Ухвала

від 29.01.2025 по справі 910/7908/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/7908/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова"</a>

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова"</a> (далі - ТОВ "Укрбуд Забудова")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віалок Білд"</a> (далі - ТОВ "Віалок Білд")

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради

про стягнення 2 556 842,90 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. ТОВ "Укрбуд Забудова" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Віалок Білд" про стягнення 2 556 842,90 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Укрбуд Забудова" як покупець за укладеним з ТОВ "Віалок Білд" як постачальником договором поставки №070721-01 від 07.09.2021, внесло передоплату за товар, який постачальник не поставив, у зв`язку з чим покупець листами у відповідача вимагав повернути сплачені грошові кошти у заявленій сумі, які так і не були повернуті.

3. Господарський суд міста Києва рішенням від 18.03.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024, відмовив у задоволенні позовних вимог.

4. 09.01.2025 до Верховного Суду надійшла ТОВ "Укрбуд Забудова" (подана 08.01.2025 через систему Електронний суд) касаційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

5. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

6. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

Щодо вимог касаційної скарги

7. Відповідно до п.6 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинні бути зазначені вимоги особи, яка подає скаргу.

8. У прохальній частині касаційної скарги ТОВ "Укрбуд Забудова" просить

"1. Скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 18.03.2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 року у справі № 910/7908/23

2. Ухвалити нову Постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі".

9. Втім, з оскаржуваних рішень вбачається, що Господарський суд міста Києва рішенням від 18.03.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024, вже відмовив у задоволенні позовних вимог.

10. Отже, скаржнику на виконання п.6 ч.2 ст.290 ГПК потрібно уточнити вимоги, заявлені ним у касаційній скарзі.

Щодо підстав касаційного оскарження

11. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

12. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

13. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).

14. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

15. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

16. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

17. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

18. При цьому необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

19. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

20. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

21. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

22. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

23. У касаційній скарзі ТОВ "Укрбуд Забудова" посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає, зокрема, таке:

- оскаржувані судові рішення ухвалені за неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим висновки судів не відповідають обставинам справи;

- суди належним чином не оцінили, що відвантаження будівельних матеріалів не проводилось;

- суди не оцінили, що у відповідача були відсутні довіреності на особу, яка була уповноважена на отримання товару зі сторони позивача та яка прийняла будівельні матеріали згідно з видатковими накладними;

- суди залишили поза увагою, що для підтвердження факту дійсної наявності/відсутності поставлених будівельних матеріалів відповідачем на будівельний майданчик, в Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради були витребувані документи; втім, управління такі документи не надало, мотивуючи їх відсутністю, що спростовує факт можливої поставки товарів на будівельний майданчик.

24. Втім, посилаючись на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, скаржник у тексті касаційної скарги не вказує ані норм права, які суди попередніх інстанцій неправильно застосували/порушили, ані жодної постанови Верховного Суду щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах.

25. Отже, скаржник 1) не зазначає чітко норми права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), які суди попередніх інстанцій неправильно застосували в оскаржуваних судових рішеннях, 2) не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування норми права, 3) який висновок щодо застосування норми права виклав Верховний Суд та в чому полягає незастосування такого висновку судами попередніх інстанцій, 4) не обґрунтовує подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

26. Крім того, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, можуть розцінюватися як підстава касаційного оскарження, передбачена п.4 ч.2 ст.287 ГПК, однак скаржник не посилається на відповідну підставу.

27. У зв`язку із вищезазначеним, скаржнику необхідно уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень, врахувавши вимоги щодо їх обґрунтування, які описані, зокрема, у пунктах 13-22 цієї ухвали.

Щодо сплати судового збору

28. Відповідно до п.2 ч.4 ст.290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

29. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом "Про судовий збір".

30. Згідно з ч.1 ст.4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

31. Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

32. Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

33. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір").

34. Відповідно до ч.3 ст.4 Закону "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

35. У касаційній скарзі ТОВ "Укрбуд Забудова" просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення.

36. Враховуючи предмет позову, а також вимоги касаційної скарги, ТОВ "Укрбуд Забудова" при її подачі повинно було сплатити судовий збір у розмірі 26 161,99 грн, розрахований таким чином: (2 556 842,90 грн х 1,5% х 200%) х 0,8 = 61 364,23 грн.

37. У касаційній скарзі скаржник просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, вказує, що протягом 2024 року ТОВ "Укрбуд Забудова" не мало доходів від здійснення господарської діяльності, що підтверджується фінансовими звітами за 2024 рік; цей факт пов`язаний з тим, що працівники товариства проходять військову службу у зоні бойових дій; наразі тривають судові спори (справа №911/3234/24) за позовом ТОВ "Укрбуд Забудова" про стягнення коштів за виконані будівельні роботи; відстрочення судового збору надасть можливість скаржнику зібрати необхідну суму коштів для сплати необхідної суми за подання касаційної скарги.

38. Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з таких підстав.

39. Відповідно до ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

40. Відповідно до ч.2 ст.8 Закону "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір".

41. Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п.3 ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №940/2276/18).

42. З огляду на те, що предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, доводи про наявність підстав для відстрочення сплати судового збору відхиляються.

43. Оскільки скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, то касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п.2 ч.4 ст.290 ГПК.

44. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

45. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

46. З огляду на залишення касаційної скарги без руху, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та зупинення виконання (дії) постанови суду апеляційної інстанції залишаються без розгляду до усунення недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, ст.4 Закону "Про судовий збір", Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова"</a> на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі №910/7908/23 залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова"</a> строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова"</a>, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя О. Кібенко