Рішення

від 13.06.2024 по справі 910/4492/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.06.2024Справа № 910/4492/24Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчук І.Д. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами справу №910/4492/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сок Трейд» до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення грошових коштів

ОПИСОВА ЧАСТИНА

1. СУТЬ СПОРУ.

1.1. Позивач просить суд стягнути інфляційні втрати та 3% річних у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати товару поставленого на підставі Договору поставки. Відповідач заперечив проти задоволення позову.

2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

2.1. 07.10.2021 між ТОВ «Сок Трейд», як постачальником, та ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція», як покупцем, укладено Договір поставки товару № 53-121-01-21-10763 (далі Договір) відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплатити товар загальною вартістю 8 442 303,00 грн.

2.2. У зв`язку з невиконанням ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» умов Договору в частині оплати товару ТОВ «Сок Трейд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» заборгованості за поставлений товар у розмірі 8 442 303,00 грн, трьох відсотків річних у розмірі 147 335,54 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 410 399,38 грн.

2.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 у справі №910/9723/22 позовну заяву ТОВ «Сок Трейд» задоволено частково та ухвалено стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ТОВ «Сок Трейд» суму основного боргу у розмірі 8 442 303, 00 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 1 410 383, 00 грн, суму 3% річних у розмірі 146 757, 30 грн та суму судового збору в розмірі 149 985, 58 грн.

2.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 05.09.2023 рішення суду першої інстанції у справі №910/9723/22 залишено без змін.

2.5. Тобто, в межах справи № 910/9723/22 суд встановив факт поставки позивачем робіт за Договором, порушення АТ «НАЕК «Енергоатом» умов Договору в частині оплати поставлених ТОВ «Сок Трейд» товарів, суму невиконаного грошового зобов`язання у розмірі 8 442 303, 00 грн та наявність підстав для нарахування на суму основної заборгованості інфляційних втрат і 3% річних. Розрахунок розміру інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до якого суд задовольнив частково вимоги позивача у вказаній вище справі, здійснювався за весь період прострочення і до 16.08.2022 включно.

2.6. Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 у справі № 910/9723/22 набрало законної сили 31.05.2023.

2.7. Борг за даним судовим рішенням погашений відповідачем в рамках здійснення примусових виконавчих дій Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції 20.12.2023 на суму 9 035 273, 96 грн (яка включає в себе в т.ч. суму основного боргу), що вбачається з платіжної інструкції №59839 від 20.12.2023 з призначенням платежу « 910/9723/22; 16.06.2023; Державне підприємство «Національна атомна енергоге №72168457; кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача».

2.8. На думку позивача, у нього наявні правові підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за період з 17.08.2022 (відповідно до встановлених обставин справи 910/9723/22) по 19.12.2023 (день перед погашенням боргу), нарахованих на суму простроченого грошового зобов`язання.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.

3.1. Предметом даного позову є стягнення з відповідача 953 928, 57 грн інфляційних втрат за період з вересня 2022 року по грудень 2023 року та 340 005, 08 грн 3% річних за період з 17.08.2022 по 19.12.2023.

3.2. Юридичними підставами позову є статті 526, 625 ЦК України.

3.3. Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача щодо повернення суми основного боргу за Договором поставки.

4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА.

4.1. Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог, вказавши, що:

1) позивач помилково вважає, що відповідач погасив борг 13.11.2023 та 20.12.2023, отже визначений в детальному розрахунку заборгованості період нарахування 3% річних та інфляційних втрат та їх розмір є не вірним та необґрунтованим;

2) відповідач виконав рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 у справі №910/9723/22 10.11.2023 в сумі 1 114 154,92 грн та 18.12.2023 в сумі 9 035 273,96 грн;

3) у діях відповідача відсутня вина, оскільки своєчасному і належному виконанню ним грошового зобов`язання за Договором перешкоджали форс-мажорні обставини, настання яких підтверджені листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0- 7.1 від 28.02.2022;

4) оскільки, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, вони можуть бути зменшені судом.

5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

5.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами та встановлено сторонам строки на подання заяв по суті справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

6. ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

6.1. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- Чи наявні підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за заявлений позивачем період? Якщо так, то в якому розмірі?

- Чи наявні підстави для зменшення розміру нарахованих 3% річних та інфляційних втрат?

6.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на перше питання, та негативну - на друге, а відповідач - негативну відповідь на перше питання та ствердну на друге.

7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НАЯВНІСТЬ ПІДСТАВ ДЛЯ СТЯГНЕННЯ З ВІДПОВІДАЧА 3% РІЧНИХ ТА ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ.

7.1. Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 у справі №910/9723/22, яке набрало законної сили, встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань перед ТОВ «Сок Трейд» за Договором та обґрунтованість стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 8 442 303, 00 грн.

7.2. Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду, а згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

7.3. При цьому, будь-яких виключень або делегування регулювання даних правовідносин іншим нормам законодавства Конституція України не містить.

7.4. До того ж, наведені приписи ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

7.5. Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

7.6. Ч. ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

7.7. Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

7.8. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

7.9. Отже, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 у справі №910/9723/22, яке набрало законної сили, встановлено факт наявності у АТ «НАЕК «Енергоатом» заборгованості у розмірі 8 442 303, 00 грн, при цьому її повне погашення відповідачем відбулось 20.12.2023, відтак наявні правові підстави для нарахування за вказаний позивачем період 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

7.10. У контексті викладеного, суд відхиляє твердження відповідача про неправильність визначення періоду прострочення, оскільки виконання судового рішення не припиняє договірного зобов`язання боржника, а тому не звільняє його від наслідків порушення відповідного зобов`язання, зокрема, шляхом сплати сум, передбачених ч.2 статті 625 ЦК України. Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Дана правова позиція узгоджується з позицією, викладено ВП ВС у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

7.11. Фактом є те, що стягувач (позивач у даній справі) не міг користуватися коштами до їх фактичного одержання, а спірним моментом - є саме різниця часу між відправленням коштів та їх одержанням. Кошти в сумі 9 035 273,96 грн, і які підлягали перерахуванню позивачу при примусовому виконанні виконавчого документу, перераховані позивачеві 20.12.2023 згідно з платіжної інструкції №59839, а тому кінцевим строком нарахування відсотків річних та інфляційних втрат є 19.12.2023.

7.12. Судом відхиляються вказані доводи відповідача, як необґрунтовані з огляду на приписи ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", у відповідності до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі. Крім того, суд звертає увагу, що відповідач є боржником у правовідносинах з позивачем та наявність заборгованості перед позивачем тривала декілька місяців поспіль до примусового виконання рішення. Відповідач не був позбавлений можливості погасити наявну перед позивачем заборгованість до її стягнення в судовому порядку та уникнути виконання рішення суду в примусовому порядку. Відтак, правомірним є нарахування 3% річних та інфляційних втрат до дати надходження коштів на рахунок стягувача, а не до дати можливого їх списання з рахунку боржника.

7.13. Виходячи із положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

7.14. Встановлення законодавцем права кредитора на одержання коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зумовлене тим, що грошовим коштам притаманна властивість знецінюватись в більшій мірі ніж всім іншим видам майна (нерухомості, дорогоцінним металам, автомобілям тощо), що призводить до зниження їхньої купівельної спроможності, дисбалансу попиту і пропозиції.

7.15. Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 09.11.2016 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

7.16. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та % річних аж до повного виконання боржником грошового зобов`язання.

7.17. Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

7.18. Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

7.19. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних і вважає його арифметично правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

7.20. Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

8. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ВІДСУТНІСТЬ ПІДСТАВ ДЛЯ ЗМЕНШЕННЯ 3% РІЧНИХ ТА ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ.

8.1. Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц.

8.2. Отже, норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

8.3. З огляду на зазначене, 3% річних та інфляційні втрати не відносяться до неустойки, а тому до цих компенсаційних виплат не застосовуються положення ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.

8.4. Також у відзиві на позов АТ «НАЕК «Енергоатом» вказує на те, що належне та вчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили, а саме надзвичайних і невідворотних обставин, пов`язаних з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану, що, на думку відповідача, є підставою для зменшення розміру нарахованих позивачем 3% річних та інфляційні втрат.

8.5. Суд ставиться критично до даних тверджень відповідача, оскільки основна частина заборгованості АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» за Договором, на яку нараховуються 3% річних та інфляційні втрати, виникла фактично до введення на території України воєнного стану і що підтверджено судовим рішенням у справі 910/9723/22 : «…у сумі 7 035 252,50 грн, яке відповідно до пункту 3.2 договору поставки мало бути виконано Підприємством у строк до 26.02.2022 (включно), та зобов`язання зі сплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ 20% (1407 050,50 грн), яке виникло 14.01.2022 (з моменту реєстрації в ЄРПН податкових накладних), що є підставою для стягнення відповідно до статті 625 ЦК України інфляційних втрат у розмірі 1 410 383,00 грн та 3 % річних у розмірі 146 757, 30 грн відповідно до розрахунку суду за визначений позивачем період».

8.6. Крім того, вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу і є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити такі інтереси, а отже відповідні компенсаційні виплати нараховуються незалежно від вини боржника.

8.7. Щодо позиції Верховного Суду у справі № 902/417/18 про можливість зменшення відсотків річних, то вказана практика нерелевантна. Адже не стосується інфляційних втрат, не стосується 3 % річних. У цитованій справі йшлося про встановлений сторонами у договорі розмір відсотків річних, який був надмірним (40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів).

8.8. За наведених обставин, заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат не підлягає задоволенню

9. СУДОВІ ВИТРАТИ.

9.1. Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 15 528, 00 грн покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сок Трейд» (65016, Одеська обл., м. Одеса, вул. Літературна, 12, прим. 206, код ЄДРПОУ 32642016) 953 928, 57 грн інфляційних втрат, 340 005, 08 грн 3% річних та 15 528, 00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено 13.06.2024.

Суддя Ігор Курдельчук