Постанова

від 22.01.2025 по справі 910/10478/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2025 р. Справа№ 910/10478/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Сітайло Л.Г.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Чечотка В.Д.

учасники справи:

від позивача: Лушников В.П.

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Максименко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Головного управління ДПС у Миколаївській області

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 (повний текст 02.12.2024)

у справі №910/10478/24 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Приватного підприємства "Геліос"

до 1). Державної податкової служби України

2). Головного управління ДПС у Миколаївській області

про припинення податкової застави нерухомого майна

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Геліос" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Миколаївській області про припинення податкової застави нерухомого майна, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження 50062185 від 26.04.2023) щодо належного ПП "Геліос" (код ЄДРПОУ - 25375818) на підставі договору купівлі-продажу від 10.11.2021, а саме: "будівля, нежитлова будівля, автозаправочна станція. Загальна площа (кв.м.): 75,5, опис: адмінбудівля літ. А загальною площею 75,5 м2; Б - навіс; В - вбиральня огорожа: №4 - огорожа залізобетонні плити, №5,8 - ворота, №6 - огорожа цегляна, №7 - огорожа сітка металева; та споруди: №1,2,3 - колонки заправочні, №9,10,11 - ємкості вмісткістю 25 м3 ПММ, І - замощення тротуарна плитка, ІІ - замощення плитка керамічна, ІІІ - замощення асфальтобетон, адреса: Миколаївська обл., Баштанський р-н, м. Новий Буг, вул. Шухевича Романа, буд. 49а)".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне підприємство "Геліос" є добросовісним набувачем нежитлової будівлі: автозаправочної станції розташованої за адресою: Миколаївська область, Баштанський район, вул. Шухевича Романа (колишня 2-ої П`ятирічки), будинок 49а, загальною площею 75,5 кв.м., яка в порушення приписів статті 89 Податкового кодексу України була описана в податкову заставу Головним управлінням ДПС у Миколаївській області як майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Дункан Ойл", який не є власником спірного майна з 10.11.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 у справі № 910/10478/24 задоволено позов Приватного підприємства "Геліос" про припинення податкової застави нерухомого майна. Припинено податкову заставу нерухомого майна, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження 50062185 від 26.04.2023) щодо належного ПП "Геліос" на підставі договору купівлі-продажу від 10.11.2021, а саме: "будівля, нежитлова будівля, автозаправочна станція. Загальна площа (кв.м.): 75,5, опис: адмінбудівля літ. А загальною площею 75,5 м2; Б - навіс; В - вбиральня огорожа: №4 - огорожа залізобетонні плити, №5,8 - ворота, №6 - огорожа цегляна, №7 - огорожа сітка металева; та споруди: №1,2,3 - колонки заправочні, №9,10,11 - ємкості вмісткістю 25 м3 ПММ, І - замощення тротуарна плитка, ІІ - замощення плитка керамічна, ІІІ - замощення асфальтобетон, адреса: Миколаївська обл., Баштанський р-н, м. Новий Буг, вул. Шухевича Романа, буд. 49а". Стягнуто з Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу - Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь Приватного підприємства "Геліос" витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн та 10000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу у якій просило суд відкрити апеляційне провадження у справі №910/10478/24, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2024 року по справі №910/10478/24, відмовити у стягненні правничої допомоги повністю або зменшити її розмір до 1000,00 грн, прийняти нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах ПП "Геліус" повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги. Апелянт стверджує, що договором купівлі-продажу Товариство з обмеженою відповідальністю "Дункан Ойл" передало Приватному підприємству "Геліос" у власність нерухоме майно: нежитлову будівлю автозаправочну станцію розташовану за адресою: Миколаївська область, Новобузький район, м. Новий Буг, вул. 2-ої П`ятирічки, будинок 49а, загальною площею 75,5 кв.м., в той час як актом від 25.04.2023 №14/14-29-13-05 описано в податкову заставу нежитлову будівлю автозаправочної станції розташовану за адресою: Миколаївська область, Новобузький район, м. Новий Буг, вул. Шухевича Романа, будинок 49а, площею 78,3 кв.м.

Апелянт посилається також на те, що відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої 23.08.2024 на запит ГУ ДПС у Миколаївській області, за адресою: Миколаївська обл., Новобузький р., м. Новий Буг, вул. 2-ої П`ятирічки, буд. 49а, зазначено:

- власником нежитлової будівлі автозаправочної станції за адресою: Миколаївська обл., Новобузький р., м. Новий Буг, вул. Шухевича Романа, буд. 49а, площею 78,3 кв.м. за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 1180272 є ТОВ ТД "ДУНКАН ОЙЛ" (код ЄДРПОУ 31257747) на підставі договору купівлі - продажу №2177 від 28.03.2001 року виданого Універсальною Біржою "Південь";

- власником нежитлової будівлі автозаправочної станції за адресою: Миколаївська обл., Новобузький р., м. Новий Буг, вул. Шухевича Романа, буд. 49а, площею 75,5 кв.м. за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 18077003 є ТОВ ТД "ДУНКАН ОЙЛ" (код ЄДРПОУ 31257747) на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САА №749417, виданого Новобузькою міською радою Миколаївської області на підставі рішення виконкому від 06.03.2007 року №79.

За твердженням апелянта ТОВ ТД "ДУНКАН ОЙЛ" володів двома вище зазначеними об`єктами, які знаходились за однією адресою, однак 10.11.2021 за договором купівлі-продажу нерухомого майна було продано об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлову будівлю автозаправочної станції за адресою: Миколаївська обл., Новобузький р., м. Новий Буг, вул. Шухевича Романа, буд. 49а, площею 75,5 кв.м. за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 18077003, в той час як в податкову заставу описано об`єкт нерухомого майна площею 78,3 кв.м.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області, розгляд апеляційної скарги призначено на 22.01.2025.

06.01.2025 позивач через систему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу у якому просив суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Геліус" маючи намір здійснення операцій щодо розпорядження своїм майном - нежитлової будівлі, автозаправочної станції розташованої за адресою Миколаївська область, Баштанський район, вул. Шухевича Романа, будинок 49а, звернулось за юридичною допомогою до адвоката Лушникова В.П. При підготовці консультації адвокат Лушников В.П. 27.06.2024 отримав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (надалі - "Державний реєстр") №384553458, в якій було зазначено, що вказане майно позивача знаходиться в податковій заставі (запис від 26.04.2023 №50062185 (спеціальний розділ) ).

В розділі "Відомості про суб`єктів обтяження" зазначено:

- "Держава, Орган державної влади, Обтяжувач: ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ, код ЄДРПОУ: 43005393, країна реєстрації: Україна";

- "Боржник: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТОРГОВИЙ ДІМ "ДУНКАН ОЙЛ", код ЄДРПОУ: 31257747, країна реєстрації: Україна"; "Тип об`єкта: нежитлова будівля, автозаправочна станція, об`єкт житлової нерухомості: Ні"; "Адреса: Миколаївська обл., Баштанський р., м. Новий Буг, вулиця Шухевича Романа, будинок 49а".

Представник Приватного підприємства "Геліус" зазначив, що вулиця " 2-ої П`ятирічки" перейменована розпорядженням Голови Миколаївської ОДА №197-р від 21.05.2016 на "Шухевича Романа", а місто Новий Буг до липня 2021 року відносилось до Новобузького району.

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.11.2021, що посвідчений нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Савченко А.В., ТОВ Торговий Дім "Дункан Ойл" передав у власність, а позивач прийняв та сплатив обумовлену за договором суму коштів у розмірі 301 060,00 грн, майно - нежитлову будівлю, автозаправочну станцію розташовану за адресою Миколаївська область, Баштанський район, вул. Шухевича Романа (колишня 2-ої П`ятирічки), будинок 49а, загальною площею 75,5кв.м.

Відповідно 10.11.2021 в Державний реєстр був внесений запис про реєстрацію права власності за номером 44959385 цього об`єкту де власником зазначено - Приватне Підприємство "Геліус" код ЄДРПОУ 25375818.

Приватне підприємство "Геліус" вважаючи дії Головного управління ДПС у Миколаївській області з віднесення майна підприємства у податкову заставу протиправними, звернулось до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення вищевказаних позовних вимог. При цьому суд керується наступним.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За приписами ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Тобто власник має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном. Звернутись з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем є лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Отже, підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17.

Позивач вказує, що його право власності на нерухоме майно порушується податковою заставою, накладеною ГУ ДПС у Миколаївській області (обтяжувач) для забезпечення виконання ТОВ Торговий Дім "Дункан Ойл" податкових зобов`язань.

Відповідно до п. 14.1.155 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не оплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Пунктом 87.2 ст. 87 ПК України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з п. 87.3 ст. 87 ПК України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків, зокрема, майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг, оренду, схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління (пп. 87.3.2).

Відповідно до п. 88.1 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Припинення податкової застави врегульовано статтею 93 ПК України, згідно з пунктом 93.1 якої майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

- отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку (п. 93.1.1);

- визнання податкового боргу безнадійним (п. 93.1.2);

- набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства (п. 93.1.3);

- отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання (п. 93.1.4);

- отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу (п. 93.1.6).

Згідно з п. 93.2 ст. 93 ПК України підставою для звільнення майна платника податків з під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті.

Зі змісту наведених норм, які регулюють податкові відносини, вбачається, що податкова застава виникає у випадку несплати платником податків грошового зобов`язання, поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і припиняється у випадках, визначених п. 93.1 ст. 93 ПК України.

Тобто предметом податкової застави може бути виключно майно, яке належить на законних підставах платнику податків, що має податковий борг. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02.11.2022 по справі № 916/2016/21.

Колегія суддів відзначає, що позивач не є платником податку, що не виконав своїх зобов`язань перед ГУ ДПС у Миколаївській області, а є власником на підставі договору купівлі-продажу від 10.11.2021, а саме: "будівля, нежитлова будівля, автозаправочна станція. Загальна площа (кв.м.): 75,5, опис: адмінбудівля літ. А загальною площею 75,5 м2; Б - навіс; В - вбиральня огорожа: №4 - огорожа залізобетонні плити, №5,8 - ворота, №6 - огорожа цегляна, №7 - огорожа сітка металева; та споруди: №1,2,3 - колонки заправочні, №9,10,11 - ємкості вмісткістю 25 м3 ПММ, І - замощення тротуарна плитка, ІІ - замощення плитка керамічна, ІІІ - замощення асфальтобетон, адреса: Миколаївська обл., Баштанський р-н, м. Новий Буг, вул. Шухевича Романа, буд. 49а)", а отже, перебування вказаного майна у податковій заставі порушує право власності ПП "Геліос" на володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Також суд відхиляє доводи ГУ ДПС у Миколаївській області з приводу того, що за адресою Миколаївська обл., Баштанський р-н, м. Новий Буг, вул. Шухевича Романа, буд. 49а перебуває дві нежитлові будівлі площами 75,5 м.кв. та 78,3 м.кв., а тому віднесення нежитлової будівлі площею 78,3 м.кв. у податкову заставу не порушує прав ПП "Геліос" на володіння, користування та розпорядження своїм майном, а саме нежитлової будівлі 75,5 м.кв., як таких що є необґрунтованими, та не відповідають обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.03.2007, виданого на підставі рішення виконкому Новобузької міської ради від 06.03.2007 №79 власником об`єкта нерухомості: нежитлова будівля, Автозаправочної станція, за адресою: Миколаївська обл., Новобузький р., м. Новий Буг, вул. 2-ої П`ятирічки, буд. 49 "А" є ТОВ Торговий Дім "Дункан Ойл".

Так, у свідоцтві про право власності зазначено об`єкт - адміністративна будівля літ. А загальною площею 75,5 м2.

Згідно листа Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації від 28.10.2024 №32 за адресою: Миколаївська обл., Баштанський р-н, м. Новий Буг, вул. Шухевича Романа, буд. 49а (стара назва 2-ої П`ятирічки) знаходиться один об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля автозаправної станції.

Окрім того, з наданої представником ГУ ДПС у Миколаївській області інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої 23.08.2024 на запит ГУ ДПС у Миколаївській області, за адресою: Миколаївська обл., Новобузький р., м. Новий Буг, вул. 2-ої П`ятирічки, буд. 49а, вбачається, що:

- 22.05.2003 внесено запис про об`єкт нерухомого майна за адресою: Миколаївська обл., Новобузький р., м. Новий Буг, вул. 2-ої П`ятирічки, буд. 49 "А", площею 78,3 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу №2177 від 28.03.2001;

- 06.03.2007 до реєстру були внесені зміни щодо об`єкта нерухомості за адресою: Миколаївська обл., Новобузький р., м. Новий Буг, вул. 2-ої П`ятирічки, буд. 49 "А", а саме щодо площі та зазначено вже 75,5 кв.м. на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.03.2007 виданого на підставі рішення виконкому Новобузької міської ради від 06.03.2007 №79;

- 10.11.2021 до реєстру були внесені зміни щодо об`єкта нерухомості за адресою: Миколаївська обл., Баштанський р-н, м. Новий Буг, вул. Шухевича Романа, буд. 49а (стара назва 2-ої П`ятирічки) загальною площею 75,5 кв.м., а саме зареєстровано право власності на цей об`єкт за ПП "Геліос".

Таким чином, власником автозаправочної станція, за адресою: Миколаївська обл., Новобузький р., м. Новий Буг, вул. 2-ої П`ятирічки, буд. 49 "А" є не ТОВ Торговий Дім "Дункан Ойл", а ПП "Геліос".

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що норми податкового законодавства, на які посилається відповідач, не застосовуються до спірних відносин, що виникли між сторонами, а отже позовні вимоги ПП "Геліос" про припинення податкової застави нерухомого майна є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини третьої ст. 123 ГПК України).

Згідно із частинами першою та другою ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма ст. 129 ГПК України).

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною першою ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до частини третьої ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано, зокрема, копії договору про надання послуг з адвокатської діяльності від 27.06.2024 №17, ордеру на надання правничої допомоги та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Згідно пункту 1.1. договору, виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з адвокатської діяльності, які включають в себе: складання необхідних процесуальних або інших документів, здійснення представництва замовника в органах виконавчої влади, установах, підприємствах, організаціях, здійснення представництва замовника в господарських судах всіх інстанцій при розгляді спору з ДПС в Миколаївській області стосовно нерухомого майна - автозаправочної станції, розташованого за адресою: Миколаївська обл., Баштанський (в минулому Новобузький) р-н., м. Новий Буг, вул. Шухевича Романа (в минулому 2-ої П`ятирічки), буд. 49А.

Пунктами 4.1-4.4 договору визначено, що загальна сума договору складає 10000 грн, ПДВ не передбачено. Оплата за надані послуги за цим договором здійснюється замовником протягом 10-ти банківських днів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця після підписання акту виконаних робіт.

Оплата послуг здійснюється замовником у фіксованій сумі в розмірі 10000 грн, ПДВ не передбачено, на підставі цього договору, без направлення виконавцем окремих рахунків замовнику.

Відповідно до ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Однак, сторони самостійно узгодили в договорі про надання послуг з адвокатської діяльності від 27.06.2024 №17, що акт виконаних робіт не має містити детального опису та витрат часу виконавця на їх надання, а сума оплати послуг виконавця є фіксованою, незмінною та не залежить від кількості судових засідань, часу розгляду справи судом та кількості витраченого виконавцем часу при складанні необхідних процесуальних документів для надання їх до суду та іншим сторонам.

Частиною четвертою ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія судді погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявлена сума витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 у справі № 910/10478/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 у справі № 910/10478/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 у справі № 910/10478/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Головне управління ДПС у Миколаївській області.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 29.01.2025.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді Л.Г. Сітайло

С.І. Буравльов