Ухвала

від 23.01.2025 по справі 916/1465/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"23" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1465/24

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

при секретарі судового засідання Ващенко О.В.

за участю представників:

від позивача (стягувача) Джига В.І.,

від відповідача (боржника) Кравченко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Символ Медіа про відстрочення виконання рішення суду (вх. № 2-1648/24 від 23.10.2024 р.) в порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/1465/24 за позовом Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Символ Медіа про стягнення заборгованості в загальній сумі 1767623,99 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Комунальна установа Одесреклама Одеської міської ради звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Символ Медіа про стягнення заборгованості в загальній сумі 1767623,99 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 529-рд на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів від 17.04.2020 р. в частині оплати наданих позивачем послуг у повному обсязі та у визначені договором строки.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 р. вказану позовну заяву Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1465/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 14 травня 2024 р. о 12:00 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 р. у справі № 916/1465/24 підготовче засідання відкладено на 29.05.2024 р. об 11:30 год.

20.05.2024 р. від представника відповідача Кравченко О.М. до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 20188/24), в якому відповідач просить суд позовну заяву задовольнити частково, надавши можливість виконання основного зобов`язання з відстрочкою оплати боргу на один рік з моменту набуття рішення суду законної сили; відмовити в позові КУ Одесреклама Одеської міської ради до ТОВ Символ Медіа в частині стягнення 576143,45 грн. пені за договором на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 529-рд від 17.04.2020 року; застосувати частину 3 статті 551 ЦПК та статтю 233 ГПК, зменшивши розмір пені, який зазначений у позові КУ Одесреклама Одеської міської ради до ТОВ Символ Медіа на 95 відсотків (залишивши в частині від розміру пені, який визначить висновок судової економічної експертизи).

27.05.2024 р. від представника позивача Джига В.І. через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 21106/24), в якій позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.05.2024 р. у справі № 916/1465/24 підготовче засідання відкладено на 19.06.2024 р. о 12:00 з огляду на неявку представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.06.2024 р. у справі № 916/1465/24 підготовче засідання відкладено на 10.07.2024 р. об 11:00 год. з огляду на неявку представника відповідача та продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.07.2024 р. у справі № 916/1465/24 підготовче засідання відкладено на 31.07.2024 р. о 12:45 год. з огляду на неявку представника відповідача.

Так, розгляд справи в підготовчому засіданні 31.07.2024 р. о 12:45 год. не відбувся у зв`язку із оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.07.2024 р. підготовче засідання призначено на 27 серпня 2024 р. о 10:30 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.08.2024 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/1465/24 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 11 вересня 2024 р. о 16:00 год.

Так, у судовому засіданні господарського суду 11.09.2024 р. по справі № 916/1465/24 було протокольно оголошено перерву до 17 вересня 2024 року о 15:00, про що під розписку повідомлено представника позивача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 р. повідомлено відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Символ Медіа про те, що розгляд справи № 916/1465/24 відбудеться у судовому засіданні 17 вересня 2024 р. о 15:00 год.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 р. у справі № 916/1465/22 позов Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради задоволено частково, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Символ Медіа на користь Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради основний борг у розмірі 1105992,99 грн., пеню в розмірі 57614,45 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 21211,49 грн.; в задоволенні решти частини вимог відмовлено; у задоволенні клопотання ТОВ Символ Медіа про відстрочення виконання судового рішення відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.10.2024 р. виправлено допущену у мотивувальній та резолютивній частині рішенні Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 р. у справі № 916/1465/24 арифметичну помилку при зазначенні стягуваної суми основного боргу та вказано вірну: ... основний борг у розмірі 1191480/один мільйон сто дев`яносто одна тисяча чотириста вісімдесят/грн. 54 коп..

23.10.2024 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю Символ Медіа до Господарського суду Одеської області надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду (вх. № 2-1648/24), в якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення від 17.09.2024 р. по справі № 916/1465/24 за позовом КУ Одесреклама ОМР до ТОВ Символ Медіа про стягнення основного боргу у розмірі 1105992,99 грн., пені в розмірі 57614,45 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 21211,49 грн. за договором на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 529-рд від 17.04.2020 р., на дванадцять місяців. В обґрунтування поданої заяви заявник вказує, що на теперішній час ТОВ Символ Медіа знаходиться в дуже скрутному фінансовому стані, але останній час ситуація починає покращуватися підприємство покрило платежами частину боргу на користь КУ Одесреклама ОМР, однак для забезпечення господарської діяльності ТОВ Символ Медіа на наступний рік підприємству необхідно акумулювати достатньо великі фінансові резерви для підтримання та розвитку рекламної діяльності, з огляду на що відповідач клопоче перед судом про відстрочку виконання судового рішення від 17.09.2024 року по справі 916/1465/24. Разом з тим заявник стверджує, що після повномасштабного вторгнення рф ТОВ Символ Медіа терміново припинило свою комерційну діяльність з використання рекламних засобів комунальної власності, а працівники, як і клієнти, виїхали з території Одеської області, при цьому про неможливість здійснення господарської діяльності заявник неодноразово попереджав КУ Одесреклама ОМР. Також заявник наголошує, що тепер, навіть в умовах воєнного стану, катастрофічного зменшення кількості клієнтів замовників зовнішньої реклами в місті Одеса, де постійно проводяться обстріли з боку ворога, ТОВ Символ Медіа продовжує проводити господарську діяльність з поповненням місцевого бюджету. Окрім того, заявник акцентує увагу суду, що Постановою КМУ № 641 від 22.07.2020 року зі змінами, затвердженими Постановою КМУ від 13 жовтня 2020 року за № 956, та іншими постановами КМУ, запроваджені та продовжені карантинні заходи, через це господарська діяльність ТОВ Символ Медіа вже з 2020 року була частковою, мінімальною, збитковою та проводилася у короткі періоди до 2022 року у час послаблення епідемії.

Між тим заявник наголошує, що повне та негайне виконання зобов`язання ТОВ Символ Медіа перед КУ Одесреклама ОМР призведе до банкрутства підприємства, звільнення працівників (яким в умовах воєнного стану буде дуже важко працевлаштуватися) та припинення сплати коштів до місцевого бюджету на майбутнє.

Враховуючи викладене вище, заявник просить суд відстрочити виконання рішення від 17 вересня 2024 року по справі № 916/1465/24 на дванадцять місяців.

Листом від 25.10.2024 р. господарським судом зазначено ТОВ Символ Медіа, що у зв`язку із поданням Комунальною установою Одесреклама апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 р., ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 р. витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи № 916/1465/24, з огляду на що питання про прийняття до розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду (вх. № 2-1648/24 від 23.10.2024) буде вирішено судом після повернення справи № 916/1465/24 до Господарського суду Одеської області.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 р. апеляційну скаргу Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 у справі № 916/1465/24 залишено без змін.

30.12.2024 р. справа № 916/1465/24 повернулася до Господарського суду Одеської області із суду апеляційної інстанції.

31.12.2024 р. на виконання вказаного судового рішення Господарським судом Одеської області видано відповідний наказ про його примусове виконання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.01.2025 р. прийнято заяву ТОВ Символ Медіа про відстрочення виконання рішення суду у справі № 916/1465/24 до провадження та призначено розгляд заяви в засіданні суду на 15 січня 2025 р. о 16:00 год.

15.01.2025 р. від Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 1355/25), відповідно до яких позивач просить суд відмовити ТОВ Символ Медіа у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду. В обґрунтування поданих заперечень позивач вказує, що на момент подачі клопотання про розстрочення виконання судового рішення у зв`язку із порушення умов договору, 20.09.2024 року договір № 529-рд від 17.04.2020 року було розірвано установою у зв`язку з несплатою користувачем плати за договором протягом двох або більше місяців поспіль у відповідності з п. 8.5.4 у односторонньому порядку. При цьому позивач зазначає, що у відповідача відсутній укладений договір на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів і відповідно пояснення щодо планування та розвитку рекламної діяльності є такими, що не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи. Також позивач звертає увагу суду, що у грудні 2024 року відповідач сплатив кошти у сумі 198964,53 грн. (21101,53 грн. + 15379,20 грн. + 34940,00 грн. + 30200,00 грн. + 24229,80 грн. + 23950,00 грн. + 21588,00 грн. + 27576,00 грн.) та погасив заборгованість з боргу за період з 01.03.2024 р. по 20.09.2024 р. Вказані обставини, на переконання позивача, підтверджують можливість відповідача здійснювати оплату боргу.

Наразі позивач зазначає, що відповідачем не обґрунтовано доцільність розстрочення рішення суду саме на 12 місяців та не надано доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості виконати рішення у цій справі у випадку затвердження графіку платежів. Разом з тим, як вказує позивач (стягувач), відповідачем не було подано до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, тому при вирішенні питання про надання розстрочення необхідно врахувати, що спір у цій справі виник саме з вини відповідача у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідних платежів. За ствердженнями позивача, скрутне фінансове становище відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості перед позивачем в значному розмірі є результатом господарської діяльності відповідача як самостійного суб`єкта господарювання, а тому вказані обставини не є безумовними самостійними та достатніми підставами для розстрочення виконання судового рішення та для зменшення розміру пені.

У судовому засіданні господарського суду 15 січня 2025 року по справі № 916/1465/24 було протокольно оголошено перерву до 21 січня 2025 року о 10 год. 10 хв.

Судове засідання, призначене на 21.01.2025 р. об 10 год. 10 хв., не відбулося у зв`язку з тим, що 21.01.2025 р. виникла поломка у електрощитовій адміністративної будівлі суду, в результаті чого у період з 09 год. 00 хв. до 14 год. 30 хв. в Господарському суді Одеської області було відсутнє живлення електромережі суду, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.01.2025 р. судове засідання призначено на 23 січня 2025 р. о 10:00 год.

Під час розгляду заяви у судовому засіданні 23.01.2025 р. представник заявника (боржника) подану заяву підтримав, просив суд задовольнити її у повному обсязі, натомість представник позивача (стягувача) проти заяви заперечував та просив у її задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали заяви та справи, заслухавши доводи представників сторін, господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25.04.2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело як джерело права.

За умовами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні по справі Деркач та Палек проти України Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, даний пункт передбачає право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі Іммобільяре Саффі проти Італії).

У рішенні по справі Чіжов проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

В силу частин першої, п`ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Частинами третьою, четвертою статті 331 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, надання відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є процесуальною дією суду, яка вчиняється останнім за встановлення обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

При цьому судом враховується, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, вказана норма процесуального закону не вимагає.

Законодавцем визначено чіткі критерії для застосування відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення, обмежено строк надання такого відстрочення (розстрочення) виконання, визначено можливість вжиття заходів забезпечення на період дії відстрочки (розстрочення) та не передбачено можливості настання наслідків щодо порушення конституційного принципу обов`язковості виконання судового рішення.

Аналогічну правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено в постанові від 16.10.2020 у справі № 905/2912/15.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України, заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (Корнілов та інші проти України, заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі Крапивницький та інші проти України, заява № 60858/00).

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Розстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Даний висновок господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.09.2020 у справі № 905/30/16, від 14.07.2020 у справі № 908/1884/19 та від 16.01.2020 у справі № 910/1820/19.

Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Водночас чинним законодавством України не передбачено вичерпного переліку обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки (розстрочення), натомість встановлено лише критерії для визначення таких обставин. Зокрема, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочення виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан; стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Крім того, обставини, за яких виконання рішення неможливе, повинні існувати насправді, в реальності, та безпосередньо перешкоджати його виконанню в строки, в обсязі та в порядку, визначені у рішенні, а тому не є підставами для надання відстрочки або розстрочення виконання рішення обставини, які зумовлені суб`єктивним фактором і неправомірною поведінкою самого боржника.

З огляду на вищезазначене, господарський суд зауважує на тому, що відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За умовами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями статті 79 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі Дж.К. та інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголосив, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей, тобто суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують її аргументи. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.

Так, спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Символ Медіа зобов`язань за договором № 529-рд на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів від 17.04.2020 р. в частині оплати наданих позивачем послуг у повному обсязі та у визначені договором строки.

Як випливає зі змісту заяви, в обґрунтування підстав для відстрочення виконання судового рішення у даній справі № 916/1465/24 від 12.05.2020 р. на 12 місяців відповідач (боржник) посилається на неможливість виконання цього рішення суду, оскільки підприємство знаходиться в дуже тяжкому фінансовому стані, що обумовлено військовою агресією російської федерації проти України, через яку, починаючи з 22 лютого 2022 року, підприємство терміново припинило комерційну діяльність з використання рекламних засобів комунальної власності, при цьому клієнти, які користувалися послугами реклами, виїхали з території Одеської області. Також заявник зазначає, що на теперішній час, навіть в умовах воєнного стану, катастрофічного зменшення кількості клієнтів замовників зовнішньої реклами в м. Одесі, де постійно проводяться обстріли ворогом, ТОВ Символ Медіа продовжує проводити господарську діяльність з поповнення місцевого бюджету, останній час починає покращуватися ситуація та підприємство покрило платежами частину боргу на користь Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради.

Як встановлено судом та підтверджується сторонами, заявником після ухвалення Господарським судом Одеської області рішення від 17.09.2024 року здійснена часткова оплата заборгованості, про що свідчать:

- платіжна інструкція № 501 від 18.09.2024 р. на суму 50000,00 грн. (а.с. 36 Т. 2);

- витяг інформації про надходження коштів від ТОВ Символ Медіа згідно договору № 529 від 17.04.2020 р. (наданий позивачем, а.с. 155-156 Т. 2), на загальну суму 198964,53 грн., а саме: 02.12.2024 року платежі в сумі 15379,20 грн., 21101,53 грн.; 03.12.2024 року платежі в розмірі 24229,80 грн., 30200,00 грн. та 34940,00 грн.; 04.12.2024 року платежів в сумі 21588,00 грн., 23950,00 грн. та 27576,00 грн.;

- витяг інформації про надходження коштів від ТОВ Символ Медіа згідно договору № 529 від 17.04.2020 р. на загальну суму 101428,66 грн., а саме: 17.01.2025 року платежі в сумі 15528,66 грн., 26260,00 грн. та 59640,00 грн.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю Символ Медіа після ухвалення Господарським судом Одеської області рішення від 17.09.2024 року здійснено часткове його виконання.

При цьому судом критично оцінюються доводи позивача, що не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача про його скрутне фінансове становище. Адже, посилаючись скрутне фінансове становище, відповідач не ухиляється від виконання судового рішення, а лише вказує про неможливість погашення наявної заборгованості за судовим рішенням перед позивачем саме негайно (одномоментно). По-друге, дії відповідача свідчать не про ухилення останнього від виконання рішення суду, яке набрало законної чинності, а навпаки спрямовані на виконання рішення суду, проте пізніше, оскільки інтерес стягувача полягає в тому, щоб рішення суду було виконано в повному обсязі.

Водночас, суд вважає загальновідомим та нормативно врегульованим питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Президентом України підписаний Указ № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, який затверджено Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року. Воєнний стан в Україні введено з 5:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалася.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

Очевидно, що в умовах воєнного стану господарюючі суб`єкти на всій території країни зазнали та зазнають на собі вплив від військової агресії, що викликане порушенням господарських ланцюгів із суміжними підприємствами, порушенням стабільності критично важливих питань діяльності у різних сферах.

Надання відстрочки виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V). За практикою Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003 р.; тривалість виконання - вісім місяців).

Відстрочення виконання рішення в даному випадку не є інструментом ухилення для боржника від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем, враховуючи те, що з боку заявника вживаються заходи щодо погашення боргу.

З огляду на викладене, суд вважає, що негайне звернення стягнення на кошти і майно відповідача хоча й може забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню.

Водночас господарський суд наголошує на тому, що відстрочення виконання рішення жодним чином не зменшує суму грошових коштів, яка має бути сплачена відповідачем на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 у справі № 916/1465/24, натомість таке відстрочення забезпечить реальне виконання останнім цього рішення без накопичення боргів, тобто дозволить досягти мети виконання судового рішення з дотриманням балансу інтересів обох сторін (співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора), тим більше, що тривалість відповідного відстроченням для стягувача не є надмірною та підлягає визначенню з урахуванням дозволених процесуальним законом меж (9 мвсяців з дня ухвалення такого рішення).

Враховуючи вищевикладене, з огляду на не подання позивачем до господарського суду жодного доказу на підтвердження погіршення його фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні його діяльності чи завдання останньому збитків в результаті відстрочення виконання судового рішення у даній справі, беручи до уваги зумовлені об`єктивними і надзвичайними обставинами (широкомасштабною військовою агресією проти України) перешкоди у повноцінному здійсненні господарської діяльності відповідача, які зумовлюють погіршення фінансового становища останнього і недостатність у нього коштів для одномоментного погашення боргу перед Комунальною установою Одесреклама Одеської міської ради, господарський суд, користуючись дискреційними повноваженнями, наданими положеннями чинного законодавства, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Символ Медіа про відстрочення виконання рішення суду (вх. № 2-1648/24 від 23.10.2024 р.) та відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 у справі № 916/1465/24 строком на 9 місяців з дня ухвалення такого рішення, тобто до 17.06.2025 року, що є адекватним проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами законодавства, яке регулює порядок виконання судових рішень, у тому числі і можливість відстрочення їх виконання на строк, який не може перевищувати одного року з дня їх ухвалення.

Відстрочення виконання рішення суду в повній мірі буде відповідати принципам справедливого судового розгляду в контексті частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Керуючись ст. 331, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Символ Медіа про відстрочення виконання рішення суду в порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/1465/24 задовольнити частково.

2.Відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 року у справі № 916/1465/24 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Символ Медіа на користь Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради основного боргу у розмірі 1191480,54 грн., пені в розмірі 57614,45 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 21211,49 грн. на строк до 17.06.2025 року.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено та підписано 28 січня 2025 року.

Суддя Петров Володимир Степанович