Постанова

від 21.01.2025 по справі 925/776/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. Справа№ 925/776/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Овчинніковій Я.Д.;

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.09.2024

у справі №925/776/24 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛІПСО ЛТД"

про зобов`язання вчинити дії та стягнення 74 071,20 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЛІПСО ЛТД», у якому просить суд стягнути 74071,20 грн з ПДВ неустойки за договором №ОД/ДН-2-18-378дНЮ від 30.08.2018 та зобов`язати відповідача звільнити об`єкт регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від рекламної конструкції, шляхом демонтажу конструкції, що розташована за адресою: Черкаська область, дамба Кременчуцького водосховища (Дніпровський міст), роз`їзд Панське, 879 кілометр, на стіні виробничого приміщення Черкаської дистанції колії (ПЧ-6) 1 рекламна конструкція у вигляді банерної розтяжки на будівлі розміром 2,85 метра на 11,5 метра, загальною площею 32,78 м2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії договору, сторони фактично продовжували рекламну кампанію за договором своїми конклюдентними діями (продовженням надання рекламних послуг та їх оплата). За твердженням позивача, починаючи з серпня 2022 року відповідач оплату не здійснює.

За доводами позивача з 01.08.2022 у відповідача виникло зобов`язання протягом двох тижнів після дати припинення договірних відносин демонтувати рекламні конструкції власними силами, яке відповідач не виконав, у зв`язку з чим останньому було нараховано неустойку в розмірі 200% вартості послуг, яка передбачена додатковою угодою на розміщення цієї конструкції, за кожен місяць розміщення конструкції на період проведення рекламної кампанії або з моменту припинення дії додаткової угоди, тобто за 21 місяць.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.09.2024 у справі №925/776/24 позов задоволено частково.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "КАЛІПСО ЛТД" звільнити об`єкт регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від рекламної конструкції, шляхом демонтажу конструкції, що розташована за адресою: Черкаська область, дамба Кременчуцького водосховища (Дніпровський міст), роз`їзд Панське, 879 кілометр, на стіні виробничого приміщення Черкаської дистанції колії (ПЧ-6) 1 рекламна конструкція у вигляді Банерної розтяжки на будівлі розміром 2,85 метра на 11,5 метра, загальною площею 32,78 м2.

В іншій частині позову відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що у договорі (у редакції додаткової угоди №6 від 05.05.2021) сторони погодили, що умови договору застосовуються до відносин, які виникли між сторонами з 01.09.2018 і діють до 30.06.2021, тобто строк дії договору закінчився - 30.06.2021.

Оскільки відповідач від виконання покладеного на нього договором зобов`язання щодо здійснення демонтажу власних рекламних конструкцій ухиляється, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом про перевірку наявності рекламної конструкції, а тому відповідна позовна вимога є правомірною.

В той же час, за висновком суду першої інстанції, період, за який позивач просить стягнути з відповідача неустойку, знаходиться поза межами визначеного чинним законодавством шестимісячного строку від дня, коли відповідач мав виконати свої зобов`язання за договором в частині своєчасного демонтажу рекламного засобу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 11.09.2024 у справі №925/776/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛІПСО ЛТД" та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛІПСО ЛТД" 74 071,20 грн. неустойки.

За доводами апелянта, суд першої інстанції не врахував домовленості сторін, які зробили сторони при укладені договору (додаткова угода №6 від 05.05.2021) та у п. 4.8 Договору, передбачивши у випадку невиконання замовником (Відповідачем) свого обов`язку, передбаченого пунктом 2.2.15 цього Договору щодо демонтажу рекламної конструкції Замовник зобов`язаний сплатити Виконавцю неустойку у розмірі 200% вартості послуг, передбаченою додатковою угодою на розміщення цієї конструкції, за кожний місяць розміщення конструкції понад період проведення рекламної кампанії або з моменту припинення дії додаткової угоди.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №925/776/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 24.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.09.2024 у справі №925/776/24 та призначено до розгляду на 19.11.2024.

Засідання суду, призначене на 19.11.2024, не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючої судді Барсук М.А. на лікарняному.

Ухвалою суду від 02.12.2024 розгляд справи призначено на 21.01.2025.

Явка представників сторін та порядок розгляду апеляційної скарги

Представники сторін у судове засідання 21.01.2025 не з`явились, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони повідомлялись належним чином шляхом направлення процесуальних документів до електронного кабінету в системі ЄСІТС та на поштову адресу сторін.

В той же час, 24.10.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), враховуючи рекомендації, викладені у пункті 2.2. Правил організації ефективного господарського судочинства, затверджених рішенням загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду № 5 від 29.05.2024, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 21.01.2025 за відсутності представників сторін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

30.08.2018 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі начальника виробничого підрозділу Шевченківської дирекції залізничних перевезень філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАЛІПСО ЛТД» (замовник) було укладено договір про надання рекламних послуг №ОД-ДН-2-18-378д-НЮ (далі договір). За умовами цього договору виконавець приймає на себе зобов`язання надати замовнику послуги по тимчасовому розміщенню на території та об`єктах регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» спеціальних рекламних конструкцій замовника з можливістю подальшого експонування на них рекламоносіїв (далі послуги), а замовник зобов`язується прийняти і оплатити ці послуги (пункт 1.1 договору).

Виконавець зобов`язується: надати замовнику послуги на території та об`єктах філії «Одеська залізниця» відповідно до умов, викладених в цьому договорі та додатках до нього; надаваним замовнику акти наданих послуг (пункти 2.1.1 та 2.1.4 договору).

Замовник зобов`язується: оплатити послуги виконавця у відповідності до розділу 3 цього договору (пункт 2.2.11 договору); щомісяця приймати виконані послуги шляхом підписання акту наданих послуг (пункт 2.2.12 договору); протягом двох тижнів після дати закінчення періоду проведення рекламної кампанії або припинення договору або відповідної додаткової угоди демонтувати рекламну конструкцію власними силами у присутності представників виконавця згідно з проектною документацією, дотриманням норм техніки безпеки, електробезпеки, пожежної безпеки та санітарних норм за наявності відповідної ліцензії або залучати для демонтажу на підставі договору особу, яка має таку ліцензію. Демонтаж рекламної конструкції посвідчується відповідним актом, складеним сторонами (пункт 2.2.15 договору).

Вартість послуг виконавця та порядок оплати визначається відповідно до додаткових угод, що є невід`ємною частиною цього договору (пункт 3.1 договору).

Оплата послуг проводиться замовником щомісячно на умовах 100% передплати шляхом перерахування коштів виконавцю протягом трьох банківських днів до початку місяця, за який здійснюється оплата (пункт 3.3 договору).

За невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором (пункт 4.1 договору).

У випадку невиконання замовником свого обов`язку, передбаченого пунктом 2.2.15 цього договору щодо демонтажу рекламної конструкції замовник зобов`язаний сплатити виконавцю неустойку у розмірі 200% вартості послуг, передбаченою додатковою угодою на розміщення цієї конструкції, за кожний місяць розміщення конструкції понад період проведення рекламної кампанії або з моменту припинення дії додаткової угоди (пункт 4.8 договору).

Сторони дійшли згоди, що умови цього договору застосовуються до відносин, які виникли між ними з 01 вересня 2018 року і діють до 31 грудня 2018 року (пункт 6.1 договору).

Договір може бути пролонгований за погодженням сторін, шляхом укладення додаткової угоди (пункт 6.2 договору).

Будь-які зміни та доповнення до даного договору здійснюються у письмовій формі за підписом уповноважених представників сторін (пункт 10.3 договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками замовника та виконавця та скріплений відповідними печатками підприємств.

У подальшому, сторони укладали додаткові угоди до договору, якими, зокрема, погоджували умови проведення рекламних кампаній, в тому числі, період проведення рекламних компаній, адресну програму (перелік рекламних місць та адрес для розміщення реклами), а також продовжували строк дії договору та уточнювали реквізити учасників.

Додатковою угодою №6 від 05.05.2021 до договору, сторони домовились внести зміни до договору та виклали пункт 6.1 у редакції: «Сторони дійшли згоди що умови цього договору застосовуються до відносин, які виникли між ними з 01.09.2018 і діють до 30.06.2021».

У розділі 2 додаткової угоди №6 від 05.05.2021 сторони за договором визначили оновлені умови проведення рекламної кампанії та згідно з пунктом 2.6 визначили, що станом на 01.01.2021 загальна вартість в місяць становить 1763,60 грн (53,80 грн * 32,78 м2).

Вид робіт: послуга по тимчасовому розміщенню на території та об`єктах філії «Одеська залізниця» спеціальної рекламної конструкції замовника з можливістю подальшого експонування на ній рекламоносіїв. Банерна розтяжка на будівлі 2,85 м * 11,5 м (пункт 2.1 додаткової угоди №6 від 05.05.2021).

Після закінчення строку дії договору, який визначений додатковою угодою №6 від 05.05.2021, позивач, починаючи з липня 2021 року до липня 2022 року виставляв відповідачу рахунки на оплату, які відповідач оплатив у повному обсязі, що підтверджене бухгалтерською довідкою виробничого підрозділу Шевченківська дирекція залізничних перевезень №286 від 06.12.2023, відповідно до якої відповідач у період з 24.06.2021 до 29.06.2022 перерахував на користь позивача 29249,93 грн.

За доводами позивача, з 01.08.2022 у відповідача виникло зобов`язання протягом двох тижнів після дати припинення договірних відносин демонтувати рекламні конструкції власними силами відповідно до підпункту 2.2.15 пункту 2.2 договору, яке відповідач до 14.08.2022 не виконав, тому з 15.08.2022 таке зобов`язання є простроченим і у відповідача виник обов`язок зі сплати на користь позивача неустойки.

12.06.2024 комісією позивача складено акт про перевірку наявності рекламної конструкції, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «КАЛІПСО ЛТД» та розташована на території та об`єктах регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця». У акті зазначено, що за адресою: Черкаська область, стіна виробничого приміщення ПЧ-6, яке розташоване на роз`їзді Панське 879 км встановлена 1 рекламна конструкція у вигляді банерної розтяжки на будівлі розміром 2,85 м * 11,5 м, загальною площею 32,78 м2, що підтверджене фотофіксацією.

Відповідач у добровільному порядку свого обов`язку з демонтажу рекламних конструкцій не виконав, плату за розміщення рекламного засобу після закінчення строку дії договору не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду для примусового стягнення з відповідача штрафних санкцій та звільнення земельної ділянки позивача від рекламного засобу, який належить відповідачу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як вбачається з умов договору про надання рекламних послуг №ОД-ДН-2-18-378д-НЮ, він, за своєю правовою природою є договором найму.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у державній або приватній власності встановлюється на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

У додатковій угоді №6 від 05.05.2021 сторони за договором визначили, що вартість послуг за місяць становить 1763,60 грн.

У договорі (у редакції додаткової угоди №6 від 05.05.2021) сторони погодили, що умови договору застосовуються до відносин, які виникли між сторонами з 01.09.2018 і діють до 30.06.2021, тобто строк дії договору закінчився - 30.06.2021. Будь-яких інших додаткових угод до договору щодо продовження строку дії договору матеріали справи не містять.

Як вірно вказано судом першої інстанції, із закінченням строку договору на який його було укладено, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Доводи позивача щодо продовження дії договору у зв`язку з оплатою відповідачем рахунків позивача суд першої інстанції правомірно відхилив, оскільки умовами додаткової угоди до договору №5 від 05.05.2021 сторони визначили строк дії договору до 30.06.2021, а пролонгація договору передбачена лише за умови укладення між сторонами додаткової угоди.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував домовленості сторін, які були зроблені при укладені договору (додаткова угода №6 від 05.05.2021) та у п. 4.8 Договору передбачили у випадку невиконання замовником (Відповідачем) свого обов`язку, передбаченого пунктом 2.2.15 цього Договору щодо демонтажу рекламної конструкції Замовник зобов`язаний сплатити Виконавцю неустойку у розмірі 200% вартості послуг, передбаченою додатковою угодою на розміщення цієї конструкції, за кожний місяць розміщення конструкції понад період проведення рекламної кампанії або з моменту припинення дії додаткової угоди.

Закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору (пункт 116 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (провадження № 12-85гс20)).

Отже, після закінчення строку дії договору сторони все ще несуть відповідальність за порушення договірних умов, що мали місце впродовж дії договору.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Колегія суддів звертає увагу на положення статті 785 ЦК України, в якій передбачені обов`язки наймача у разі припинення договору найму, де відзначено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Тобто, законом, у разі припинення договору найму, визначено правовим наслідком неповернення речі за договором найму (оренди) сплата наймачем (орендарем) неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 ЦК України).

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі № 910/12949/16 та від 17.12.2018 у справі № 906/1037/16, вказав на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно із частиною 4 статті 231 вказаного Кодексу розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 551 вказаного Кодексу предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що неустойка характеризується такими істотними ознаками: 1) неустойка є грошовою сумою (або іншим майном); 2) її розмір визначається законом або договором; 3) неустойка сплачується кредиторові боржником у разі порушення ним зобов`язання.

Як вже зазначалося, частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця вимагати від наймача, у разі невиконання ним обов`язку щодо повернення речі, сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі.

Аналогічний за змістом неустойку було погоджено сторонами у п. 4.8. договору, а саме у випадку невиконання замовником свого обов`язку, передбаченого пунктом 2.2.15 цього договору щодо демонтажу рекламної конструкції замовник зобов`язаний сплатити виконавцю неустойку у розмірі 200% вартості послуг, передбаченою додатковою угодою на розміщення цієї конструкції, за кожний місяць розміщення конструкції понад період проведення рекламної кампанії або з моменту припинення дії додаткової угоди.

Ураховуючи положення чинного законодавства, можна дійти висновку, що санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України та п. 4.8. договору, є неустойкою відповідно до визначення, наведеного у частині 1 статті 549 Цивільного кодексу України в сукупності з частиною 2 статті 551 вказаного Кодексу (штрафною санкцією відповідно до визначення, наведеного у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України у сукупності з частиною 4 статті 231 зазначеного Кодексу).

Отже, санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою (див. постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19) і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі.

Вказане узгоджується із правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.08.2024 у справі № 910/14706/22).

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, строк дії договору (з урахуванням додаткової угоди) сплив 30.06.2021. Отже, на наступний день після цієї дати у позивача виникло право на нарахування неустойки у межах шестимісячного строку, тобто до 31.12.2021.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» штрафні санкції за період з 15.08.2022 до 15.05.2024.

Отже, період, за який позивач просить стягнути з відповідача неустойку, знаходиться поза межами визначеного чинним законодавством шестимісячного строку від дня, коли відповідач мав виконати свої зобов`язання за договором в частині своєчасного демонтажу рекламного засобу.

Словосполучення "якщо інше не встановлено законом або договором", яке містить частина шоста статті 232 ГК України, потрібно розуміти так, що допускається існування іншого припису в законі, яке регулює відповідні відносини, або іншої умови договору, що регулює конкретні відносини сторін, які виконують функцію спеціальної норми стосовно загальної норми частини шостої статті 232 ГК України.

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду із застосування частини шостої статті 232 ГК України у подібних правовідносинах, цим приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору чи закону про нарахування неустойки за час прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Такий підхід до застосування частини шостої статті 232 ГК України разом з умовами договору, де міститься положення про нарахування штрафних санкцій за кожний день прострочення, відображено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/15492/17, від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17.

В той же час, ні законом ні договором не встановленого іншого періоду нарахування, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

А тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволені позовних вимог в частині стягнення 74 071,20 грн. неустойки.

Також суд першої інстанції дійшов до висновку про правомірність вимоги про зобов`язання відповідача звільнити об`єкт від рекламної конструкції шляхом її демонтажу, вказавши на те, що відповідач від виконання покладеного на нього договором зобов`язання щодо здійснення демонтажу власних рекламних конструкцій ухиляється, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом про перевірку наявності рекламної конструкції, а тому відповідна позовна вимога є правомірною.

Рішення суду першої інстанції позивачем у цій частині не оскаржується, та відповідно до 269 ГПК України судом апеляційної інстанції не переглядається.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Черкаської області від 11.09.2024 у справі № 925/776/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладається на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.09.2024 у справі № 925/776/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 11.09.2024 у справі № 925/776/24 в оскаржуваній частині залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 925/776/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 28.01.2025

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко