Ухвала

від 23.01.2025 по справі 910/19591/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/19591/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуй О. О.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Козир Т.П., Агрикової О.В., Мальченко А.О.

від 08.10.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

про стягнення 2 670 600,00 грн,

за участю представників:

від позивача: Сібілєв М.А., Пушинський М.В.,

від відповідача: Оніщук В.М., Підлипенський Д.В.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України про стягнення 2 670 600,00 грн безпідставно отриманих коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в забезпечення виконання зобов`язань за договором №2106000071 від 18.06.2021 на виконання підрядних робіт, позивач надав відповідачу видану АТ "Укрбудінвестбанк" банківську гарантію №BGV/UA/03-2-07053 від 15.06.2021 на суму 2 670 600,00 грн. Передбачені договором роботи не були виконані у встановлені строки, у зв`язку із настанням обставин непереборної сили, що підтверджується відповідним сертифікатом Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати, у зв`язку із чим сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди про продовження строку дії договору та продовжувався термін виконання робіт. Однак відповідач 26.06.2023 звернувся до банку-гаранту з вимогою про сплату 2 670 600,00 грн у зв`язку із настанням гарантійного випадку і гарант здійснив відшкодування вказаної суми на користь відповідача, а позивач, у подальшому, сплатив кошти у вказаній сумі на користь банку-гаранту. В подальшому роботи за договором позивачем були виконані у повному обсязі, що підтверджується підписаними сторонами актами. Відповідач реалізував своє право на отримання гарантійної виплати без достатніх правових підстав будучи достовірно обізнаним про наявність обставин непереборної сили, тому сума сплаченого гарантійного платежу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача як безпідставно набуте майно.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

21.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" розмістило на порталі https://prozorro.gov.ua/ оголошення про проведення відкритих торгів UA-2021-02-19-001554-c предметом яких була закупівля Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Новояворівськ, ГРС Великий Любінь, ГРС Нежухів, ГРС Стинава) (том 3 а.с.15-16, 19-22) та розмістило відповідну тендерну документацію для процедури закупівлі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" листом від 17.30.2021 вих. №1703-5 підтвердило відповідність поданої ним тендерної пропозиції.

За результатами проведення процедури закупівлі переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп", що підтверджується звітом від 18.06.2021.

18.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп", як підрядником, було укладено Договір №2106000071 (далі - Договір), відповідно до якого підрядник за завданням замовника, відповідно до умов договору про закупівлю, зобов`язується на свій ризик надати послуги: Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрат газу ГРС Новояворівськ, ГРС Великий Любінь, ГРС Нежухів, ГРС Стинава), відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, далі іменуються - роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов договору (пункт 1.1).

Згідно з пунктом 3.1 договору загальна вартість виконуваних робіт за договором згідно із договірною ціною (Додаток № 2) становить: 53 412 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% 8 902 000,00 грн.

Відповідно до пункту 4.1 договору підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати підписання договору з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (Додаток № 3), що додається до договору та є невід`ємною його частиною.

Відповідно до пункту 4.2 договору строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін до договору у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 10.9.1 договору відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі відкритих торгів по предмету закупівлі "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрат газу ГРС Новояворівськ, ГРС Великий Любінь, ГРС Нежухів, ГРС Стинава)" відповідно до оголошення про проведення процедури закупівлі № UA-2021-02-19-001554-c, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу 19 грудня 2021 року, підрядник зобов`язується надати замовнику не пізніше дати укладення договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (далі - гарантія) на суму 2 670 600,00 грн, що становить 5% відсотків ціни договору.

Термін дії гарантії - до 23 серпня 2022 року включно (пункт 10.9.3 договору).

Додатками до договору сторони визначили: Додаток №1 - Технічні вимоги і якісні характеристики; Додаток №2 - Договірна ціна; Додаток №3 - Графік виконання робіт.

Вказаним графіком виконання робіт передбачено наступне: 1.Обстеження, розробка, подання на експертиз, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації - граничний термін виконання робіт - 120 календарних днів; 2. Виготовлення основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи - граничний термін виконання робіт - 300 календарних днів; 3. Пусконалагоджувальні роботи та здача об`єкту в експлуатацію - граничний термін виконання робіт - 365 календарних днів.

15.06.2021, на виконання вимог пункту 10.9.1 договору, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп", як принципалом, укладено з AT "Український будівельно-інвестиційний банк" (далі -бБанк), як гарантом, договір про надання гарантії № BGV/UA/03-2-07053 (далі - договір про надання гарантії), відповідно до якого гарант за дорученням принципала надає на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", як бенефіціара, забезпечення виконання договору на суму 2 670 600,00 грн.

За умовами Договору про надання гарантії №BGV/UA/03-2-07053 від 15.06.2021 гарантія є безумовною, безвідкличною.

На підставі договору про надання гарантії банк видав банківську гарантію №BGV/UA/03-2-07053 від 15.06.2021 (далі - банківська гарантія), згідно з якою повна (максимальна) сума банківської гарантії становить 2 670 600,00 грн, і банк, як гарант, безумовно зобов`язується протягом п`яти банківських днів після одержання ним паперового оригіналу письмової вимоги бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка бенефіціара (якщо передбачена) та/або електронного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на SWIFT гаранта, сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням Принципалом зобов`язань за Договором.

28.02.2022 директором позивача видано наказ №61, яким наказано призупинити тимчасово проведення та виконання робіт/послуг за договорами №2106000070 від 18.06.2021 та №2106000071 від 18.06.2021 у зв`язку із військовою агресією РФ проти України та початку військового вторгнення російських військ на територію України, введенням надзвичайного стану згідно Указу Президента України від 23.02.2022 №63/2022, введенням воєнного стану згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, введенням комендантської години на території Київської області та з метою збереження життя та здоров`я працівників.

Листом від 03.03.2022 за вих. №270 позивач повідомив відповідачу про зупинку виконання робіт по договорах з посиланням на п.8.4 договору, яким передбачено збільшення терміну дії договору та тривалості виконання робіт на період дії непереборних обставин, які діють на території України з 24.02.2022, та просив прийняти дану інформацію до уваги та при нагоді укласти додаткові угоди на збільшення терміну робіт.

18.07.2022 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1, за якою було зменшено загальну вартість по договору шляхом викладення пункту 3.1 договору у такій редакції: "Загальна вартість виконуваних робіт за цим договором, що є ціною договору згідно із договірною ціною (Додаток № 2), становить: 52 734 698,44 (п`ятдесят дві мільйона сімсот тридцять чотири тисячі шістсот дев`яносто вісім гривень 44 коп.), в тому числі ПДВ 20% 8 789 116,41 грн (вісім мільйонів сімсот вісімдесят дев`ять тисяч сто шістнадцять гривень 41 коп.), та збільшено строк виконання робіт, а саме: викладено п. 10.9.3 договору у такій редакції: "Термін дії гарантії - до 15.12.2022 року включно". Викладено пункт 11.1 договору в такій редакції: "11.1. договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 515 календарних днів з дати підписання. В частині гарантійних зобов`язань - до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання".

Додатками до додаткової угоди №1 є додаток №1 - Технічні вимоги і якісні характеристики; додаток №2 - договірна ціна.

Продовження терміну дії банківської гарантії відбулося 30.06.2022 шляхом надання банком відповідачу зміни №1 від 30.06.2022 до банківської гарантії, після підписання між позивачем та банком додаткового договору № 1 від 30.06.2022 до договору про надання гарантії.

Листом від 01.11.2022 за вих. №332 позивач, з посиланням на те, що через військовий стан відбулись суттєві затримки в поставках обладнання, матеріалів та пального відтік фахівців через мобілізацію, направив відповідачу проект додаткової угоди №2 щодо збільшення строків виконання зобов`язань кожної із сторін на 270 календарних днів та проект зміненого додатку №3 "Графік виконання робіт".

Листом від 04.11.2022 вих.№ТОВВИХ-22-11838 відповідач вказав, що розглянув вказаний лист та просить надати для розгляду документальні підтвердження таких обставин.

У відповідь на вказаний лист відповідача від 04.11.2022 позивач листом від 07.11.022 №337 вказав, що трубна продукція, необхідна для виконання робіт, була надана замовником 01.09.2022, тому позивач об`єктивно не мав можливості виконати роботи в межах терміну дії договору, оскільки розрахунковий термін будівельно-монтажних робіт, з урахуванням можливості їх виконання, припадає на 28.12.2022.

Листом від 09.11.2022 вих.№340 позивач вказав, що для підтвердження обставин непереборної сили він звернувся до регіонального представництва Торгово-промислової палати та просить погодити укладання додаткової угоди на продовження терміну дії договору. До листа був доданий проект додаткової угоди №2.

11.11.2022 між сторонами було укладено додаткову угоду № 2, якою змінено пункт 10.9.3 Договору та викладено його в такій редакції: "Термін дії гарантії - до 03 березня 2023 року включно", а також викладено п. 11.1. договору у такій редакції "11.1. договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 592 календарних днів з дати підписання. В частині гарантійних зобов`язань - до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання".

Продовження терміну дії банківської гарантії відбулося 11.11.2022 шляхом надання банком відповідачу зміни №1 від 11.11.2022 до банківської гарантії, після підписання між позивачем та банком додаткового договору № 2 від 11.11.2022 до договору про надання гарантії.

05.12.2022 Київська обласна (регіональна) Торгово-промислова палата за вих. №241/03.23 видала позивачу сертифікат №3200-22-1661 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), згідно з яким надання послуг у термін до 14.04.2022, до 18.06.2022 за договором підряду №2106000071 від 18.06.2021 є неможливим внаслідок форс-мажорних обставин (військова агресія РФ проти України, що стало підставою введення воєнного стану, ракетні обстріли та повітряні тривоги, в зв`язку з цим, як наслідок, унеможливлення виконання роботи тривалий час). Дата настання: 24 лютого 2022 року, дата закінчення: тривають на 05 грудня 2022 року.

До заяви про засвідчення форс-мажорних обставин позивач надав до Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати наступні документи: копію листа SIG AG щодо затримки поставки FLOWSIC500, FLOWSIC600; копію листа ТОВ "ВКМ-АРМАТУРА" щодо зупинки виробництва на період ведення бойових дій; копію договору оренди нежитлового приміщення №5 від 01.01.2019; копію довідки позивача щодо переміщених працівників; копію протоколу наради силового блоку оперативного штабу Ради оборони Київської області від 17.08.2022; роздруківку статті з офіційної сторінки UNN з посиланням на пряму мову Президента України В. Зеленського "щодо руйнування росіянами з 10 жовтня 30% українських електростанцій"; офіційне повідомлення ДТЕК «Київські регіональні електромережі» щодо стабілізаційного відключення усіх клієнтів НЕК «Укренерго» 19 жовтня 2022 року; роздруківку з офіційного сайту ДТЕК «Київські регіональні електромережі» «Графік відключень».

Листом від 07.12.2022 за вих.№354 позивач направив відповідачу вказаний сертифікат №3200-22-1661.

Листом від 17.01.2023 №374 позивач, посилаючись на сертифікат №241/03.23 від 05.12.2022 та на пункт 8.4 договору, просив укласти додаткову угоду на збільшення терміну дії договору на 280 календарних днів, зупинити з 17.01.2023 виконання будівельно-монтажних робіт в межах нового строку дії договору на підставі настання умов, за яких виконання робіт не рекомендовано діючими нормативними документами, що регламентують предмет таких робіт та внести зміни до додатку №3 "Графік виконання робіт", з урахуванням строку дії обставин непереборної сили та зупинки будівельно-монтажних робіт. До листа позивач додав відповідні проекти додаткової угоди №3 та зміненого додатку №3 "Графік виконання робіт".

Листом від 20.01.2022 за вих. №379 позивач направив відповідачу проекти зміни №3 до банківської гарантії.

26.01.2023 відбулося продовження терміну дії банківської гарантії до 30.05.2023 шляхом видачі банком відповідачу зміни №3 від 26.01.2023 до банківської гарантії, після підписання між позивачем та банком додаткового договору № 3 від 26.01.2023 до договору про надання гарантії.

Листом від 26.01.2023 за вих. №387 позивач направив відповідачу банківську гарантію з додатками та просив не застосовувати до компанії штрафні санкції, пов`язані з невчасним виконанням робіт за даним договором, і погодити завершення будівельно-монтажних робіт в березні-травні 2023 року, оскільки фарбування трубопроводів не рекомендовано виконувати за температури навколишнього середовища нижче +50 С.

16.05.2023 відбулося продовження терміну дії банківської гарантії до 30.06.2023, шляхом видачі банком відповідачу зміни №4 від 16.05.2023 до банківської гарантії, після підписання між позивачем та банком додаткового договору №4 від 16.05.2023 до договору про надання гарантії.

Листом від 23.05.2023 за вих. №466 позивач повідомив відповідачу, що виконано 98,5% передбачених договором робіт та просив дозволити завершити будівельно-монтажні роботи в червні 2023 року.

У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 31.05.2023 №ТОВВИХ-23-7136 повідомив позивачу, що на підставі його звернення №340 від 09.11.2022, враховуючи настання форс-мажору, що було підтверджено сертифікатом Київської обласної (регіональної) ТПП №3200-22-1661 від 05.12.2022, було укладено додаткову угоду №2 від 11.11.2022 на продовження терміну дії договору, термін дії договору завершився 31.01.2023, станом на дату підготовки відповіді, роботи по договору не завершені в повному обсязі, тому наполягає на неухильному виконанні своїх зобов`язань та завершенні ремонту згідно з умовами договору.

27.06.2023 відповідач, через ПАТ АБ "Укргазбанк", направив AT "Український будівельно-інвестиційний банк" письмову вимогу за банківською гарантією, в якій вказав, що ТОВ "Газойлтехнопайп" неналежно виконав зобов`язання за договором, забезпеченого гарантією, тому звертається з письмовою вимогою сплатити суму в розмірі 2 670 600,00 грн.

Після отримання банком вказаної вимоги на адресу позивача надійшло повідомлення банку №4676/03-2 від 28.06.2023 про те, що банк отримав від відповідача свіфт-повідомлення про отримання вимоги від 28.06.2023 про сплату 2 670 600,00 грн, у зв`язку з настанням гарантійного випадку відповідно до умов банківської гарантії та просив у строк до 03.07.2023 сплатити банку суму 2 670 600,00 грн для забезпечення компенсації суми вимоги.

Згідно з платіжним дорученням №110534909 від 05.07.2023 гарант здійснив перерахування суми гарантійного платежу в розмірі 2 670 600,00 грн на користь бенефіціара (відповідача).

Згідно з пунктом 2.2.6 договору про надання гарантії принципал зобов`язується протягом 2 (двох) банківських днів з дня отримання повідомлення про настання гарантійного випадку з копією вимоги бенефіціара разом з доданими до неї документам перерахувати гаранту належну до сплати бенефіціару за умовами гарантії суму, згідно з реквізитами, вказаними гарантом у повідомленні про настання гарантійного випадку.

Відтак, внаслідок дій відповідача позивач набув обов`язку відшкодувати банку-гаранту суму гарантійного платежу у розмірі 2 670 600,00 грн.

04.07.2023 банком і Товариством укладено додатковий договір №5 до договору про надання гарантії, в якому сторони домовились про встановлення строку сплати заборгованості в сумі 2 670 600,00 грн строком до 20.12.2023 включно, згідно з графіком.

Вказані грошові кошти були перераховані позивачем на користь банка-гаранта згідно з платіжними інструкціями: № 3114 від 04.07.2023 у сумі 801 180,00 грн; № 3148 від 28.07.2023 у сумі 311 570,00 грн; № 3236 від 29.08.2023 у сумі 311 570,00 грн; № 3337 від 29.09.2023 у сумі 311 570,00 грн; № 3465 від 03.11.2023 у сумі 311 570,00 грн; № 3557 від 29.11.2023 у сумі 311 570,00 грн; № 3618 від 18.12.2023 у сумі 311 570,00 грн. Оплата відсотків за платіж за Гарантією в розмірі 28% річних відбулася за платіжними інструкціями: № 3154 від 28.07.2023; № 3238 від 29.08.2023; № 3340 від 29.09.2023; № 3467 від 03.11.2023; № 3560 від 29.11.2023; № 3624 від 18.12.2023.

У матеріалах справи містяться довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 та акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в на загальну суму 52 025 171,45 грн, а саме: від 31.12.2021 (акт № 1 ГРС Новояворівськ, акт № 2 ГРС Великий Любінь, акт № 3 ГРС Нежухів, акт № 4 ГРС Стинава); від 28.02.2022 (акт № 5 ГРС Великий Любінь, акт № 6 Нежухів, акт № 7 ГРС Стинава); від 05.12.2022 (акт № 1 ГРС Новояворівськ, акт № 2 ГРС Великий Любінь, № 3 ГРС Стинава); від 30.12.2022 (акт № 2.3. Нежухів, акт № 2.4. ГРС Стинава); від 17.01.2023 (акт № 1 ГРС Новояворівськ, акт № 2 ГРС Великий Любінь); від 29.09.2023 (акт № 1 ГРС Новояворівськ, акт № 2 ГРС Великий Любінь, акт № 3 ГРС Нежухів, акт № 4 ГРС Стинава).

Вказані акти підписані представниками обох сторін без будь-яких зауважень щодо обсягу та якості виконаних робіт.

Згідно з протоколом технічної наради з питань виконання умов договору №2106000071 від 18.06.2021, затвердженого головним інженером Бібрського ЛВГМГ ТОВ "Оператор ГТС України" 14.11.2023, роботи виконано підрядником в повному обсязі, згідно з умовами дійсного договору, претензій до підрядної організації немає.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків за період 18.06.2021 - 12.12.2023 позивачем у період з 31.12.2021 по 29.09.2023 виконані роботи на загальну суму 52 025 171,45 грн, а відповідачем за період з 26.01.2022 по 31.10.2023 роботи на вказану суму повністю оплачені і станом на 12.12.2023 заборгованість відсутня. Вказаний акт звірки підписаний лише позивачем.

У зв`язку із встановленими обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 2 670 600,00 грн безпідставно отриманих коштів з посиланням на те, що відповідач реалізував своє право на отримання гарантійної виплати без достатніх правових підстав, будучи достовірно обізнаним про наявність обставин непереборної сили, тому сума сплаченого гарантійного платежу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача як безпідставне набуте майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Господарський суд міста Києва рішенням від 21.03.2024 у задоволенні позову відмовив повністю.

Рішення обґрунтовано тим, що Товариством, як підрядником, порушено строки виконання робіт, визначених умовами договору. Сторонами не було укладено Додаткову угоду № 3 до договору та відповідно не внесено зміни до графіка виконання робіт. Вперше позивач повідомив про обставини непереборної сили лише 01.11.2022, тобто після спливу 10 місяців після початку повномасштабного вторгнення.

Втім, з огляду на узгоджений сторонами графік виконання робіт, І етап мав бути завершений не пізніше 16.10.2021, ІІ етап - 14.04.2022, ІІІ - 18.06.2022.

Таким чином, перше повідомлення відбулося через майже п`ять місяців після визначеної дати завершення ІІІ етапу. Відповідний сертифікат позивачем надіслано відповідачу лише 17.01.2023, однак форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які унеможливили виконання зобов`язань за Договором згідно з означеним сертифікатом, діяли у період з 24.02.2022 і тривають станом на 05.12.2022.

За висновками суду першої інстанції, сторонами у розділі 8 Договору передбачено порядок повідомлення сторони у разі неможливості виконання своїх зобов`язань через настання форс-мажорних обставин.

Разом з тим, позивачем не надано доказів дотримання порядку, визначеного пунктом 8.2 договору, щодо повідомлення про настання форс-мажорних обставин замовника та не надано належних доказів неможливості виконання зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин у визначений строк, протягом 10 (десяти) календарних днів.

Таким чином, всупереч умовам договору позивачем не надано доказів дотримання порядку повідомлення відповідача про виникнення форс-мажорних обставин за договором (пункт 8.2). Відповідачем належними та достовірними доказами доведено факт порушення принципалом умов договору, настання гарантійного випадку та наявність підстав для виплати банківської гарантії.

За таких обставин, враховуючи настання гарантійного випадку, суд дійшов висновку, що у позивача виник обов`язок зі сплати гарантійних зобов`язань.

Таким чином, перерахування банком на користь замовника (відповідача) коштів у сумі 2 670 600,00 грн відбулося у зв`язку з настанням гарантійного випадку, на підставі домовленостей, передбачених договором та гарантією, тому підстави для стягнення вказаних коштів з відповідача на підставі статті 1212 ЦК України, відсутні.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 08.10.2024 скасував рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2024. Позов задовольнив повністю. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" 2 670 600,00 грн безпідставно набутих коштів, 40 059,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 48 070,80 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

За висновками суду апеляційної інстанції додатковою угодою №1 сторони продовжили строк дії договору від 18.06.2021 №2106000071 до 15.11.2022, а додатковою угодою №2 - до 31.01.2023.

Вказаними додатковими угодами сторони не внесли зміни до графіку виконання робіт, однак фактично нівелювали його.

Листом від 07.12.2022 за вих.№ 354 позивач направив відповідачу Сертифікат №3200-22-1661 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою (від 05.12.2022 вих. №241/03.23), згідно з яким надання послуг у термін до 14.04.2022, до 18.06.2022 за договором підряду №2106000071 від 18.06.2021 є неможливим внаслідок форс-мажорних обставин (військова агресія РФ проти України, що стало підставою введення воєнного стану, ракетні обстріли та повітряні тривоги, в зв`язку з цим, як наслідок, унеможливлення виконання роботи тривалий час). Дата настання: 24 лютого 2022 року, дата закінчення: тривають на 05 грудня 2022 року.

В силу положень пункту 8.4 договору виконання зобов`язань за цим договором продовжене на строк, відповідний строку дії обставин непереборної сили.

Обставини непереборної сили, згідно з сертифікатом ТПП, діяли для позивача з 24 лютого 2022 року і продовжували діяти станом 05 грудня 2022 року, а тому є обґрунтованими доводи позивача про те, що його зобов`язання за договором мали бути виконані у строк до 14.11.2023, з врахуванням продовження строку дії договору та виконання зобов`язань до 592 днів з дати підписання договору додатковою угодою №2 та до 287 днів, враховуючи дії обставин непереборної сили.

За відсутності порушення зобов`язання позивачем за договором, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відсутність у відповідача, який виступає бенефіціаром за банківською гарантією та замовником за договором, підстав для звернення до банку-гаранта для виплати суми банківської гарантії, а також наявності правових підстав для стягнення з відповідача безпідставно набутих за рахунок позивача грошових коштів у розмірі 2 670 600,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 № 910/19591/23, у якій просило її скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження відповідач вказав на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме:

- ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», ст. 617 ЦК України, ст.218 ГК України щодо з`ясування наявності факту та тривалості обставин непереборної сили, а також їх впливу на неможливість виконання зобов`язань позивачем. Неправильне застосування цих норм матеріального права зумовлене незастосуванням правових позицій Верховного Суду, зокрема викладених у постановах від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21 (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України);

- частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», частини 1 статті 530, ч.1 ст.612, ч.2 ст.846 ЦК України і ст.180 ГК України щодо визначення строків виконання робіт за договором підряду і встановлення факту прострочення, які обґрунтовані тим, що висновки Верховного Суду про те, що поняття строк виконання зобов`язань та термін дії договору не є тотожними, а продовження строку дії договору не тягне продовження строку виконання зобов`язань - наразі відсутні (пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Також заначив, що актуальність питання щодо підстав повернення боржнику суми отриманої бенефіціаром банківської гарантії після виконання боржником забезпеченого зобов`язання (справи № 910/11352/24, 910/19587/23, 910/2782/24, 910/19593/23, 910/12114/23 та багато інших) потребує формування Верховним Судом правового висновку щодо застосування п.1 ч.2 ст.27 Закону України «Про публічні закупівлі», ч.1 ст.200 ГК України, ст.560, ч.1 ст.563, п.1 ч.1 ст.568, ст.599 ЦК України - у їх сукупності.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача закрити з підстав, передбачених пунктами 4, 5 частини першої статті 296 ГПК України.

Зазначив, що постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник не містять висновків, щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах. У наведених скаржником справах Верховний Суд аналізував окремі аспекти, пов`язані з форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), зокрема щодо причинно-наслідкового зв`язку, продовження строку дії договору та строку виконання зобов`язань внаслідок форс-мажору, тягаря доказування наявності непереборної сили, відсутності у форс-мажорних обставин преюдиційного характеру, правил оцінки форс-мажору судом.

Також зазначив, що висновок Верховного Суду, щодо відмінності строку договору та строку виконання зобов`язань викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 вересня 2023 року у cправі №910/4725/22, де Верховний Суд зазначає про те, що чинне цивільне законодавство передбачає наявність таких понять, як «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання», які згідно з положеннями Цивільного кодексу України мають різний зміст, тобто ці поняття не є тотожними.

У той же час судом апеляційної інстанції не було допущено помилок та не зроблено висновків, щодо ототожнення понять строку дії договору та строку виконання зобов`язань. За висновками суду апеляційної інстанції у цій справі сторони додатковими угодами не внесли зміни до графіку виконання робіт, однак фактично нівелювали його. Тобто судом було зроблено висновок про нівелювання графіку в контексті застосування доктрини «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Щодо необхідності формування Верховним Судом правового висновку щодо застосування п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі», ч. 1 ст. 200 ГК України, ст. 560, ч. 1 ст. 563, п. 1 ч. 1 ст. 568, ст. 599 ЦК України у їх сукупності, то така правова позиція вже сформована Верховним Судом у постановах у справах №910/12114/23 від 25 вересня 2024 року, №910/3777/18 від 14.01.2019, №910/6433/18 від 20.06.2019, а також №910/4460/19 від 21.02.2020 у аналогічних правовідносинах.

Так, у постанові Касаційного господарського суду по справі №910/12114/23 від 25 вересня 2024 року зазначено, що з моменту повного виконання позивачем договору та проведення остаточних розрахунків за товар у відповідача виникло зобов`язання щодо повернення забезпечення виконання договору, що не було ним виконано в порушення вимог статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 7.17 Договору.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.

За змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Для цілей застосування норм процесуального права, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, таку подібність слід оцінювати за певними критеріями, а саме: змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, з яких: змістовий є основним, а два інші (суб`єктний та об`єктний) - додатковими.

Змістовний критерій полягає у тому, що оцінювання спірних правовідносин здійснюється за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт. Якщо норма права не передбачає, що її дія поширюється лише на обмежене коло осіб (наприклад, лише на фізичних або на юридичних осіб чи на конкретну групу тих або інших), немає сенсу застосовувати суб`єктний критерій для встановлення подібності правовідносин у різних справах. Так само не завжди для встановлення подібності правовідносин має значення і об`єктний критерій.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних положень процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, на які послався скаржник, з правовідносинами у справі, яка переглядається. При цьому така подібність оцінюється з урахуванням зазначених вище критеріїв та висновків Верховного Суду щодо застосування таких критеріїв подібності.

У справі № 910/19591/23, що переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач, на виконання умов договору, виконав роботи на загальну суму 52 025 171,45 грн, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 та актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, а саме: від 31.12.2021 (акт № 1 ГРС Новояворівськ, акт № 2 ГРС Великий Любінь, акт № 3 ГРС Нежухів, акт № 4 ГРС Стинава); від 28.02.2022 (акт № 5 ГРС Великий Любінь, акт № 6 Нежухів, акт № 7 ГРС Стинава); від 05.12.2022 (акт № 1 ГРС Новояворівськ, акт № 2 ГРС Великий Любінь, № 3 ГРС Стинава); від 30.12.2022 (акт № 2.3. Нежухів, акт № 2.4. ГРС Стинава); від 17.01.2023 (акт № 1 ГРС Новояворівськ, акт № 2 ГРС Великий Любінь); від 29.09.2023 (акт № 1 ГРС Новояворівськ, акт № 2 ГРС Великий Любінь, акт № 3 ГРС Нежухів, акт № 4 ГРС Стинава).

Вказані акти підписані представниками обох сторін без будь-яких зауважень щодо обсягу та якості виконаних робіт.

Підпунктом 7.3.13 укладеного між сторонами договору встановлено, що підрядник зобов`язаний інформувати в установленому порядку замовника про хід виконання зобов`язань за цим договором, обставини, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для їх усунення,

Згідно пункту 8.1 цього договору жодна з сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії Іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської годили, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами І стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха тощо.

Пунктом 8.2 договору встановлено, що сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Згідно з п. 8.3 договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором; зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

У пункті 8.4 договору сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за цим договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин.

Листом від 03.03.2022 за вих. №270 позивач повідомив відповідача про зупинку виконання робіт по договорах №2106000070 та №2106000071 з посиланням на п.8.4 договору, яким передбачено збільшення терміну дії договору та тривалості виконання робіт на період дії непереборних обставин, які діють на території України з 24.02.2022, та просив прийняти дану інформацію до уваги та при нагоді укласти додаткові угоди на збільшення терміну робіт.

Отже, позивач з додержанням умов пункту 8.2 договору сповістив відповідача про початок обставин непереборної сили.

18.07.2022 між сторонами було укладено додаткову угоду №1, якою, у тому числі викладено пункт 11.1 договору в такій редакції: "11.1. Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 515 календарних днів з дати підписання. В частині гарантійних зобов`язань - до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання".

11.11.2022 між сторонами було укладено додаткову угоду № 2, якою, у тому числі, викладено п. 11.1. договору у такій редакції "11.1. Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 592 календарних днів з дати підписання. В частині гарантійних зобов`язань - до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання".

Отже, додатковою угодою №1 сторони продовжили строк дії договору до 15.11.2022, а додатковою угодою №2 - до 31.01.2023.

Вказаними додатковими угодами сторони не внесли зміни до графіку виконання робіт, однак фактично нівелювали його.

Листом від 07.12.2022 за вих.№354 позивач направив відповідачеві сертифікат №3200-22-1661 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою (від 05.12.2022 вих. №241/03.23), згідно з яким надання послуг у термін до 14.04.2022, до 18.06.2022 за договором підряду №2106000071 від 18.06.2021 є неможливим внаслідок форс-мажорних обставин (військова агресія РФ проти України, що стало підставою введення воєнного стану, ракетні обстріли та повітряні тривоги, в зв`язку з цим, як наслідок, унеможливлення виконання роботи тривалий час). Дата настання: 24 лютого 2022 року, дата закінчення: тривають на 05 грудня 2022 року.

Судом апеляційної інстанції відхилені твердження відповідача про те, що додатковою угодою №2 врегульовано питання форс-мажору, встановлені сертифікатом ТПП, оскільки вказана додаткова угода укладена 11.11.2022, а сертифікат виданий 05.12.2022, тобто після укладання зазначеної додаткової угоди.

Однак враховуючи, що відповідач визнав настання у позивача форс-мажору, який підтверджений сертифікатом Київської обласної ТПП від 05.12.2022, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що в силу положень пункту 8.4 договору виконання зобов`язань за цим договором продовжується на строк, що відповідає строку дії обставин непереборної сили.

Обставини непереборної сили, згідно з Сертифікатом, діяли для позивача з 24 лютого 2022 року і продовжували діяти станом 05 грудня 2022 року, а тому є обґрунтованими доводи позивача про те, що його зобов`язання за договором мали бути виконані у строк до 14.11.2023, з врахуванням продовження строку дії договору та виконання зобов`язань до 592 днів з дати підписання договору, додатковою угодою №2 та до 287 днів враховуючи дію обставин непереборної сили.

Роботи за договором у повному обсязі були прийняті відповідачем 29.09.2023, що підтверджується підписаними актами приймання виконаних будівельних робіт та протоколом технічної наради з питань виконання умов договору.

Беручи до уваги викладені вище обставини в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем здійснено належне виконання зобов`язання за укладеним між сторонами договором, що виключає право відповідача на задоволення вимог за банківською гарантією.

Відповідач у касаційній скарзі послався на неврахування судом апеляційної інстанції при ухваленні у цій справі спірної постанови висновків Верховного Суду, щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», статті 617 ЦК України, статті 218 ГК України щодо з`ясування наявності факту та тривалості обставин непереборної сили, а також їх впливу на неможливість виконання зобов`язань позивачем, викладених у наведених ним постановах від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21.

При цьому слід враховувати, що правовий висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або низки норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору (пункт 18.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 191/4364/21).

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, на яку посилається відповідач, заначено, що відповідно до ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 ГК та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Частина 2 ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" містить невичерпний перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором (обставинами непереборної сили).

У пункті 72 цієї постанови здійснено посилання на постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 у якій зазначено, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Крім того у справі № 910/15264/21 спір стосується наявності правових підстав для внесення судом змін до договору, який не був виконаний стороною належним чином з посиланням на форс-мажорні обставини. У зв`язку з чим у пункті 81 цієї постанови Верховний Суд визнав правильними висновки суду апеляційної інстанції, що підтвердження форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань (що не є предметом розгляду у даній справі), а не для примусового внесення змін до відповідного договору, якщо лише самим договором не передбачено іншого (посилався на постанову Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, на яку також посилається відповідач).

А також виходив з того, що у цій справі суд апеляційної інстанції встановив відсутність форс-мажорних обставин, не погодившись з висновком ТПП про їх наявність.

У той час як у справі № 910/19591/23 спір стосується повернення бенефіціаром принципалу коштів за банківською гарантією відповідно до статті 1212 ЦК України як безпідставно набутих у зв`язку з продовженням строку виконання зобов`язань за договором на строк, що відповідає строку дії обставин непереборної сили. При цьому судом апеляційної інстанції враховано висновки про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання, наведені в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21. Суд апеляційної інстанції оцінив наданий позивачем сертифікат ТПП та встановив, що наведені у сертифікаті форс-мажорні обставини підтверджені іншими наявними у матеріалах справи доказами, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості виконати свої зобов`язання за Договором.

З огляду на викладене, наведені скаржником постанови Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, на які він посилається у касаційній скарзі, не свідчать про неврахування викладених у них висновків судом апеляційної інстанції у справі № 910/19591/23, оскільки їх застосування залежить від встановлених обставин конкретної справи та оцінки досліджених доказів, наданих сторонами на підтвердження свої вимог та заперечень.

У наведених скаржником справах Верховний Суд аналізував окремі аспекти, пов`язані з форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), зокрема щодо причинно-наслідкового зв`язку, продовження строку дії договору та строку виконання зобов`язань внаслідок форс-мажору, тягаря доказування наявності непереборної сили, відсутності у форс-мажорних обставин преюдиційного характеру, правил оцінки форс-мажору судом, виходячи з конкретних обставин, встановлених у кожній з цих справ.

Отже, правовідносини у справі, яка розглядається, і в наведених скаржником у касаційній скарзі справах істотно відмінні за підставами позову та фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами, що вказує на неподібність правовідносин у наведених до порівняння постановах Верховного Суду з правовідносинами у справі, яка розглядається, насамперед за змістовим критерієм.

Отже, доводи скаржника з приводу застосування судом апеляційної інстанції норм статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», статті 617 ЦК України, статті 218 ГК України щодо з`ясування наявності факту та тривалості обставин непереборної сили, а також їх впливу на неможливість виконання зобов`язань позивачем, всупереч наведеним висновкам Верховного Суду не знайшли свого підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Верховний Суд відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою відповідача в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Щодо наведених відповідачем підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід зазначити таке.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (постанова Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Відповідач на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», частини 1 статті 530, ч.1 ст.612, ч.2 ст.846 ЦК України і ст.180 ГК України при визначенні строків виконання робіт за договором підряду і встановленні факту прострочення з огляду на відсутність висновку Верховного Суду про те, що строки виконання зобов`язань та термін дії договору не є тотожними, а продовження строку дії договору не тягне продовження строку виконання зобов`язань.

Однак, як правильно зауважив позивач у відзиві на касаційну скаргу, судом апеляційної інстанції не було зроблено висновків щодо ототожнення понять строку дії договору та строку виконання зобов`язань. Суд апеляційної інстанції, виходячи з конкретних встановлених у цій справі обставин, оцінивши наявні в матеріалах докази, дійшов висновку, що укладеними у цій справі додатковими угодами до договору, якими продовжено строк дії договору, сторони не внесли зміни до графіку виконання робіт, однак фактично нівелювали його.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача про те, що додатковою угодою №2 сторони врегулювали питання форс-мажору, встановлені сертифікатом ТПП, оскільки вказана додаткова угода укладена 11.11.2022, а сертифікат виданий 05.12.2022, тобто після укладання зазначеної додаткової угоди. У зв`язку з чим апеляційний господарський суд погодився із доводами позивача про те, що в силу положень пункту 8.4 договору виконання зобов`язань за цим договором продовжене на строк, що відповідає строку дії обставин непереборної сили.

Доводи відповідача про відсутність висновку Верховного Суду щодо відмінності строку договору та строку виконання зобов`язань не підтверджуються.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що чинне цивільне законодавство передбачає наявність таких понять, як «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання», які згідно з положеннями Цивільного кодексу України мають різний зміст, тобто ці поняття не є тотожними.

Зокрема такі висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 вересня 2023 року по cправі №910/4725/22, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі № 925/1238/22, які є загальними.

Згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання», «термін виконання зобов`язання» визначені у статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Верховний Суд зазначає про те, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком дії договору, а може бути відмінним від нього.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки за загальним правилом, закріпленим у статті 599 Цивільного кодексу України, такою підставою є виконання, проведене належним чином. Закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним.

Отже, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору, невиконане договірне зобов`язання не припиняється, підрядник може продовжувати виконувати обумовлені договором роботи, а замовник може здійснювати їх прийняття.

Тобто наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи не підтверджують наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції про встановлення ним строку виконання позивачем зобов`язань за цим договором, які продовжені на строк, що відповідає строку дії обставин непереборної сили, та необхідності переоцінки встановлених у цій справі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо доводів скаржника про необхідність формування Верховним Судом правового висновку щодо застосування п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі», ч. 1 ст. 200 ГК України, ст. 560, ч. 1 ст. 563, п. 1 ч. 1 ст. 568, ст. 599 ЦК України у їх сукупності, з огляду на актуальність питання щодо підстав повернення боржнику суми отриманої бенефіціаром банківської гарантії після виконання боржником забезпеченого зобов`язання (має значення для розгляду справ № 910/11352/24, 910/19587/23, 910/2782/24, 910/19593/23, 910/12114/23 та багато інших) то вони є безпідставними.

Відповідач не врахував, що Верховний Суд у постанові від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23, на яку він посилається, та яка існувала на час звернення з касаційною скаргою у справі, що розглядається, № 910/19591/23, виклав висновок з наведених відповідачем питань.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23 (пункти 5.53, 5.54), стаття 27 Закону України «Про публічні закупівлі», яка безпосередньо регулює відносини суб`єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору. При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/6433/18, від 21.02.2020 року у справі № 910/4460/19, від 14.01.2019 року у справі №910/3777/18.

Доводів щодо неврахування судом апеляційної інстанції цих висновків касаційна скарга відповідача не містить, невідповідності постанови суду апеляційної інстанції наведеним вище висновкам не встановлено.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Отже, ураховуючи наведене, Верховний Суд відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження, відкритого з підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Оскільки з огляду на принцип диспозитивності виключно скаржником визначаються підстави, вимоги та межі касаційного оскарження, тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі № 910/19591/23 підлягає закриттю відповідно до вимог пунктів 4, 5 частини першої статті 296 ГПК України.

Керуючись статями 234, 235, пунктами 4, 5 частини першої статті 296 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі № 910/19591/23 закрити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець

О. Мамалуй