Постанова

від 22.01.2025 по справі 910/8225/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2025 р. Справа№ 910/8225/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача 1: Геркіл І.М.;

від відповідача 2: Коломієць Н.Г.;

від третьої особи: Савченко А.Р.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "АТЕК"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 року (повний текст рішення складено і підписано 18.10.2024 року)

у справі №910/8225/24 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "АТЕК"

до 1) Київської міської ради

2) Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про скасування акту прийому-передачі та рішення про державну реєстрацію права комунальної власності,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «АТЕК» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач 1) та Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - відповідач 2), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - третя особа) про:

- Визнання Акту прийому-передачі вилученої безоплатно у Приватного акціонерного товариства «АТЕК» будівлі гуртожитку на вул. Чистяківська 4, до комунальної власності територіальної громади міста Києва та до сфери управління Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 24.10.2023 року таким, що складений в порушення Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 року №89;

- Скасування Акту прийому-передачі вилученої безоплатно у Приватного акціонерного товариства «АТЕК» будівлі гуртожитку на вул. Чистяківська 4, до комунальної власності територіальної громади міста Києва та до сфери управління Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 24.10.2023 року;

- Скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 70641756 від 11.12.2023 року) Бандури Юрія Вікторовича державного реєстратора Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнятого на підставі і з використанням Акту прийому-передачі вилученої безоплатно у Приватного акціонерного товариства «АТЕК» будівлі гуртожитку на вул. Чистяківська 4, до комунальної власності територіальної громади міста Києва та до сфери управління Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації» від 24.10.2023 року, на підставі якого було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - будівлю гуртожитку по літері «А» по вул. Чистяківська, буд. 4 у м. Києві, загальною площею 7233 кв.м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 873966780000 за Територіальною громадою, органом місцевого самоврядування, Київська міська рада, код ЄДРПОУ 22883141.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням державного реєстратора зареєстровано право власності на спірний гуртожиток за Київською міською радою. Власником гуртожитку був позивач, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Позивач вважає оскаржувані акт прийому-передачі та рішення про державну реєстрацію права комунальної власності незаконними та просить їх скасувати, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 року у справі №910/17698/18 передбачено витребувати шляхом безоплатного вилучення у ПрАТ "АТЕК" гуртожитку з проведенням виконавчих дій відповідно до ст. 60 Закону України Про виконавче провадження та передати до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожиток, однак, на переконання позивача, оскаржувані акт та рішення прийнято за відсутності проведення виконавчих дій, передбачених ухвалою, та без дотримання встановленого порядку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 року у справі №910/8225/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство "АТЕК" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 року у справі №910/8225/24 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник вказав, що приймаючі рішення про відмову у задоволенні позову, судом було оцінено акт державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Бистрицької Т.В. від 24.10.2023 року, застосовано правові норми, регламентуючі виконавче провадження та права сторін щодо порядку оскарження виконавчого провадження і відповідно, відмовлено позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Проте, позовні вимоги за твердженням скаржника, стосувалися іншого процесуального документу від 24.10.2023 року складеного та сформованого виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) поза межами виконавчого провадження, який не мав жодного відношення ні до державного виконавця ні до державної виконавчої служби в цілому. Позовна вимога щодо визнання «Акту прийому-передачі вилученої безоплатно у Приватного акціонерного товариства «АТЕК» будівлі гуртожитку на вул. Чистяківська 4, до комунальної власності територіальної громади міста Києва та до сфери управління Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації» від 24.10.2023 року залишилась судом не розглянутою.

При цьому, за твердженням скаржника, акт прийому-передачі вилученої безоплатно у Приватного акціонерного товариства «АТЕК» будівлі гуртожитку на вул. Чистяківська 4, до комунальної власності територіальної громади міста Києва та до сфери управління Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації» від 24.10.2023 року складений в порушення положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств установ та організацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 року №891, а отже не являється документом, що може бути підставою для переходу права власності на нерухоме майно.

Разом з цим, представник скаржника зауважив, що державним реєстратором при здійсненні державної реєстрації права комунальної власності було використано акт, складений в порушення положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 06.11.1995 року №891 та не затверджений в передбаченому законом порядку.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2024 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АТЕК" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/8225/24 залишено без руху.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду докази сплати судового збору у розмірі 4549,50 грн та докази реєстрації електронного кабінету ЄСІТС.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "АТЕК" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 року у справі №910/8225/24.

16.12.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача 1 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник відповідача 1 просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Так, представник відповідача 1 у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що судом першої інстанції належним чином досліджено усі обставини справи, докази та надано їм вірну правову оцінку з урахуванням тих обставин, що основний документ, який підтверджує передачу позивачем відповідачу 1 гуртожитку по вул. Чистяківська, 4 в межах виконавчого провадження, а саме акт державного виконавця від 24.10.2023 року, не оскаржувався позивачем.

При цьому, за твердженням представника відповідача 1, позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували незаконність або протиправність дій державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Бистрицької Т.В., щодо складання акту від 24.10.2023 року в межах виконання рішення суду у справі №910/17698/18.

Так, за твердженням представника відповідача 1 спірне приміщення передавалося на підставі судових рішень, оскільки позивач відмовився його передавати добровільно та безоплатно у комунальну власність, а тому документом, на підставі якого переходить право власності на вказаний гуртожиток, є акт державного виконавця від 24.10.2023 року.

Таким чином, акт є похідним документом, який підтверджує прийняття у комунальну власність гуртожитку по вул. Чистяківська, 4 на підставі акту державного виконавця від 24.10.2023 року та судових рішень у справі №910/17698/18, а тому затвердження не потребує. За своєю правовою природою акт є внутрішньовідомчим документом, який регулює передачу вказаного гуртожитку в управління документом, який регулює передачу вказаного гуртожитку в управління відповідачу 2, та не підлягає оскарженню та відповідно не порушує право позивача.

Водночас, представник відповідача 1 зауважив, що наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2024 року №569/7 було відмолено позивачу у відповідній скарзі на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора та встановлено, що державним реєстратором належним чином було перевірено документи, які подавалися для державної реєстрації прав, на відповідність вимогам, встановленим чинним законодавством, оскільки їх комплектність, зміст та форма відповідали вимогам законодавства у сфері державної реєстрації прав.

Відтак, позивач скористався правом оскаржити рішення до Міністерства юстиції України, а не до суду, а тому у позивача відсутнє право на оскарження одного й того ж рішення державного реєстратора до суду.

22.01.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, яке було задоволено судом.

Представники відповідачів 1, 2 та третьої особи в судовому засіданні 22.01.2025 року Північного апеляційного господарського суду заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні, рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 року залишити без змін.

Представник скаржника в судове засідання 22.01.2025 року Північного апеляційного господарського суду не прибув. Про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (наявна в матеріалах справи).

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача 1, 2 та третьої особи перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 року у справі № 910/17698/18 зобов`язано Приватне акціонерне товариство АТЕК передати безоплатно гуртожиток по вул. Чистяківська, 4 у м. Києві загальною площею 7233 кв. м. до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 22.01.2020 року рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 року у справі № 910/17698/18 залишив без змін.

09.06.2020 року Верховний Суд залишив без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 року та рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 року у справі № 910/17698/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 року у справі № 910/17698/18 було встановлено порядок виконання рішення Господарського суду міста Києва від № 910/17698/18 від 28.03.2019 року наступним чином:

- витребувати шляхом безоплатного вилучення у ПрАТ АТЕК нерухоме майно - будівлі гуртожитку по вул. Чистяківська, буд. 4 у місті Києві загальною площею 7233 кв. м. разом із зовнішніми мережами електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення, а також будівлями, призначеними для його обслуговування (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, вбудовані і прибудовані приміщення, обладнання тощо) відповідно до технічної документації шляхом проведення виконавчих дій відповідно до статті 60 Закону України Про виконавче провадження;

- передати до комунальної власності територіальної громади міста Києва будівлі гуртожиток по вул. Чистяківська, буд. 4 у місті Києві загальною площею 7233 кв. м. разом із зовнішніми мережами електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення, а також будівлями, призначеними для його обслуговування (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, вбудовані і прибудовані приміщення, обладнання тощо) відповідно до Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 № 891.

Головним державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Бистрицькою Т.В. 24.10.2023 року складено акт державного виконавця в порядку ст. 60 Закону України Про виконавче провадження про передачу спірного гуртожитку разом із зовнішніми мережами електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення, а також будівлями, призначеними для його обслуговування (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, вбудовані і прибудовані приміщення, обладнання тощо).

Проте, за твердженням позивача, акт головного державного виконавця від 24.10.2023 року, фактично засвідчив перебування сторін і самого виконавця на виконавчих діях, їх намір щодо виконання рішення суду, проте не реалізував виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 року у справі № 910/17698/18 у порядок та спосіб, визначені в резолютивній частині самого рішення.

24.10.2023 року відповідачем було складено акт приймання-передачі вилученої безоплатно у Приватного акціонерного товариства «АТЕК» будівлі гуртожитку на вул. Чистяківська 4, до комунальної власності територіальної громади міста Києва та до сфери управління Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації (том 1, а.с. 83-86).

Такий акт, на переконання позивача, складений з порушенням Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 № 891, а отже, не є документом, що може бути підставою для переходу права власності на нерухоме майно.

Крім того, за твердженням позивача, 05.12.2023 року державним реєстратором Бандурою Юрієм Вікторовичем Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було прийнято неправомірне рішення індексний номер 70641756 від 11.12.2023 року, на підставі якого було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - будівлю гуртожитку по літері А по вул. Чистяківська, буд. 4 у м. Києві, загальною площею 7233 кв. м., реєстраційний номер об`єкта -нерухомого майна 873966780000 за Територіальною громадою, органом місцевого самоврядування, Київська міська рада, код ЄДРПОУ 22883141.

Як стверджує позивач, зазначена реєстраційна дія була вчинена державним реєстратором Бандурою Ю.В. без достатніх правових підстав, чим порушено ст. 41 Конституції України, ст.ст. 10, 23, 24, 25, 31-1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, п. 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2015 року № 1127. Державним реєстратором не було перевірено належне виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 року по справі № 910/17698/18 та не було доказів, які б свідчили про підставу припинення права власності позивача на спірне нерухоме майно.

Також позивач зазначає, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.12.2023 року на будівлю гуртожитку по літері А по вул. Чистяківська, 4 у м. Києві, загальною площею 7 233 кв. м. було накладено заборони, які були чинні, щодо вжиття будь-яких реєстраційних дій, що відповідно до ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень були підставою для відмови в державній реєстрації відповідних прав.

Не погоджуючись з актом прийому-передачі від 24.10.2023 року та рішенням про державну реєстрацію права комунальної власності від 05.12.2023 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, акт державного виконавця від 24.10.203 року був складаний в межах виконавчого провадження з виконання рішення суду у справі № 910/17698/18 про витребування у позивача та передачі гуртожитку до комунальної власності.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що позивач звертався з відповідно скаргою на дії державного виконавця щодо вищевказаного акту в межах справи № 910/17698/18, проте ухвалою суду від 09.07.2024 року скаргу було повернуто позивачу без розгляду у зв`язку з неналежним виконанням останнім вимог ст. 170 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, як правильно встановлено судом першої інстанції, доказів, які б підтверджували незаконність або протиправність дій державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Бистрицької Т.В. щодо складання акту від 24.10.2023 року в межах виконання рішення суду у справі № 910/17698/18 позивачем під час розгляду даної справи не надано.

Твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що приймаючі рішення про відмову у задоволенні позову, судом було оцінено акт державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Бистрицької Т.В. від 24.10.2023 року, тоді як, позовна вимога щодо визнання «Акту прийому-передачі вилученої безоплатно у Приватного акціонерного товариства «АТЕК» будівлі гуртожитку на вул. Чистяківська 4, до комунальної власності територіальної громади міста Києва та до сфери управління Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації» від 24.10.2023 року залишилась судом не розглянутою, колегія суддів не визнає переконливими доводами, оскільки, усі послідуючі дії щодо прийняття до комунальної власності гуртожитку до комунальної власності територіальної громади міста Києва є похідними від акту державного виконавця Бистрицької Т.В. від 24.10.2023 року, в тому числі приймання-передачі вилученої безоплатно у Приватного акціонерного товариства «АТЕК» спірного приміщення за відповідним актом та подальша реєстрація права власності.

Щодо твердження позивача, що акт прийому-передачі вилученої безоплатно у Приватного акціонерного товариства «АТЕК» будівлі гуртожитку на вул. Чистяківська 4, до комунальної власності територіальної громади міста Києва та до сфери управління Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації» від 24.10.2023 року складений в порушення положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств установ та організацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 року №891, а отже не являється документом, що може бути підставою для переходу права власності на нерухоме майно, колегія суддів відзначає наступне.

Так, положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств установ та організацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 року №891 визначає порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій (далі - відомчий житловий фонд), у разі банкрутства, зміни форми власності або ліквідації цих підприємств, установ та організацій.

Відповідно до п.п. 2, 3 Положення передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитки. Відомчий житловий фонд передається у комунальну власність безоплатно.

Таким чином, положення регулює передачу гуртожитків у комунальну власність від підприємств, установ та організацій, які перебували у їх повному господарському віданні або в оперативному управлінні добровільно та безоплатно. Єдиним документом, який підтверджує таку передачу є відповідно до п. 9 Положення акт приймання-передачі, який складається в чотирьох примірниках, який необхідно затверджувати. Саме такий акт є документом, на підставі якого переходить право власності на гуртожиток.

Однак, гуртожиток по вул. Чистяківська, 4 передавався на підставі судових рішень, оскільки позивач відмовився його передавати добровільно та безоплатно у комунальну власність, а тому документом, на підставі якого переходить право власності на вказаний гуртожиток, є саме акт державного виконавця від 24.10.2023 року.

Тобто, як було зазначено вище, акт приймання-передачі є похідним документом, який підтверджує прийняття у комунальну власність гуртожитку по вул. Чистяківська, 4 на підставі акту державного виконавця від 24.10.2023 року та судових рішень у справі № 910/17698/18, а тому затвердження не потребує.

Акт складався комісією, створеною відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.11.2012 року № 2100 «Про утворення комісії виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність територіальної громади міста Києва» (далі - Комісія).

Членами Комісії є, зокрема, представники відповідних місцевих комунальних підприємств, житлово-експлуатаційної організації, на баланс якої передаються будинки відомчого житлового фонду.

Так, за своєю правовою природою вищевказаний Акт є внутрішньовідомчим документом, який регулює передачу вказаного гуртожитку в управління відповідачу 2.

При цьому, колегія суддів відзначає, що матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів, що акт прийому-передачі вилученої безоплатно у Приватного акціонерного товариства «АТЕК» будівлі гуртожитку на вул. Чистяківська 4, до комунальної власності територіальної громади міста Києва та до сфери управління Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації» від 24.10.2023 року був складений в порушення положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств установ та організацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 року №891.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду в цій частині підлягає зміні в мотивувальній частині в редакції даної постанови.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині визнання таким, що складений в порушення Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 року №89 та скасування Акту прийому-передачі вилученої безоплатно у Приватного акціонерного товариства «АТЕК» будівлі гуртожитку на вул. Чистяківська 4, до комунальної власності територіальної громади міста Києва та до сфери управління Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 24.10.2023 року не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині скасування рішення про державну реєстрацію права комунальної власності, колегія суддів відзначає наступне.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.12.2023 року № 359417161 (доданої позивачем до позовної заяви) вбачається, що державним реєстратором Бандурою Ю.В. було прийнято оскаржуване рішення на підставі:

- листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 29.11.2023 року № 30-12/7791 Про надання інформації про об`єкт нерухомого майна за адресою, зазначеною у запиті, відповідно до якого відсутні відомості щодо перебування гуртожитку у державній власності;

- рішення Київської міської ради від 26.06.2018 року № 1021/5085 Про надання згоди на безоплатне прийняття комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств;

- рішення Київської міської ради від 15.12.2022 року № 5907/5948 Про безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитку та зовнішніх інженерних мереж ПрАТ АТЕК та внесення змін у додаток до рішення Київської міської ради від 24.05.2012 року № 596/7933 Про приватизацію жилих приміщень у гуртожитках м. Києва;

- акта приймання-передачі вилученої безоплатно у ПрАТ АТЕК будівлі гуртожитку до комунальної власності територіальної громади міста Києва та до сфери управління Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 24.10.2023 року;

- рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 року у справі № 910/17698/18 щодо зобов`язання вчинити дії ПрАТ АТЕК, зокрема, передати безоплатно гуртожиток загальною площею 7 233 кв. м. до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради;

- постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 року у справі № 910/17698/18, відповідно до якої рішення суду залишено без змін;

- постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.06.2020 року у справі № 910/17698/18, відповідно до якої попередні судові рішення залишені без змін;

- ухвали Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 року у справі № 910/17698/18, якою встановлено порядок виконання рішення Господарського суду міста Києва від № 910/17698/18 від 28.03.2019 року;

- акта головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бистрицької Тетяни Василівни від 24.10.2023 року щодо витребування гуртожитку у ПрАТ АТЕК та передачі гуртожитку до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Згідно п. 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, для державної реєстрації права власності у разі витребування майна з чужого незаконного володіння на підставі рішення суду подаються необхідні для відповідної реєстрації документи, передбачені ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та цим Порядком, що підтверджують право власності на таке майно належного власника, крім випадку, коли право власності належного власника було зареєстроване в Державному реєстрі прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (п. 2 ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень під час проведення державної реєстрації прав зокрема проводиться перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підставою для відмови в державній реєстрації прав можуть бути наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону, не застосовується у разі державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно або витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції на час прийняття оскаржуваного рішення, арешт на спірне майно накладено не було.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 року у справі № 910/2564/24, яке постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 року було залишено без змін, встановлено, що у державного реєстратора Бандури Ю.В. під час прийняття рішення про державну реєстрацію не було підстав для прийняття рішень про відмову в державній реєстрації прав у порядку ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Водночас, колегія суддів відзначає, що позивач звертався до Міністерства юстиції України (вх. № СК-5232-23 від 26.12.2023 року) зі скаргою на рішення від 11.12.2023 року № 70641756 державного реєстратора Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Бандури Юрія Вікторовича щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - будівлю гуртожитку по літері А по вул. Чистяківська, буд. 4 у м. Києві, загальною площею 7233 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 873966780000 за Територіальною громадою, органом місцевого самоврядування, Київська міська рада, код ЄДРПОУ 22883141.

За результатами розгляду скарги Міністерством юстиції України прийнято наказ № 569/7 від 20.02.2024 року, яким відмовлено у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства «АТЕК», оскільки рішення від 11.12.2023 року № 70641756 державного реєстратора Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Бандури Юрія Вікторовича відповідає законодавству у сфері державної реєстрації прав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника щодо незаконності прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 70641756 від 11.12.2023 року).

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі № 916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 04.04.2023 року у справі № 902/311/22, від 20.12.2022 року у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 року у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 року у справі № 917/304/21.

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи, та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Так, позивачем не наведено та не надано жодних належних та допустимих доказів того, що його права порушенні складанням Акту та державною реєстрацією права власності на гуртожиток після його законного вилучення у позивача на підставі акту державного виконавця від 24.10.2023 року та судових рішень у справі № 910/17698/18.

З огляду на викладене, колегія суддів приймає як наладжене твердження відповідача викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що права позивача не порушені, і його позовні вимоги не відповідають способам захисту прав та інтересів, передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями відповідача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ст. 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати повноваження, передбачені ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України та змінити мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення та з врахуванням норм ст. 269 Господарського процесуального кодексу України доповнити її мотивами викладеними в даній постанові. Враховуючи вищевикладене. Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "АТЕК" підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АТЕК" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 року у справі №910/8225/24 задовольнити частково.

2. Мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 року у справі №910/8225/24 змінити, викласти в редакції цієї постанови.

В решті рішення залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АТЕК" без задоволення.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/8225/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Коротун

Дата складення повного тексту 27.01.2025 року.