Рішення

від 29.01.2025 по справі 530/1581/24

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/1581/24

2/530/74/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

29.01.2025 м.Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Ситник О.В. , секретаря Стрілець Л.Г. , позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Зіньків, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ,третя особаяка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спорувідділ Службиу справахдітей тасім`ї виконавчогокомітету Зіньківськоїміської ради провизначення місця проживання дітей ,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

ОСОБА_1 22.07.2024року звернувсядо Зіньківськогорайонного судуПолтавської областіз позовом до ОСОБА_3 ,третя особаяка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спорувідділ Службиу справахдітей тасім`ї виконавчогокомітету Зіньківськоїміської ради провизначення місця проживання дітей .

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 23.09.2024 року відкрито провадження в цивільній справі позовного провадження. Сторонам по справі направлено ухвалу про відкриття провадження, відповідачу разом з копіями позовної заяви та доданими до неї документами та судові повістки про час дату та місце судового засідання.

В позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначає, що 19.08.2020 року його шлюб із ОСОБА_3 був розірваний рішенням суду , від даного шлюбу є діти , позивач є багатодітним батьком та має посвідчення багатодітного батька , із відповідачкою 4 дітей син ОСОБА_4 1992 року народження , який є повнолітнім та проживає окремо ,син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час навчається у вищому навчальному закладі , син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у ліцеї у 9 класі та дочка ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається у 7 класі ліцею , всі діти зареєстровані та проживають із позивачем як батьком, мають належні умови , що підтверджується доказами доданими до позову , мати участі не приймає у вихованні та утриманні дітей , тому прохає визначити місце проживання дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 18.12.2024 року закрито підготовче судове засідання , розгляд справи призначено на 29.01.2025 року .

Позивач ОСОБА_1 та його представник за довіреністю ОСОБА_2 в судове засідання з`явилися, підтримали позовні вимоги та прохали їх задовольнити .

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, повідомлена про розгляд справи належним чином , відзиву чи заперечень до суду не надала ( а.с. 74)

Третя особа відділ Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Зіньківської міської ради в судове засідання не з`явились , повідомлені належним чином , надали заяву про розгляд справи у їх відсутність, покладаються на розсуд суду ( а.с. 85-86)

Суд вирішив за можливе розглядати справу у відсутності відповідачки , яка є повідомленою належним чином про розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до вимогст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами,які були досліджені в судовому засіданні.

Як передбачено ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України- кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідност. 10-13 ЦПК України- суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 18 ЦПК Українивстановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цивільного процесуального кодексу України.

Як передбачено нормою ст. 3 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 Про судове рішення у цивільній справі, - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 12 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процессу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов`язок батьків утримувати дитину.

Відповідно до ч.1ст.141СК Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно достатті 160 СК Українимісце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно ч.1ст. 161 СК Україниякщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до роз`яснень, наданих Верховним Судом України в п.18 Постанови Пленуму № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Судам слід враховувати також положенняст. 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Судом встановлено , що позивачем є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.с. 7-10) , його інтереси представляє за довіреністю ОСОБА_2 ( а.с. 4) відповідно до рішення суду від 19.08.2020 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірваний ( а.с. 12-15) , позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 16-18) , всі вони зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 , але ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 1992 року народження не проживають фактично ( а.с. 19) , позивач ОСОБА_1 має посвідчення батька багатодітної сім`ї ( а.с. 20) , ОСОБА_5 є студентом 1- курсу Навчально наукового інституту інформаційних технологій та робототехніки Національного університету «полтавська політехніка імені Ю. Кондратюка , форма навчання денна , на платній основі ( а.с. 21-23) , відповідно до акту встановлення факту ОСОБА_1 проживає на протязі 6 років разом з дітьми без дружини , остання дітьми не опікується ( а.с. 24) , ОСОБА_6 навчається у 9 класі філії «Великопавлівська гімназія Зіньківського опорного ліцею № 1 Зіньківської міської ради довідка видана станом на 16.07.2024 року ( а.с. 25) ОСОБА_8 навчається у 7 класі філії «Великопавлівська гімназія Зіньківського опорного ліцею № 1 Зіньківської міської ради , довідка видана станом на 16.07.2024 року , та є ученицею 5 класу фортепіано Зіньківської музичної школи ( а.с. 26-27) , ОСОБА_9 навчався у музичній школі та закінчив її 31.05.2023 року ( а.с. 28) , відповідно до акту обстеження проживання за адресою АДРЕСА_1 де проживає батько ОСОБА_1 та діти складеного начальником Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Зіньківської міської ради та головним спеціалістом ОСОБА_10 у даній сім`ї є належні умови для проживання та навчання дітей, стосунки у сім`ї довірливі ( а.с. 29) , позивач ОСОБА_1 працює директором СБК КЗ Зіньківський міський будинок культури виконавчого комітету та має офіційний дохід ( а.с. 30) , рішенням виконавчого комітету Зіньківської міської ради від 17.01.2025 року визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітньої дочки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем проживання батька ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ( а.с. 89) .

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_8 в присутності законного представника малолітньої її батька ОСОБА_1 пояснила, що проживає з батьком давно , з матір`ю спілкувалась давно , не часто і в телефонному режимі , матеріального утримання мати не надає , бажає і на далі проживати з батьком .

Судом встановлено , що позивач має 4 дітей від шлюбу із відповідачкою , в позовних вимогах він прохав визначити місце проживання дітей , а саме ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому на даний час виповнилось 18 років , та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому виповнилось 15 років .

У постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 351/611/21 (провадження № 61-990св23) вказано, що «у разі спору місце проживання малолітньої дитини (фізичної особи у віці до чотирнадцяти років) визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, то закон не передбачає можливості вирішення такого спору органом опіки та піклування або судом, оскільки в цьому випадку слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями частини другої статті 29 ЦК України. В силу вище наведених норм чинного законодавства він може вільно обирати собі місце проживання з кимось із батьків, які мають у власності житлові приміщення. Суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років за позовом когось із батьків, оскільки таке право вибору місця проживання надано законом самій дитині.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи положення частини другої статті 29 ЦК України та частини третьої статті 160 СК України, суд вважає, що підстави для визначення судом місця проживання дитини, якій виповнилось 14 років, відсутні, тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому виповнилось 15 років , необхідно відмовити. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 537/5119/15-ц (провадження № 61-1229св18), від 28 січня 2021 року у справі № 753/6498/15 (провадження № 61-10851св20), від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21 (провадження№ 61-6611св22)».

Також потрібно відмовити у задоволенні позову у частині визначення місця проживання з батьком ОСОБА_1 сина позивача ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому на даний час виповнилось 18 років в зв`язку з тим, що він є повнолітнім.

Щодо позовної вимоги про визначення місця проживання дочки позивача - ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 , після вивчення всіх доказів по справі в їх сукупності суд прийшов до переконання про задоволення позову в цій частині.

За змістом ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.,160,161СК України,ст.ст.1,2,4,7,8,12,13,19,228-229,258,263-265,354ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ,третя особаяка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спорувідділ Службиу справахдітей тасім`ї виконавчогокомітету Зіньківськоїміської ради провизначення місця проживання дітей ,

задовольнити частково .

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з батьком ОСОБА_1 .

У іншій частині позовних вимог відмовити .

Стягти з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 - 403 (чотириста три ) грн. 73 коп. - витрат по сплаті судового збору в пропорційному розмірі із задоволенням позовних вимог

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений 29.01.2025 року

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області О.В. Ситник