Постанова

від 20.01.2025 по справі 910/7212/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2025 р. Справа№ 910/7212/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.,

представників сторін:

від позивача: Брагар А.А.

від відповідача: Калита І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Майкрософт Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024

у справі № 910/7212/24 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Майкрософт Україна»

про стягнення 1 561 467,88 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червня 2024 року Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Майкрософт Україна» про стягнення 1 561 467,88 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач з 26.04.2022 припинив надання послуг за замовленням №6UKR221-357889-440501 від 22.11.2021, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача вартість оплачених, але ненаданих послуг у сумі 1 561 467,88 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 позов Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Майкрософт Україна» на користь Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» грошові кошти у розмірі 1 561 467,88 грн та судовий збір у розмірі 23 422,02 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідач безпідставно утримує суму грошових коштів у розмірі 1 561 467,88 грн (вартість ненаданих послуг), оскільки строк надання послуг закінчився 31.12.2022 та з позивача запроваджені національним законодавством санкції були зняті з 19.03.2024, тому суд дійшов висновку в обґрунтованості позовних вимог Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Майкрософт Україна» вартості ненаданих послуг на суму 1 561 467,88 грн.

Крім того, посилання відповідача про те, що ПАТ «Сбербанк росії» було включено до санкційного списку, що означало повне блокування активів як материнської компанії ПАТ «Сбербанк росії», так і компаній, у структурі яких більше 50% належали ПАТ «Сбербанк росії», включаючи Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк», суд зауважив, що Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» було націоналізовано та перейшло у власність держави України в 2023 році.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю «Майкрософт Україна» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, апелянт зазначає, що на дату розгляду справи АТ «Міжнародний резервний банк» продовжує перебувати під санкціями США, що підтверджується інформацією з офіційних відкритих джерел, а саме з пошуку по санкційному списку, що розміщений на сайті Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США. Так, позивач підтверджує інформацію щодо перебування його як юридичної особи в санкційному списку Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США (OFAC) та усвідомлює факт неможливості виконання на його користь грошових зобов`язань компанії, що контролюються резидентами США, до моменту отримання спеціального дозволу (ліцензії) щодо розблокування активів або виключення з санкційного списку Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США (OFAC).

Також апелянт вказує, що під час винесення судового рішення суд першої інстанції не застосував до правовідносин між позивачем та відповідачем положень діючої Хартії стратегічного партнерства між США та Україною, а також ст.9 Конституції України та не надав правової позиції щодо такого незастосування.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 18.11.2024, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Позивач зазначає, що представником відповідача не наведена норма законодавства, яка забороняла б йому належним чином виконувати взяті грошові зобов`язання за укладеним договором. Юридична особа позивача не є спеціальним суб`єктом для застосування санкцій в Україні, в порядку передбаченому Законом України «Про санкції». Тому, на його думку, вказані відповідачем обставини не входять до предмету доказування та не мають значення для правильного вирішення спору.

Крім того, позивач зазначає, що Хартія стратегічного партнерства між США та Україною не впливає на приватноправові відносини сторін спору та не може створювати жодних прав і обов`язків при виконанні спірного договору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Майкрософт Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/7212/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Майкрософт Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/7212/24 та призначено розгляд справи на 16.12.2024.

У судовому засіданні 16.12.2024 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Майкрософт Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/7212/24 до 20.01.2025.

Позиції учасників справи

Представник відповідача в режимі відео конференції 20.01.2025 підтримала доводи апеляційної скарги, з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні 20.01.2025 заперечував проти доводів апеляційної скарги, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

22.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Майкрософт Україна» (афілійована особа Майкрософт) та Акціонерним товариством «Сбербанк» (клієнт), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк», укладено замовлення на виконання робіт №6UKR221-357889-440501, відповідно до умов якого афілійована особа Майкрософт надає клієнту послуги, перелік яких наведений на веб-сторінці Майкрософт.

Відповідно до п.1.1 замовлення №6UKR221-357889-440501 від 22.11.2021 строк надання послуг - 01.01.2022 до 31.12.2022.

Згідно з п.1.5 замовлення №6UKR221-357889-440501 від 22.11.2021 Майкрософт зобов`язується щомісячно надавати клієнту акт приймання-передачі наданих послуг за попередній період не пізніше ніж 10-го числа місяця наступного періоду. Майкрософт зобов`язується виставити рахунок-фактуру відповідно до чинного законодавства України.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач виставив позивачу для оплати рахунок №1 на суму 2 303 805,00 грн (найменування послуг - послуги підтримки Premier Support Sberbank (2022-22) згідно із замовленням №6UKR221-357889-440501 від 22.11.2021.

12.01.2022 позивач здійснив оплату вказаного рахунку у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №490832 від 12.01.2022.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач з 26.04.2022 припинив надання послуг за замовленням №6UKR221-357889-440501 від 22.11.2021, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача вартість оплачених, але ненаданих послуг у сумі 1 561 467,88 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ч. 2 ст. 902 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач виставив позивачу для оплати рахунок №1 на суму 2 303 805,00 грн (найменування послуг - послуги підтримки Premier Support Sberbank (2022-22) згідно з замовлення №6UKR221-357889-440501 від 22.11.2021.

12.01.2022 позивач здійснив оплату вказаного рахунку у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №490832 від 12.01.2022.

Отже, позивач у повній мірі виконав свої зобов`язання з оплати послуг згідно із замовленням на виконання робіт за №6UKR221-357889-440501 строком на 01.01.2022 -31.12.2022.

Водночас, ТОВ «Майкрософт Україна» свої зобов`язання за даним замовленням припинило повністю, починаючи з 26.04.2022, що вбачається з електронного листа відповідача на офіційну електронну пошту позивача, в якому зазначено, що дата припинення надання послуг - 26.04.2022.

Станом на 04.06.2024 заборгованість відповідача за згідно розрахунку банку складає суму 1 561 467,88 грн.

Судом встановлено, що на підставі рішення Правління Національного банку України від 25 лютого 2022 року № 91-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25 лютого 2022 року № 131 «Про початок процедури ліквідації Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації банку (строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року був запроваджений воєнний стан.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» № 187 від 3 березня 2022 року (далі - Постанова №187) для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи. До таких осіб зокрема належать юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації.

Також, Указом Президента №364/2022 від 24 травня 2022 року було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 лютого 2022 року «Про внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», а саме застосовано до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» санкцію «інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом (запобігання виведенню капіталів за межі України на користь пов`язаних з банком осіб)» строком на три роки. Відповідно до Державного реєстру санкцій, строк застосування санкцій, накладених Україною закінчився лише 19 березня 2024 року.

Протягом 2022 року та до 10 січня 2023 року засновником та мажоритарним учасником Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» було ПАТ «Сбербанк Росії».

Тобто мораторій на виконання зобов`язань, передбачений Постановою КМУ №187, поширювався на зобов`язання відповідача перед позивачем за замовленням №6UKR221-357889-440501 від 22.11.2021.

Отже, як пояснив відповідач, у зв`язку з мораторієм на виконання грошових та інших зобов`язань перед особами, пов`язаними з державою-агресором, передбаченим Постановою КМУ №187, та запровадженням санкцій рішенням РНБО, відповідач зупинив надання послуг позивачеві та не міг виконати грошове зобов`язання з повернення коштів, отриманих в якості передплати за договором.

Крім того, відповідно до інформації з сайту Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США, яке відповідає за програми санкцій США, у 2022 році ПАТ «Сбербанк росії» (резидент російської федерації) було включено до санкційного списку, що означало повне блокування активів як материнської компанії ПАТ «Сбербанк росії», так і компаній, у структурі яких більше 50% належали ПАТ «Сбербанк росії», включаючи Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк».

Відповідно до інформації з сайту Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США, датою включення Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» до санкційного списку США є 24 лютого 2022 року, а датою набрання чинності - 26 березня 2022 року.

Засновником та мажоритарним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Майкрософт Україна» є Корпорація Майкрософт, що зареєстрована у Сполучених штатах Америки.

Відповідач, як юридична особа, чиї корпоративні права належать Корпорації Майкрософт, у своїй діяльності зобов`язаний керуватися політиками Корпорації Майкрософт, що спрямовані на недопущення будь-яких неправомірних дій, та не допускати порушення санкційного режиму США, оскільки ці санкції мають екстра територіальний характер.

Як пояснив відповідач, перебування Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в санкційному списку США означає заборону для відповідача як компанії, чиї корпоративні права належать резиденту США, здійснювати будь-які операції з активами осіб, що перебувають у санкційних списках США, включаючи переказ коштів, отриманих як передплата за послуги до запровадження санкцій.

Зважаючи на вищевикладені пояснення відповідача, суд зазначає, що Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» був націоналізований та перейшов у власність держави України в 2023 році і санкції, запроваджені національним законодавством, були зняті з 19.03.2024.

При цьому, строк надання послуг за замовленням №6UKR221-357889-440501 від 22.11.2021 закінчився 31.12.2022.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

З огляду на вище викладене, враховуючи, що відповідач безпідставно утримує суму грошових коштів у розмірі 1 561 467,88 грн (вартість ненаданих послуг), оскільки надання послуг закінчився 31.12.2022 та з позивача запроваджені національним законодавством санкції були зняті з 19.03.2024, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Майкрософт Україна» вартості ненаданих послуг у сумі 1 561 467,88 грн та про їх задоволення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання договору корпоративних послуг Microsoft, замовлення на виконання робіт №6UKR221-357889- 440501 HOM від 22.11.2021 року.

Також стосовно твердженням апелянта щодо внесення позивача до санкційного списку США, що підтверджує на його думку неможливість виконання грошових зобов`язань відповідача, як компанії, що є дочірньою відносно резидента США, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 14.1.213 Податкового кодексу України резиденти - це: а) юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, особа позивача є юридичною особою податковим резидентом України (місцезнаходження в Україні), організаційно-правова форма акціонерне товариство, зареєстроване та дії на підставі законодавства України, стоїть на обліку у відповідних державних органах.

Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, особа відповідача є юридичною особою податковим резидентом України (місцезнаходження в Україні), організаційно-правова форма товариство з обмеженою відповідальністю, зареєстроване та дії на підставі законодавства України, стоїть на обліку у відповідних державних органах.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України.

Предметом спору у даній справі є порушення грошового зобов`язання, котре виникло в процесі неналежного виконання відповідачем своїх прав та обов`язків за договором корпоративних послуг Microsoft, замовлення на виконання робіт №6UKR221-357889- 440501 HOM від 22.11.2021.

Правова природа договору є надання послуг з підтримки програмного забезпечення, що мало виконуватись на території України. Правовідносини за договором регулюються законодавством України, а спірні моменти між сторонами мають вирішуватися в судах України.

Представником відповідача не наведена норма законодавства, яка забороняла б йому належним чином виконувати взяті грошові зобов`язання за укладеним договором.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про санкції» з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

Юридична особа позивача не є спеціальним суб`єктом для застосування санкцій в Україні, в порядку передбаченому Законом України «Про санкції».

Саме тому, вказані обставини представником відповідача не входять в предмет доказування та не мають значення для правильного вирішення спору.

Крім того, 03.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності російської федерації та її резидентів» №2116-ІХ, яким було врегульовано публічно-правові відносини між державою Україною та юридичними особами, що здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України на території України, засновником або бенефіціаром яких прямо або опосередковано є російська федерація.

Указом Президента України від 11.05.2022 року №326/2022, введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11.05.2022 «Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності російської федерації та її резидентів», яким в тому числі зобов`язано Кабінет Міністрів України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб за участю Національного банку України забезпечити проведення примусового вилучення зазначених в рішенні об`єктів права власності російської федерації та її резидентів у десятиденний строк із дня опублікування Указу Президента про введення в дію рішення.

Згідно із Указом Президента примусово вилучено в Україні серед іншого такий об`єкт права власності російської федерації та її резидентів - як корпоративні права у розмірі 100 відсотків майна акціонерного товариства «Міжнародний Резервний банк» (код згідно з ЄДРПОУ - 25959784, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46), що належать публічному акціонерному товариству «Сбербанк Роси» (місцезнаходження: Російська Федерація, 117997, м. Москва, вул. Вавілова, 19, реєстраційний номер - 1027700132195).

У подальшому після фактичного приймання майна та документації банку у державну власність та початку здійснення керівництва уповноваженою особою ФГВФО, 10.01.2023 було проведено державну реєстрацію змін складу засновників банку. В результаті 100 відсотків акцій позивача належить державі Україна в особі Державного підприємства «Національний фонд інвестицій України» та відсутні будь-які інші фізичні особи, які відповідають статусу кінцевого бенефіціарного власника.

Також, колегія суддів зазначає, що твердження відповідача про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме - положень діючої Хартії стратегічного партнерства між США та Україною, а також ст. 9 Конституції України є помилковими з огляду на таке.

Хартія Україна-США про стратегічне партнерство була підписана 19.12.2008 між державами в особі Міністра закордонних справ України та Держсекретаря США.

Даний міжнародний документ є рамковим та встановлює ключові принципи взаємовідносин у різних сферах.

В силу положень ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» лише чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, стають частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Згідно із ст. 9 Конституції України, в основному законі закріплено аналогічне положення - чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Тому, вказана хартія, жодним чином не впливає на приватноправові відносин сторін спору та не може створювати жодних прав і обов`язків при виконанні спірного договору.

Таким чином суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Майкрософт Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/7212/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/7212/24 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Майкрософт Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/7212/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/7212/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/7212/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 28.01.2025.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун