Ухвала

від 27.01.2025 по справі 910/6768/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/6768/18 (910/3501/24)

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О. В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Дочірнього підприємства «Автомобіліст» Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024

та на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024

у справі № 910/6768/18 (910/3501/24)

за позовом Дочірнього підприємства «Автомобіліст» Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062»

до 1. ОСОБА_1

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний офісно-готельний центр»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - фізична особа-підприємець Корякін Дмитро Вадимович,

про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута,

в межах справи № 910/6768/18

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний офісно-готельний центр», ?

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/6768/18 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрпрактикум" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний офісно-готельний центр" на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду міста Києва від 10.03.2021.

18.03.2024 відбувся аукціон з продажу майна боржника (ТОВ "Міжнародний офісно-готельний центр", відповідач-2) права вимоги дебіторської заборгованості до ДП "Автомобіліст" Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13062" (позивач) на загальну суму 168 000 грн, що виникла на підставі трьох договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 15.08.2016, договору №4 безвідсоткової поворотної строкової допомоги від 22.03.2017.

22.03.2024 до Господарського суду міста Києва звернулось Дочірнє підприємство "Автомобіліст" Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13062" з позовом до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний офісно-готельний центр" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі 910/6768/18 (910/3501/24) в позові відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 рішення Господарського міста Києва від 04.09.2024 у справі № 910/6768/18 (910/3501/24) залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, 03.01.2025 Дочірнє підприємство "Автомобіліст" Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13062" через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі № 910/6768/18 (910/3501/24) в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються також і документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України «Про судовий збір».

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, ? у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції закону, на момент звернення із позовною заявою), за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі ? 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Така правова позиція щодо необхідності застосування ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті в електронній формі, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року встановлений у розмірі 3 028,00 грн.

Таким чином, з огляду на те, що касаційну скаргу подано в електронній формі через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», судовий збір підлягає сплаті з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, який підлягає застосуванню, а отже, за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в розмірі 4 844,80 грн (3 028,00 х 200% ) х 0,8.

Однак документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі до матеріалів касаційної скарги не додано, про що працівниками Касаційного господарського суду складений Акт №32.1-14/6 від 06.01.2025.

Статтею 291 ГПК України встановлено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Зокрема, змістом абзацу 1 частини сьомої статті 42 ГПК України, у редакції Закону № 3200-IX, визначено, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

При цьому неповідомлення сторони у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цієї сторони, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені у статті 2 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частини першої статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Аналіз вищевказаних норм свідчить, що обов`язок надсилання копії касаційної скарги сторонам у справі, з метою забезпечення їх права ознайомитись з такою касаційною скаргою, кореспондується з аналогічним обов`язком іншої сторони (або іншого учасника справи) надіслати всім іншим учасникам судового розгляду зазначеної справи копії відзиву з метою забезпечення їх права ознайомитись з цим відзивом, в чому і полягає забезпечення рівності процесуальних прав та обов`язків сторін та інших учасників справи.

Всупереч зазначеним вимогам додатки до касаційної скарги не містять доказів направлення копії касаційної скарги та додатків до неї на адресу інших учасників справи, про що працівниками Касаційного господарського суду складений Акт №32.1-14/6 від 06.01.2025.

Вказані недоліки підлягають усуненню, як того вимагають положення вищезазначених норм процесуального законодавства.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу скаржнику необхідно чітко вказати норму права, висновок щодо застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і зазначити, в чому полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовній практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу скаржник повинен вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу скаржник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, висновок, який зробили суди попередніх інстанцій з цього питання (якщо він наявний), та обґрунтувати мотиви незгоди з таким висновком.

Оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник повинен зазначити, яке саме процесуальне порушення, передбачене частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Звертаючись із касаційною скаргою, окрім іншого Дочірнє підприємство "Автомобіліст" Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13062" посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Верховний Суд зауважує, що при поданні касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.

Проте, касаційна скарга, хоча і містить посилання на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, однак не є належним чином обґрунтованою, оскільки скаржник не зазначає норми права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та не наводить обставин справи, до яких ця норма повинна застосовуватись. Таким чином, у касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження.

Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на порушення норм процесуального та матеріального права, які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.

Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення Судом принципу змагальності сторін.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 292 та статті 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статті 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

На виконання вимог цієї ухвали скаржнику необхідно надати письмові пояснення, де обґрунтувати підстави касаційного оскарження, а саме (1) чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин у яких цей висновок відсутній, (2) зазначити в чому саме полягало неправильне застосування цієї норми права судами попередніх інстанцій у даній справі, (3) обґрунтувати необхідність формування касаційним судом висновку щодо застосування цієї норми для правильного вирішення саме тієї справи, у якій подано касаційну скаргу.

При цьому слід враховувати, що такі пояснення касатора за змістом мають лише конкретизувати підстави касаційного оскарження в межах раніше наведених доводів касаційної скарги, позаяк доповнення або зміна касаційної скарги згідно з приписами частини першої статті 298 ГПК України допускаються виключно протягом строку на касаційне оскарження.

Копії цих пояснень належить надіслати учасникам справи в порядку, передбаченому для надіслання копій касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290 ГПК України, Верховний Суд,

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Автомобіліст» Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі № 910/6768/18 (910/3501/24) залишити без руху.

2. Надати строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме: сплатити судовий збір у визначеному розмірі; надати суду докази направлення касаційної скарги іншим учасникам справи; (1) чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин у яких цей висновок відсутній, (2) зазначити в чому саме полягало неправильне застосування цієї норми права судами попередніх інстанцій у даній справі, (3) обґрунтувати необхідність формування касаційним судом висновку щодо застосування цієї норми для правильного вирішення саме тієї справи, у якій подано касаційну скаргу.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Васьковський