Рішення

від 21.01.2025 по справі 528/315/24

ГРЕБІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гребінківський районний суд Полтавської області

Справа №: 528/315/24

Провадження № 2/528/12/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 січня 2025 року м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вітківського М.О.,

при секретарі Коваленко О.В.

за участі сторін:

представника позивача ОСОБА_3. (в режимі відеоконференції)

представника відповідача Матях Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гребінка з повною технічною фіксацією в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди заподіяною смертю,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача адвокат Адвокатського об`єднання «Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП «Автопоміч» Таргоній В.М., звернувсь до Гребінківського районного суду Полтавської області з вказаним позовом, яким просить суд: стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп. відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Київ електропотяг здійснив наїзд на ОСОБА_2 , який внаслідок отриманих травм помер в лікарні. Вказані обставини встановлені в ході досудового розслідування кримінального провадження №12019100090001021 розпочатого за фактом смерті ОСОБА_2 .

Зазначає, що загиблий був молодого віку, помер у віці 30 років, що додатково завдає батьку моральних страждань, оскільки попереду в нього було все життя.

Сталий життєвий устрій позивача непоправно змінено з незалежних від нього обставин. До смерті сина в позивача було звичне життя, в якому син займав важливе місце. Він втратив можливість тривалого життєвого зв`язку зі своєю дитиною, який відновлений бути не може. Позивач проживав із загиблим однією сім`єю, вони були пов`язані спільним побутом та проживанням.

Внаслідок смерті сина позивач назавжди позбавлений можливості отримувати від сина підтримку та допомогу як моральну так і матеріальну і жодні зусилля з його сторони не зможуть виправити ситуацію, що склалася. Позива відчуває біль, страждання через смерть сина, оскільки смерть дитини є найтяжчою втратою для батьків, як і для будь якої людини, не може не спричинити зміни в психоемоційному стані. Попередній стан позивача ніколи не може бути відновлений, оскільки смерть є непоправною втратою.

Емоції пов`язані зі смертю є особливими емоціями, які неможливо порівняти з будь якими іншимистражданнями через їх глибину і тяжкість. Передчасна смерть сина стала для позивача різкою психотравматичною подією. Особливу увагу заслуговує те, що страждання позивача повязані зі смертю сина, є неодномоментими, а триваючими, тому що його втрата є непоправною подією.

Вказує, що встановити ціну людського життя неможливо, як і неможливо точно оцінити завдану моральну шкоду, будь яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь який її розмір може мати суто умовний вираз.

З урахуванням наведеного, невідновності заподіяної шкоди, її тривалості та глибини страждань, позивач оцінює розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди у грошовому еквіваленті 250 000 грн., оскільки такий розмір є розумним і справедливим і зможе хоча б частководопомогти в організаціїсвого життя після тяжкої втрати.

15 квітня 2024 року до суду надійшла відповідь Відділу ведення реєстру територіальної громади та реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Гребінківської міської ради, згідно якої встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.20).

Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 15.04.2024 року відкрито загальне позовне провадження за вищевказаною позовною заявою. Встановлено відповідачу строку для подання відзиву на позовну заяву (а.с.21,22).

17.06.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує, що не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необгрунтованими та заперечує в їх задоволенні в повному обсязі.

Вказує, що свої позовні вимоги позивач обгрунтовує випадком, що стався 30.01.2019 року поблизу залізничної колії в районі північної пасажирської платформи №2 Приміського вокзалу після відправлення поїзда №6802 сполученням Київ-Гребінка стався випадок травмування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який внаслідок триманих травм помер.

За фактом настання цієї події було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019100090001021 та розпочатого досудове розслідування.

Враховуючи те, що випадок смертельного травмування ОСОБА_2 , стався саме на залізничних коліях, тобто на об`єкті залізничного транспорту, розслідування здійснювалось комісією у складі працівників залізниці. В результаті службового розслідування було складено відповідний акт від 06.02.2019 року.

Як вбачається із акту службового розслідування травмування потерпілого сталосявнаслідок порушення самим потерпілим «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України» затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1988 №54 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 24.03.1998 за №193/2663, а саме п. 3.16. Правил, де вказано, що пасажирам забороняється бігти по платформі поруч із вагоном поїзда, що прибуває або відходить, а також перебувати ближче ніж 2 метри від краю платформи під час проходу поїзда без зупинки.

Зазначені Правила прийняті з метою забезпечення безпеки громадян на залізничнеому транспорті, територіях вокзалів, станцій і підприємств.

Відповідно до п. 1,3 ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала; якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; в нших випадках, встановленим законом.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обовязок відшкодувати завдану шкоду, як винні так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі та особливості. Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4, при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомодопускає настання шкідливого результату.

Частиною 1 ст. 1193 ЦК України передбачено, що шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.

У відповідності до ч. 2 ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Як видно з матеріалів справи, непереборна сила на поїзд та на загиблого не діяла. Отже, єдиною підставою звільнення від відповідальності за завдану шкоду є умисел потерпілого.

Умисел потерпілого слід відмежовувати від грубої необережності, яка за нормами ч.2 ст.1193 ЦК України є підставою лише для зменшення розміру відшкодування за завдану шкоду.

Під умислом прийнято розуміти психічне ставлення особи до своїх дій та їх наслідків. Це усвідомлення особою характеру своїх дій, передбачення їх наслідків і бажання настання таких наслідків або свідоме їх допущення. Усвідомлення і передбачення становлять інтелектуальну ознаку умислу, а бажання настання наслідків або свідоме їх допущення - його вольову ознаку.

Як вбачається з Акту службового розслідування від 06.02.2019, ОСОБА_2 при наїзді на нього електропоїзду біг по платформі поруч із вагоном поїзда, що відходив та повис на відкрите вікно, чим порушив п. 3.16. «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України».

Вказує, що потерпілий свідомо біг по платформі поруч із вагоном поїзда, що відходив та повис на відкрите вікно, а отже усвідомлював, що матиме наслідком наїзд на нього. Вважає, що в даному випадку наявнв інтелектуальна ознака умислу в діях потерпілого, тобто це свідчить про те, що потерпілий свідомо допускав настання шкідливого результату, але безпідставно розраховував, що він настане.

При необережності, на відміну від умислу, вольова ознака полягає в тому, що особа або не передбачає наслідків своїх дій, хоча повинна і могла їх передбачати, або передбачала наслідки, але розраховувала на їх відвернення. Зважаючи на сукупність фактичних обставин, а саме потерпілий свідомо біг по платформі поруч із вагоном поїзда, що відходив та повис на відкрите вікно, можна зробити висновок, що лише за гнаявності умислу потерпілого у даній обстановці йому могла бути спричинена шкода.

Посилаючись на норми ЦК України представник відповідача вважає, що шкоду було завдано внаслідок умислу потерпілого, оскільки в діях потерпілого наявний умисел на порушення Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, що призвело до його тяжких наслідків - смерті потерпілого.

Згідно ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно роз`яснень, які містяться у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 № 6 роз`яснено: «Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, коли іншого не встановлено законом, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено.

Крім того, зазначає, що позивачем не надано жодних доказів моральної шкоди.

Відтак, посилаючись на норми ЦК України та Верховного Суду просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с.45-48).

08.07.2024 року ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області витребувано від Солом`янського УП ГУНП в м. Києві (місцезнаходження: вулиця Полковника Шутова, 3, Київ, 03113), належним чином завірену копію матеріалів кримінального провадження №12019100090001021 (а.с. 61-63).

Ухвалою суду від 24.09.2024 року повторно витребувано від Солом`янського УП ГУНП в м. Києві (місцезнаходження: вулиця Полковника Шутова, 3, Київ, 03113), належним чином завірену копію матеріалів кримінального провадження №12019100090001021 (а.с.87-89).

06.11.2024 року ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області витребувано від Солом`янського УП ГУНП в м. Києві (місцезнаходження: 03151, м.Київ, Повітрофлотський проспект,49), належним чином завірену копію матеріалів кримінального провадження №12019100090001021 (а.с.109-111).

18.12.2024 року на виконання ухвали суду від 06.11.2024 року від Солом`янського УП ГУНП в м. Києві, надійшла копія матеріалів кримінального провадження №12019100090001021 (а.с.122-133).

Ухвалою судді від 19.12.2024 у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.137,138).

21.01.2025 року в судовому засіданні представник позивача адвокат Таргоній В.М., позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, в своїх поясненнях посилався на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача Матях Н.І. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, в своїх поясненнях посилалася на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази і давши їм належну оцінку, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про, що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Тополівською сільською радою, Гребінківського району, Полтавської області від 29.11.1988 року, а/з №21 (а.с.10).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 31.01.2019 а/з №2264, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).

30.01.2019 року у м. Київ електропотяг здійснив наїзд на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який внаслідок отриманих травм помер в лікарні. 31.01.2019 відомості за вказаним фактом внесено до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019100090001021 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.276 КК України (а.с.5).

Із Постанови про закриття кримінального провадження №12019100090001021 від 31.01.2019 року вбачається, що 30.01.2019 близько 09-50 год., за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, 18, виявлено труп гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер в лікарні внаслідок отримання удару від електропотягу. (ЄО6775) Під час досудового розслідування встановлено, що причиною виникнення даної залізно транспортної пригоди являються необачні дії пішохода ОСОБА_2 , а саме порушення вимог чинного законодавства. Тому в даному кримінальному провадженні ознак кримінального правопорушення, що підпадають під відповідальність, передбачену ст. 276 КК України слідство не вбачає. Кримінальне провадження за ч.3 ст. 276 КК України, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019100090001021 від 31.01.2019 року закрито у звязку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с.6,7).

18.12.2024 року на виконання ухвали суду від 06.11.2024 року від Солом`янського УП ГУНП в м. Києві, надійшла копія матеріалів кримінального провадження №12019100090001021 (а.с.122-133).

За результатами проведеного досудового розслідування, встановлено, що причиною виникнення даної залізно транспортної пригоди являються необачні дії пішохода ОСОБА_2 , оскільки відповідно до вимог чинного законодавства пішоходам забороняється: ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів (п. 2.5 в редакції Наказу Міністерства транспорту та зв`язку №1059 від 22.11.2007; переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається якщо до нього залишилось менше ніж 400 м.; переходити колію зразу після проходу поїзда (або локомотива, вагона, дрезини, тощо), не впевнившись, що по сусідніх коліях не пересувається рухомий склад. Тому в даному кримінальному провадженні ознак кримінального правопорушення, що підпадають під відповідальність, передбачену ст. 276 КК України слідство не вбачає. Кримінальне провадження за ч.3 ст. 276 КК України, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019100090001021 від 31.01.2019 року закрито у звязку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с.122-133).

Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 є батьком померлого ОСОБА_2 .

Представник позивача звертаючись з позовом до суду вказав, що внаслідок смерті сина позивач назавжди позбавлений можливості отримувати від сина підтримку та допомогу як моральну так і матеріальну і жодні зусилля з його сторони не зможуть виправити ситуацію, що склалася. Позивач відчуває біль, страждання через смерть сина, оскільки смерть дитини є найтяжчою втратою для батьків, як і для будь якої людини, не може не спричинити зміни в психоемоційному стані. Попередній стан позивача ніколи не може бути відновлений, оскільки смерть є непоправною втратою. Емоції пов`язані зі смертю є особливими емоціями, які неможливо порівняти з будь якими іншими стражданнями через їх глибину і тяжкість. Передчасна смерть сина стала для позивача різкою психотравматичною подією. Особливу увагу заслуговує те, що страждання позивача повязані зі смертю сина, є неодномоментими, а триваючими, тому що його втрата є непоправною подією.

Позивач оцінює розмір грошового відшкодування внаслідок завданої йому моральної шкоди у грошовому еквіваленті - 250 000 гривень, та вважає, що такий розмір є розумним і справедливим і зможе хоча б частково допомогти в організації свого життя після тяжкої втрати.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну і шкоду моральну.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Вимоги частин 2 та 3 статті 23 ЦК України передбачають, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Згідно частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до вимог частин 2 та 5 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до пунктів 2.5., 2.6, 2.10., 2.20 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, що затверджені наказом Мінтранспроту України №54 від 19.02.1998, зареєстровано в Мінюсті України №193/2633 від 24.03.1998, пішоходам забороняється: ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів; переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м.; переходити колію зразу після проходу поїзда (або локомотива, вагона, дрезини, тощо), не впевнившись, що по сусідніх коліях не пересувається рухомий склад.

Згідно ч.2 ст.1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Отже, при визначені розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

При цьому, суд бере до уваги, що сам факт загибелі сина позивача під час транспортної пригоди є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивача, враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Суд також приймає до уваги викладені у позовній заяві пояснення позивача про те, що в зв`язку зі смертю сина позивач назавжди позбавлений можливості отримувати від сина підтримку та допомогу як моральну так і матеріальну і жодні зусилля з його сторони не зможуть виправити ситуацію, що склалася. Смертю сина позивачу завдано непоправної втрати, позивач відчуває біль, страждання через смерть сина, оскільки смерть дитини є найтяжчою втратою для батьків, як і для будь якої людини, і не може не спричинити зміни в психоемоційному стані.

Суд враховує відсутність вини відповідача в настанні смерті потерпілого ОСОБА_2 , при цьому смерть останнього сталася саме внаслідок його власної грубої необережності та порушення правил безпеки громадян на залізничному транспорті, що в сукупності сприяло виникненню моральної шкоди та відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК України є підставою для зменшення розміру відшкодування такої шкоди.

Враховуючи вищевикладене та виходячи із засад розумності та виваженості, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути моральну шкоду в розмірі 125 000,00 грн. Такий розмір моральної шкоди є справедливим.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви до суду.

У той же час, з урахуванням ціни позову, на підставі ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» підлягав сплаті судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 2 500 грн. (250 000 х 1% / 100% = 2 500 грн.).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У пунктах 35, 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз`яснено, якщо позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат. Вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом).

З урахуванням викладеного, суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір, від сплати якого звільнений позивач, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1 250 грн. (125 000,00 грн. х 100% / 250 000,00 грн. = 50 %; 2 500 грн. х 50 / 100 = 1 250,00 грн.).

Керуючись ст.ст. 4, 11, 12, 13, 76-80, 81, 83 ,89, 128, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди заподіяною смертю - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) - 125000 (сто двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок, в якості відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) на користь держави судовий збір в розмірі 1250,00 (одна тисяча двісті п`ятдесят) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (місцезнаходження: вул. Єжи Гедройця, 58, м. Київ, код ЄДРПОУ 40075815).

Складання повного тексту судового рішення відкласти не більше як на десять днів з дня закінчення розгляду справи, і визначити кінцеву дату складення повного судового рішення 31.01.2025 року.

Повний текст рішення складено 29.01.2025 року.

Суддя М. О. Вітківський