 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення, розташованої за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, смт. Велика Березовиця;

-скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності №49001367 від 16.01.2023, внесеного державним реєстратором Скориківської сільської ради Тернопільської області Гриндою О.Я. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 6125255200:02:002:3186, площею 2,4303 га, вид цільового призначення земельної ділянки 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення, розташованої за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, смт. Велика Березовиця;

-припинення права власності Приватного підприємства «Онікс» на земельну ділянку із кадастровим номером 6125255200:02:002:3186, площею 2,4303 га, вид цільового призначення земельної ділянки 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення.

Приватне підприємство «Онікс» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з зустрічним позовом до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Сапфір» про:

-припинення Товариству з обмеженою відповідальністю «Сапфір» права постійного користування земельною ділянкою площею 4,8900 га, посвідченого Державним актом на право постійного користування землею серія ІІ-ТР №000266;

-скасування Державного акта на право постійного користування землею серія ІІ-ТР №000266.

До участі у справі також залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом Великоберезовицьку селищну раду.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16 серпня 2024 року у справі №921/213/23 первісний позов задоволено, а у задоволенні зустрічного відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат (судового збору).

Рішення суду мотивоване тим, що ТОВ «Сапфір» набуло право користування земельною ділянкою, виділеною для обслуговування куплених будівель звіроферми, на підставі рішення селищної ради та Державного акту, які не скасовані; земельна ділянка в установленому законом порядку з користування товариства не вилучалась, права користування нею в установленому законом порядку товариство не позбавлене. Поряд з цим, судом встановлено, що висновком експерта Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/120-23/10650-ЗТ від 18.04.2024 підтверджено те, що на частину земельної ділянки площею 4,89 га, яка знаходиться в постійному користуванні ТОВ «Сапфір», визначену внаслідок польових геодезичних обмірів згідно з Державним актом на право постійного користуванні землею від 23.12.1996 року ІІ-ТР №000266, накладається земельна ділянка з кадастровим номером 6125255200:02:002:3186, площею 2,4303 га, яка перебуває у власності ПП «Онікс». Поряд з тим, судом встановлено, що в процесі розгляду справи, ПП «Онікс» не надало доказів передачі йому земельної ділянки належної на праві колективної власності Агрофірмі «Поділля», правонаступником якого стало ТВ «Поділля», та сплати підприємством платежів за землю до відповідних бюджетів з 2007 до дати прийняття рішення, тим самим не спростувало доводи селищної ради щодо поступлення таких платежів від ТОВ «Сапфір». Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає до задоволення, обраний позивачем спосіб захисту порушених прав є ефективним, відповідає змісту порушеного права та інтересу і призведе до реального відновлення його інтересів, при цьому, зустрічний позов задоволенню не підлягає, оскільки правомірність набуття ПП «Онікс» у власність спірної земельної ділянки спростовується матеріалами справи.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач за первісним позовом Приватне підприємство «Онікс» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 16 серпня 2024 року у справі №921/213/23 та прийняти нове, яким задовольнити зустрічний позов, а саме: скасувати право постійного користування відповідача за зустрічним позовом, що посвідчено Державним актом на право постійного користування землею серія ІІ-ТР №000266. Зокрема зазначає, що ТОВ «Сапфір» набуло право постійного користування землею із порушенням вимог чинного на той час законодавства, за рішенням органу місцевого самоврядування, який не мав права розпоряджатися земельною ділянкою, оскільки така перебувала у колективній власності ТВ «Поділля», тобто у приватній власності, та яке не надавало згоди на вилучення такої. Одночасно наголошує, що він є правонаступником ТВ «Поділля», що підтверджується Статутом ПП «Онікс», а земельна ділянка колективної власності була сформована раніше права постійного користування ТОВ «Сапфір». Відтак вважає, що у позивача за зустрічним позовом є дійсне право власності на земельну ділянку, яка пройшла формування та реєстрацію речового права колективної власності, відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Сапфір» просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що у постанові Тернопільського окружного адміністративного суду № 2-а-2791/10/197 від 15.11.2010, яка набрала законної сили 26.11.2010, встановлено, що після реорганізації Агрофірми «Поділля» її правонаступник ТВ «Поділля» протягом 5 років (термін чинності Земельного кодексу України від 1990 року) не отримав правовстановлюючого документу на землю Державного акту на право колективної власності на землю, а з вступом в дію нового Земельного кодексу України 1 січня 2002 року колективна власність припинила своє існування, у зв`язку з чим, Товариство власників «Поділля», як юридична особа, не була суб`єктом права колективної власності на землю; а такими суб`єктами могли бути тільки члени даного товариства, які з набуттям чинності нового Земельного кодексу України могли набути права приватної власності на земельну частку (пай), а товариство власників «Поділля» могло бути лише користувачем землі, що не підлягала розпаюванню. Тобто, Товариство власників «Поділля» не отримувало акт на право власності на землі, що належали агрофірмі «Поділля». Крім цього, наголошує, що численними судовими рішеннями заперечено факт правонаступництва Приватного підприємства «Онікс» прав та обов`язків агрофірми «Поділля» та ТВ «Поділля», відтак, вимоги апеляційної скарги ПП «Онікс» вважає безпідставними.

У письмових поясненнях на апеляційну скаргу третя особа просить оскаржуване рішення залишити без змін. Зокрема, зазначає, що посилання ПП «Онікс» на власний Статут, який за твердженнями апелянта підтверджує правонаступництво всіх майнових прав ТВ «Поділля», що в свою чергу за словами апелянта є правонаступником Агрофірми «Поділля», як на єдиний і беззаперечний факт в підтвердження його права власності на нерозпайовані землі ТВ «Поділля» є незаконним та не повинно прийматись, зважаючи на те, що правонаступництво в даному випадку неможливе, оскільки, земля надавалася колективу підприємства і лише він (колектив) вправі розпорядитися нею в установленому законом порядку. Також наголошує, що серед переліку землевласників та землекористувачів земель у межах державного акту на право колективної власності на землю серія ТР №00095 відсутній запис щодо окремого землевласника юридичної особи ТВ «Поділля», правонаступником якого безпідставно себе вважає керівник ПП «Онікс», а тим більше відсутній запис, щодо землевласника в особі ПП «Онікс». Це також наведено у постановах суду вищої інстанції у справах №921/1146/14-г/4; №921/827/20, №3/21-271; №921/800/20.

Судові засідання з розгляду справи в суді апеляційної інстанції, за клопотаннями представників учасників у справі та на підставі відповідних ухвал суду, проводилися в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Представник ПП «Онікс» (скаржника) в судових засіданнях вимоги апеляційної скарги підтримав, просив такі задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 16 серпня 2024 року у справі №921/213/23 та прийняти нове, яким задовольнити зустрічний позов, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник ТОВ «Сапфір» в судових засіданнях проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, з підстав, наведених у письмових поясненнях.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 03 лютого 1996 року між Агрофірмою «Поділля» та ТОВ «Сапфір» укладено угоду купівлі-продажу, відповідно до п.1 якої Агрофірма продає, а Товариство купує основні засоби звіроферми, згідно акта передачі на суму остаточної вартості 7 545 314,00 крб, що знаходяться на земельній ділянці в смт. В. Березовиця по вул. Подільській, згідно рішення зборів №1 від 30.01.1996.

Рішенням Великоберезовицької селищної ради №68 від 29.10.1996 надано в постійне користування ТОВ «Сапфір» земельну ділянку 4,89 га за рахунок господарського двору Товариства власників «Поділля» (утворене в результаті реорганізації Агрофірми «Поділля» шляхом зміни організаційної форми), що на території Великоберезовицької селищної ради, у зв`язку з купівлею-продажем будівель від 03.02.1996 року.

23 грудня 1996 року на підставі вказаного вище рішення селищної ради ТОВ «Сапфір» видано Державний акт серія ІІ-ТР №000266 на право постійного користування земельною ділянкою площею 4,89 га в межах згідно з планом землекористування. Акт зареєстровано в Книзі державних актів на право постійного користування землею за №95.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 21 червня 2019 року державним реєстратором Великоберезовицької селищної ради Шпендак Ю.Р. зареєстровано право власності ТОВ «Сапфір» на будівлю виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, об`єкт житлової нерухомості, за адресою: вул. Подільська, буд. 31, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, на підставі: угоди купівлі-продажу №б/н від 03.02.1996, укладеної між Агрофірмою «Поділля» та ТОВ «Сапфір»; рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.09.2004 №7/148-1946; реєстраційного посвідчення №б/н від 05.10.2004, виданого Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації та Акту передачі основних засобів №б/н від 03.02.1996.

За заявою ТОВ «Сапфір» від 03 березня 2023 року Фізичною особою-підприємцем Камінським М.В. виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розташованої в межах населеного пункту смт. Велика Березовиця, вул. Подільська, 31 Тернопільського району Тернопільської області, на підставі Державного акта на право постійного користування серії ІІ-ТР №000266 від 23.12.1996, зареєстрованого в Книзі державних актів на право постійного користування землею за №95 та рішення Великоберезовицької селищної ради народних депутатів №68 від 29.10.1996.

16 березня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сапфір» звернулося до державного кадастрового реєстратора Відділу №4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із заявою №ЗВ-9701712582023 про внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку площею 4,89 га, яка знаходиться за адресою: вул. Подільська, 31, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область.

Державним кадастровим реєстратором ГУ Держгеокадастру у Львівській області відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав, невідповідності електронного документу встановленим вимогам та рекомендовано виправити помилки, зокрема, щодо перетину ділянки з ділянкою кадастровий номер 6125255200:026002:3186, площа співпадає на 49,6999%.

Крім цього, як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру Відділом №4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 03 січня 2023 року зареєстровано земельну ділянку площею 2,4303 га, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: 01.13 - для іншого сільськогосподарського призначення, місце розташування: смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, кадастровий номер 6125255200:026002:3186, на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 09.12.2022, виготовленої ТОВ «Західне земельне агентство», власник: Приватне підприємство «Онікс».

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 16 січня 2023 року державним реєстратором Скориківської сільської ради Гриндою О.Я. зареєстровано право власності ПП «Онікс» на земельну ділянку кадастровий номер 6125255200:026002:3186 площею 2,4303 га, на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серія ТР №0095, виданого 17.09.1995 Тернопільською районною радою народних депутатів.

Відповідно до пояснювальної записки до матеріалів "Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами ПП "Онікс" загальною площею 21,2012 га, які розташовані на території Великоберезовицької селищної ради та Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області" об`єктом інвентаризації є частина земель (під господарськими будівлями і дворами) які згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії ТР №0095 (зареєстровано в книзі за №48) та згідно із земельно - обліковими даними (статистична форма №2-зем станом на 01.01.2016) рахуються землями колективної власності ТВ "Поділля" (реорганізоване шляхом зміни організаційної форми Агрофірми "Поділля"), останнє реорганізувалося шляхом приєднання у 2007 році до ПП "Онікс", яке стало правонаступником усіх майнових та немайнових прав як ТВ "Поділля" так і Агрофірми "Поділля".

У матеріалах технічної документації містяться: відомості про правовий статус, кількісні та якісні характеристики земельних ділянок, що підлягають внесенню в Державний земельний кадастр (за результатами інвентаризації), згідно яких підлягають внесенню до реєстру, зокрема, відомості щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,4303 га, цільове призначення: землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами (таблиця 2, ділянка під №6); Державний акт на право колективної власності на землю серії ТР №0095 виданий Агрофірмі "Поділля" про передачу у колективну власність 1750,6 га землі в межах згідно з планом для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Тернопільської районної ради від 31.08.1995 №52, дата видачі 17.09.1995; розпорядження голови Тернопільської районної державної адміністрації від 29.08.1996 №524 "Про реєстрацію Товариства власників "Поділля"" згідно якого КСП Агрофірма "Поділля" реорганізовано шляхом зміни організаційної форми у Товариство власників "Поділля"; Передавальний акт, затверджений протоколом загальних зборів членів ТВ "Поділля" від 31.10.2007 (номер протоколу не зазначено і такий відсутній ) та Акт передачі основних засобів від 21.01.2008, згідно яких передаються необоротні та оборотні активи, зобов`язання згідно балансу станом на 31.10.2007, в результаті припинення ТВ "Поділля" шляхом приєднання до ПП "Онікс"; витяги із форми 6-ЗЕМ станом на 01.01.2016 про облік земель в розрізі землевласників/землекористувачів та форми 2-ЗЕМ про облік земель за формою власності станом на 01.01.2016 ( наказ Державного комітету статистики України №377 від 05.11.98 Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення втратив чинність 01.01.2016 на підставі Наказу Державної служби статистики №190 від 19.08.2015), згідно яких значаться земельні ділянки згідно державних актів площею 24,3800 га у власності ТВ "Поділля", тоді як за ПП "Онікс" інформація щодо належності йому земельних ділянок на праві власності відсутня, а значаться відомості щодо перебування у користуванні земельних ділянок площею 315,670 га; Статут ТВ "Поділля", затверджений зборами членів Агрофірми "Поділля" від 30.01.1996 №2, відповідно до п.1.1,1.3,7 якого товариство є правонаступником Агрофірми "Поділля", а його членами (засновниками) є громадяни України, котрі зазначені в додатку-1, який є невід`ємною частиною Статуту (такий додаток відсутній) та вирішення питань, котрі випливають із прав землекористувачів, вирішуються виключно на загальних зборах членів товариства; Статут Приватного підприємства "Онікс" в редакції від 13.07.2020 року, затверджений рішенням засновника №13/07 ОСОБА_1 , який є єдиним засновником та керівником підприємства, відповідно до п.1.3 якого підприємство з 2007 року є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та зобов`язань Товариства власників "Поділля"; відомості щодо правонаступництва ПП "Онікс" Товариства власників "Поділля" містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо даних юридичних осіб.

Відповідно до Висновку експерта Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/120-23/10650-ЗТ від 18 квітня 2024 року, земельна ділянка кадастровий номер 6125255200:02:002:3186 площею 2,4303 га, яка перебуває у власності ПП «Онікс» (підставою присвоєння кадастрового номера є технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель (відповідно до координат поворотних точок меж, визначених в електронному документі ХМL)), повністю накладається на частину земельної ділянки площею 4,89 га, яка знаходиться в постійному користуванні ТОВ «Сапфір», визначеної внаслідок польових геодезичних обмірів згідно з Державним актом на право постійного користування землею серія ІІ-ТР №000266 від 23.12.1996 року.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ч.1 ст.13 Конституції України).

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.1 ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно ст.22 ЗК України від 18.12.1990 (в редакції, чинній на час видачі спірних державних актів) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (державного акту).

Статтею 30 ЗК України 1990 року (в редакції, чинній на момент набуття позивачем за первісним позовом права власності на будівлі) передбачалося, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Як встановлено судом вище, рішенням Великоберезовицької селищної ради №68 від 29.10.1996 надано в постійне користування ТОВ «Сапфір» земельну ділянку 4,89 га за рахунок господарського двору Товариства власників «Поділля» (утворене в результаті реорганізації Агрофірми «Поділля» шляхом зміни організаційної форми), що на території Великоберезовицької селищної ради, у зв`язку з купівлею-продажем будівель від 03.02.1996 року, на підставі чого видано Державний акт серія ІІ-ТР №000266 на право постійного користування землею.

У пункті 6 розділу «Перехідні положення» ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у пункті 6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, визнаний неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005.

За висновками Конституційного Суду України громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом.

Так, наведені норми Земельного кодексу України свідчать про те, що особа може бути позбавлена набутого у встановленому порядку права постійного користування земельною ділянкою лише у способи, визначені статтями 141-143 Земельного кодексу України, зокрема, внаслідок добровільної відмови від земельної ділянки чи за наявності інших, визначених статті 141 Земельного кодексу України, підстав, або внаслідок примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється виключно в судовому порядку. Наведений правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 листопада 2019 року у справі №906/392/18 та від 23 червня 2020 року у справі №922/989/18.

Стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Статтею 141 ЗК України передбачено підстави припинення права користування земельною ділянкою, а саме: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини. Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Поряд з тим, стаття 143 ЗК України передбачає підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку. Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені приписами органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки; ґ-1) примусового звернення стягнень на право емфітевзису, суперфіцію за зобов`язаннями особи, яка використовує земельну ділянку на такому праві.

У матеріалах справи відсутні будь які належні, допустимі та достовірні докази, які б свідчили про використання ТОВ «Сапфір» спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням чи можливість застосувати будь яке інше положення статті 143 Земельного кодексу України, яким передбачено примусове припинення прав на земельну ділянку.

Отже, ТОВ «Сапфір» набуло право користування земельною ділянкою, виділеною для обслуговування придбаних будівель звіроферми, на підставі рішення селищної ради та Державного акту які не скасовані, земельна ділянка в установленому законом порядку з користування товариства не вилучалась, права користування нею в установленому законом порядку товариство не позбавлене та підстави для припинення права користування (в тому числі і примусового) відсутні та судом не встановлено.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 21 червня 2019 року за ТОВ «Сапфір» зареєстровано право власності на будівлю виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, об`єкт житлової нерухомості, за адресою: вул. Подільська, буд. 31, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, на підставі: угоди купівлі-продажу №б/н від 03.02.1996, укладеної між Агрофірмою «Поділля» та ТОВ «Сапфір»; рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.09.2004 №7/148-1946; реєстраційного посвідчення №б/н від 05.10.2004, виданого Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації та Акту передачі основних засобів №б/н від 03.02.1996.

Відповідно до Висновку експерта Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/120-23/10650-ЗТ від 18 квітня 2024 року, земельна ділянка кадастровий номер 6125255200:02:002:3186 площею 2,4303 га, яка перебуває у власності ПП «Онікс» (підставою присвоєння кадастрового номера є технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель (відповідно до координат поворотних точок меж, визначених в електронному документі ХМL)), повністю накладається на частину земельної ділянки площею 4,89 га, яка знаходиться в постійному користуванні ТОВ «Сапфір», визначеної внаслідок польових геодезичних обмірів згідно з Державним актом на право постійного користування землею серія ІІ-ТР №000266 від 23.12.1996 року.

Судом правильно встановлено факт накладання спірних земельних ділянок що стало підставою для відмови ТОВ «Сапфір» державним кадастровим реєстратором про внесення відомостей про земельну ділянку площею 4,89 га до Державного земельного кадастру на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) виготовленої відповідно до Державного акта на право постійного користування серії ІІ-ТР №000266 №95 від 23.12.1996 та рішення Великоберезовицької селищної ради народних депутатів №68 від 29.10.1996.

Разом з тим, судом встановлено, що в матеріалах технічної документації відсутні та в процесі розгляду справи ПП "Онікс" не надало доказів передачі останньому земельної ділянки, належної на праві колективної власності Агрофірмі "Поділля", правонаступником якого стало ТВ "Поділля", також у матеріалах справи відсутні докази сплати підприємством платежів за землю до відповідних бюджетів з 2007 року.

Суд встановив, що до Приватного підприємства «Онікс» не перейшло право власності на землі колективної власності Агрофірми "Поділля" площею 1750,6 га згідно Державного акту серії ТР №0095 від 31.08.1995, зареєстрованого за №52, що підтверджується зокрема рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22.12.2014 у справі №921/1146/14-г/4 (залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2015) за позовом ПП "Онікс" до Великоберезовицької селищної ради; за участю третьої особи ФОП Перегінець О.Я. про скасування рішення ради від 26.04.2005 №247, яким передано в оренду ФОП Перегінець О.Я. земельну ділянку площею 0,11 га за рахунок земель ТВ "Поділля" для обслуговування викупленого приміщення фуражного складу та за згодою товариства.

Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказаними вище судовими рішеннями встановлено, що у 2001 році ТВ "Поділля" розпочало та завершило розпаювання земельної ділянки згідно Державного акту серії ТР №0095 від 31.08.1995 №52, а також те, що члени товариства не приймали на загальних зборах рішення про передачу не розпайованих земельних ділянок ПП «Онікс», реорганізацію товариства шляхом приєднання до ПП «Онікс», статуту останнього не затверджували, та в межах зазначеної справи ПП «Онікс» не надало протоколу загальних зборів ТВ «Поділля».

Рішеннями Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.08.2010 у справі №2-а-1803/10/1970 та від 15.11.2010 у справі №2-а-2791/10/1970 (які набрали законної сили) також встановлено, що ПП «Онікс» не підтвердило права власності чи іншого права на земельні ділянки Агрофірми «Поділля», при цьому, висновки суду зроблені з врахуванням Протоколу загальних зборів членів Товариства власників "Поділля" (код ЄДРПОУ 03782434) від 31.10.2007.

Отже, позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6125255200:026002:3186 площею 2,4303 га, яка повністю накладається на частину земельної ділянки площею 4,89 га, яка знаходиться в постійному користуванні ТОВ «Сапфір», згідно з Державним актом на право постійного користування землею серія ІІ-ТР №000266 від 23.12.1996 року.

Слід зазначити, що володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц (провадження №14-2цс21,пункти 63,64). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 70)).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.1), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13).

Згідно з ст.125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У відповідності до положень ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав; формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння її кадастрового номера; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Поряд з тим, згідно з ч.10 ст.24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку. У разі скасування державної реєстрації з цієї підстави, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельних ділянок, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї - суб`єктів таких прав. Відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора, відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи та зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями (п.114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 №1051).

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, беручи до уваги те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності у нього права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 6125255200:02:002:3186, площею 2,4303 га, та доведення позивачем за первісним позовом порушення відповідачем його права постійного користування землею (земельною ділянкою площею 4,89 га), що посвідчується Державним актом на право постійного користування землею серія ІІ-ТР №000266 від 23 грудня 1996 року, відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення первісних позовних вимог ТОВ «Сапфір» (про: скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 6125255200:02:002:3186, площею 2,4303 га, вид цільового призначення земельної ділянки 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення, розташованої за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, смт. Велика Березовиця; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності №49001367 від 16.01.2023, внесеного державним реєстратором Скориківської сільської ради Тернопільської області Гриндою О.Я. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 6125255200:02:002:3186, площею 2,4303 га, вид цільового призначення земельної ділянки 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення, розташованої за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, смт. Велика Березовиця; припинення права власності Приватного підприємства «Онікс» на земельну ділянку із кадастровим номером 6125255200:02:002:3186, площею 2,4303 га, вид цільового призначення земельної ділянки 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення) та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ПП «Онікс» (про: припинення Товариству з обмеженою відповідальністю «Сапфір» права постійного користування земельною ділянкою площею 4,8900 га, посвідченого Державним актом на право постійного користування землею серія ІІ-ТР №000266; скасування Державного акта на право постійного користування землею серія ІІ-ТР №000266).

Щодо посилань ТОВ «Сапфір» на судові рішення у справі №598/280/21 (провадження 1-кп/607/654/2024), та клопотання про долучення до матеріалів справи копії ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 травня 2024 року у вказаній справі, колегія суддів звертає увагу, що копії судових рішень не є доказами в розумінні ст.73 ГПК України, такі знаходяться у відкритому доступі у Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, їх долучення до справи на стадії апеляційного розгляду справи не потребує вирішення на підставі ч.3 ст.269 ГПК України, на яку посилається позивач за первісним позовом. Разом з тим, апеляційний господарський суд переглядає рішення суду першої інстанції станом на момент його прийняття.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 16 серпня 2024 року у справі №921/213/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Онікс» без задоволення.

Матеріали справи №921/213/23 повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 29 січня 2025 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.