Постанова
від 08.01.2025 по справі 908/3249/23
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2025 року м.Дніпро Справа № 908/3249/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «МОТОР СІЧ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.03.2024 (суддя Зінченко Н.Г.)

у справі № 908/3249/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ»

до відповідача Публічного акціонерного товариства «МОТОР СІЧ»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

24.10.2023 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в системі «Електронний суд» 24.10.2023, (вх. № 3560/08-07/23 від 24.10.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ», м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «МОТОР СІЧ», м. Запоріжжя про стягнення 1 477 279,64 грн. заборгованості, в тому числі 1 370 253,53 грн. основного боргу за надані послуги, 33 630,71 грн. 3 % річних та 73 395,40 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.03.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «МОТОР СІЧ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» 1370253 (один мільйон триста сімдесят тисяч двісті п`ятдесят три) грн. 53 коп. основного боргу за надані послуги, 1 801 (одну тисяч вісімсот одну) грн. 98 коп. 3 % річних, 20 580 (двадцять тисяч п`ятсот вісімдесят) грн. 83 коп. витрат на сплату судового збору та 46 438 (сорок шість тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 58 коп. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням Публічним акціонерним товариством «МОТОР СІЧ» подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 12.03.2024 у справі № 908/3249/23 повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- жодних договорів з ТОВ «Туристична компанія» «Тревел Січ» Відповідач не укладав. Між Позивачем та Відповідачем не має жодного письмового двостороннього документу, жодного агентського договору які б фіксували узгодженість ціни, витрати, надбавки за послуги. При розрахунку заборгованості Позивач не відобразив який саме обсяг послуг виконав, як посередник та згідно якого узгодженого двостороннього документу має право на надбавку;

- послуга бронювання квитків та номерів для проживання не є туристичною послугою або туристичним продуктом у розумінні Закону України «Про туризм» від 15.09.1995 № 324/95-ВР;

- первинна документація на АТ «МОТОР СІЧ» з Позивачем відсутня, а тому підтвердити виконання належним способом зазначених Позивачем послуг не є можливим;

- щодо підписаного сторонами акту звіряння розрахунків від 01.11.2022 року, із зауваженнями Відповідача, варто звернути увагу на той факт, що у подальшому АТ «МОТОР СІЧ» не схвалило підписаний акт звіряння і не надало йому сили правочину (договірного документу), в зв`язку з чим не підписало акти приймання виконаних робіт та не сплатило кошти за послуги, надання яких саме Позивачем, визначити не можна. Однак, суд першої інстанції цей факт залишив поза увагою;

- факт нібито, понесених Позивачем витрат в інтересах Відповідача, не підтверджений належними та допустимими доказами платіжними документами, чого протиправно судом першої інстанції враховано не було. Таким чином, у Позивача відсутні підстави для нарахування та стягнення грошових коштів;

Також, Відповідач (Апелянт) не згоден з ухваленим рішенням щодо розміру витрат на професійну допомогу, та вважає його завищеним, та таким який не підлягає стягненню з Відповідача, посилаючись на те, що сума витрат Позивача на професійну правову допомогу у розмірі 46 438 грн. не є співмірною зі складністю справи, ціною позову та часом витраченим адвокатом на дану справу, враховуючи, що представник Позивача приймав участь у судових засіданнях за допомогою відеозв`язку. Тому, Відповідач (Апелянт) зазначає про необхідність зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

19.06.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості, а оскаржуване рішення без змін, як таке, що ухвалено при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 08.01.2025 приймав участь представник позивача. Відповідач (апелянт) явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини відсутності суд не проінформував.

В призначений ухвалою Центрального апеляційного господарського суду час секретар судового засідання намагався вийти на зв`язок з представником скаржника в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми EasyCon, однак представник скаржника на зв`язок не вийшов, тому засідання в режимі відеоконференції відбулося без його участі, про що складено Акт «Щодо відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції».

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі поданої ПАТ «МОТОР СІЧ» апеляційної скарги, в межах її доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Жодних доповнень до апеляційної скарги протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.

Колегія суддів зауважує, що відповідач як учасник судового процесу, не був позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні 16.05.2024 будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, як безпосередньо в залі суду, так і в режимі відеоконференції.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №910/12842/17.

Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, з огляду на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує її розгляд, вважаючи за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника відповідача (апелянта).

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник позивача в судовому засіданні 08.01.2025 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, наполягав на необхідності залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, наказом по експлуатаційно-ремонтному відділу АТ «МОТОР СІЧ» від 22.08.2013 № 259 на виконання наказу по заводу № 321 від 21.08.2013 «З метою упорядкування процедури придбання квитків, бронювання місць у готелі, забезпечення оперативного звіту про використання грошових коштів, своєчасного надання документів, які підтверджують надання послуг ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» призначено відповідальну особу для взаємодії з ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» з питань придбання проїзних квитків, бронювання місць у готелі інженера-технолога Міронову О.В. таб. №7055.

Наказом від 04.11.2021 № 389, зокрема, зобов`язано керівників підрозділів заявки на послуги ТОВ «ТРЕВЕЛ СІЧ» та ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» оформлювати тільки при наявності наказу про відрядження та відкритих візах (у разі необхідності). У заявці на бронювання послуг обов`язково зазначати додатково: ПІБ (повністю) пасажира, відповідно паспорта України, ПІБ (повністю) та підпис керівника підрозділу та працівника, який оформив заявку (наказ № 321 п. 1 від 21.08.2013).

На виконання замовлень АТ «МОТОР СІЧ» з організації авіаперевезення та готельного обслуговування, шляхом листування на офіційні електронні скриньки, ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» отримувало заявки з даними пасажирів від АТ «МОТОР СІЧ», а саме:

- АТ «МОТОР СІЧ» шляхом листування електронною поштою здійснило через свого представника Ненова замовлення послуги оформлення авіаквитків за маршрутом Анталія-Варшава для 5 осіб Єфіменко О., Ланговий А., Кушнір О., Снадчук Т., Голуб О., чиї прізвища вказані у заявці АТ «МОТОР СІЧ» і в підтверджені від позивача. За результатом надання послуги ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» виставило АТ «МОТОР СІЧ» за надану послугу рахунок № 226 від 24.10.2022, на підставі якого складено видаткову накладну № РН-0000108 від 24.10.2022 щодо купівлі авіаквитків за маршрутом Анталія-Варшава з урахуванням послуги оформлення авіаквитків 5 % на суму з ПДВ 81 010,50 грн. та зареєструвало в ЄРПН податкову накладну від 24.20.2020 № 36, прийняту контрагентом «МОТОР СІЧ». На підставі довіреності серії АА №119551 від 01.11.2022 представником АТ «МОТОР СІЧ» отримані маршрутні листи від 24.10.2020 та квитки (ticket) за маршрутом Анталія-Варшава на 06.11.2022 № 2353980942392 для Олександра Єфименко (OLEKSANDR IEFYMENKO), № НОМЕР_1 для ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), № НОМЕР_2 для ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), № НОМЕР_3 для ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), № 2353980942396 для ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ) згідно заявки відповідача. Згідно відповіді авіакомпанії (надана електронною поштою) вказані пасажири були на рейсах та скористалися зазначеними квитками.

- До вищезазначеного рейсу АТ «МОТОР СІЧ» шляхом листування електронною поштою здійснило через свого представника Ненова замовлення послуги з переносу дати перельоту для Єфименко Олександра та Лангового Анатолія. За результатом надання послуги ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» виставило АТ «МОТОР СІЧ» за надану послугу рахунок № 262 від 02.11.2022, складено видаткову накладну № РН-0000130 від 02.11.2022 щодо доплати по рахунку № 226 від 24.10.2022 за заміну дати перельоту за маршрутом Анталія-Варшава з урахуванням послуги оформлення авіаквитків 5 % на суму з ПДВ 37 909,84 грн. та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну від 02.11.2022 № 8, прийняту АТ «МОТОР СІЧ». На підставі довіреності серії АА № 119551 від 01.11.2022 представником відповідача отримано маршрутний лист від 02.11.2022 для кожного пасажира на 14.11.2022 та квитки № 2353980942431, яким скористався ОСОБА_9 , безпосередньо зазначений у квитку ОСОБА_9 (ANATOLII MR /LANHOVYI), № НОМЕР_4 , яким скористався ОСОБА_10 , зазначений у авіаквитку як Єфименко Олександр (OLEKSANDR MR / IEFYMENKO). Згідно відповіді авіакомпанії (надана електронною поштою) пасажири були на рейсах та скористалися зазначеними квитками.

- АТ «МОТОР СІЧ» 03.11.2022 шляхом листування електронною поштою здійснило через свого представника Ненова замовлення послуги на бронювання авіаквитків для ОСОБА_11 (його ім`я вказане у заявці АТ «МОТОР СІЧ», рахунку позивача і авіаквитку). За результатом надання послуги ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» виставило АТ «МОТОР СІЧ» за надану послугу рахунок № 263 від 03.11.2022, складено видаткову накладну № РН-0000131 від 03.11.2022 щодо купівлі авіаквитків за маршрутом Палембанг-Джакарта з урахуванням послуги оформлення авіаквитків 5% на суму з ПДВ 5 274,56 грн., зареєстровано в ЄРПН податкову накладну від 03.11.2022 № 9, яка прийнята відповідачем. Документи для перельоту отримано представником АТ «МОТОР СІЧ» на підставі довіреності серії АА № 119551 від 01.11.2022, а саме квиток № 9902144677213 та маршрутний лист до нього на переліт 13.11.2022 за маршрутом Палембанг-Джакарта на ім`я представника АТ «МОТОР СІЧ» Олександра Колбасіна ( ОСОБА_12 ).

- АТ «МОТОР СІЧ» 03 і 04.11.2022 здійснило через свого представника Павлова замовлення послуги бронювання проживання в готелі для Павлова (його ім`я вказане у заявці АТ «МОТОР СІЧ», рахунку позивача, в документі бронювання «reservation»). За результатом надання послуги ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» за надані послуги і витрати виставило АТ «МОТОР СІЧ» рахунок № 264 від 07.11.2022, складено Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-0000170 послуги бронювання, проживання в готелі «Barida Hotels» Іспарта, «Alegria Bussines Hotel» Анкара на загальну суму 11 094,00 грн. Доказом надання послуги є документ бронювання («reservation») на ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» у зазначених готелях відповідними датами прибуття (checkin) і виїзду (check-out) з 04.11.2022 по 05.11.2022 номеру для ОСОБА_13 ( ОСОБА_14 ), з 05.11.2022 по 08.11.2022 номеру для ОСОБА_13 ( ОСОБА_14 ), яке має відмітку про оплату бронювання «PAID».

- АТ «МОТОР СІЧ» 07.11.2022 здійснило через свого представника Павлова замовлення послуги бронювання проживання в готелі власне для ОСОБА_15 (його ім`я вказане у заявці АТ «МОТОР СІЧ», рахунку позивача, в документі бронювання «reservation»). За результатом надання послуги ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» за надані послуги і витрати виставило АТ «МОТОР СІЧ» рахунок №73 від 08.11.2022, склало Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-0000178 послуги бронювання, проживання в готелі «Alegria Bussines Hotel» Анкара на загальну суму 5 590,00 грн. Доказом надання послуги є документ бронювання (reservation) на ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» у зазначеному готелі відповідними датами прибуття (check-in) і виїзду (check-out) з 08.11.2022 по 10.11.2022 номеру для ОСОБА_13 ( ОСОБА_14 ), яке має відмітку про оплату бронювання «PAID».

- АТ «МОТОР СІЧ» 09 і 11.11.2022 здійснило через свого представника Павлова замовлення послуги бронювання проживання в готелі власне для ОСОБА_15 (його ім`я вказане у заявці АТ «МОТОР СІЧ», рахунку позивача, в документі бронювання «reservation»). За результатом надання послуги ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» за надані послуги і витрати виставлено АТ «МОТОР СІЧ» рахунок № 301 від 22.11.2022, складено Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-0000189 послуги бронювання, проживання в готелі «Alegria Business Hotel» Анкара на загальну суму 16 770,00 грн., доказом надання послуг є документ бронювання (reservation) на ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» у зазначеному готелі відповідними датами прибуття (check-in) і виїзду (check-out) з 10.11.2022 по 12.11.2022 номеру для ОСОБА_13 ( ОСОБА_14 ), з 12.11.2022 по 16.11.2022 для ОСОБА_13 ( ОСОБА_14 ), яке має відмітку про оплату бронювання «PAID».

- На виконання Наказу № 2649/к про пролонгацію відрядження АТ «МОТОР СІЧ» здійснило через свого представника ОСОБА_16 замовлення послуги бронювання проживання в готелі власне для ОСОБА_17 . За результатом надання послуги ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» за надані послуги і витрати виставило АТ «МОТОР СІЧ» рахунок № 300 від 22.11.2022 (в якому також вказана ОСОБА_16 ), склало Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-0000188 відповідачем отримано послуги бронювання, проживання в готелі «Golden Tulip Sharjah» ОАЕ на загальну вартість 43 000,00 грн. Доказом надання послуги є документ бронювання (reservation) на ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» у зазначеному готелі відповідними датами прибуття (checkin) і виїзду (check-out) з 20.11.2022 по 28.11.2022 номеру для ОСОБА_17 (OLHA KOZERENKO), яке має відмітку про оплату бронювання «PAID».

- 15.11.2022 АТ «МОТОР СІЧ» здійснило через свого представника Павлова замовлення послуги бронювання авіаквитків за маршрутом Анкара-Кишинів для ОСОБА_13 . Оскільки не було можливості забезпечити переліт прямим маршрутом Анкара-Кишинів, було надано пропозицію на маршрут Анкара-Стамбул-Кишинів. За результатом надання послуги ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» виставило АТ «МОТОР СІЧ» за надану послугу рахунок № 291 від 15.11.2022, складено видаткову накладну № РН-0000144 від 15.11.2022 щодо купівлі авіаквитків за маршрутом Анкара-Стамбул-Кишинів з урахуванням послуги оформлення авіаквитків 5 % на суму з ПДВ 18 941,14 грн. Зареєстровану в ЄРПН податкову накладну від 15.11.2022 № 20, яка прийнята АТ «МОТОР СІЧ». На підставі довіреності серії АА № 119665 від 15.11.2022 представнику АТ «МОТОР СІЧ» передано 2 квитки для пасажира ОСОБА_13 (KYRYLO PAVLOV) на переліт 16.11.2022, де всюди вказано його прізвище, у першому квитку вказано маршрут Анкара-Стамбул 16.11.2022, у другому вказано маршрут 16.11.2022 Стамбул-Кишинів ( ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 ). Згідно відповіді авіакомпанії (надана електронною поштою) пасажир ОСОБА_20 ( ОСОБА_14 ) був на рейсі (Boarded), отже скористався зазначеним квитком.

- 21.11.2022 АТ «МОТОР СІЧ» здійснило через свого представника Оглодкова замовлення послуги бронювання авіаквитків для власне ОСОБА_21 за маршрутом Анкара-Стамбул-Анкара. За результатом надання послуги ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» виставило АТ «МОТОР СІЧ» за надану послугу рахунок № 298 від 21.11.2022 ( ОСОБА_22 також вказаний в рахунку), склало видаткову накладну № РН-0000149 від 21.11.2022 щодо купівлі авіаквитків за маршрутом Анкара-Стамбул-Анкара з урахуванням послуги оформлення авіаквитків 5 % на суму з ПДВ 8 411,10 грн., зареєструвало в ЄРПН податкову накладну від 21.11.2022 № 24, яка прийнята відповідачем. АТ «МОТОР СІЧ» передано квиток № 2352124627251 та маршрутний лист до квитка для пасажира ОСОБА_21 ( ОСОБА_23 ) на переліт 23.11.2022. Згідно відповіді авіакомпанії (надана електронною поштою) зазначений пасажир був на рейсах та скористався зазначеним квитком.

- АТ «МОТОР СІЧ» 23.11.2022 здійснило через свого представника Наумова замовлення послуги бронювання авіаквитків за маршрутом Баку-Стамбул-Кишинів для ОСОБА_24 . За результатом надання послуги ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» виставило АТ «МОТОР СІЧ» за надану послугу рахунок № 314 від 24.11.2022 (Якимець також вказаний в рахунку), склало видаткову накладну № РН-0000156 від 24.11.2022 щодо купівлі авіаквитків за маршрутом Баку-Стамбул-Кишинів з урахуванням послуги оформлення авіаквитків 5% на суму з ПДВ 24 838,98 грн., зареєструвало в ЄРПН податкову накладну від 24.11.2022 № 31, яка прийнята відповідачем. АТ «МОТОР СІЧ» видано квиток № 2353980968017 та маршрутний лист до нього для пасажира ОСОБА_24 на переліт 27.11.2022, яким за підтвердженням авіакомпанії скористався ОСОБА_25 , безпосередньо зазначений у квитку як ОСОБА_25 ( ОСОБА_26 ).

- АТ «МОТОР СІЧ» шляхом листування електронною поштою здійснило через свого представника Ненова замовлення послуги на бронювання авіаквитків за маршрутом: Куала-Лумпур-Амстердам-Варшава, рейс на 07.12.22 для 3-х осіб: ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 . За результатом надання послуги ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» виставило АТ «МОТОР СІЧ» за надану послугу рахунок № 323 від 28.11.2022, склало видаткову накладну № РН-0000159 від 28.11.2022 щодо купівлі авіаквитків за маршрутом Куала-Лумпур-Амстердам-Варшава з урахуванням послуги оформлення авіаквитків 5 % на суму з ПДВ 116 718,72 грн., зареєструвало в ЄРПН податкову накладну від 28.11.2022 № 35, яа прийнята відповідачем. На підставі довіреності серії АА № 119777 від 07.12.2022 представнику АТ «МОТОР СІЧ» передано авіаквитки та маршрутні листи до квитків №0743980968019 для пасажира ОСОБА_30 (MYKOLA DEREGUZ), № 0743980968020 для пасажира ОСОБА_28 ( ОСОБА_31 ) та № НОМЕР_5 для ОСОБА_32 ( ОСОБА_33 ) на переліт 07.12.2022, 08.12.2022.

- На виконання Наказу № 2649/к про пролонгацію відрядження АТ «МОТОР СІЧ» здійснило через свого представника ОСОБА_16 (заявка підписана нею) замовлення послуги бронювання проживання в готелі власно для ОСОБА_16 . За результатом надання послуги ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» за надані послуги і витрати виставило АТ «МОТОР СІЧ» рахунок № 324 від 28.11.2022 (в якому також вказана ОСОБА_16 ), складено Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №У-0000202 послуги бронювання, проживання в готелі «Golden Tulip Sharjah» ОАЕ на загальну вартість 40 635,00 грн. Доказом надання послуги є документ бронювання (reservation) на ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» з 28.11.2022 по 05.12.2022 номера для ОСОБА_17 ( ОСОБА_34 ), яке має відмітку про оплату бронювання «PAID».

- На виконання Наказу № 2794/к від 09.11.2022 про пролонгацію терміну відрядження АТ «МОТОР СІЧ» здійснило через свого представника Миронову (заявку підписав заступник головного інженера начальник УЕР АТ «МОТОР СІЧ» Мозговий) замовлення послуги бронювання авіаквитків для представника відповідача ОСОБА_35 за маршрутом Дубай-Баку-Дубай на 30.11.2022, змінено дати перельоту на 22.01.2023 за маршрутом Дубай-Париж-Варшава. За результатом успішного надання послуг ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» за надані послуги і витрати виставило АТ «МОТОР СІЧ» рахунок № 330 від 29.11.2022 (в якому також вказаний ОСОБА_36 ), складено видаткову накладну № РН-0000161 від 29.11.2022 щодо купівлі авіаквитків за маршрутом Дубай-Баку-Дубай та доплати по рахунку №179 від 12.10.2022 за зміну дати перельоту за маршрутом Дубай-Париж-Варшава з урахуванням послуги оформлення авіаквитків 5 % на суму з ПДВ 37 179,50 грн., зареєстровано в ЄРПН податкову накладну від 29.11.2022 № 37, яка прийнято відповідачем. АТ «МОТОР СІЧ» видано квиток № 0573980968024 та маршрутний лист до нього для пасажира ОСОБА_37 ( ОСОБА_38 ) на переліт 22.01.2023 за маршрутом Дубай-Париж-Варшава, квиток за кодом бронювання CW2YOX для пасажира ОСОБА_37 ( ОСОБА_39 ) на 30.11.2022 за маршрутом Дубай-Баку-Дубай.

- На виконання Наказу № 2704/к від 29.11.2022 про пролонгацію терміну відрядження фахівців АТ «МОТОР СІЧ» здійснило через свого представника Миронову (заявку підписав заступник головного інженера начальник УЕР АТ «МОТОР СІЧ» Мозговий) замовлення послуги бронювання проживання в готелі для ОСОБА_40 . За результатом надання послуги ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» за надані послуги і витрати виставило АТ «МОТОР СІЧ» рахунок № 335 від 29.11.2022 (в якому також вказаний Кірюнін), складено Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-0000207 послуги бронювання, проживання в готелі «Hilton Garden Inn Istambul Beylikduzu» Стамбул на загальну вартість 96 750,00 грн. Доказом надання послуги є документ бронювання (reservation) на ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» у зазначеному готелі відповідними датами прибуття (check-in) і виїзду (check-out) з 12.12.2022 по 25.12.2022, з 25.12.2022 по 30.12.2022 номера для ОСОБА_41 ( ОСОБА_42 ), яке має відмітку про оплату бронювання «PAID».

- За Наказом № 211/к від 31.01.2022 про відрядження за кордон АТ «МОТОР СІЧ» здійснило через свого представника Миронову (заявку підписав заступник головного інженера начальник УЕР АТ «МОТОР СІЧ» Мозговий) замовлення послуги бронювання у готелі для 2-х осіб: ОСОБА_43 , ОСОБА_44 . За результатом надання послуги ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» за надані послуги і витрати виставило АТ «МОТОР СІЧ» рахунок № 340 від 29.11.2022 (в якому також вказані ОСОБА_45 і ОСОБА_46 ), складено Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-0000212 послуги бронювання, проживання в готелі «Golden Tulip Warsaw Airport» Варшава на загальну вартість 14 190,00 грн. Доказом надання послуги є документ бронювання (reservation) на ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» у зазначеному готелі відповідними датами прибуття (check-in) і виїзду (check-out) з 12.12.2022 по 14.12.2022 номера для ОСОБА_43 ( ОСОБА_47 ), з 13.12.2022 по 14.12.2022 для ОСОБА_44 ( ОСОБА_47 ), яке має відмітку про оплату бронювання «PAID».

- На виконання Наказу АТ «МОТОР СІЧ» № 2682/к про відрядження фахівця за кордон АТ «МОТОР СІЧ» здійснило через свого представника Миронову (заявку підписав заступник головного інженера начальник УЕР АТ «МОТОР СІЧ» Мозговий) замовлення послуги бронювання авіаквитків для ОСОБА_48 за маршрутом Варшава-Софія на 05.12.2022. За результатом надання послуги ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» за надані послуги і витрати виставило АТ «МОТОР СІЧ» рахунок № 331 від 30.11.2022 (в якому також вказаний Хірний), склало видаткову накладну № РН-0000162 від 30.11.2022 щодо купівлі авіаквитків Варшава-Софія з урахуванням послуги оформлення авіаквитків 5 % на суму з ПДВ 15 029,74 грн., зареєструвало в ЄРПН податкову накладну від 30.11.2022 № 38, яка прийнята АТ «МОТОР СІЧ». Представнику відповідача передано квиток № 0803980968025 та маршрутний лист до нього на переліт 05.12.2022, яким скористався за підтвердженням авіакомпанії пасажир ОСОБА_49 , безпосередньо зазначений в квитку як ОСОБА_49 ( ОСОБА_50 ).

- 29.11.2022 АТ «МОТОР СІЧ» шляхом листування електронною поштою здійснило через свого представника Ненова замовлення на бронювання авіаквитків на 12.12.2022 за маршрутом Куала-Лампур-Варшава для своїх представників: ОСОБА_51 , ОСОБА_52 . Оскільки не було можливості забезпечити переліт прямим маршрутом Куала-Лампур-Варшава, було надано пропозицію на маршрут Куала-Лумпур-Бангкок-Відень-Варшава. За результатом надання послуги ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» за надані послуги і витрати виставило АТ «МОТОР СІЧ» рахунок № 332 від 30.11.2022 (в якому також вказані ОСОБА_53 і Криворучко), склало видаткову накладну № РН-0000163 від 30.11.2022 щодо купівлі авіаквитків Куала-Лумпур-Бангкок-Відень-Варшава з урахуванням послуги оформлення авіаквитків 5 % на суму з ПДВ 68 741,00 грн., зареєструвало в ЄРПН податкову накладну від 30.11.2022 № 39, яка прийнята АТ «МОТОР СІЧ». Відповідачу передано квиток № 2573980968026 та маршрутний лист до квитка для пасажира ОСОБА_54 ( ОСОБА_55 ), квиток № НОМЕР_6 та маршрутний лист до квитка для пасажира ОСОБА_52 ( ОСОБА_56 ) на переліт 13.12.2022 за маршрутом Куала-Лампур-Бангкок-Вена-Варшава.

- На виконання Наказу № 1211/к від 01.06.2022 про відрядження фахівця за кордон АТ «МОТОР СІЧ» здійснило через свого представника Миронову (заявку підписав заступник головного інженера начальник УЕР АТ «МОТОР СІЧ» Мозговий) замовлення послуги бронювання проживання в готелі у Варшаві для ОСОБА_57 . За результатом надання послуги ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» за надані послуги і витрати виставило АТ «МОТОР СІЧ» рахунок № 339 від 30.11.2022 (в якому також вказаний Барановський), складено Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-0000211 послуги бронювання проживання в готелі «Golden Tulip Warsaw Centre» Варшава на загальну вартість 5 160,00 грн. Доказом надання послуги є бронювання (reservation) на ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» у зазначеному готелі відповідними датами прибуття (check-in) і виїзду (check-out) з 02.12.2022 по 03.12.2022 номеру для ОСОБА_57 ( ОСОБА_58 ), яке має відмітку про оплату бронювання «PAID».

- АТ «МОТОР СІЧ» здійснило через свого представника Миронову (заявку підписав заступник головного інженера начальник УЕР АТ «МОТОР СІЧ» Мозговий) замовлення послуги бронювання проживання в готелі для ОСОБА_59 у Таїланді з 03.12.2022 по 30.12.2022. За результатом надання послуги ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» за надані послуги і витрати виставило АТ «МОТОР СІЧ» рахунок № 342 від 30.11.2022 (в якому також вказаний Кравець), склало Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-0000213 - послуги бронювання проживання в готелі «Benjatara Boutique Place Resort», Таїланд на загальну суму 54 567,00 грн. Доказом надання послуги є бронювання (reservation) на ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» у зазначеному готелі відповідними датами прибуття (check-in) і виїзду (check-out) з 03.12.2022 по 30.12.2022 номеру для ОСОБА_60 ( ОСОБА_61 ), яке має відмітку про оплату бронювання «PAID».

- 01.12.2022 на виконання Наказу АТ «МОТОР СІЧ» № 2233/к від 22.09.2022 про відрядження фахівця за кордон відповідач здійснив через свого представника Миронову (заявку підписав заступник головного інженера начальник УЕР АТ «МОТОР СІЧ» Мозговий) заявку на бронювання авіаквитків для ОСОБА_62 за маршрутом Алмати-Доха-Варшава. За результатом надання послуги ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» за надані послуги і витрати виставило АТ «МОТОР СІЧ» рахунок № 333 від 01.12.2022 (в якому також вказаний Яценко), склало видаткову накладну № РН-0000164 від 01.12.2022 щодо купівлі авіаквитків за маршрутом Алмати-Доха-Варшава з урахуванням послуги оформлення авіаквитків 5 % на суму з ПДВ 30 376,42 грн. Довідкою повернення № 14 від 28.12.2022 за вказаним рахунком № 333 від 01.12.2022 здійснено повернення коштів на суму 21 663,00 грн. Отже, вартість цієї господарській операції склала 8 713,42 грн. На суму послуги з оформлення авіаквитків позивачем зареєстровано в ЄРПН податкову накладну від 01.12.2022 № 1, яка прийнята відповідачем. Представнику АТ «МОТОР СІЧ» передано квиток № 1573980968035 та маршрутний лист до квитка для пасажира ОСОБА_63 ( ОСОБА_64 ) на переліт 26.12.2022.

- 01.12.2022 АТ «МОТОР СІЧ» здійснило через свого представника Герасименко замовлення послуги бронювання авіаквитків для 7 осіб: ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 та ОСОБА_71 . За результатом надання послуги ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» за надані послуги і витрати виставило АТ «МОТОР СІЧ» рахунок № 334 від 01.12.2022 (в якому вказані всі 7 пасажирів), склало видаткову накладну № РН-0000165 від 01.12.2022 щодо купівлі авіаквитків за маршрутом Тбілісі-Варшава з урахуванням послуги оформлення авіаквитків 5 % на суму з ПДВ 142 085,58 грн., зареєструвало в ЄРПН податкову накладну від 01.12.2022 № 2, яка прийнята відповідачем. На підставі довіреності серії АА № 119772 від 06.12.2022 представнику АТ «МОТОР СІЧ» передано авіаквитки № 0803980968032 для Ольги Томурко (OLHA TOMURKO), № НОМЕР_7 для ОСОБА_72 (SERHII CHEBOTAROV), № НОМЕР_8 для ОСОБА_71 ( ОСОБА_73 ), № НОМЕР_9 для ОСОБА_65 ( ОСОБА_74 ), № НОМЕР_10 для ОСОБА_66 ( ОСОБА_75 ), № НОМЕР_11 для ОСОБА_67 ( ОСОБА_76 ), № 0803980968031 для ОСОБА_68 ( ОСОБА_77 ) та маршрутні листи від 01.12.2022 для пасажирів на переліт 03.12.2022, якими за підтвердженням авіакомпанії скористались зазначені представники АТ «МОТОР СІЧ».

- На виконання Наказу № 2593/к від 09.11.2022 про пролонгацію відрядження фахівця АТ «МОТОР СІЧ» здійснило через свого представника Миронову (заявку підписав заступник головного інженера начальник УЕР АТ «МОТОР СІЧ» Мозговий) замовлення послуги бронювання проживання в готелі з 14.12.2022 по 30.12.2022 для ОСОБА_78 . За результатом надання послуги ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» за надані послуги і витрати виставило АТ «МОТОР СІЧ» рахунок № 336 від 01.12.2022 (в якому також вказаний Глущенко), склало Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-0000208 послуги бронювання проживання в готелі «Hilton Garden Inn Istambul Beylikduzu» Стамбул на загальну суму 86 000,00 грн. Доказом надання послуги є бронювання (reservation) на ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» у зазначеному готелі відповідними датами прибуття (check-in) і виїзду (check-out) з 14.12.2022 по 15.12.2022, з 15.12.2022 по 17.12.2022, з 17.12.2022 по 30.12.2022 номера для ОСОБА_78 ( ОСОБА_79 ).

- На виконання Наказу № 2594/к від 09.11.2022 про пролонгацію терміну відрядження АТ «МОТОР СІЧ» здійснило через свого представника Миронову (заявку підписав заступник головного інженера начальник УЕР АТ «МОТОР СІЧ» Мозговий) замовлення послуги бронювання проживання в готелі для ОСОБА_35 з 30.11.2022 по 07.12.2022. За результатом надання послуги ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» за надані послуги і витрати виставило АТ «МОТОР СІЧ» рахунок № 337 від 01.12.2022 (в якому також вказаний ОСОБА_36 ), склало Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-0000209 - послуги бронювання проживання в готелі «Arion Hotel Baku» ОСОБА_80 на загальну суму 19 565,00 грн. Доказом надання послуги є документ бронювання (reservation) на ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» у зазначеному готелі відповідними датами прибуття (checkin) і виїзду (check-out) з 30.11.2022 по 07.12.2022 номеру для ОСОБА_35 ( ОСОБА_81 ), яке має відмітку про оплату бронювання «PAID».

- На виконання Наказу № 2649/к про пролонгацію відрядження АТ «МОТОР СІЧ» здійснило через свого представника ОСОБА_16 (заявка підписана нею) замовлення послуги бронювання проживання в готелі для власне ОСОБА_17 з 05.12.2022 по 20.12.2022. За результатом надання послуги ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» за надані послуги і витрати виставило АТ «МОТОР СІЧ» рахунок № 338 від 01.12.2022 (в якому також вказана ОСОБА_16 ), склало Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-0000210 - послуги бронювання проживання в готелі «Golden Tulip Sharjah» ОАЕ на загальну вартість 87075,00 грн. Доказом надання послуги є документ бронювання (reservation) на ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» у зазначеному готелі відповідними датами прибуття (checkin) і виїзду (check-out) з 05.12.2022 по 20.12.2022 номера для ОСОБА_82 ( ОСОБА_34 ), яке має відмітку про оплату бронювання «PAID».

- 28.11.2022 АТ «МОТОР СІЧ» здійснило через свого представника Карпущенко (заявка підписана ним) замовлення послуги бронювання авіаквитків для 21-ї особи на переліт з 05.12.2022 по 07.12.2022 за маршрутом Дюсельдорф-Франкфурт-Порту-Мюнхен-Дюсельдорф. За результатом надання послуги ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» за надані послуги і витрати виставило АТ «МОТОР СІЧ» рахунок № 343 від 02.12.2022, склало видаткову накладну № РН-0000166 від 02.12.2022 щодо купівлі авіаквитків за маршрутом Дюсельдорф-Франкфурт-Порту-Франкфурт-Дюсельдорф з урахуванням послуги оформлення авіаквитків 5 % на суму до сплати з ПДВ (з урахуванням взаємозаліку за попередніми рахунками) в розмірі 204 082,07 грн. Позивачем також зареєстровано в ЄРПН податкову накладну від 02.12.2022 № 3, яка прийнята відповідачем. Доказом оформлення позивачем на всіх 21 пасажира квитків і їх перельоту є документ електронний квиток «Electronic Ticket», зі змісту якого слідує (на першій сторінці): - перелік пасажирів «Passengers» номери електронних квитків «Electronic Ticket nbr» на 21 пасажири: ANDJELIC/BOZO №2203980968038, BLYZNIUK/ILLIA № 2203980968039, CHUDINOV/NAZAR № 2203980968040, DENYSOV/ZAKHAR № 2203980968041, ERADZE/ROLAND № 2203980968042, HORIHA/DMYTRO № 2203980968043, HOROVYI/VITALII № 2203980968044, KARPUSHCHENKO/DMYTRO № 2203980968045, KASAI/OLEKSANDR № 2203980968046, KOMOK/GENNADIY № 2203980968047, KRAVCHENKO/EDUARD № 2203980968048, KUBATKO/IURII № 2203980968049, MOLINA/CARLOS № 2203980968050, ONUFRIIENKO/OLEKSANDR № 2203980968051, OSADCHYI/DANYLO № 2203980968052, SAVUKYNAS/GINTARAS № 2203980968053, SHURSHA/IVAN № 2203980968054, TIUTIUNNYK/DMYTRO № 2203980968055, TRUCHANOVICIUS/JONAS № 2203980968056, TURCHENKO/IHOR № 2203980968057, USTINOV/VITALII № 2203980968058 на переліт 05.12.2022, маршрут польоту в одну сторону Дюсельдорф-Франкфурт 05.12.2022 (Flight: Dusseldorf to Frankfurt Date: 5.12.2022); авіакомпанія Lufthansa (Operated by:Lufthansa); на другій сторінці: маршрут польоту в другу сторону Мюнхен-Дюсельдорф 07.12.2022 (Flight: Munich to Dusseldorf Date: 7.12.2022). Згідно листа авіакомпанії Lufthansa (надано на електронну пошту позивача) підтверджено ці перельоти.

- АТ «МОТОР СІЧ» шляхом листування електронною поштою здійснило через свого представника Ненова замовлення на бронювання авіаквитків для ОСОБА_28 . За результатом надання послуги позивачем виставлено рахунок № 344 від 05.12.2022 (в якому також вказаний Олексієнко), складено видаткову накладну № РН-0000169 від 05.12.2022 щодо сплати за додаткове місце багажу за маршрутом Каула-Лампур-Амстердам-Варшава з урахуванням послуги оформлення авіаквитків 5 % на суму з ПДВ 3 825,54 грн., також зареєстровано в ЄРПН податкову накладну від 05.12.2022 № 6, яка прийнята відповідачем. Представнику АТ «МОТОР СІЧ» на підставі довіреності серії АА № 119777 від 07.12.2022 передано електронний квиток для пасажира ОСОБА_28 (OLEKSIYENKO/KONSTYANTYN) № 0743980968020 для перельоту 07.12.2022 за маршрутом Куала-Лумпур-Амстердам-Варшава.

- АТ «МОТОР СІЧ» здійснило через свого представника Миронову (заявку підписав заступник головного інженера начальник УЕР АТ «МОТОР СІЧ» Мозговий) замовлення послуги бронювання проживання в готелі Грузії з 15.12.2022 по 25.12.2022 для 3 осіб: Шутько О, Усенко Д, Якимець М. За результатом надання послуги ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» за надані послуги і витрати виставило АТ «МОТОР СІЧ» рахунок № 341 від 14.12.2022 (в якому вказані всі 3 особи), склало Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-0000214 послуги бронювання проживання в готелі «Biografy Tbilisi», Тбілісі на загальну вартість 83 850,00 грн. Доказом надання послуги є документ бронювання (reservation) на ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» у зазначеному готелі відповідними датами прибуття (check-in) і виїзду (check-out) з 15.12.2022 по 25.12.2022 номера для ОСОБА_83 ( ОСОБА_84 ), ОСОБА_85 ( ОСОБА_86 ), ОСОБА_87 ( ОСОБА_88 ), яке має відмітку про оплату бронювання «PAID».

- Згідно Наказу № 2706/к від 29.11.2022 щодо відрядження АТ «МОТОР СІЧ» 13.12.2022 здійснило через свого представника Миронову (заявка підписана в.о. заступника головного інженера начальник УЕР АТ «МОТОР СІЧ» Яхно) замовлення послуги бронювання авіаквитків для ОСОБА_89 . За результатом надання послуги ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» за надані послуги і витрати виставило АТ «МОТОР СІЧ» рахунок № 345 від 14.12.2022 (в якому також вказаний Мозговий), склало видаткову накладну № РН-0000168 від 14.12.2022 щодо купівлі авіаквитків Барселона-Варшава з урахуванням послуги оформлення авіаквитків 5 % на суму з ПДВ 33 245,84 грн., а також зареєструвало в ЄРПН податкову накладну від 14.12.2022 № 7, прийняту відповідачем. АТ «МОТОР СІЧ» передано відповідний квиток № 0803980968059 та маршрутний лист від 12.12.2022 для пасажира ОСОБА_89 (SERGII MOZGOVYI) на переліт 14.12.2022 за маршрутом Барселона-Варшава. За підтвердженням авіакомпанії авіаквитком скористався ОСОБА_90 ( ОСОБА_91 ).

Позивач у позові зазначив, що загальна сума наданих послуг за жовтень, листопад і грудень 2022 року з урахуванням всіх взаємозаліків і взаєморозрахунків складає 1 370 253,53 грн.

Також до матеріалів справ позивачем надані: Акт звірки розрахунків від 01.11.2022 за період з 01.10.2022 по 31.10.2022, який підписаний сторонами у справі (відповідачем із зауваженнями) та я якому відображено спірні господарські операції за жовтень 2022 року; Акт звірки розрахунків від 12.12.2022 за період з 01.11.2022 по 30.11.2022, який підписаний сторонами у справі (відповідачем із зауваженнями) та в якому відображено спірні господарські операції за листопад 2022 року і сальдо станом на 01.11.2022 за господарські операції попереднього періоду; Акт звірки розрахунків від 25.08.2023 за період з 01.12.2022 по 31.12.2022, який відповідачем не підписаний та в якому відображено спірні господарські операції за грудень 2022 року і сальдо станом на 01.12.2022 за господарські операції попереднього періоду.

Відповідач надані йому послуги в добровільному порядку не сплатив.

З метою досудового врегулювання спору 28.08.2023 на адресу відповідача позивачем була направлена Претензія вих. № 31 від 25.08.2023 з вимогою негайно оплатити заборгованість в сумі 1 370 253,53 грн. Також в цій же претензії позивачем викладено прохання підписати первинні документи, які додані до претензії (акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), видаткові накладні).

Претензія вих. № 31 від 25.08.2023 отримана відповідачем 30.08.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи.

Проте, вказана претензія залишена відповідачем без реагування, заборгованість в добровільному порядку не погашена, підписані з боку відповідача первинні документи позивачу не повернуті.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати наданих послуг, позивач звернувся до господарського суду із позовом, за яким відкрито провадження у даній справі, в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь 1 370 253,53 грн. основного боргу за надані послуги, 33 630,71 грн. 3 % річних та 73 395,40 грн. інфляційних втрат.

Суд першої інстанції встановив дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 370 253,53 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, до стягнення з відповідача підлягає сума 3 % річних за загальний період прострочення з 07.09.2023 по 22.09.2023 (16 днів) в загальному розмірі 1801,98 грн, натомість в решті вимог про стягнення 3 % річних судом відмовлено в задоволені позову у зв`язку з необґрунтованістю. Водночас, суд виснував, що вимога позивача про стягнення суми інфляційних втрат у загальному розмірі 73 395,40 грн. за період прострочення з 01.11.2022 по 30.06.2023 задоволенню не підлягає.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 6, 11, 13, 14, 202, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 62, 627, 629, 901, 903 ЦК України, ст., ст. 173-175, 181, 184, 193 ГК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що підставою для звернення до суду з цим позовом стало невиконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг з організації авіаперевезень (бронювання авіаквитків), готельного обслуговування (бронювання проживання в готелях) для працівників ПАТ «МОТОР СІЧ», внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 1 370 253,53 грн. Зокрема, за відповідачем рахується заборгованість за послуги, надані в жовтні, листопад та грудні 2022 року. Надання послуг оформлялось у спрощений спосіб відповідно до ч. 2 ст. 184 ГК України, ч. 1 ст. 207 ЦК України. Зміст всіх господарських операцій зафіксовано сторонами у декількох документах (заявки АТ «МОТОР СІЧ», пропозиції ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ», які затверджувалися підписом представника відповідача, виставлені позивачем рахунки на оплату, акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), видаткові накладні та податкові накладні, зареєстровані у встановленому порядку в ЄРПН) і відображено у бухгалтерському обліку. У зв`язку з порушенням відповідачем грошових зобов`язань, які відповідач мав оплатити на підставі кожного рахунку та видаткової накладної про придбання авіаквитків, акту приймання-передачі виконаних робіт, позивачем згідно з приписами ст. 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача також 3 % річних в розмірі 33 630,71та інфляційні втрати в розмірі 73 395,40 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на його користь 1 477 279,64 грн. заборгованості, в тому числі 1 370 253,53 грн. основного боргу за надані послуги, 33 630,71 грн. 3 % річних та 73 395,40 грн. інфляційних втрат. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати зі сплати судового збору в розмірі 22 159,19 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 100 00,00 грн. (згідно попереднього орієнтовного розрахунку).

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар відповідно до видаткової накладної.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з положеннями статей 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів та передбачає, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Оферта може мати письмовий вигляд коли вона має форму єдиного документа, тобто проекту договору, листа, телеграми тощо, що надсилаються акцептанту поштою чи за допомогою іншого технічного засобу зв`язку.

Наслідком надання оферти є те, що коли адресат оферти відізветься й у будь-якій формі висловить згоду укласти договір на зазначених в оферті умовах, його слід визнати укладеним.

Як передбачено ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Із змісту даної статті вбачається, що акцепт можливий й у вигляді конклюдентних дій, тобто здійснення особою, що отримала оферту, дій по виконанню вказаних в ній умов договору. Для конклюдентних дій характерно, що їх здійснення свідчить про волевиявлення особи укласти договір.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Із досліджених судом доказів, які містяться в матеріалах справи, слідує, що між позивачем та відповідачем на підставі ст.ст. 11, 202, 509, 642 ЦК України, ст. 181 ГК України виникли зобов`язання, фактично сторонами у спрощений спосіб укладено договір про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з положеннями ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про туризм» суб`єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність є: туристичні оператори - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

ТОВ «Туристична компанія «ТРЕВЕЛ СІЧ» (ідентифікаційний код юридичної особи 39924360) в установленому порядку отримало ліцензію на туроператорську діяльність АБ 217765 від 11.11.2005.

Як слідує з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основними видами діяльності ТОВ «Туристична компанія «ТРЕВЕЛ СІЧ» є: 79.12 діяльність туристичних операторів; 79.11 діяльність туристичних агентств.

Так, Позивач підставою для звернення з позовом зазначив неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо повної оплати наданих послуг з організації авіаперевезення (бронювання авіаквитків), готельного обслуговування (бронювання проживання в готелях) у жовтні грудні 2022 року працівникам відповідача.

На підтвердження відповідних обставин позивачем додано до позову (в копіях) накази відповідача про взаємодію з позивачем, запити на бронювання, замовлення на оформлення проживання в готелях та послуги трансферу, підтвердження бронювання, запити на бронювання авіаквитків, докази сплати вартості за послуги проживання, видаткову накладну, податкову накладну та докази її реєстрації, акти здачі-приймання робіт, рахунки на оплату, акт звірки розрахунків між сторонами.

Апеляційний суд зауважує, що оцінка предмету заявленого позову, а відтак і наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Верховний Суд в пункті 60 постанови від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 акцентував увагу на тому, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Необхідно наголосити, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

ЄСПЛ у рішенні від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України" зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (див. постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Здійснивши аналіз наявних у справі доказів, господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що факт надання позивачем послуг з організації авіаперевезення (бронювання авіаквитків), готельного обслуговування (бронювання проживання в готелях) працівникам АТ «МОТОР СІЧ» у жовтні грудні 2022 року на суму 1370253,53 грн. з більшою вірогідністю мав місце, аніж не був, про що стверджує відповідач у відзиві на позов (без долучення жодних доказів на спростування позиції позивача).

При цьому заперечення останнього є непереконливими та правомірно відхилені судом, адже матеріали справи не містять доказів на спростування відповідних тверджень позивача про надання послуг з організації авіаперевезення (бронювання авіаквитків), готельного обслуговування (бронювання проживання в готелях) працівникам АТ «МОТОР СІЧ» загальною вартістю 1 370 253,53 грн (на підтвердження чого позивач надав суду відповідні документи).

У цих висновках апеляційний суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.07.2019 у справі № 908/1932/18, відповідно до якого за загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.

В свою чергу, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 2-879/13 зауважено на тому, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (див. також пункт 43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

Також судом приймається до уваги, що матеріали справи містять Акти звірки розрахунків між сторонами від 01.11.2022 за жовтень 2022 року і від 12.12.2022 за листопад 2022 року, які підписані відповідачем (із зауваженнями) та які містять вказівки на спірні рахунки, що виставлялися відповідачу для оплати наданих йому послуг.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Відповідний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 910/9004/13, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 23.09.2021 у справі № 910/866/20, від 05.09.2023 у справі № 917/1283/21).

Оцінивши представлені письмові докази в їх сукупності, враховуючи відсутність документів, які б спростовували позицію позивача або неправильність визначення вартості наданих відповідачу послуг (заперечення відповідача не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на власних домислах), суд дійшов в цілому правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1370253,53 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, скаржник зауважує про відсутність у Відповідача обов`язку оплати заборгованості з причин недоведеності наявності триваючих господарських відносин між сторонами і ненадання Позивачем доказів оплати власними коштами наданих Відповідачу послуг. Зокрема, Відповідач зазначає, що жодних договорів з ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» не укладалось, між Позивачем та Відповідачем не має жодного письмового двостороннього документу, жодного агентського договору які б фіксували узгодженість ціни, витрати, надбавки за послуги. При розрахунку заборгованості Позивач не відобразив який саме обсяг послуг виконав, як посередник та згідно якого узгодженого двостороннього документу мають право на надбавку.

Щодо цього колегія суддів звертає увагу, що суть господарських відносин між сторонами полягала у забезпеченні ТОВ "ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ" потреб АТ Мотор Січ щодо відправки працівників в інші країни авіасполученням, для задоволення яких Позивач здійснював бронювання та придбання авіаквитків, готельне обслуговування (бронювання проживання в готелях) тощо.

Як підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, такі господарські операції відбувались внаслідок отримання Позивачем підписаних представниками Відповідача АТ Мотор Січ заявок електронною поштою, на які Позивач ТОВ Січ Тревел надавав пропозиції, які для їх подальшого виконання узгоджувались підписом тих самих представників Відповідача АТ Мотор Січ. Після цього ТОВ Січ Тревел виставляло АТ Мотор Січ рахунки для оплати проживання (бронювання в готелях) чи купівлі авіаквитків, які були заброньовані і оплачені ТОВ Січ Тревел, на що вказують відмітки у документах бронювання.

На підставі відповідних рахунків ТОВ Січ Тревел складало акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) з бронювання номерів готелів для отримання послуг з проживання або виписувало видаткові накладні за придбані авіаквитки. У випадку складання накладних ТОВ Січ Тревел реєструвало в ЄРПН податкові накладні, які всі були прийняті Відповідачем.

Акти наданих послуг фіксували вартість послуг ТОВ Січ Тревел, які мав оплатити АТ Мотор Січ. Видаткові накладні фіксували вартість придбаних ТОВ Січ Тревел для замовника АТ Мотор Січ вартість послуг і авіаквитків, які мав оплатити АТ Мотор Січ.

Усі підтверджуючі господарські операції документи були надані суду.

Судом також встановлено, що діяльність Позивача врегульована ЗУ «Про туризм», за яким туристичні агенти - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

Суб`єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність є туристичні оператори (туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність (п. 1 ч. 2 ст. 5 ЗУ «Про туризм»).

Туроператором і агентом Позивача за договором на реалізацію авіаквитків №15А від 01.08.2019 (копія якого представлена позивачем) є ТОВ ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ ТРЕВЕЛ СІЧ, яке в установленому порядку отримало ліцензію на туроператорську діяльність АВ 566348 від 10.12.2010 безстроково (копія додавалася до пояснень від 08.01.2024 у суді першої інстанції).

За п.1.1 цього договору Субагент ТОВ ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ (Позивач у справі) за рахунок Агента ТОВ ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ ТРЕВЕЛ СІЧ зобов`язується за винагороду здійснювати реалізацію авіаквитків українських та міжнародних авіаперевізників.

За пунктами 2.2.3 і 2.2.6 договору, Агент зобов`язується здійснювати бронювання та оформлення авіаперевезень згідно правил і тарифів перевізників та зобов`язується залишати Субагенту винагороду відповідно до умов даного договору, за п.2.2.1 Агент має право на своєчасне отримання грошових коштів від Субагента передбачених даним договором, а по п.2.3.9 Субагент зобов`язаний перераховувати грошові кошти за реалізовані авіаквитки відповідно до розділу 3 даного Договору.

Відповідно до п.3.1 Договору Субагент зобов`язується оплачувати заброньовані та підтверджені авіаквитки у розмірі, вказані у рахунку Агента.

Тобто, з наведених умов цього договору слідує, що Агент бронює та оформлює для Субагента авіаперевезення, Субагент має оплатити їх вартість, з якої йому залишається винагорода.

В матеріалах справи також міститься наказ АТ Мотор Січ 389 від 04.11.2021 (додаток до наказу від 21.08.2013) зі змісту якого слідує, що АТ Мотор Січ з метою упорядкування процедури придбання квитків, бронювання місць у готелі наказує керівникам підрозділів оформлювати заявки на послуги Позивача при наявності наказу на відрядження, в заявках вказувати, зокрема, ПІБ пасажирів; по необхідності оновити накази про призначення відповідальних працівників для взаємодії з Позивачем.

Відповідальні особи АТ Мотор Січ, які визначені згаданим наказом, ставили свої підписи на заявках про замовлення послуг Позивача.

Надання таких послуг безперервно оформлялось у спрощений спосіб відповідно до ч. 2 ст. 184 ГК України і ч. 1 ст. 207 ЦК України, а зміст всіх господарських операцій був зафіксований у складених між сторонами документах і відображений у їх бухгалтерському обліку.

Крім того, при замовлені представниками Відповідача послуг у Позивача безпосередньо Відповідачем оформлювалися й інші накази (копії яких були додані до позову): наказ № 2649/к про пролонгацію відрядження, наказ № 2794/к від 09.11.2022 про пролонгацію терміну відрядження, наказ № 2704/к від 29.11.2022 про пролонгацію терміну відрядження фахівців, наказ № 211/к від 31.01.2022 про відрядження за кордон, наказ АТ «МОТОР СІЧ» № 2682/к про відрядження фахівця за кордон, наказ № 1211/к від 01.06.2022 про відрядження фахівця за кордон, наказ АТ «МОТОР СІЧ» № 2233/к від 22.09.2022 про відрядження фахівця за кордон, наказ № 2593/к від 09.11.2022 про пролонгацію відрядження фахівця, наказ № 2594/к від 09.11.2022 про пролонгацію терміну відрядження, наказ № 2706/к від 29.11.2022 щодо відрядження (операції по рахункам №300, 324, 330, 331, 333, 335, 336, 337, 338, 339, 340, 345), за такими наказами такі працівники отримували добові та інше грошове забезпечення.

Як встановлено судом, про співробітництво між сторонами і проведення розрахунків також свідчать підписані сторонами акти звіряння розрахунків:

- підписаний сторонами Акт звірки за жовтень 2022 (в якому відображений не оплачений борг по рахунку №226 від 24.10.2022);

- підписаний сторонами Акт звірки за листопад 2022 (в якому відображені всі неоплачені борги по рахункам, перерахованим у позовній заяві);

- підписаний сторонами Акт звірки за грудень 2022 (в якому відображені борги по рахункам №341, 345, і як вбачається з останнього, туди перенесені всі інші суми неоплачених боргів з підписаних раніше актів звірки жовтень 2022 і листопад 2022).

Апеляційним судом зауважується, що в актах зазначені саме згадані позивачем на відповідні суми не оплачені рахунки, при цьому при підписанні актів заступник головного бухгалтера АТ Мотор Січ ОСОБА_92 не заперечив ці операції, а його підпис скріплений печаткою Відповідача.

Підписання акту звіряння розрахунків із погодженням в ньому спірних операцій є фактично їх визнанням Відповідачем

З огляду на що, наведені вище документи розкривають суть господарських відносин між сторонами, доводить спроможність Позивача забезпечити надання замовлених Відповідачем послуг і спростовують відповідні доводи апеляційної скарги про їх недоведеність.

Щодо аргументів апелянта про те, що послуга бронювання квитків та номерів для проживання не є туристичною послугою або туристичним продуктом у розумінні Закону України «Про туризм», варто зауважити, що Закон України «Про туризм» не містить вичерпного і суворо конкретизованого переліку і визначень туристичних послуг.

За змістом ч. 1 ст. 295 ГК України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє.

Натомість у жодній із спірних операцій Позивач не був представником Відповідача і не був посередником від його імені і за його рахунок, а через свого агента по відповідному договору здійснював придбання авіаквитків, оплату проживання в готелях чи трансферу на ім`я представників Відповідача, на що вказують операції по рахункам №264 від 07.11.2022, №73 від 08.11.2022, № 301 від 22.11.2022, № 324 від 28.11.2022, № 335 від 29.11.2022, № 340 від 29.11.2022, № 339 від 30.11.2022, № 342 від 30.11.2022, № 336 від 01.12.2022, № 337 від 01.12.2022, № 338 від 01.12.2022, № 341 від 14.12.2022 з бронювання та проживання у готелях для відряджених співробітників Павлова, Козеренко О.А., ОСОБА_40 ; ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_57 , ОСОБА_59 , ОСОБА_78 , ОСОБА_35 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 ) а також надання послуг з організації авіаперевезення (бронювання авіаквитків) (операції по рахункам № 226 від 24.10.2022, № 262 від 02.11.2022, № 263 від 03.11.2022, № 291 від 15.11.2022, № 298 від 21.11.2022, № 314 від 24.11.2022, № 323 від 28.11.2022, № 330 від 29.11.2022, № 331 від 30.11.2022, № 332 від 30.11.2022, № 333 від 01.12.2022, № 334 від 01.12.2022, № 343 від 02.12.2022, № 344 від 05.12.2022, № 345 від 14.12.2022).

Колегією суддів також приймається до уваги, що по всім господарським операціям з купівлі авіаквитків Позивач зареєстрував в ЄРПН податкові накладні, які прийняв Відповідач і скористався правом на податковий кредит, що не оспорюється самим Відповідачем. Направлені в електронному вигляді до ЄРПН податкові накладні по всім господарським операціям з купівлі авіаквитків були зареєстровані у вищевказаному реєстрі у визначений п.201.10 ст.201 ПК України строк і мають статус зареєстрованих, про що свідчать відмітки на самих податкових накладних про їх реєстрацію в ЄРПН. Складання і подання на реєстрацію податкових накладних є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Неприйняття або зупинення їх реєстрації не відбувалось, а АТ «МОТОР СІЧ» не заперечував проти їх реєстрації.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що первинна документація на АТ «МОТОР СІЧ» з Позивачем відсутня, то такі спростовуються обставинами її отримання АТ «МОТОР СІЧ» 30.08.2023 разом з претензією вих.№01 від 25.08.2023.

Стосовно доводів скаржника щодо підписаного сторонами акту звіряння розрахунків від 01.11.2022 року, із зауваженнями Відповідача, то слід зазначити, що такі обставини не мають визначального значення для встановлення обґрунтованості заявлених вимог, виходячи з наступного.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2020 у справі № 910/4050/17 зазначив, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю. У вищезазначеній справі колегія суддів КГС ВС звернула увагу на таке. На особу, яка хоче довести факт надання послуг, покладається обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а саме - надання послуг замовнику на виконання умов договору.

Натомість відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 сам лише факт складання та підписання сторонами таких актів не є безумовним свідченням реальності господарських операцій, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у цих документах. До таких обставин слід віднести: коли особа, яка надає послуги не має фактичних можливостей надати такі послуги у зв`язку з відсутністю необхідної техніки, приладів, знань і т.п.; коли при укладанні самого договору є ознаки фіктивності; ознаки фіктивності притаманні суб`єкту господарської діяльності і т.п.

У даній справі є документально підтвердженими обставини того, що Позивач в установленому порядку отримав ліцензію на туроператорську діяльність, тобто є туроператором, спроможним забезпечити туристичне обслуговування і послуги; у первинних документах визначена вартість, зміст та обсяг фактично наданих послуг, які узгоджені Відповідачем, та по яким зареєстровані податкові накладні; об`єм вказаних послуг відповідає об`єму послуг, зазначеному в актах виконання робіт, а також відображено у підписаному уповноваженим представником Відповідача без зауважень акті звіряння розрахунків за жовтень - листопад 2022 року.

Судом також відхиляються як необґрунтовані твердження апелянта про те, що факт нібито, понесених Позивачем витрат в інтересах Відповідача, не підтверджений належними та допустимими доказами платіжними документами, адже документи, які стосуються усіх 28 спірних господарських операцій, містять відмітки про бронювання (reservation), її оплату (paid), дати прибуття (check-in) і виїзду (check-out), а у «Підтвердженнях бронювання» співпадають «дати подорожі», «звідки» і «куди» з датами проживання у вищевказаних готелях, і в цих же підтвердженнях фігурують представники Відповідача, які загадувалися у заявках, підтвердженнях заявок, наказах Відповідача.

Крім того, за порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих послуг позивачем також нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 33 630,71 грн., які розраховані за загальний період прострочення з 25.10.2022 по 22.09.2023 та інфляційні втрати у розмірі 73 395,40 грн., які розраховані за загальний період прострочення з листопада 2022 по червень 2023 включно.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться, зокрема зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тому ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов`язань.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Таким чином, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Отже, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, кредитор (постраждала сторона) також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав, на відміну від доведення розміру збитків. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Факт порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Колегія суддів зазначає, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

За змістом ст.ст. 251, 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи з викладеного, для оцінки правильності нарахування позивачем компенсаційних санкцій слід встановити не тільки документально підтверджену суму боргу, а й дату коли зобов`язання мало бути виконано, тобто з`ясувати момент прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Прострочення слід розглядати як юридичний склад, що тягне за собою зміну правовідносин сторін по зобов`язанню, яке не виконано в строк. Складовими прострочення при цьому є такі юридичні факти: наявність між сторонами договірних відносин, настання строку виконання зобов`язання, невиконання стороною зобов`язання у встановлений строк.

Позивач дату прострочення виконання відповідачем зобов`язань визначає виходячи з наступного дня після складання Актів здачі-приймання робіт та виставлення рахунків на оплату.

Водночас, як правильно зауважив, строк виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати наданих йому послуг сторонами не був узгоджений, а факт передачі/направлення або вручення відповідачу первинних документів саме в день складання актів та рахунків, які є підставою для вчинення дій щодо оплати, позивачем не доведений.

У статті 530 ЦК України законодавець зазначив, що у разі якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, Претензія вих. № 31 від 25.08.2023 з вимогою про погашення заборгованості була надіслана відповідачу лише 28.08.2023. І саме разом з цією претензію позивач скерував на адресу відповідача акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) та рахунки за спірний період для подальшої оплати.

Зазначена претензія з доданими до неї документами отримана відповідачем 30.08.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, строк оплати наданих позивачем послуг настає 06.09.2023, прострочення виконання грошового зобов`язання починається з 07.09.2023.

Варто зауважити, на тому, що обчислення пені, 3% річних та інфляційних втрат не потребує спеціальних знань, оскільки їх розмір визначається шляхом математичних розрахунків з урахуванням норм законодавства та умов договору, що віднесено до компетенції суду (правова позиція Верховного Суду в постанові від 02.07.2019 у справі № 925/1641/17).

У постанові Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17 викладений наступний правовий висновок: «З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контр розрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем)».

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 у справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 у справі №905/305/18, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 у справі № 927/467/17.

Відповідачем контррозрахунку 3 % річних та інфляційних нарахувань, заявлених позивачем до стягнення, суду не надано.

Натомість відповідно до розрахунку позивача, який міститься в тексті позову, позивач нарахування інфляційних втрат за порушення відповідачем виконання грошового зобов`язання за вказаними у позові Актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) здійснив за загальний період з 01.11.2022 по 30.06.2023, тобто за період, в якому не відбулося прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення суми інфляційних втрат у загальному розмірі 73 395,40 грн. за період прострочення з 01.11.2022 по 30.06.2023 задоволенню не підлягає, з чим погоджується й апеляційний суд.

В свою чергу, згідно з перерахунком, зробленим господарським судом, з урахуванням встановленої дати прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з 07.09.2023, з відповідача стягнено суму 3 % річних за загальний період прострочення з 07.09.2023 по 22.09.2023 (16 днів) в загальному розмірі 1 801,98 грн, в іншій частині вимог про стягнення 3 % річних судом відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю.

Апеляційний суд, перевіривши строк нарахування та розмір заявлених до стягнення 3% річних, визнає його обґрунтованим саме в частині 1 801,98 грн, а відтак вимоги в цій частині правомірно задоволені судом першої інстанції з відхиленням решти.

Рішення суду в частині відмови позивачем не оскаржувалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Згідно ч.ч. 3-5 ст. 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз відповідних норм процесуального закону засвідчує, що реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в декілька основних етапів:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Апеляційний суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Поряд із загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у ч. 4 ст. 129 ГПК України, у ч. 5 цієї норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Такий правовий висновок є усталеним та викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

До того ж суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріалами справи засвідчується наступне.

Позивач у позовній заяві вказав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи у розмірі 100 000,00 грн.

В підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 100 000,00 грн. позивачем додано до матеріалів справи: Договір про надання правової допомоги № б/н від 01.08.2023, укладений ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» з адвокатом Кузнецовим Іллею Сергійовичем; Додаткову угоду б/н від 13.11.2023 до Договору про надання правової допомоги № б/н від 01.08.2023; Розрахунок вартості наданих послуг з правничої допомоги від 13.11.2022 до Договору про надання правової допомоги № б/н від 01.08.2023; Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги з детальним описом проведених робіт від 10.03.2024 до Договору про надання правової допомоги № б/н від 01.08.2023.

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової допомоги № б/н від 01.08.2023 Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що за правову допомогу, передбачену в п. 1.2 договору, Клієнт сплачує Адвокату обумовлену сторонами винагороду.

Додатковою угодою б/н від 13.11.2023 до Договору про надання правової допомоги № б/н від 01.08.2023 сторони узгодили, що оплата правничої допомоги і витрат Адвоката у справі № 908/3249/23 в межах розгляду в суді першої інстанції (Господарський суд Запорізької області) визначена у фіксованому розмірі 100 000,00 грн. протягом 30 календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у цій справі та підлягає перерахуванню Клієнтом на карткові рахунки Адвоката. При оплаті наданої правничої допомоги Клієнт, як податковий агент утримує з належної Адвокату винагороди і оплачує податок на доходи фізичних осіб і військовий збір.

Тобто, Договором про надання правової допомоги № б/н від 01.08.2023 винагорода адвоката встановлена у фіксованому розмірі.

В Акті приймання-передачі правничої допомоги з детальним описом проведених робіт від 10.03.2024 до Договору про надання правової допомоги № б/н від 01.08.2023, який міститься в матеріалах справи, наведений перелік виконаних адвокатом робіт за період з 16.10.2023 по 12.03.2024 у справі № 908/3249/23. Зафіксовано, що вартість наданої правничої допомоги за цим актом підлягає оплаті у фіксованому розмірі 100 000,00 грн. З даного Акту слідує, що адвокатом було підготовлено та подано до суду позов ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» до відповідача: ПАТ «МОТОР СІЧ» про стягнення заборгованості, зроблено аналіз клопотання відповідача про продовження процесуального стоку для подання відзиву, аналіз додаткових пояснень ПАТ «МОТОР СІЧ», підготовлено та направлено до суду додаткові пояснення та додаткові пояснення щодо окремого питання, підготовлено та направлено до суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, прийняття участі в судових засіданнях 13.12.2023, 29.01.2024 і 12.03.2024 в режимі відеоконферненції.

Суд першої інстанції, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, дійшов висновку, що обґрунтованим є розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в сумі 50 000,00 грн. (50 % від заявленої).

В свою чергу, за змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що за наслідками розгляду справи № 908/3249/23 судом прийнято рішення про часткове задоволення позову, приймаючи до уваги положення ч. 4 ст. 129 ГПК України, господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача суму 46 438,58 грн. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційний суд, дослідивши зміст наданої адвокатом Кузнецовим І.С. професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Акті приймання-передачі правничої допомоги з детальним описом проведених робіт від 10.03.2024 до Договору про надання правової допомоги № б/н від 01.08.2023, погоджується щ тим, що такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам Договору про надання правової допомоги № б/н від 01.08.2023.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

ПАТ «МОТОР СІЧ» зазначає, що при винесенні додаткового рішення суд не взяв до уваги завищення позивачем розміру витрат на професійну допомогу, їх неспівмірність зі складністю справи, ціною позову та часом витраченим адвокатом на дану справу, враховуючи, що представник Позивача приймав участь у судових засіданнях за допомогою відеозв`язку. Тому, Відповідач (Апелянт) вказує про необхідність зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В той же час, судом першої інстанції було враховано, що відповідач заперечив проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу адвоката в заявленому позивачем розмірі 100 000,00 грн., зазначивши, що сума витрат позивача на професійну правову допомогу у такому розмірі не є співмірною зі складністю справи, ціною позову та часом витраченим адвокатом на дану справу. У зв`язку з цим відповідач просив суд зменшити витрати на правничу допомогу адвоката.

У зв`язку з чим, суд обґрунтовано виснував, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на оплату правничої допомоги становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу витрат, а тому обґрунтованою та розумною є сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн, яка і підлягає розподілу.

В свою чергу, апелянт, вказуючи на неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, з ціною позову, значенням справи для сторін, не вказує в чому саме полягає така не співмірність.

Крім того, останній у своїй скарзі не повідомляє, який розмір витрат на правничу допомогу, на його думку, є співмірним.

Апеляційний суд зауважує, що справа розглядалася за правилами загального позовного провадження, а обсяг наданих адвокатом позивачу послуг був різноманітним та не охоплювався виключно формальним представництвом в суді (участю в судових засіданнях).

Верховним Судом у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Отже, в силу приписів ст. 126 ГПК України саме на сторону яка не погоджується з розміром витрат на правничу допомогу та яка заперечує їх розмір покладається обов`язок доведення неспівмірності таких витрат.

Доказів невідповідності таких витрат фактично наданим послугам відповідачем (скаржником) суду не представлено.

Так само ним не спростовано належними та допустимими доказами, як цього вимагають приписи ч. 6 ст. 126 ГПК України, неспівмірність цих витрат.

При цьому колегія суддів зауважує, що за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Аналогічний висновок зроблено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 910/10009/22.

Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (правова позиція Верховного Суду в постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18).

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

З огляду на положення ст. 28 Правил адвокатської етики, адвокату необхідно дотримуватись принципу розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Так, між ТОВ «ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ СІЧ ТРЕВЕЛ» та адвокатом Кузнецовим І.С. у додатковій угоді від 13.11.2023 б/н до Договору про надання правничої допомоги № б/н від 01.08.2023, як власне і у самому Договорі, було досягнуто згоди про виплату гонорару за ведення даної справи у суді першої інстанції у фіксованому розмірі в сумі 100 000,00 грн., що відображено в Акті приймання-передачі правничої допомоги з детальним описом проведених робіт від 10.03.2024.

Тобто сторонами обумовлено фіксований розмір гонорару за надання відповідних послуг, який не залежить від кількості затраченого часу на складання заяв по суті та з процесуальних питань, а також не пов`язаний з їх загальною кількістю.

Натомість розмір гонорару не залежить від тривалості судових засідань, а лише враховує їх кількість загалом у справі.

Щодо участі представника в судових засіданнях в режимі відеоконференції, то таке право прямо передбачено положеннями процесуального законодавства.

За викладеного, стягненню на користь позивача підлягає 46 438,58 грн пропорційно розміру задоволених вимог, чим спростовуються доводи апелянта про неспівмірність таких витрат та неврахування судом реальності таких витрат, розумності їх розміру.

Щодо відсутності доказів понесення витрат на правову допомогу на момент вирішення заяви, судом враховано, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Зазначений висновок відповідає висновку Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

При цьому самі лише посилання на неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу та незгода з їх розміром не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішенні від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Водночас, у рішенні від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

В даному випадку судом було враховано, що хоча обумовлення такого розміру судових витрат на правничу допомогу відповідає досягнутим домовленостям між позивачем та адвокатом у договорі про надання правової (правничої) допомоги та складеному на його виконання акті приймання-передачі виконаних робіт, відповідає їх потребам та інтересам, однак заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не узгоджується з критеріями справедливості та розумної необхідності таких витрат, за результатом чого господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 46 438,58 грн витрат на правничу допомогу, відмовивши у решті вимог.

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, з огляду на положення ст.ст. 74-80, 86 ГПК України та норми законодавства, які застосовуються у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, та нормами права, які їх регулюють, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їх належну правову оцінку.

Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, не встановлено.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку не знайшли, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 12.03.2024 у справі № 908/3249/23.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на її заявника.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «МОТОР СІЧ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.03.2024 у справі № 908/3249/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського Запорізької області від 12.03.2024 у справі № 908/3249/23 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство «МОТОР СІЧ».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 28.01.2025

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Чередко


Суд	Центральний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	08.01.2025
Оприлюднено	31.01.2025
Номер документу	124763681
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг

Зінченко Н.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 08.01.2025 по справі 908/3249/23ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —908/3249/23

Постанова від 08.01.2025

Постанова
від 08.01.2025 по справі 908/3249/23
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД