Постанова

від 05.12.2024 по справі 910/4492/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2024 р. Справа№ 910/4492/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Тарасенко К.В.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 05.12.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 13.06.2024

у справі № 910/4492/24 (суддя Ігор Курдельчук)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сок Трейд"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сок Трейд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 1 293 933,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати товару поставленого на підставі Договору поставки №53-121-01-21-10763 від 07.10.2021, у зв`язку з чим позивачем нараховано 3% річних у розмірі 340 005,08 грн, та інфляційні втрати у розмірі 953 928,57 грн.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сок Трейд" 953 928, 57 грн інфляційних втрат, 340 005, 08 грн 3% річних та 15 528, 00 грн судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення суд дійшов висновку, що оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 у справі №910/9723/22, яке набрало законної сили, встановлено факт наявності у АТ "НАЕК "Енергоатом" заборгованості у розмірі 8 442 303, 00 грн, при цьому її повне погашення відповідачем відбулось 20.12.2023, відтак наявні правові підстави для нарахування за вказаний позивачем період 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Суд також вказав, що фактом є те, що стягувач (позивач у даній справі) не міг користуватися коштами до їх фактичного одержання, а спірним моментом - є саме різниця часу між відправленням коштів та їх одержанням. Кошти в сумі 9 035 273,96 грн, і які підлягали перерахуванню позивачу при примусовому виконанні виконавчого документу, перераховані позивачеві 20.12.2023 згідно з платіжної інструкції №59839, а тому кінцевим строком нарахування відсотків річних та інфляційних втрат є 19.12.2023.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 13.06.2024 у справі №910/4492/24 скасувати та ухвалити нове, з урахуванням клопотання відповідача про зменшення 3% річних до мінімально можливого розміру.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом при неправильному застосуванні норм матеріального права, з невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішення встановленим обставинам справи та нез`ясуванням обставин, що мають значення для справи та прийняттям рішення. При цьому скаржник стверджував, що:

- згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 31.07.2019 у справі №910/3692/18 моментом фактичного виконання судового рішення є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок виконавчої служби;

- оскільки відповідач виконав рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 у справі №910/9723/22 18.12.2023 в сумі 9 035 273,96 грн, підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за вказаний позивачем період відсутні;

- судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення в частині відмови у зменшенні 3% річних не враховано правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 27.03.2024 у справі №910/12277/23;

- наявність виключних обставин для зменшення розміру процентів річних. Такими обставинами, зокрема, є: введення на території України воєнного стану; захоплення військовими формуваннями агресора та перебування у тимчасовій окупації Енергодарської міської територіальної громади, в межах якої розташовані і виробничі потужності та адміністративні будівлі філії "ВП ЗАЕС" та віднесення її до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року № 309 (розділ ІІ); належність відповідача до державного сектору економіки діяльність якого спрямована, зокрема, на виробництво електроенергії та її реалізації у спосіб визначений законом тощо.

Узагальнені доводи та заперечення сторін

18.09.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Узагальнені доводи відзиву позивача зводяться до того, що:

- апелянтом не враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 49 ЗУ "Про платіжні послуги" платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі;

- Верховний Суд в постанові від 30 червня 2021 року у справі № 910/6415/20, яка є аналогічною, дійшов висновку, що нарахування 3 % річних та інфляційних можливе до дати надходження коштів безпосередньо на рахунок стягувача, а не на депозит виконавчої служби від боржника;

- наведена апелянтом судова практика (постанова ВС від 18.03.2020 у справі № 902/417/18) вказує про можливість нарахування % річних як штрафу, який передбачений договором, а не відсотків річних відповідно до ст. 625 ЦК України. Відповідно і постанова ВС у справі 10/12277/23 не є актуальною, оскільки в ній ВС не скасував самих рішень попередніх судів про нарахування 3 % і інфляційних, адже вказав, що вони є вірними, а змінив лише мотивувальну частину.

23.09.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи позивача викладені у відзиві та підтримав свою позицію наведену в апеляційній скарзі.

24.09.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

27.09.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв і клопотань сторін

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2024 апеляційну скаргу у справі №910/4492/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

29.07.2024 матеріали справи №910/4492/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024, у зв`язку перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/4492/24.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05.08.2024, справу №910/4492/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тищенко О.В.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2024, у зв`язку перебуванням судді Тищенко О.В. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/4492/24.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14.08.2024, справу №910/4492/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/4492/24 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

27.08.2024 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/4492/24. Судове засідання призначено на 15.10.2024.

23.09.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

23.09.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Судове засідання призначене на 15.10.2024 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відрядженні.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024, у зв`язку перебуванням судді Кравчука Г.А. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/4492/24.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 15.10.2024, справу №910/4492/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/4492/24, спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач) судді Гончаров С.А., Тарасенко К.В., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2024. Розгляд апеляційної скарги призначено на 05.12.2024.

25.11.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

25.11.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2024 заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2024 заяву відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

У судовому засіданні 05.12.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників судового процесу

У судове засідання 05.12.2024, з`явились представники позивача та відповідача, які надали пояснення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір 3% річних до мінімально можливого розміру.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

07.10.2021 між ТОВ "Сок Трейд", як постачальником, та ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька атомна електрична станція", як покупцем, укладено Договір поставки товару № 53-121-01-21-10763 (далі Договір) відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплатити товар загальною вартістю 8 442 303,00 грн.

У зв`язку з невиконанням ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" умов Договору в частині оплати товару ТОВ "Сок Трейд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" заборгованості за поставлений товар у розмірі 8 442 303,00 грн, трьох відсотків річних у розмірі 147 335,54 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 410 399,38 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 у справі №910/9723/22, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 05.09.2023 без змін, позовну заяву ТОВ "Сок Трейд" задоволено частково та ухвалено стягнути з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ТОВ "Сок Трейд" суму основного боргу у розмірі 8 442 303, 00 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 1 410 383, 00 грн, суму 3% річних у розмірі 146 757, 30 грн та суму судового збору в розмірі 149 985, 58 грн.

Тобто, в межах справи № 910/9723/22 суд встановив факт поставки позивачем робіт за Договором, порушення АТ "НАЕК "Енергоатом" умов Договору в частині оплати поставлених ТОВ "Сок Трейд" товарів, суму невиконаного грошового зобов`язання у розмірі 8 442 303, 00 грн та наявність підстав для нарахування на суму основної заборгованості інфляційних втрат і 3% річних. Розрахунок розміру інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до якого суд задовольнив частково вимоги позивача у вказаній вище справі, здійснювався за весь період прострочення і до 16.08.2022 включно.

Борг за даним судовим рішенням погашений відповідачем в рамках здійснення примусових виконавчих дій Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції 20.12.2023 на суму 9 035 273, 96 грн (яка включає в себе в т.ч. суму основного боргу), що вбачається з платіжної інструкції №59839 від 20.12.2023 з призначенням платежу "910/9723/22; 16.06.2023; Державне підприємство "Національна атомна енергоге №72168457; кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача".

На думку позивача, у нього наявні правові підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за період з 17.08.2022 (відповідно до встановлених обставин справи 910/9723/22) по 19.12.2023 (день перед погашенням боргу), нарахованих на суму простроченого грошового зобов`язання.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що позивач помилково вважає, що відповідач погасив борг 13.11.2023 та 20.12.2023, отже визначений в детальному розрахунку заборгованості період нарахування 3% річних та інфляційних втрат та їх розмір є не вірним та необґрунтованим; відповідач виконав рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 у справі №910/9723/22 10.11.2023 в сумі 1 114 154,92 грн та 18.12.2023 в сумі 9 035 273,96 грн; у діях відповідача відсутня вина, оскільки своєчасному і належному виконанню ним грошового зобов`язання за Договором перешкоджали форс-мажорні обставини, настання яких підтверджені листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0- 7.1 від 28.02.2022; оскільки, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, вони можуть бути зменшені судом.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 у справі №910/9723/22, яке набрало законної сили, встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань перед ТОВ "Сок Трейд" за Договором та обґрунтованість стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 8 442 303, 00 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних (в порядку статті 625 Цивільного кодексу України) є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що відповідно до Розпорядження №72168457 від 19.12.2023 ВДВС кошти в сумі 9 035 273,96 грн, які підлягали перерахуванню позивачу при примусовому виконанні судового рішення, надійшли на рахунок ВДВС 18.12.2023, а органом Державної виконавчої служби вказані кошти були перераховані 20.12.2023 на рахунок позивача (платіжна інструкція №59839 від 20.12.2023).

В цьому випадку слід враховувати позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.07.2019 по справі №910/3692/18, що моментом фактичного виконання судового рішення є момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок виконавчої служби.

У справі №910/3692/18 Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій і направляючи справу на новий розгляд, виходив з того, що моментом фактичного виконання судового рішення є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок виконавчої служби, тому Верховний Суд погодився з доводами касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Укрнафта", що при розгляді справи судами попередніх інстанцій неправильно застосовано приписи статті 599 ЦК України, статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України", статті 45 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, внаслідок чого суди дійшли помилкового висновку про те, що перерахування коштів, здійснених 29.08.2017 від Державної виконавчої служби на рахунок позивача у рамках виконавчого провадження є моментом фактичного виконання судового рішення, оскільки таким моментом слід вважати момент списання (надходження) коштів з рахунку Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рахунок виконавчої служби.

При цьому, посилання позивача на правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 30.06.2021 у справі №910/6415/20, відповідно до яких нарахування 3% річних та інфляційних втрат можливе до дати надходження коштів безпосередньо на рахунок стягувача, а не на депозит виконавчої служби від боржника, відхиляються апеляційним судом, оскільки у справі №910/6415/20 судами визначався момент виконання грошового зобов`язання, а не момент фактичного виконання судового рішення, як у справі №910/3692/18 та у даній справі №910/4492/24.

Відповідно до ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом.

Отже, враховуючи що 18.12.2023 є днем перерахування відповідачем коштів на рахунок виконавчої служби, а у матеріалах справи відсутні докази не зарахування цих коштів на рахунок виконавчої служби саме у цей день, колегія суддів дійшла висновку, що нарахування позивачем матеріальних втрат має здійснюватись до 17.12.2023 (день перед погашенням боргу).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 338 617,30 грн, нараховані за період з 17.08.2022 по 17.12.2023, тобто, у меншій сумі, ніж просить позивач, оскільки ним не враховано день перерахування відповідачем коштів на рахунок виконавчої служби.

Стосовно наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення 953 928,57 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в цій частині.

Щодо посилань апелянта на наявність обставин непереборної сили, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Частиною першою статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Водночас, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 19 серпня 2022 року у cправі № 908/2287/17).

Колегією суддів враховано, що основна частина зборгованості АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за Договором, на яку нараховуються 3% річних та інфляційні втрати, виникла фактично до введення на території України воєнного стану і що підтверджено судовим рішенням у справі 910/9723/22, а отже до можливого настання форс-мажорних обставин за договором.

Водночас, інших (окрім листа ТПП від 28.02.2022) доказів, в розумінні ст.ст. 74, 76-80, 86, 269 ГПК України, того, що військові дії безпосередньо вплинули на фінансовий стан відповідача, або що в результаті такої агресії він зазнав матеріальних втрат - надано не було. Тоді як доводи скаржника про необхідність у воєнний час підтримувати безпеку АЕС (Рівенської, Хмельницької, Південноукраїнської) через окупацію Запорізької АЕС - є надзвичайними обставинами, які перешкоджали компанії своєчасно виконати свої зобов`язання - не є підставою для відмови в позові у стягненні нарахованих річних.

При цьому колегією суддів враховано, що апелянт належить до державного сектору економіки, діяльність якого спрямована на виробництво електроенергії та реалізації у спосіб, визначений законодавством України. Однак, наразі позивач також здійснює свою господарську діяльність в умовах воєнного стану, а тому надання переваги в даному випадку державному сектору над приватним суперечить принципу справедливості. Відтак, є необґрунтованими доводи апелянта в частині настання форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах, як підстава для звільнення останнього від стягнення правомірно нарахованих річних. Таким чином, відсутні підстави для застосування положень ст. 617 ЦК України.

Щодо посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 27.03.2024 у справі №910/12277/23, колегія суддів зазначає, що у названій справі касаційний суд змінив мотивувальні частини рішення та постанови судів попередніх інстанцій та зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій про неможливість зменшення судом розміру трьох процентів річних є помилковими та такими, що не узгоджуються із вказаними висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пунктах 8.35, 8.38 постанови від 18.03.2020 у справі №902/417/18, водночас, висновків щодо наявності підстав для такого зменшення у межах справи №910/12277/23 суд не висловлював.

У свою чергу, в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині 2 статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 % від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Отже, відповідне зменшення процентів річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення процентів річних на рівні 40 % та 96 %, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у справі № 910/4492/24, проценти річних нараховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі три проценти, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу трьох процентів річних апеляційним судом не встановлено.

Ці висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2024 у справі №910/3323/23, від 07.09.2022 у справі №910/9911/21, від 21.06.2022 у справі №910/9905/21, від 07.03.2023 у справі №910/17556/21.

Отже, у суду першої інстанції не було підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних, у зв`язку з чим, судом першої інстанції вмотивовано відмовлено відповідачу у зменшенні 3% річних.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні шляхом часткового задоволення вимоги про стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" 3% річних, що становить 338 617,30 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі №910/4492/24 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

" 1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сок Трейд" (65016, Одеська обл., м. Одеса, вул. Літературна, 12, прим. 206, код ЄДРПОУ 32642016) 953 928, 57 грн інфляційних втрат, 338 617,30 грн 3% річних та 15 510,55 грн судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити."

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сок Трейд" на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 19 (дев`ятнадцять) грн 98 коп.

Матеріали справи №910/4492/24 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відрядженні з 16.12.2024 по 20.12.2024 та у відпустці з 23.12.2024 по 24.01.2025, повний текст судового рішення складено та підписано 27.01.2025

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді К.В. Тарасенко

С.А. Гончаров