Рішення

від 28.01.2025 по справі 904/5410/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2025м. ДніпроСправа № 904/5410/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: Євіч В.В.;

від відповідача: Бобиль В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастрі Сапплаєр Груп" (м. Дніпро)

до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором № 2865 від 13.12.2021 та договором № 1321 від 25.07.2024 у загальному розмірі 173 989 грн. 03 коп. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 13.01.2025 та заяви про зменшення розміру позовних вимог від 23.01.2025)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Індастрі Сапплаєр Груп" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій, на момент звернення з нею до суду (з урахуванням уточнень), просило суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - відповідач) заборгованість за договором № 2865 від 13.12.2021 та договором № 1321 від 25.07.2024 у загальному розмірі 1 826 780 грн. 41 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- за договором № 2865 від 13.12.2021:

- 29 476 грн. 69 коп. - інфляційні втрати;

- 19 955 грн. 96 коп. - 3% річних;

\- за договором № 1321 від 25.07.2024:

- 1 710 847 грн. 44 коп. - основний борг;

- 56 919 грн. 90 коп. - інфляційні втрати;

- 9 580 грн. 42 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором №2865 від 13.12.2021 та договором № 1321 від 25.07.2024 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникала заборгованість; станом на даний час наявна заборгованість за договором № 1321 від 25.07.2024 в сумі 1 710 847 грн. 44 коп. Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача: за договором № 2865 від 13.12.2021: інфляційні втрати за період з грудня 2023 року по березень 2024 року у сумі 29 476 грн. 69 коп., а також, 3% річних за період прострочення з 22.11.2023 по 08.04.2024 в сумі 19 955 грн. 96 коп.; за договором № 1321 від 25.07.2024: інфляційні втрати за період з вересня 2024 року по жовтень 2024 року у сумі 56 919 грн. 90 коп., а також, 3% річних за період прострочення з 18.08.2024 по 25.10.2024 в сумі 9 580 грн. 42 коп.

Також, позивач просить суд судові витрати та витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, покласти на відповідача.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2024 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 5-ти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду № 58176/24 від 17.12.2024) та клопотання про виправлення технічної помилки (вх. суду № 58531/24 від 18.12.2024).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 18.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.01.2025.

Крім того, разом з позовною заявою, з урахуванням уточнень до неї, за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просив суд накласти арешт на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Публічному акціонерному товариству "АрселорМіттал Кривий Ріг" в сукупності в межах ціни позову в сумі 1 826 780 грн. 41 коп. В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилався на таке:

- з огляду на те, що предметом спору у даній справі є стягнення грошових коштів, то належним заходом забезпечення позову в даному випадку є накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових банківських рахунках Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", в межах суми стягнення 1 826 780 грн. 41 коп.;

- щодо наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, заявник стверджує, що застосування заходу забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову є прямо пов`язаним із предметом позовної вимоги про стягнення заборгованості та спроможний забезпечити реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову;

- щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів та запобігання порушенню прав інших осіб, заявник вказує, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.

За результатом розгляду вказаної заяви ухвалою суду від 18.12.2024 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастрі Сапплаєр Груп" про вжиття заходів забезпечення позову було відмовлено.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 122/25 від 02.01.2025), в якому він просить суд під час розгляду справи врахувати таке:

- позивачем при розрахунку річних та інфляційних втрат було допущено помилки, а саме: 1) по договору № 1321 від 25.07.2024, згідно з пунктом 3.4. договору № 1321 від 25.07.2024, поставка вважається виконаною після наданням продавцем всіх супроводжувальних документів, зазначених в пункті 3.6. договору. Згідно з пунктом 3.6. договору в переліку супроводжувальних документів вказана податкова накладна, складена в електронній формі з дотриманням умов реєстрації. Також, у пункті 3.6. договору зазначено, що у випадку прострочення оплати з причини ненадання продавцем податкової накладної або у разі порушення ним порядку заповнення і порядку реєстрації податкової накладної покупець звільняється від відповідальності за прострочення платежу. У пункті 4.2. договору зазначено, якщо ціна і загальна сума рахунку включають ПДВ, оплата такого рахунку здійснюється за умови, що суму ПДВ зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних. Якщо відповідну суму ПДВ не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, оплату рахунку здійснюється після реєстрації ПДВ. Таким чином, сторони передбачили в договорі відкладальну умову оплати - реєстрація податкової накладної щодо видаткової накладної за № 73 від 27.08.2024 на суму 58 364 грн. 52 коп. Відповідач вказує на те, що позивач починає нараховувати 3% річних та інфляційні втрати з 07.09.2024, при цьому до позовної заяви подається квитанція щодо реєстрації податкової накладної від 12.09.2024, таким чином термін оплати наступив 23.09.2024. Щодо видаткової накладної за № 63 від 07.08.2024 на суму 1 652 482 грн. 92 коп. позивач починає нараховувати 3% річних та інфляційні втрати з 18.08.2024, при цьому до позовної заяви додається квитанція щодо реєстрації податкової накладної від 02.09.2024, таким чином термін оплати наступив - 13.09.2024; 2) по договору № 2865 від 13.12.2021 згідно з пунктом 3.4. договору поставка вважається виконаною після наданням продавцем всіх супроводжувальних документів, зазначених в пункті 3.6. договору. Згідно з пунктом 3.6. договору в переліку супроводжувальних документів вказана податкова накладна, складена в електронній формі з дотриманням умов реєстрації. Також, в пункті 3.6. договору зазначено, що у випадку прострочення оплати з причини не надання продавцем податкової накладної або у разі порушення ним порядку заповнення і порядку реєстрації податкової накладної покупець звільняється від відповідальності за прострочення платежу. У пункті 4.2. договору зазначено, якщо ціна і загальна сума рахунку включають ПДВ, оплата такого рахунку здійснюється за умови, що суму ПДВ зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних. Якщо відповідну суму ПДВ не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, оплату рахунку здійснюється після реєстрації ПДВ. Таким чином, сторони передбачили в договорі відкладальну умову оплати - реєстрація податкової накладної. Щодо видаткової накладної за № 88 від 16.11.2023 на суму 526 176 грн. 00 коп., позивач починає нараховувати 3% річних та інфляційні втрати з 22.11.2023, при цьому до позовної заяви додається квитанція щодо реєстрації податкової накладної від 14.12.2023, таким чином термін оплати наступив 20.12.2023; щодо видаткової накладної № 89 від 23.11.2023 на суму 188 431 грн. 60 коп., позивач починає нараховувати 3% річних та інфляційні втрати з 29.11.2023, при цьому до позовної заяви додається квитанція щодо реєстрації податкової накладної від 13.12.2023, таким чином термін оплати наступив 19.12.2023; щодо видаткової накладної № 98 від 13.12.2023 на суму 1 039 824 грн. 00 коп., позивач починає нараховувати 3% річних та інфляційні втрати з 19.12.2023, при цьому до позовної заяви додається квитанція щодо реєстрації податкової накладної від 29.12.2023, таким чином термін оплати наступив 04.01.2024; щодо видаткової накладної № 99 від 14.12.2023 на суму 105 521 грн. 82 коп., позивач починає нараховувати 3% річних та інфляційні втрати з 20.12.2023, при цьому до позовної заяви додається квитанція щодо реєстрації податкової накладної від 21.12.2023, таким чином термін оплати наступив 27.12.2023; щодо видаткової накладної за № 100 від 22.12.2023 на суму 166 613 грн. 40 коп., позивач починає нараховувати 3% річних та інфляційні втрати з 28.12.2023, при цьому до позовної заяви додається квитанція щодо реєстрації податкової накладної від 18.01.2024, таким чином термін оплати наступив 24.01.2024;

- також, у відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти заявленого позивачем розміру витрат на гонорар адвокату (30 000 грн. 00 коп.) та зазначає, що в контексті критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, визначена позивачем сума витрат на правову допомогу є завищеною з огляду на неспівмірність із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг): справа не відноситься до складної категорії, заявлена до стягнення заборгованість визначена за результатом розрахунків за поставками з простим розрахунком 3% річних та інфляційних втрат, до того ж адвокатом невірно здійснений розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. суду № 1207/25 від 13.01.2025), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, у загальному розмірі 1 884 836 грн. 47 коп. В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що вказаною заявою збільшує періоди нарахування 3% річних та інфляційних витрат, а саме: станом на 10.01.2025. Таким чином, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача: за договором № 2865 від 13.12.2021: інфляційні втрати за період з січня по травень 2024 року у сумі 40 169 грн. 45 коп., а також, 3% річних за період прострочення з 20.12.2023 по 12.06.2024 в сумі 27 436 грн. 24 коп.; за договором № 1321 від 25.07.2024: інфляційні втрати за період з вересня по листопад 2024 року у сумі 89 599 грн. 32 коп., а також, 3% річних за період прострочення з 13.09.2024 по 10.01.2025 в сумі 16 784 грн. 02 коп.

У підготовче засідання 14.01.2025 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні розглянуто заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, з приводу якої судом зазначено таке.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.

Оскільки заява про збільшення розміру позовних вимог подана позивачем з додержанням вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає її до розгляду.

У підготовчому засіданні 14.01.2025 судом протокольно було оголошено перерву до 23.01.2025.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду № 2826/25 від 21.01.2025), в якому він просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1 710 847 грн. 44 коп. у зв`язку з його сплатою відповідачем 17.01.2025 у повному обсязі та, відповідно, відсутністю предмету спору.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. суду № 3284/25 від 23.01.2025), в якій він просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у загальному розмірі 173 989 грн. 03 коп. В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає про те, що відповідачем була сплачена заборгованість з основного боргу у повному обсязі на суму 1 710 847 грн. 44 коп., відповідно неоплаченою є заборгованість за нарахованими 3% річних та інфляційними втратами, яка у сукупності складає 173 989 грн. 03 коп.

У підготовче засідання 23.01.2025 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні розглянуто заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Так, згідно з пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.

Оскільки заява про зменшення розміру позовних вимог подана позивачем з додержанням вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв є її до розгляду.

У вказаному засіданні представник відповідача зазначив, що заперечень щодо позовних вимог позивача з урахуванням їх зменшення він не має, оскільки всі заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, були враховані позивачем, яким було здійснено перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням дат реєстрації податкових накладних, отже подавати заперечення на відповідь на відзив відповідач подавати наміру не має.

У вказаному засіданні представники сторін зазначили, що ними повідомлені суду всі обставини справи, які їм відомі; надані всі докази, на які вони посилаються; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, а також позивачем та відповідачем подані всі заяви по суті справи, передбачені частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим представники позивача та відповідача підтвердили доцільність закриття підготовчого провадження.

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 23.01.2025 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 23.01.2025 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 28.01.2025.

Від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних на суму 173 989 грн. 03 коп. (вх. суду № 4055/25 від 28.01.2025).

У судове засідання 28.01.2025 з`явився представник позивача та відповідача.

У судовому засідання 28.01.2025 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 28.01.2025 представник відповідача проти задоволення позовних вимог не заперечував; посилався на наявність заперечень лише щодо суми витрат на правничу допомогу позивача.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 28.01.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договорів поставки, строки дії договорів, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати та наявність підстав для застосування наслідків такого прострочення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% ріячних у заявлених до стягнення сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як убачається з матеріалів справи, 13.12.2021 між Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Індастрі Сапплаєр Груп" (далі - продавець, контрагент, позивач) був укладений договір № 2865 (далі - договір-1, а.с.38-52), відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов`язався поставити та передати у власність покупця продукцію відповідно до Специфікацій до договору, а покупець - прийняти продукцію та оплатити її на умовах договору.

У пункті 11.1. договору-1 сторони погодили, що договір набирає чинності з 16.11.2021 і діє по 31.12.2024, а в частині: 1) порядку врегулювання спору встановленого даним договором; 2) порядку застосування штрафних санкцій; 3) гарантійних зобов`язань; 4) виконання грошових зобов`язань за договором; 5) зберігання продукції з недоліками, - до повного виконання вказаних зобов`язань.

Крім того, 25.07.2024 між Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Індастрі Сапплаєр Груп" (далі - продавець, контрагент, позивач) був укладений договір № 1321 (далі - договір-2, а.с.9-26), відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов`язався поставити та передати у власність покупця продукцію відповідно до Специфікацій до договору, а покупець - прийняти продукцію та оплатити її на умовах договору.

У пункті 11.1. договору-2 сторони погодили, що договір набирає чинності з 15.07.2024 і діє по 31.12.2026, а в частині: 1) порядку врегулювання спору встановленого даним договором; 2) порядку застосування штрафних санкцій; 3) гарантійних зобов`язань; 4) виконання грошових зобов`язань за договором; 5) зберігання продукції з недоліками, - до повного виконання вказаних зобов`язань.

Вказані договори підписані позивачем та відповідачем та скріплені печатками обох підприємств.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсними, зміни або розірвання вказаних договорів сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами поставки, які підпадають під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Судом також встановлено, що у вказаних договорах сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договори підписані уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такі договори є правомірними, укладеними та такими, що породжують у сторін права та обов`язки щодо їх виконання.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. договорів-1,2 загальна вартість продукції за договором складається з суми вартості всіх партій продукції, узгоджених по всім специфікаціям до договору. Ціна продукції, що постачається покупцю, договірна і вказується для кожної позиції в специфікації(ях), що є невід`ємною частиною договору.

У відповідності до вказаних умов, сторонами були складені та підписані Специфікації до договорів-1,2, в яких сторони узгоджували умови поставки товару а саме:

- Специфікація № 2 від 12.10.2023 до договору-1 (а.с.53);

- Специфікація № 3 від 06.11.2023 до договору-1 (а.с.54);

- Специфікації № 1 від 25.07.2024 до договору-2 (а.с.27-28).

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору-1, позивачем у період з 16.11.2023 по 22.12.2023 був поставлений відповідачу товар на загальну суму 2 026 556 грн. 82 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:

-видатковою накладною № 88 від 16.11.2023 на суму 526 176 грн. 00 коп. (а.с. 55);

-видатковою накладною № 89 від 23.11.2023 на суму 188 421 грн. 60 коп. (а.с. 56);

-видатковою накладною № 98 від 13.12.2023 на суму 1 039 824 грн. 00 коп. (а.с. 57);

-видатковою накладною № 99 від 14.12.2023 на суму 105 521 грн. 82 коп. (а.с. 58);

-видатковою накладною № 100 від 22.12.2023 на суму 166 613 грн. 40 коп. (а.с. 59).

Також з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору-2, позивачем 07.08.2024 та 27.08.2024 був поставлений відповідачу товар на загальну суму 1 710 847 грн. 44 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:

-видатковою накладною № 63 від 07.08.2024 на суму 1 652 482 грн. 92 коп. (а.с. 32);

-видатковою накладною № 73 від 27.08.2024 на суму 58 364 грн. 52 коп. (а.с. 33).

Товар, зазначений у вказаних видаткових накладних, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення. Видаткові накладні підписані позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень та скріплені печатками обох підприємств, отже підписанням видаткових накладних сторони підтвердили, що сторони зауважень та претензій стосовно виконання умов договору одна до одної не мають.

Суд також зауважує, що товар, визначений умовами договору (специфікацій), у повній мірі відповідає товару, що був поставлений згідно з вказаними видатковими накладними, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку покупця щодо здійснення розрахунків за поставлений товар.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого товару.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання від позивача товару за переліченими вище видатковими накладними відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за ним.

З матеріалів справи також вбачається, що поставлений позивачем у період з 16.11.2023 по 22.12.2023 на виконання умов договору-1 товар на загальну суму 2 026 556 грн. 82 коп. був оплачений відповідачем у повному обсязі, але із простроченням (а.с.71-72), у зв`язку з чим за період прострочення позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати та 3% річних.

Матеріалами справи також підтверджується, що поставлений 07.08.2024 та 27.08.2024 на виконання умов договору-2 товар на загальну суму 1 710 847 грн. 44 коп. був оплачений відповідачем також із простроченням та вже під час розгляду справи судом, а саме: 17.01.2025 (а.с.151), у зв`язку з чим за період прострочення (з 12.09.2024 по 10.01.2025 та з 23.09.2024 по 10.01.2025) позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати та 3% річних. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, у розділі 4 договорів-1,2 сторонами були визначені умови щодо порядку здійснення оплати, а саме: відповідно до пункту 4.1. договору датою оплати вважається дата списання коштів з рахунка покупця на користь продавця. Оплата продукції покупцем здійснюється в національній валюті України по банківських реквізитах продавця, зазначених у договорі в наступному порядку: оплата належними чином поставленої продукції здійснюється з відстрочкою платежу у терміни, узгоджені у відповідних специфікаціях (підпункт 4.1.1. договору).

У відповідності до Специфікацій № 2 від 12.10.2023 та № 3 від 06.11.2023 до договору-1 оплата здійснюється не пізніше 5-ти календарних днів.

Згідно з умовами Специфікації № 1 від 25.07.2024 до договору-2 оплата здійснюється не пізніше 10-ти календарних днів з дати поставки.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Слід відзначити, що в процесі розгляду справи судом, відповідач визнавав факт наявності прострочення оплати товару за договорами-1,2 у визначені позивачем в заяві про збільшення розміру позовних вимог від 13.01.2025 періоди, а саме: з урахуванням дат реєстрації податкових накладних.

З цього приводу судом встановлено, що:

1) за договором-1:

-податкова накладна на суму 188 421 грн. 60 коп. зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 13.12.2023 (а.с. 60);

-податкова накладна на суму 526 176 грн. 00 коп. зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 14.12.2023 (а.с. 61);

-податкова накладна на суму 105 521 грн. 82 коп. зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 21.12.2023 (а.с. 62);

-податкова накладна на суму 1 039 824 грн. 00 коп. зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.12.2023 (а.с. 63);

-податкова накладна на суму 166 613 грн. 40 коп. зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 18.01.2024 (а.с. 64);

2) за договором-2:

-податкова накладна на суму 1 652 482 грн. 92 коп. зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 02.09.2024 (а.с. 29);

-податкова накладна на суму 58 364 грн. 52 коп. зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 12.09.2024 (а.с. 30).

Вказані обставини були враховані позивачем під час подання заяви про збільшення розміру позовних вимог від 13.01.2025 та у долучених розрахунках інфляційних втрат на суму 129 768 грн. 77 коп. та 3% річних на суму 44 220 грн. 26 коп. (а.с.143-145).

У зв`язку з тим, що позивачем були скореговані періоди нарахування інфляційних втрат та 3% річних, у підготовчому засіданні 23.01.2025 представник відповідача зазначив, що заперечень щодо позовних вимог позивача з урахуванням їх зменшення він не має, оскільки всі заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, були враховані позивачем, яким було здійснено перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням дат реєстрації податкових накладних.

У подальшому від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог позивача (а.с.163).

З приводу вказаної заяви відповідача суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (частина 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами частини 6 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Господарський суд встановив, що заява про визнання позову підписана представником відповідача Бобилем В.В., повноваження на визнання позову якого підтверджуються довіреністю № 14-35юр від 23.01.2024 (а.с.133).

Суд відзначає, що визнання відповідачем позову за встановлених судом обставин, не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів інших осіб, у зв`язку з чим приймається судом.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 129 768 грн. 77 коп. та 3% річних в сумі 44 220 грн. 26 коп. є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 129 768 грн. 77 коп. та 3% річних в сумі 44 220 грн. 26 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті позивачем за позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 13.01.2025 та заяви про зменшення розміру позовних вимог від 23.01.2025, становить 2 422 грн. 40 коп.

При цьому відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд відзначає, що, у зв`язку з внесенням позивачем судового збору у більшому розмірі, частина судового збору (20 195 грн. 64 коп.) підлягає поверненню позивачу з державного бюджету в порядку, передбаченому пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (після надходження відповідного клопотання за ухвалою суду).

Крім того, відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма закріплена в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне в порядку, визначеному частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути позивачу 50% сплаченого ним при поданні позову судового збору у розмірі 1 211 грн. 20 коп., оскільки до початку розгляду справи по суті відповідачем було подано заяву про визнання позову. В іншій частині витрати по сплаті судового збору судом покладаються на відповідача у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, що встановлено судом та не заперечувалося останнім під час розгляду справи; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 211 грн. 20 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастрі Сапплаєр Груп" до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення заборгованості за договором № 2865 від 13.12.2021 та договором № 1321 від 25.07.2024 у загальному розмірі 173 989 грн. 03 коп. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 13.01.2025 та заяви про зменшення розміру позовних вимог від 23.01.2025) - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (вулиця Орджонікідзе, будинок 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50095; ідентифікаційний код 24432974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастрі Сапплаєр Груп" (вулиця Воскресенська, будинок 41, корпус А, приміщення А-407, м. Дніпро, 49006; ідентифікаційний код 40404233) - 129 768 грн. 77 коп. - інфляційних втрат, 44 220 грн. 26 коп. - 3% річних та 1 211 грн. 20 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастрі Сапплаєр Груп" (вулиця Воскресенська, будинок 41, корпус А, приміщення А-407, м. Дніпро, 49006; ідентифікаційний код 40404233) частину сплаченого судового збору у сумі 1 211 грн. 20 коп., перерахованого згідно з платіжною інструкцією № 2912 від 09.12.2024, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 28.01.2025.

Суддя Ю.В. Фещенко