Рішення

від 23.01.2025 по справі 926/3100/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

23 січня 2025 року Справа № 926/3100/24

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В.,

за участю секретаря судового засідання Терещенко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні спрощеного позовного провадження справу

за позовом Новодністровської міської ради Дністровського району Чернівецької області (60236, Чернівецька область, Дністровський район, м. Новодністровськ, мікрорайон «Діброва», код ЄДРПОУ 05398510)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олгруп» (58023, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Руська, 248А, код ЄДРПОУ 41614141)

про припинити розстрочення платежу за договором купівлі-продажу земельної ділянки та стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 1 277 812,48 грн,

представники:

від позивача Мартинюк А.М.;

від відповідача адвокат Сатонін В.І.

І. Стислий виклад позовних вимог.

Новодністровська міська рада Дністровського району Чернівецької області звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олгруп» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 1 277 812,48 грн, в якому просить:

1) стягнути з відповідача на користь Новодністровської міської ради борг у загальній сумі 1 277 812,48 грн. навказаний рахунок, у тому числі: основний борг у сумі 1 218 884,07 грн; пеня у сумі 26 430,04 грн; три проценти річних у сумі 6 320 грн; інфляційні втрати у сумі 26 178,37 грн;

2) припинити розстрочення платежу за договором купівлі-продажу земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 06.10.2021 року Новодністровська міська рада передала у власність ТОВ «Олгруп» земельну ділянку площею 4,7700га, кадастровий номер 7310600000:01:022:0006 за адресою: Чернівецька область, м. Новодністровськ, м-н «Дністер» за договором купівлі-продажу із графіком погашення платежів, починаючи з 06.11.2021 до 06.08.2025, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2009 №381 «Про затвердження Порядку здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності».

На виконання умов Договору відповідачем було внесено перший платіж згідно оплати авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки в сумі 413 984,02 грн, другий платіж в сумі 1 086 180,98 був оплачений згідно умов, та інші платежі в сумі 93 760,31 грн відповідач зобов`язувався оплачувати щокварталу протягом чотирьох років згідно графіку. До 06.02.2022 Відповідач ТОВ «Олгруп» вчасно сплачувало платежі, однак згодом почав прострочувати графік погашення платежів.

Станом на 28.11.2024 року відповідач не виконує умови договору купівлі-продажу, прострочив графік погашення платежів.

На підставі пункту 6 Порядку здійснення розрахунків з розстроченням за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2009 № 381 позивач просить стягнути решту суми боргу за договором купівлі- продажу земельної ділянки від 06.10.2021, яка становить 1 218 884,07 грн. Вказана заборгованість складається із прострочення платежів в сумі 937 603,10 грн та нарахування залишку платежів в сумі 281 280,97 грн.

Крім того, за неналежне виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу зазначені вище штрафні санкції, проценти річних та інфляційні втрати.

У відзиві на позов відповідач проти позову в частині стягнення основної заборгованості в сумі 281 280,97 грн. та 26 430,04 грн пені заперечив з огляду на таке:

1) умовами договору купівлі-продажу передбачено, що розрахунок за придбання земельної ділянки здійснюється в термін до 06.08.2025 відповідно до графіку погашення, який є невід`ємною частиною цього Договору. На момент розгляду справи відповідачем допущено прострочку по оплаті 10 платежів згідно графіку погашення платежів на загальну суму 937 60310 грн. Строк оплати решта суми в розмірі 281 280,97 грн ще не настав, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06.10.2021є чинним і зміни до нього не вносились, відтак вимога про стягнення заборгованості в розмірі 1 218 884,07 грн задоволенню не підлягає;

2) щодо вимоги про стягнення пені зазначає, що позивачем не дотримано вимоги ч. 2 ст. 258 ЦК України ч. 6 ст. 232 ГК України при розрахунку пені. Крім того, умовами договору купівлі-продажу земельної ділянки не передбачено можливості застосування штрафних санкцій до сторони, а також не визначено їх розмір, що виключає можливість застосування штрафної санкції у вигляді пені за порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2024 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.

Ухвалою суду від 04.12.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив спрощене позовне провадження у справі та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 08.01.2025, установив відповідачу строк для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та відзиву на позов, а також установив позивачу строк для подачі відповіді на відзив.

Ухвалою від 08.01.2025 відкладено розгляд справи по суті на 23.01.2025.

Ухвалою від 17.01.2025 судове засідання за участю представника позивача вирішено провести в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

22.01.2025 відповідачем через систему «Електронний суд» подано відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення основної заборгованості в сумі 281 280,97 грн та пені в сумі 26 430,04 грн.

В судовому засіданні 23.01.2025 суд заслухав вступне слово представника позивача, яка позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, натомість представник відповідача проти вимог в частині стягнення основної заборгованості та пені заперечив. Далі суд перейшов до дослідження матеріалів справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

06 жовтня 2021 року між територіальною громадою Новодністровської міської ради Чернівецької області (надалі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олгруп» (надалі - Покупекь) укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, що посвідчений приватним нотаріусом Дністровського районного нотаріального округу Шамброю В.А., за реєстровим номером 75 (надалі Договір), за умовами якого Продавець на підставі рішення Новодністровської міської ради Чернівецької області від 31 серпня 2021 року № 179 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення» продав, а Покупець купив земельну ділянку земельну ділянку площею 4,7700 га, розташовану в м. Новодністровськ, м-н «Дністер» Чернівецької області. Кадастровий номер земельної ділянки 7310600000:01:022:0006. Цільове призначення земельної ділянки розміщення та експлуатація основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

На земельній ділянці розташовано «Модуль» - літ. А, площею 2958,20 кв.м., склад-павільйон-1 літ. Б площею 92,00 кв.м., прохідна-1 літ. Г, площею 75,20 кв.м., насосна станція літ. Д, площею 86,20 кв.м., матеріально-технічних склад літ. Є, площею 205,30 кв.м., компресорна станція літ. Ж, площею 208,30 кв.м., склад-павільйон-2 літ. З, площею 220,20 кв.м., склад готової продукції літ. К, площею 560,00 кв.м., картонажний цех літ. Л, площею 204,20 кв.м., розташоване за адресою: Чернівецька область, місто Новодністровськ, мкрн. «Дністер», буд. 20, належних ТОВ «Олгруп» на підставі договору купівлі-продажу (п. 1 Договору).

Згідно з пунктом 3 Договору експертна оцінка земельної ділянки згідно Звіту № 2/21, складеного фізичною особою-підприємцем оцінювачем Міцкевич Л.Д., 31.01.2021, складає 3 000 330,00 грн.

У пункті 4 Договору сторони узгодили, що ціна продажу земельної ділянки становить 3 000 330,00 грн. Кошти в сумі 413 984,02 грн покупець сплатив в рахунок авансового внеску (до нотаріального посвідчення цього Договору) на рахунок продавця на вказаний в Договорі розрахунковий рахунок кошти в сумі 1 500 165,00 грн покупець зобов`язався сплатити на рахунок продавця в термін до 06 серпня 2025 року, відповідно до графіку погашення, який є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 3 Порядку здійснення розрахунків з розстроченням платежу з придбанням земельної ділянки державної та комунальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2009 №381, розстрочення платежу надається за умови:

- плати покупцеві протягом 30 календарних днів після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу не менш як 50 відсотків частини платежу, що зараховується до місцевого бюджету в сумі 1 086 180,98 грн, решта коштів за придбання земельної ділянки, що є об`єктом цього Договору, здійснюється шляхом погашення суми розстроченого платежу рівними частинами не рідше ніж один раз у три місяці згідно з графіком, який є невід`ємною частиною Договору купівлі-продажу, або одноразово у повному обсязі у строк, який не перевищує трьох місяців після внесення першого або чергового платежу. При цьому під час визначення розміру платежу враховується індекс інфляції, встановлений Держкомстатом за період з місяця, що настає за тим, в якому внесено перший платіж;

- розстрочення платежу земельної ділянки, що є об`єктом цього Договору, надається Покупцеві терміном на 48 місяців (4 роки), який розпочинається з дня посвідчення даного Договору, згідно графіку погашення платежів:

1) у строк до 06.11.2021 93 760,31 грн;

2) у строк до 06.02.2022 93 760,31 грн;

3) у строк до 06.05.2022 93 760,31 грн;

4) у строк до 06.08.2022 93 760,31 грн;

5) у строк до 06.11.2022 93 760,31 грн;

6) у строк до 06.02.2023 93 760,31 грн;

7) у строк до 06.05.2023 93 760,31 грн;

8) у строк до 06.08.2023 93 760,31 грн;

9) у строк до 06.11.2023 93 760,31 грн;

10) у строк до 06.02.2024 93 760,31 грн;

11) у строк до 06.05.2024 93 760,31 грн;

12) у строк до 06.08.2024 93 760,31 грн;

13) у строк до 06.11.2024 93 760,31 грн;

14) у строк до 06.02.2025 93 760,31 грн;

15) у строк до 06.05.2025 93 760,31 грн;

16) у строк до 06.08.2025 93 760,35 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідач неналежно виконував свій обов`язок щодо сплати платежів, а саме, починаючи з серпня 2022, не здійснював сплату визначених графіком платежів, внаслідок чого станом на 28.11.2024 утворилась заборгованість за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 06.10.2021в сумі 1 218 884,07 грн, яка складається із прострочення платежів в сумі 937 603,10 грн та нарахування залишку платежів в сумі 281 280,97 грн.

19.05.2022 Новодністровська міська рада надіслала ТОВ «Олгруп» претензію, вих. №805, щодо повернення коштів в результаті прострочення платежів за договором купівлі-продажу земельної ділянки, однак відповіді не отримано. Проте дана вимога залишена без задоволення.

Крім того, 12.04.2023 позивач повторно направив на адресу відповідача претензію, вих. № 541 щодо повернення коштів у зв`язку із простроченням платежів за договором купівлі-продажу земельної ділянки, яка знову залишилась без відповіді.

25.06.2024 позивач надіслав відповідачу досудову вимогу за вих. №03-09/659 щодо

повернення коштів.

Докази сплати відповідачем вказаної заборгованості станом на дату подання позовної заяви та розгляду справи в матеріалах справи відсутні.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань зі сплати періодичних платежів позивачем було нараховано пеню у сумі 26 430,04 грн, 6 320 грн 3% річних та 26 178,37 грн інфляційних втрат.

ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

А. Основна заборгованість.

Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі є майновим та зумовлений неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо здійснення розрахунків за придбання земельної ділянки комунальної власності з розстроченням платежу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно частини першої статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог статті 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до частини другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно частини першої статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до частини другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 127 Земельного кодексу України, органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Статтею 128 Земельного кодексу України врегульовано порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам.

Частиною першою вказаної статті визначено, що продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до частин 6, 7 статті 128 Земельного кодексу України, рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) разом з договором купівлі-продажу є підставою для державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Згідно частини 8 статті 128 Земельного кодексу України ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться суб`єктами господарювання, які є суб`єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель відповідно до закону, на замовлення органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 9 статті 128 Земельного кодексу України розрахунки за придбання земельної ділянки можуть здійснюватися з розстроченням платежу за згодою сторін, але не більше ніж на п`ять років. Порядок здійснення розрахунків з розстроченням платежу визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання громадянами та юридичними особами земельних ділянок державної та комунальної власності встановлений Постановою Кабінету Міністрів України №381 від 22.04.2009 року «Про затвердження Порядку здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності» (надалі Порядок).

Відповідно до пункту 4 Порядку, розрахунок з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки здійснюється шляхом погашення суми розстроченого платежу рівними частинами не рідше ніж один раз у три місяці згідно з графіком, який є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу, або одноразово у повному обсязі у строк, який не перевищує трьох місяців після внесення першого або чергового платежу. При цьому під час визначення розміру платежу враховується індекс інфляції, встановлений Держкомстатом за період з місяця, що настає за тим, в якому внесено перший платіж, по місяць, що передує місяцю внесення платежу.

Пунктом 6 вказаного Порядку передбачено, що прострочення погашення частини платежу більш як на два місяці є підставою для припинення розстрочення платежу за придбання земельної ділянки. Залишок платежу підлягає стягненню продавцем у порядку, встановленому законом.

У статті 530 ЦК України зазначено, що: «Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).»

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Аналогічно приписами статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання ) (стаття 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Розстрочення платежу за договором купівлі-продажу земельної ділянки визначено графіком погашення платежів, в якому передбачено строки та розмір платежів, а саме відповідач зобов`язаний сплачувати фіксовану суму коштів щоквартально протягом листопада 2021 року серпня 2025 року.

Однак, як встановлено судом, відповідач, починаючи з серпня 2022, не здійснював оплату визначених графіком платежів за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 06.10.2021, внаслідок чого станом на день пред`явлення позову заборгував позивачу кошти в сумі 937 603,10 грн (прострочення платежів).

Таким чином, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підставними, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача на його користь 937 603,10 грн основного боргу.

Крім того, позивач просить достроково стягнути з відповідача залишок платежів в сумі 281 280,97 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що строк оплати решти суми за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 06.10.2021 в розмірі 281 280,97 грн ще не настав, договір є чинним і зміни до нього не вносились.

Суд зазначає, що право позивача на припинення розстрочення платежу за придбання земельної ділянки передбачено пунктом 6 Порядку здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності, за умовами якого підставою для припинення розстрочення платежу є прострочення погашення частини платежу більш як на два місяці. Сторони при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.10.2021 керувалися Порядком здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №381 від 22.04.2009 року.

При цьому залишок платежу підлягає стягненню продавцем у порядку, встановленому законом.

Оскільки станом на момент розгляду справи відповідачем допущено прострочку по сплаті 10 платежів згідно графіку погашення платежів, позивачем обґрунтовано та підставно заявлено вимогу про стягнення з відповідача залишку платежів в сумі 281 280,97 грн.

Б. Пеня, штраф, інфляційні втрати та 3% річних.

За неналежне виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу в загальній сумі 26 430,04 грн.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).

У цьому контексті суд зазначає, що згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Суд констатує, що умовами договору купівлі-продажу земельної ділянки не передбачено можливості застосування штрафних санкцій до сторони, а також не визначено їх розмір, що виключає можливість застосування штрафної санкції у вигляді пені за порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання. Судом також не встановлено законодавчої підстави для стягнення пені.

Отже, позовні вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Суд не надає оцінку дотримання позивачем вимоги ч. 2 ст. 258 ЦК України ч. 6 ст. 232 ГК України при розрахунку пені, про що зазначає відповідач у відзиві, оскільки відмовляє у стягненні пені у зв`язку з безпідставністю позовних вимог, заява про застосування строків позовної давності відповідачем подана не була.

Крім того, позивач також нарахував відповідачу 3% річних в сумі 6 320,00 грн та 26 178,37 грн інфляційних втрат за період з 06.02.2022 по 06.11.2024.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, долучений позивачем до позовної заяви, суд вважає його законним та обґрунтованим, а вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

В. Вимога про припинення розстрочення платежу.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» зазначено, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України.

Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем окремою вимогою заявлено вимогу: «Припинити розстрочення платежу за договором купівлі-продажу земельної ділянки площею 4,7700 га, кадастровий номер 7310600000:01:022:0006 від 06.10.2021 серії НРН099061».

Відповідно до статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Отже, законом не передбачено такого способу захисту порушеного права, як припинення права розстрочення платежу.

Суд зазначає, що право на припинення розстрочення платежу за придбання земельної ділянки передбачено Порядком здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності, однак належному способу захисту продавця земельної ділянки комунальної власності у такому випадку відповідає позовна вимога про дострокове стягнення залишку платежу, не сплаченого покупцем. Стягнення залишку платежу є наслідком припинення розстрочення платежу, задоволення такої позовної вимоги повністю поновить порушене право позивача.

Позовна вимога про припинення розстрочення платежу не відповідає критеріям належного та ефективного способу захисту прав, а, отже, у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

V. Висновки суду.

Таким чином, за результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що відповідач неналежно виконав обов`язку в частині сплати платежів за договором купівлі-продажу земельної ділянки з розстроченням платежу, внаслідок з нього підлягає стягненню 937 603,10 грн основного боргу та 281 280,97 грн залишку платежів, а також 6 320,00 грн 3% та 26 178,37 грн інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.

Оскільки стягнення пені не передбачено умовами договору купівлі-продажу земельної ділянки та не встановлено законодавчо, у задоволенні вимоги про стягнення пені необхідно відмовити.

Вимога про припинення розстрочення платежу за договором купівлі-продажу земельної ділянки не відповідає способам захисту порушеного права, що є наслідком відмови в її задоволенні.

V. Розподіл судових витрат.

Позивачем за подання позову сплачено судовий збір в сумі 18 361,75 грн згідно платіжної інструкції № 569 від 18.11.2024 та платіжної інструкції № 590 від 27.11.2024.

У відповідності до статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Про понесення інших судових витрат сторони не заявляли.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олгруп» (58023, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Руська, 248А, код ЄДРПОУ 41614141) на користь Новодністровської міської ради Дністровського району Чернівецької області (60236, Чернівецька область, Дністровський район, м. Новодністровськ, мікрорайон «Діброва», код ЄДРПОУ 05398510, рахунок UA558999980314161941000024367, одержувач Чернівецьке ГУК/Новодністровська ТГ/ 33010100, банк Казначейство України) заборгованість за договором купівлі-продажу від 06.10.2021 в сумі 1 218 884,07 грн, 3% річних в сумі 6 320,00 грн та 26 178,37 грн інфляційних втрат, а також 15 016,34 грн витрат зі сплати судового збору.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 28 січня 2025 року.

Суддя І.В. Марущак