Ухвала

від 20.01.2025 по справі 5016/234/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

про розгляд вимог кредитора

20 січня 2025 року Справа № 5016/234/2012(18/2)

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Давченко Т.М.

за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.

та представників сторін:

від заявника: Дімова Ж.О. (в залі суду);

ліквідатор: Каратун Є.Є.(поза межами суду).

розглянувши матеріали заяви Акціонерного товариства Миколаївобленерго (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40; код ЄДРПОУ 23399393)

про визнання вимог кредитора до боржника у сумі 81948,84 грн. у справі 5016/234/2012(18/2), у якій

банкрут: Товариство з обмеженою відповідальністю агропромислове підприємство Українські ковбаси (57127, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Полігон, вул. Зоряна, 1-а, ідентифікаційний код 20895178),

ліквідатор: арбітражний керуючий Каратун Є.Є. (вул. Шевченка, 37, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49044)

встановив:

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа № 5016/234/2012(18/2) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства Українські ковбаси (ТОВ АП) Українські ковбаси. Наразі у справі здійснюється процедура ліквідації, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Каратуна Є.Є.

До суду надійшла заява Акціонерного товариства Миколаївобленерго (АТ Миколаївобленерго) вих. № 01.01/01-22-932 від 27.02.2024 (вх.. № 2765/24 від 07.03.2024) про визнання вимог кредитора до банкрута у сумі 81948,84 грн

Ухвалою від 12.03.2024 суд прийняв заяву АТ Миколаївобленерго до розгляду, розгляд призначив на 23.04.2024, зобов`язав кредитора подати до канцелярії суду письмові пояснення щодо черговості включення заявлених вимог до реєстру вимог кредиторів. Ліквідатора суд зобов`язав надати відзив щодо розгляду заявлених вимог та докази надсилання відзиву заявнику.

Ухвала доставлена заявнику та ліквідатору до електронного кабінету в ЄСІТС.

23.04.2024 суд відклав розгляд вимоги заявника на 18.06.2024 та вдруге зобов`язав кредитора подати письмові пояснення щодо черговості включення заявлених вимог до реєстру вимог кредиторів, а ліквідатора - надати відзив щодо розгляду заявлених вимог та докази надсилання відзиву заявнику.

11.06.2024 ліквідатор подав суду відзив на заяву АТ Миколаївобленерго, у якому заперечує проти заявлених вимог. У обґрунтування заперечень указує, що укладення Договорів з боку ТОВ АП Українські ковбаси відбулось неуповноваженою особою, адже в силу приписів ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства саме ліквідатор з дня свого призначення виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

Також ліквідатор зауважує, що АТ Миколаївобленерго було надані копії Актів про прийняття передавання послуг за період з лютого 2022 року по серпень 2023 року, які не містять підписів з боку ТОВ АП Українські ковбаси, а підписані односторонньо виключно представниками АТ Миколаївобленерго.

Посилаючись на пп. 6.1.3. п. 6.1. розділу 6 Договору про постачання електричної енергії, ліквідатор зазначає, що електропостачання Споживача може бути обмежено або припинено Постачальником з повідомленням Споживача не пізніше ніж за три робочих дні у разі, зокрема, несплати Споживачем відповідних платежів у терміни, встановлені додатком №10 «Порядок розрахунків» (у редакції викладеній у Додатковій угоді від 17.03.2012). У той же час п. 2 додатку №10 «Порядок розрахунків» (у редакції викладеній у Додатковій угоді від 17.03.2012) передбачено, що Споживач до 15 числа місяця в поточному розрахунковому періоді здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого обсягу споживання електроенергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Тобто, положеннями Договору передбачено, що Споживач повинен здійснювати попередню оплату електричної енергії у межах заявленого обсягу споживання електроенергії і враховуючи відсутність такої передплати, незрозумілим є продовження з боку АТ Миколаївобленерго постачання електричної енергії півтора роки за умови відсутності оплати цих послуг.

До того ж ліквідатора зазначає, що з метою захисту майна банкрута та забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, на період до його продажу у процедурі ліквідації, попереднім ліквідатором укладався Договір оренди нерухомого майна №02-01/234/2 від 20.03.2021. Орендарем майна ТОВ АП Українські ковбаси виступило Товариство з обмеженою відповідальністю САТ. СЕРВІС АГРО ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 37852609). За умовами цього договору Орендодавець передав у строкове платне орендне користування, нерухоме майно, а саме: нежитловий об`єкт, що розташований за адресою: Миколаївська обл., Вітовський (Жовтневий) район, с. Полігон, вул. Зоряна, 1а.

Згідно з п. 1.3. Договору оренди витрати щодо користування (підключення, обслуговування) електричною енергією, природнім газом, питною водою та водовідведенням покладаються повністю на Орендаря і такі витрати не відшкодовуються.

За такого ліквідатор вважає, що ТОВ АП Українські ковбаси не виступало фактичним споживачем даних послуг.

Ухвалою суду від 18.06.2024, занесеною до протоколу судового засідання, розгляд заяви АТ Миколаївобленерго про визнання вимог кредитора за клопотанням ліквідатора відкладено на 09.09.2024.

Ухвалою суду від 09.09.2024 занесеною до протоколу судового засідання, розгляд заяви АТ Миколаївобленерго про визнання вимог кредитора до боржника відкладено на 07.10.2024.

10.09.2024 заявник подав суду клопотання про приєднання до матеріалів справи Акту звіряння від 02.02.2022, складеного між АТ "Миколаївобленерго" та ТОВ "АП "Українські ковбаси" щодо взаєморозрахунків між сторонами.

Судове засідання 07.10.2024 не відбулося у зв`язку із відпусткою головуючого судді. Наступне судове засідання ухвалою від 11.10.2024 призначено на 11.11.2024.

Ухвалою суду від 11.11.2024 занесеною до протоколу судового засідання, розгляд заяви АТ Миколаївобленерго про визнання вимог кредитора до боржника відкладено на 25.11.2024 та зобов`язано ліквідатора завчасно до дати судового засідання, надати суду відзив з урахуванням поданого акту звірки взаєморозрахунку та докази надсилання відзиву заявнику.

Ухвалою суду від 25.11.2024, занесеною до протоколу судового засідання, розгляд заяви АТ Миколаївобленерго про визнання вимог кредитора до боржника відкладено на 20.01.2025.

У судовому засіданні представник заявника підтримала заявлені вимоги з підстав, наведених у заяві та додатково зазначила, що акт звірки взаєморозрахунків подано не для підтвердження розміру боргу а для підтвердження наявності правовідносин між сторонами.

Ліквідатор заперечив проти вимог АТ Миколаївобленерго.

У судовому засіданні 20.01.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали без її проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Щодо послуг з розподілу електричної енергії

Позивач указує, що 30.11.2018 ТОВ АП Українські ковбаси була підписана заява-приєднання до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, розміщеного на офіційному веб-сайті АТ «Миколаївобленерго» на умовах договору про постачання електричної енергії №40/204 від 04.09.2010 (далі - Договір).

Згідно заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу початок постачання визначений з 01.01.2019 року.

За умовами укладеного між сторонами договору, оператор системи (Кредитор) надає Споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом систем передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 309 та Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є Додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи (пункт 2.1 Договору). Натомість Споживач зобов`язався оплачувати надані йому послуги згідно з умовами глави 5 цього Договору та інші послуги Оператора системи згідно з Додатком 4 «Порядок розрахунків» (п.2.3 розділу 2 Договору).

Обсяг наданої послуги формується відповідно до розділу 3 Договору.

Так, облік (у тому числі приладовий) електричної енергії, що передається Оператором системи розподілу та споживається Споживачем на межі балансової належності об`єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 311 (далі - Кодекс комерційного обліку) та з урахуванням вимог цього Договору. За розрахункову одиницю розподіленого та спожитого обсягу електричної енергії береться одна кіловат година (кВт*год).

За підсумками розрахункового місяця Постачальник послуг комерційного обліку (Оператор системи) забезпечує визначення обсягу електричної енергії за точками комерційного обліку Споживачу не залежно від того, хто є власником комерційного засобу (засобів) обліку, та в установленому порядку передає ці дані Адміністратору комерційного обліку для можливості їх використання суб`єктами ринку електричної енергії, у тому числі постачальником Споживача.

Дані комерційного обліку щодо обсягу електричної енергії за розрахунковий місяць зазначаються Оператором системи розподілу в особистому кабінеті Споживача (за умови його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим Договором, у тому числі якщо оплату за цим договором забезпечує електропостачальник споживача.

Відповідно до акту технічної перевірки вузла обліку електричної енергії засобів обліку в мережах вище 1000 В від 08.12.2021, лічильник, встановлений на об`єкті Споживача, обладнано пристроєм, що забезпечує дистанційне зчитування показів засобів обліку (АСКОЕ).

У разі ненадання Споживачем звіту про дані комерційних засобів обліку протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційної передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду засобу комерційного обліку протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового споживання попереднього розрахункового місяця (п.3.4 Договору).

Аналогічні положення закріплені і у пунктах 8.6.8 та 8.6.9 глави 8.6 розділу VIII Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП №311 від 14.03.2018.

Додатком № 4 «Порядок розрахунків» до Договору передбачено, що розрахунки за послуги з розподілу електричної енергії проводяться Споживачем виключно грошовими коштами па поточний рахунок Оператора системи, який вказується у рахунках. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточні рахунки Оператора системи.

У випадку співпадання дати оплати з вихідними чи святковим днями, Споживач здійснює оплату у найближчий робочий день, що передує вихідному чи святковому дню.

Після закінчення розрахункового періоду здійснюється коригування обсягів оплати, що була здійснена за цей розрахунковий період, відповідно до фактичного розподіленого обсягу електричної енергії протягом відповідного розрахункового періоду.

За результатами коригування перший плановий платіж наступного розрахункового періоду збільшується або зменшується на відповідну величину.

Якщо фактичне розподілення обсягу електричної енергії за відповідний розрахунковий період виявиться більшим ніж сума сплаченого(их) планового(их) платежу(ів), різниця між сумою вартості фактичного розподіленого обсягу електричної енергії та вартості плаченого(их) планового(их) платежу(ів) має бути сплачена протягом 5 робочих днів від дня отримання відповідного рахунку (п.8 Додатку 4 до Договору).

За п.8.1 Додатку 4 до Договору Споживач із середньомісячним споживанням до 100 тис.кВт*год має здійснювати оплату Оператору системи до 06 числа місяця одним плановим платежем протягом розрахункового періоду у розмірі фактичних значень обсягу розподіленої електричної енергії за відповідний попередній період.

У даному випадку, обсяги споживання Боржника не перевищували 100 тис. кВт*год на місяць, відповідно, оплата наданих послуг мала бути здійснена до 06 числа місяця одним плановим платежем.

Факт надання Оператором системи послуг з розподілу електричної енергії Споживачу у календарному місяці підтверджується «Актом прийому-передачі наданих послуг».

«Акт прийому-передачі наданих послуг», рахунки (далі - Документи), якими Сторони здійснюють обмін у процесі виконання цього Договору, надаються Сторонами в електронному вигляді з використанням Сервісу.

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, в тому числі з ЄЦП та переданий за допомогою Сервіса.

За вимогою однієї із сторін інша сторона зобов`язується створити та надати документ на папері, ідентичний за документарною інформацією та реквізитами, який на рівні з електронним документом є оригіналом та має однакову юридичну силу.

Використання Сервісу надає Споживачу можливість надавати /отримувати електронні документи, використовуючи ЕІДП для забезпечення виконання умов цього Договору (п.12 додатку 4 до Договору).

Також Додатком 4 вказано на те, що Споживач на підставі показів засобів обліку самостійно формує рахунок на оплату за послуги з розподілу електричної енергії, інші рахунки, «Акт прийому-передачі наданих послуг» за допомогою Сервісу. У разі необхідності Споживач може отримати у Оператора системи рахунки за послуги з розподілу електричної енергії та інші документи у паперовому вигляді.

Споживач протягом одного робочого дня після повідомлення Оператора системи про покази засобів обліку зобов`язаний підписати електронно-цифровим підписом (далі - ЕЦП) рахунок па оплату за надання послуг з розподілу електричної енергії, інші рахунки, «Акт прийому-передачі наданих послуг» та після цього завантажити їх на Сервіс. У разі не завантаження Споживачем підписаних ЕЦП рахунку на оплату за надання послуг з розподілу електричної енергії, інші рахунки, «Акт прийому-передачі наданих послуг» протягом одного робочого дня після повідомлення Оператора системи про покази засобів обліку, зазначені рахунок на оплату за надання послуг з розподілу електричної енергії, інші рахунки, «Акт прийому-передачі наданих послуг» вважаються підписаними з боку Споживача без зауважень (п. 11 додатку 4 до Договору).

Тобто, Сторони (Боржник і Кредитор) погодили між собою порядок формування обсягів наданих послуг, порядок та строки їх оплати.

На підставі укладеного між Сторонами Договору Кредитор надавав Боржникові послуги з розподілу електричної енергії, що підтверджується відповідними Актами прийняття-передавання послуг а саме: у лютому 2022 року надано послуг з розподілу електричної енергії - 1652 кВт*год на суму 2092,58 грн, у березні 2022 року - в обсязі 2166 кВт*год на суму 2743,67 грн, у квітні 2022 року - в обсязі 3699. кВт*год на суму 4685,51 грн, у травні 2022 року - в обсязі 2411 кВт*год на суму 3054,00 грн, у червні 2022 року - в обсязі 19І7 кВт*год на суму 2428,26 грн, у липні 2022 року - в обсязі 2735 кВт*год на суму 3464,41 грн, у серпні 2022 року - в обсязі 2942 кВт*год на суму 3726,62 грн, у вересні 2022 року - в обсязі 5325 кВт*год на суму 6745,15 грн, у жовтні 2022 року - в обсязі 7424 кВт*год на суму 9403,96 грн, у листопаді 2022 року - в обсязі 7635 кВт*год на суму 9671,22 грн, у грудні 2022 року - в обсязі 3315 кВт*год на суму 4199,10 грн, у січні 2023 року - в обсязі 2084 кВт*год на суму 3042,30 грн, у лютому 2023 року - в обсязі 2940 кВт*год на суму 4291,92 грн, у березні 2023 року - в обсязі 2763 кВт*год на суму 4033,52 грн, у квітні 2023 року - в обсязі 2374 кВт*год на суму 3465,65 грн, у травні 2023 року - в обсязі 3166 кВт*год на суму 4621,84 грн, у червні 2023 року - в обсязі 1236 кВт*год на суму 2264,76 грн, у липні 2023 року - в обсязі 1445 кВт*год на суму 3455,08 грн, у серпні 2023 року - в обсязі 842 кВт*год на суму 2013,28 грн.

Загалом, за містом заяви у період з лютого 2022 року по серпень 2023 року кредитором надано боржнику послуги з розподілу електричної енергії в обсязі 58071 кВт*год на суму 79402,83 грн.

Акти та рахунки па оплату наданих послуг надавались (виставлялись) кредитором боржнику за допомогою Сервісу в електронному вигляді.

Оскільки ТКО Споживача обладнана засобом комерційного обліку АСКОЕ, зняття показників з лічильника електричної енергії здійснювалось Кредитором за допомогою дистанційних засобів зв`язку (АСКОЕ).

Кредитором направлено на адресу боржника лист за №08.11-049/1720 з повідомленням про наявну заборгованість за надані послуги з розподілу електричної енергії за період з 01.04.2023 по 01.06.2023, а також з нагадуванням про існуючу заборгованість за означені послуги за періоди з лютого 2022 року по березень 2023 року. Дане поштове відправлення повернулось не врученим.

31.10.2023 кредитор направив на адресу боржника Претензію №08.11-049/3385 на суму 79402,83 грн за надані послуги з розподілу електричної енергії (період з лютого 2022 року по серпень 2023 року) та вимогою про їх оплату. Втім, це поштове відправлення також боржником не отримано (поштове відправлення 54050073 59283).

За твердженням кредитора споживач не повідомляв його щодо зміни місця знаходження офісних приміщень, отриману електроенергію не оплатив, внаслідок чого за період з лютого 2022 року по серпень 2023 року по особовому рахунку Споживача № 40/204 за договором №40/204 від 30.11.2018 утворилась заборгованість за послуги з розподілу електричної енергії у сумі 79 402,83 грн.

Окрім цього, кредитор пред`явив вимогу до боржника у сумі 2546,01 грн як заборгованість за надані послуги з забезпечення перетікань реактивної електричної енергії. В обгрунтування зазначив, що 09.04.2010 між Кредитором та Боржником укладено Договір про постачання електричної енергії № 40/204 від 09.04.2010 про постачання електричної енергії (далі - Договір на постачання). За умовами цього Договору па постачання споживач зобов`язався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника (Кредитора) та електроустановками Споживача згідно з додатком № 5 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» (п. 2.3.4 Договору).

За визначенням ПРРЕЕ терміну «електрична енергія (реактивна)» є технологічно шкідливою циркуляцією електричної енергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму, викликана електромагнітною незбалансованістю електроустановок (п. Пункт 1.1.2 глави 1.1 розділу І ПРРЕЕ), а перетікання реактивної електричної енергії є складовою фізичних процесів передачі, розподілу та споживання активної електричної енергії, яка спричиняє додаткові технологічні втрати активної електричної енергії, створює додаткове завантаження обладнання електричної мережі та впливає на показники якості активної електричної енергії (рівні напруг).

За п.4.33 розділу IV ПРРЕЕ споживачі, які відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, зобов`язані здійснювати розрахунки за перетікання реактивної електричної енергії, вносять плату за перетікання реактивної електричної енергії на поточний рахунок оператора системи, па території здійснення ліцензованої діяльності якого приєднані електроустановки споживачів, відповідно до умов договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, який може бути додатком до договору споживача про розподіл (передачу) електричної енергії.

Плата за перетікання реактивної електричної енергії призначена для адресного економічного стимулювання ініціативи споживача до впровадження технологічних заходів на вирішення питань з компенсації перетікань реактивної електричної енергії.

Величина плати за перетікання реактивної електричної енергії визначається оператором системи відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, та цих Правил та зазначається у договорі про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії (п.4.34 розділу IV ПРРЕЕ).

Відповідно до параметрів електроустановок Споживача (Боржника), визначених у Договорі на постачання останній зобов`язаний сплачувати за надані йому Кредитором послуги з забезпечення перетікань реактивної електричної енергії.

На виконання умов Договору про постачання Кредитор надавав Боржникові послуги з забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за липень 2022 року на суму 518,17 грн; у серпні 2022 року надано послуг на суму 397,73 грн; у вересні 2022 року надано послуг на суму 363,92 грн; у жовтні 2022 року надано послуг на суму 584,55 грн у листопаді 2022 року надано послуг на суму 564,73 грн.

Всього за період з липня 2022 року по листопад 2022 року надано послуг иа суму 2 546,01 грн.

Згідно додатку №5 до Договору про постачання Споживач, за підсумками розрахункового періоду, до 17 дня періоду наступного після розрахункового, Кредитор надсилає споживачу розрахункові документи на оплату за перетікання реактивної електроенергії. До рахунка додається розрахунок, здійснений відповідно до зазначеного

вище порядку.

Кошти оплати за перетікання реактивної електроенергії перераховуються споживачем на поточний рахунок Кредитора протягом 5 днів від дня отримання розрахункових документів. Разом із тим, ПРРЕЕ встановлені певні строки розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії. А саме, за п. 4.12 розділу IV ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується:

протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем;

протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем;

в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Пунктом 6 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» визначено, що у разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства.

Звідси можливо дійти висновку, що умови Договору про постачання (який лишається діючим до укладення договору про надання послуг з забезпечення перетікань реактивної електричної енергії) застосовуються у частині (у тому числі щодо оплати), яка не суперечить ПРРЕЕ, а за наявності такої суперечності - застосовуються норми оновленого законодавства.

Отже, Боржник зобов`язаний оплачувані за надані йому послуги з забезпечення перетікань реактивної електричної енергії у строки, встановлені ПРРЕЕ для розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії (не пізніше 20 календарного дня місяця, наступного за звітним).

За статтею 530 Цивільного кодексу України у разі, коли у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З викладеного вище вбачається, що рахунки на оплату наданих послуг з забезпечення перетікань реактивної електричної енергії мали бути оплачені Споживачем протягом 5 днів від дня отримання розрахункових документів, але у будь - якому випадку не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

У зв`язку з тим, що Споживач відмовився від користування Сервісом (не заходив у Сервіс, не формував акти та рахунки та не вчиняв інших дій, спрямованих на виконання договору), 07.06.2023 кредитором на адресу боржника направлено лист № 08.11-049/1720 від 07.06.2023 яким кредитор повідомив боржника про існуючу заборгованість за надані послуги з забезпечення перетікань реактивної електричної енергії у сумі 2546,01 гри за період з липня 2022 року по листопад 2022 року. Даний лист споживач не отримав.

Таким чином, заборгованість боржника перед кредитором згідно заяви становить 81948,84 грн та складається з заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії у сумі 79 402,83 грн та за надані послуги з забезпечення перетікань реактивної електричної енергії у сумі 2546,01 грн.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про відхилення заявлених вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд у справі про банкрутство розглядає заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредитора здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредитора у справі про банкрутство суд виходить з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч.1 статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.

Також суд зазначає, що у справах про банкрутство існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, яка полягає серед іншого, що господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження документів (накладних, актів, поданих розрахунків, тощо), які надані кредитором в підтвердження його грошових вимог до боржника. (Відповідні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19). Така судова практика є сталою при застосуванні статей 45-47 КУзПБ (введеного в дію з 21.10.2019 ).

Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено само на заявника грошових вимог. Отже, в даному випадку, суд на підставі поданих до заяви кредитора документів вирішує питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником до боржника.

В зв`язку з вищенаведеним, надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Отже, комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.

Суд вказує, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків відповідно до ст. 11 ЦК України, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Правочин - це вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи, і за цією ознакою правочин відрізняють від юридичних вчинків, правові наслідки яких настають в силу закону незалежно від волі його суб`єктів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію

При цьому суд вважає необхідним зазначити, що як на момент підписання заяви-приєднання 30.11.2018 до Договору так і на час розгляду даної справи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ АП Українські ковбаси містився запис "керівник ОСОБА_1 ", при цьому містився й запис щодо визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури згідно судового рішення від 25.10.2016.

Так, постановою суду від 25.10.2016 визнано ТОВ АП Українські ковбаси банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру. Встановлено, що у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури). Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Костіна С.О.

Статтею 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній станом на 25.10.2016р.) передбачені наслідки визнання боржника банкрутом.

Аналогічні норми передбаченні і чинним Кодексом України з процедур банкрутства.

Зокрема, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

- господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;

- строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав;

- у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

- припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

- відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

- продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом;

- скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

- вимоги за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі;

- виконання зобов`язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

Статтею 41 Закону передбачено, що ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Ліквідатор (арбітражний керуючий) має право замовити виготовлення дублікатів печатки та штампів у разі їх втрати.

Отже, з дня визнання ТОВ АП Українські ковбаси банкрутом, тобто з 25.10.2016 господарська діяльність банкрута завершена та припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, керівник банкрута мав бути звільнений з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припинено повноваження власника (власників) майна банкрута.

У зв`язку із цим єдиною уповноваженою від імені ТОВ АП Українські ковбаси особою станом на 30.11.2018 так і станом на сьогодні є ліквідатор банкрута.

Станом на 30.11.2018 це була особа арбітражного керуючого Костіна С.О.

З викладеного слідує, що заяву приєднання від 30.11.2018 ТОВ АП Українські ковбаси не підписувало.

При цьому судом взято до уваги обізнаність АТ Миколаївобленерго про рух даної справи у т.ч. й про визнання підприємства банкрутом, оскільки починаючи з 26.11.2012 АТ Миколаївобленерго набуло статусу кредитора у справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) виснувала, що не підписаний правочин є неукладеним та такий правочин не може бути визнаний недійсним. Згідно п.7.17 указаної постанови у разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Слід зазначити, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

У даному випадку відповідач повністю заперечує як факт укладення правочину, так і його виконання.

Такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним,шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Указана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц.

За аналізом судової практики неукладений правочин це дія сторін, у якій відсутні необхідні істотні умови для укладання правочину, що виражається у дефекті процедури його укладання, у зв`язку з чим у сторін не виникають цивільні права та обов`язки.

Неукладений договір не є юридичним фактом, не може бути визнаний недійсним та не тягне жодних правових наслідків.

Окрім зазначеного, до справи заявником було долучено акт звірки взаємних розрахунків з боржником, датований 02.02.2022 та підписаний попереднім ліквідатором А.Л.Шибком. За змістом указаного акту заборгованість відсутня. Указаний акт не підтверджує наявності боргу, оскільки не охоплює спірний період. До того ж представник заявника у судовому засіданні пояснила, що даний акт на думку заявника має свідчити про наявність відповідних правовідносин між сторонами.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку що заявлені грошові вимоги у сумі 79402,83 грн за послуги розподілу електричної енергії згідно Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, укладеного шляхом підписання 30.11.2018 заяви-приєднання, не підлягають визнанню, оскільки даний договір вважається таким, що не укладений. Крім цього, належних та допустимих доказів надання послуг з розподілу електроенергії саме ТОВ АП Українські ковбаси матеріали справи не містять. За такого, правова оцінка викладеним у відзиві ліквідатора обставинам щодо оренди майна боржника та ін, щодо судом не надавалася.

Крім цього, відхиленню підлягають вимоги у сумі 2546,01 грн - заборгованість за надані послуги з забезпечення перетікань реактивної електричної енергії , оскільки матеріали справи не містять доказів надання указаних послуг саме ТОВ АП Українські ковбаси. Жоден акт про прийняття-передавання указаних послуг не підписаний зі сторони споживача. Крім того, указані акти та рахунки для сплати містять посилання на Договір № 40/204 від 01.01.2019, в той час, як позивач зазначає підставою позову Договір 40/204 від 09.04.2010. У матеріалах, наданих АТ Миколаївобленерго, відсутній Договір № 40/204 від 01.01.2019.

Інших доказів фактичного надання послуг саме ТОВ АП Українські ковбаси суду не надано. Із наведеного слідує, що заявником не доведено наявності заборгованості ТОВ АП Українські ковбаси за надані послуги з забезпечення перетікань реактивної електричної енергії.

Слід зауважити, що заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, виходячи з вимог Кодексу обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16).

Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства, заяву кредитора господарський суд розглядає в межах заявлених вимог та наведених у заяві підстав.

Суд зауважує, що при визнанні вимог кредитора у справі про банкрутство суд виходить з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості.

З урахуванням викладеного, суд застосовує до заявлених вимог АТ Миколаївобленерго стандарт підвищеного доказування і відхиляє їх в повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі.

Керуючись ст. 2, 45, 46, 60, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Вимоги Акціонерного товариства Миколаївобленерго до Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислове підприємство Українські ковбаси у сумі 81948,84 грн відхилити повністю.

Ухвала суду, відповідно до приписів ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

У зв`язку з тривалими повітряними тривогами по місту Миколаєву повний текст ухвали суду складено та підписано 28.01.2025.

Суддя Т.М.Давченко