Постанова

від 24.01.2025 по справі 910/6642/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2025 р. Справа№ 910/6642/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Кравчука Г.А.

Яценко О.В.

Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Фуд Трейд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2024

у справі № 910/6642/24 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Фуд Трейд»

про стягнення 265 374,96 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Фуд Трейд» про стягнення 265 374,96 грн, що складається з суми пені у заявленому розмірі.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 866-23 (ЦЗ) від 01.11.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/6642/24, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 по справі №910/6642/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Фуд Трейд» на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) пеню у сумі 265 374,96 грн та судовий збір.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, поважності причин неналежного виконання зобов`язань, що є підставою для стягнення з відповідача пені у розмірі 265 374,96 грн. Крім того, зроблено висновок, що відповідачем не обґрунтовано та не надано належних доказів на підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру санкцій.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 по справі №910/6642/24, 11.09.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Фуд Трейд» (через систему "Електронний суд") до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 ухваливши нове, яким в позові відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального права, внаслідок неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, що є підставою для його скасування. Крім того, скаржник у відзиві на позов та в апеляційній скарзі звертає увагу суду на умисне вчинення представниками позивача (товароодержувачами) дій щодо затягування процедури прийняття товару.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2024, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Фуд Трейд» по справі № 910/6642/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: ОСОБА_1., Яценко О.В.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_1 .

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024 справу № 910/6642/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Сибіги О.М., суддів Яценко О.В. Кравчука Г.А.

26.09.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6642/24.

10.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/6642/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Фуд Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 у справі № 910/6642/24, ухвалено справу за вказаною апеляційною скаргою розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

05.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін. Позивач наголошує на тому, що викладені відповідачем в апеляційній скарзі аргументи є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують законності та обґрунтованості рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2024.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Фуд Трейд» слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 по справі №910/6642/24 без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 01.11.2023 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа Фуд Трейд» (постачальник, відповідач, скаржник) укладено договір № 866-23 (ЦЗ) про закупівлю картоплі продовольчої (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у 2023 році поставити замовнику товари, зазначені в Специфікації (Додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 1.2. договору найменування (номенклатура, асортимент) товару: картопля продовольча пізня ДСТУ 9221:2023, код ДК 021:2015 - 032100006 «Зернові культури та картопля». Кількість товарів в асортименті та цінами згідно Специфікації (Додаток № 1).

Товароодержувач - уповноважена особа військової частини за місцем поставки товару згідно з Специфікацією (Додаток №1) (п. 1.4. договору).

Згідно пункту 3.1. договору загальна сума договору складає: 23 029 440,00 грн, у т.ч. ПДВ - 20% - 3 838 240,00 грн.

Пунктом 5.1. договору передбачено строк поставки товарів, а саме: постачальник зобов`язаний поставити товари у розпорядження замовника (товароодержувача) разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього договору, протягом 14 робочих днів з моменту направлення заявки замовником..

Відповідно до п. 5.2. договору заявка замовника подається шляхом надсилання її на електронну пошту постачальника - ІНФОРМАЦІЯ_3. На підтвердження отримання заявки постачальник надсилає протягом однієї робочої доби на електронну адресу замовника - ІНФОРМАЦІЯ_2 лист-підтвердження про її отримання. У разі відсутності такого листа у зазначений строк, заявка замовника вважається прийнятою постачальником у повному обсязі і підлягає виконанню. Доказом, що свідчить про отримання постачальником заявки замовника слід вважати лист-підтвердження про її направлення від адміністратора поштового домену @dpsu.gov.ua (провайдера).

Пунктом 5.3. договору передбачено місце поставки товарів, а саме: поставка товару здійснюється транспортом постачальника. Поставка та передача товарів замовнику (товароодержувачу) на умовах DDP (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010 р.) за адресою замовника (товароодержувача).

До кожної партії товару, що постачається, постачальник обов`язково надає замовнику видаткові накладні (не менше двох примірників замовнику), рахунки - фактури (не менше одного примірника замовнику), завірені підписами уповноваженої особи (осіб) постачальника, а також надає документи, що підтверджують якість товару відповідно до п. 2.1. та п. 2.2. розділу ІІ цього договору (п. 5.4. договору).

Згідно п. 5.5. договору для перевезення товару до товароодержувача, уповноваженими особами замовника оформляється акт приймання-передавання товару для перевезення (в чотирьох примірниках) (Додаток № 3 до цього договору, який є невід`ємною частиною договору) та акт приймання-передачі запасів або акт приймання-передачі незавершених капітальних інвестицій (в чотирьох примірниках).

Відповідно до п. 6.3.1. договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, визначені у п. 5.1. договору та згідно з заявками замовника, які подаються відповідно до п. 5.2. договору.

Пунктом 7.2. договору сторонами погоджено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник (відповідно до ч. 2 ст. 231 ГКУ) сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В подальшому, відповідно до Специфікації, яка є Додатком № 1 до договору сторонами погоджено поставку товару: картопля продовольча пізня ДСТУ 9221:2023, у кількості 2 576 000 кг за ціною 8,94 грн з ПДВ.

03.11.2023 позивачем направлено заявку на постачання продовольства від 03.11.2023 № 701/15130-23-Вих, що не заперечується відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що товар визначений заявкою від 03.11.2023 № 701/15130-23-Вих частково було поставлено відповідачем з порушенням строків, а саме:

- 26.11.2023 в кількості 20 000 кг на суму - 178 800,00 грн відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 4971 від 08.11.2023;

- 04.12.2023 в кількості 10 000 кг на суму - 89 400,00 грн відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 4951 від 08.11.2023.

Листом від 06.12.2023 за вих. №135/16672-23-Вих позивачем повідомлено відповідача про розірвання договору №866-23 (ЦЗ) від 01.11.2023 в односторонньому порядку відповідно до Додаткової угоди №1-23 від 06.12.2023.

Позивачем направлено відповідачу претензію від 10.05.2024 за вих.№ 06.1.2./3462-24-Вих, в якій просив Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Фуд Трейд» сплатити штрафні санкції у розмірі 265 374,96 грн на підставі пункту 7.2. договору.

Вимоги за вказаною претензією залишено відповідачем без задоволення, у зв`язку з чим у позивача виникла необхідність звернутись з даним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом положень статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість виконання договору сторонами.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору поставки, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, положеннями § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

При цьому, положення частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, умовами пункту 5.1. договору погоджено, що постачальник зобов`язаний поставити товари у розпорядження замовника (товароодержувача) разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього договору, протягом 14 робочих днів з моменту направлення заявки замовником.

03.11.2023 на виконання пункту 5.2. договору позивачем на електронну пошту відповідача направлено заявку на постачання продовольства від 03.11.2023 № 701/15130-23-Вих у кількості 2 576 000,00 кг.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач мав здійснити поставку продукції в строк до 23.11.2023 на виконання пункту 5.1. договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем поставлено позивачу товар за заявкою № 701/15130-23-Вих від 03.11.2023 в наступні строки та кількості:

- 15.11.2023 в кількості 20 000 кг на суму - 178 800,00 грн відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 4949 від 08.11.2023;

- 19.11.2023 в кількості 20 000 кг на суму - 178 800,00 грн відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 4869 від 08.11.2023;

- 20.11.2023 в кількості 2 000 кг на суму - 17 880,00 грн відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 4920 від 08.11.2023;

- 24.11.2023 в кількості 20 000 кг на суму - 178 800,00 грн відповідно до видаткової накладної №4978;

- 24.11.2023 в кількості 2 000 кг на суму - 17 880,00 грн. відповідно до видаткової накладної №4983;

- 24.11.2023 в кількості 20 000 кг на суму - 178 800,00 грн відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 4950 від 08.11.2023;

- 26.11.2023 в кількості 20 000 кг на суму - 178 800,00 грн відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 4971 від 08.11.2023;

- 04.12.2023 в кількості 10 000 кг на суму - 89 400,00 грн відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 4951 від 08.11.2023.

Отже, як вірно встановлено місцевим господарським судом, з чим також погоджується колегія суддів, відповідачем на виконання умов договору поставлено товар у загальній кількості 114 000,00 кг, втім за актами приймання-передавання товару № 4971 від 08.11.2023 та № 4951 від 08.11.2023 з порушенням встановлених договором строків, що свідчить про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором.

Щодо доводів скаржника стосовно порушення умов договору в частині прийняття товару, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, акти приймання-передавання товару № 4971 від 08.11.2023 та № 4951 від 08.11.2023 за договором містять підпис представника постачальника без зауважень та заперечень щодо прийняття товару.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування обставин зазначених скаржником щодо неналежного прийняття товару, тому колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2. договору сторонами погоджено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Враховуючи, що сторони у договорі передбачили застосування пені в розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання, позивачем було правомірно нараховано пеню.

Таким чином, здійснивши перерахунок пені, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що він є арифметично вірний, а відтак підлягає стягненню з відповідача у розмірі 265 374,96.

Щодо заяви скаржника про зменшення розміру штрафних санкцій, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19).

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що значне зменшення неустойки фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі 918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21 тощо).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Аналогічний висновок міститься у п. 23 постанови Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем підстав для зменшення штрафних санкцій, за вказаних обставин.

Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилаються в апеляційній скарзі.

Більше того, суд апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

З приводу решти доводів сторін, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Фуд Трейд» слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Фуд Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 у справі №910/6642/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 у справі №910/6642/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи №910/6642/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді Г.А. Кравчук

О.В. Яценко