Ухвала

від 27.01.2025 по справі 916/5649/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"27" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5649/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.

за участі секретаря судового засідання Ігнатишеної А.О.,

дослідивши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопостачальник» (65005, м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 26/2)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Друзенко Ірини Борисівни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення заборгованості у розмірі 2 900 141, 77 грн

у відкритому судовому засіданні за участі представників сторін (до оголошеної перерви у судовому засіданні):

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Притула А.С.

у відкритому судовому засіданні за участі представників сторін (після оголошеної перерви у судовому засіданні):

від позивача: Нетронін Р.О.;

від відповідача: Притула А.С.

У судовому засіданні 27.01.2025 оголошувалась перерва до 15 год. 30 хв. у відповідності до ст. 216 ГПК України.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергопостачальник» звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою від 23.12.2024 (вх. № 5792/24 від 25.12.2024) про стягнення з Фізичної особи-підприємця Друзенко Ірини Борисівни на його користь заборгованості по оплаті за спожиту електричну енергію у розмірі 2 293 003, 20 грн, компенсації витрат за послуги з розподілення електричної енергії у розмірі 607 138, 57 грн та компенсації витрат на сплату судового збору у розмірі 43 502, 13 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.01.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопостачальник» про забезпечення позову за вх. № 2-24/25 від 08.01.2025 задоволено; накладено арешт в межах ціни позову 2 900 141, 77 грн на: грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі, але не обмежуючись на рахунок НОМЕР_1 в АТ МІБ МФО 380582; на рухоме майно, що належить Фізичній особі-підприємцю Друзенко Ірині Борисівні на праві власності (тимчасове обмеження права на відчуження/розпорядження майном, без обмеження / позбавлення права користування ним); на нерухоме майно, що належить Фізичній особі-підприємцю Друзенко Ірині Борисівні на праві власності (тимчасове обмеження права на відчуження/розпорядження майном, без обмеження / позбавлення права користування ним).

Фізична особа-підприємець Друзенко Ірина Борисівна звернулася із заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 20.01.2025 (вх. № 2-66/25 від 20.01.2025), про постановлення ухвали про скасування заходів забезпечення позову від 09.01.2025р., вжитих Господарським судом Одеської області по справі № 916/5649/24 та про здійснення розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову по справі №916/5649/24, у разі необхідності залучення договорів із інформацією з обмеженим доступом, у закритому судовому засіданні.

Заявник звертає увагу суду на те, що дії стосовно забезпечення позову шляхом одночасного накладення арешту на грошові кошти, а також на рухоме та нерухоме майно відповідача є помилковими, та такими, що можуть завдати непоправимої шкоди відповідачу та його контрагентам по договорам, серед яких є і Міністерство оборони України. Діюче забезпечення позову призведе до незворотних наслідків, оскільки фізична особа-підприємець Друзенко Ірина Борисівна здійснює господарську діяльність та надає в оренду майно, що знаходиться в м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 126, у тимчасове платне користування, що підтверджується договором оренди нежилих приміщень №24/1 від 23.04.2024. Відповідач зазначає, що дані заходи забезпечення позову відповідно до ухвали Господарського суду Одеської області від 09.01.2025 створюють підґрунтя для невиконання ним зобов`язань перед орендарем, а останнім в свою чергу перед Міністерством оборони України, оскільки арешт на майно та рахунки фізичної особи-підприємця Друзенко Ірини Борисівни на достатньо значну суму, яка є спірною, може не надати можливість відповідачу своєчасно сплачувати за отримані послуги від організацій, як то постачальна організація, водопостачальна, газопостачальна, що призведе до зупинки діяльності його господарської діяльності. Накладення арешту на власні грошові кошти, які знаходяться в обігу може завдати збитків фізичній особі-підприємцю Друзенко Ірині Борисівні, оскільки остання не зможе розраховуватись із контрагентами за умовами договору, з якими передбачені штрафні санкції за прострочення здійснення оплат, а також не зможе своєчасно здійснювати виплату заробітньої плати працівникам.

27.01.2025 Фізична особа-підприємець Друзенко Ірина Борисівна звернулася із клопотанням з уточненими вимогами, сформованим в системі «Електронний суд» (вх. № 2748/25 від 27.01.2025), в якому просить зняти арешт з: грошових коштів, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі, але не обмежуючись на рахунок НОМЕР_1 в АТ «МІБ» МФО 380582; з рухомого майна, що належить Фізичній особі-підприємцю Друзенко Ірині Борисівні на праві власності (тимчасове обмеження права на відчуження/розпорядження майном, без обмеження/позбавлення права користування ним). Відповідач зазначив, що йому на праві власності належать два об`єкти нерухомості, загальна вартість яких складає 3 721 354,13 грн. та перевищує розмір суми заявлену до стягнення у справі. Відповідач вказав, що ним не вчиняється жодних дій, направлених на унеможливлення виконання рішення у справі в разі задоволення позову, та протилежних доказів позивачем не надано. Відповідач вважає, що оскільки є підтвердженою належними доказами вартість нерухомого майна, то у позивача є всі підстави вважати, що в разі задоволення позову існуватиме майно, яким можна задовольнити його вимоги, а тому необхідності в забезпеченні позову шляхом накладення арешту ще й на грошові кошти та на рухоме майно немає.

Позивачем надано відзив від 27.01.2025 (вх. № 2797/25 від 27.01.2025), в якому він, посилаючись на ст. 143 ГПК України, зазначає, що зважаючи на можливі збитки відповідача та ураховуючи наявність у останнього нерухомого майна, просить замінити захід забезпечення позову та накласти арешт тільки на нерухоме майно.

Вирішуючи питання в порядку статті 8 ГПК України, суд керується наступним.

Ч. 1 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається за вмотивованим рішенням суду виключно у випадках, визначених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Ч. 1 ст. 8 ГПК України передбачено, що розгляд справ у господарських судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 8 ст. 8 ГПК України розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, установлених законом.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Ст. 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.

У судовому засіданні 27.01.2025 представник відповідача зазначила, що документи, додані до заяви/клопотання про скасування заходів забезпечення позову/залучення доказів, є публічно доступними та повідомила, що не наполягає на здійсненні розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову у закритому судовому засіданні.

Таким чином, з урахуванням приписів ч. 12 ст. 8 ГПК України судом встановлено, що матеріали заяви про скасування заходів забезпечення позову не містять конфіденційної інформації; інформація є публічно доступною, а тому станом на даний час відсутні підстави для постановлення ухвали про розгляд заяви в закритому судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд протокольно ухвалив здійснювати розгляд заяви у відкритому судовому засіданні.

Розглянувши заяву відповідача про скасування заходів забезпечення позову з урахуванням уточнених вимог, викладених у клопотанні, відзиву позивача на неї, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані докази, суд встановив.

Фізична особа-підприємець Друзенко Ірина Борисівна є власником об`єкта нерухомого майна загальною площею 2151,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , вартість якого становить 1 860 498, 63 грн., доказом чого є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та свідоцтво від 05.09.2016, посвідчене приватним нотаріусом.

Фізична особа-підприємець Друзенко Ірина Борисівна є власником об`єкта нерухомого майна загальною площею 1197,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , вартість якого становить 1 860 855, 50 грн., доказом чого є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та свідоцтво від 04.12.2019, посвідчене приватним нотаріусом.

Тобто, загальна вартість нерухомого майна, яке належить відповідачу на праві приватної власності, становить відповідно до поданих суду документів 3 721 354, 13 грн.; заборгованість, яку просить стягнути позивач, становить 2 900 141, 77 грн.

Ч. 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Отже, забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

За загальним правилом, враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 15.08.2019 у справі № 15/155-б.

Також суд вважає за необхідне зауважити, що розгляд заяви про скасування вжитих заходів забезпечення позову не є переглядом або переоцінкою судом доказів та доводів, що досліджувалися при розгляді заяви про забезпечення позову, що може здійснюватися лише в порядку апеляційного або касаційного оскарження ухвали про забезпечення позову. Обґрунтованість клопотання про скасування заходів забезпечення позову, що заявлене в процесі розгляду справи, досліджується судом лише з огляду на наявність нових обставин або з огляду на зміну підстав, які були покладені в основу прийнятого раніше рішення про забезпечення позову. Тобто до набрання рішенням суду законної сили, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані тим самим судом, який їх вжив, лише в тому випадку, якщо після їх вжиття виникли нові обставини або після їх вжиття змінилися підстави, які були покладені в основу забезпечення позову.

При цьому, обов`язковим є подання заявником доказів того, що після вжиття судом відповідних заходів забезпечення позову змінились обставини, що спричинили їх застосування. Тобто, обґрунтування необхідності скасування забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про скасування забезпечення позову.

Ч. ч. 1, 2 ст. 145 ГПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Згідно з ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

У той же час після вжиття заходів забезпечення позову відповідач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково і доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з сумою коштів, на які просить накласти арешт.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.01.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопостачальник» про забезпечення позову за вх. № 2-24/25 від 08.01.2025 задоволено; накладено арешт в межах ціни позову 2 900 141, 77 грн на: грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі, але не обмежуючись на рахунок НОМЕР_1 в АТ МІБ МФО 380582; на рухоме майно, що належить Фізичній особі-підприємцю Друзенко Ірині Борисівні на праві власності (тимчасове обмеження права на відчуження/розпорядження майном, без обмеження / позбавлення права користування ним); на нерухоме майно, що належить Фізичній особі-підприємцю Друзенко Ірині Борисівні на праві власності (тимчасове обмеження права на відчуження/розпорядження майном, без обмеження / позбавлення права користування ним).

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що фізичній особі-підприємцю Друзенко Ірині Борисівні належать на праві приватної власності об`єкти нерухомого майна, загальна вартість яких 3 721 354, 13 грн.

Тобто, відповідачем надано докази наявності майна, достатнього для виконання рішення суду, в межах ціни позову (2 900 141, 77 грн), у випадку можливого задоволення такого позову.

Таким чином, в частині, що стосується нерухомого майна фізичної особи-підприємця Друзенко Ірини Борисівни, арешт, накладений ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.01.2025, є достатнім для забезпечення позовних вимог позивача.

При цьому судом встановлено, що відповідач здійснює господарську діяльність та надає в оренду майно, що знаходиться в м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 126, у тимчасове платне користування, що підтверджується договором оренди нежилих приміщень №24/1 від 23.04.2024, укладеного із юридичною особою, яка в свою чергу укладає державні контракти для виконання оборонних цілей.

Тобто, накладення арешту на власні грошові кошти, які знаходяться в обігу, та на рухоме майно, перешкоджатиме виконанню відповідачем договірних зобов`язань та здійсненню ним господарської діяльності.

У судовому засіданні ТОВ «Енергопостачальник» підтримав поданий ним відзив на заяву про скасування заходів забезпечення позову та просив накласти арешт тільки на нерухоме майно відповідача.

Зважаючи на викладене та встановлені обставини справи в їх сукупності, а також з метою дотримання балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про задоволення заяви фізичної особи-підприємця Друзенко Ірини Борисівни, яка сформована в системі «Електронний суд» 20.01.2025 (вх. № 2-66/25 від 20.01.2025), про скасування заходів забезпечення позову з урахуванням уточнених вимог, викладених у клопотанні, сформованому в системі «Електронний суд» 27.01.2025 (вх. № 2748/25 від 27.01.2025).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Порядок заміни одного заходу забезпечення позову іншим врегульовано ст. 143 ГПК України. Тобто, за своєю суттю заміна вжитого судом заходу забезпечення позову полягає в заміні раніше прийнятого заходу на інший, передбачений законом захід, з одночасним припиненням раніше накладених заходів.

Таким чином, клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, розглянуто в порядку ст. 145 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 145 ГПК України за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Згідно з ч. 5 ст. 145 ГПК України ухвала господарського суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

Керуючись ст. ст. 145, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Фізичної особи-підприємця Друзенко Ірини Борисівни, яка сформована в системі «Електронний суд» 20.01.2025 (вх. № 2-66/25 від 20.01.2025), про скасування заходів забезпечення позову з урахуванням уточнених вимог, викладених у клопотанні, сформованому в системі «Електронний суд» 27.01.2025 (вх. № 2748/25 від 27.01.2025) - задовольнити.

2. Вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.01.2025 заходи забезпечення позову в частині накладення арешту в межах ціни позову 2 900 141, 77 грн на:

- грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі, але не обмежуючись на рахунок НОМЕР_1 в АТ МІБ МФО 380582;

- на рухоме майно, що належить Фізичній особі-підприємцю Друзенко Ірині Борисівні ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на праві власності (тимчасове обмеження права на відчуження/розпорядження майном, без обмеження / позбавлення права користування ним) скасувати.

3. Вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.01.2025 заходи забезпечення позову в частині накладення арешту в межах ціни позову 2 900 141, 77 грн на нерухоме майно, що належить Фізичній особі-підприємцю Друзенко Ірині Борисівні ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на праві власності (тимчасове обмеження права на відчуження/розпорядження майном, без обмеження / позбавлення права користування ним), зберігають свою дію.

Ухвала набирає законної сили 27 січня 2025 року у відповідності до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Повну ухвалу складено та підписано 29 січня 2025 року.

Суддя О.О. Мусієнко