Рішення

від 29.01.2025 по справі 694/633/24

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №694/633/24

Провадження №2/700/13/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року селище Лисянка

Лисянський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Чорненької О.І.,

за участі:

секретаря судового засідання Нетребенко В.О.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Лисянка, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Миколаївської міської ради (орган опіки та піклування), Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад обставин справи та обгрунтування позовних вимог

Представник позивача - адвокат Михайленко Олександр Васильович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Миколаївської міської ради (орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 25 грудня 2015 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Під час спільного проживання із відповідачем у них народилася донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 виданим 11.06.2016р. Києво-Святошинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області.

01 березня 2018 року Херсонським міським судом Херсонської області було винесено рішенння про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11.09.2017 та до досягнення повноліття.

13 липня 2018 року рішенням Херсонського міського суду Херсонської області шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було розірвано.

Станом на 01.12.2023 року відповідач має заборгованість по аліментах в розмірі 80542,01 грн.

Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться її успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, що підтверджується характеристикою Херсонського закладу дошкільної освіти №65 Комбінованого типу Херсонської міської ради та характеристикою Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №47 Херсонської міської ради.

Внаслідок цього, позивач просить позбавити відповідача батьківських прав щодо його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобовязати орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради надати висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 відзив на позов із викладенням своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог до суду не подав, однак 06.09.2024 року на електронну адресу суду подав заяву, в якій зазначає, що протизадоволення позовних вимог не заперечує.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Позовна заява разом з доданими до неї документами надійшла до Звенигородського районного суду. 14.03.2024 року.

Ухвалою Звенигородського районного суду від 08.04.2024 року позовна заява ОСОБА_1 передана на розгляд за підсудністю до Лисянського районного суду Черкаської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2024 справа передана у провадження судді Чорненької О.І.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 10.06.2024 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 10.09.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 10 годину 00 хвилин 10 жовтня 2024 року.

30.10.2024 адвокатом Михайленко О.В. заявлено клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи: Службу у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та зобов`язати її надати висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 20.11.2024 року залучено до участі у справі у якості третьої особи - Службу у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та зобов`язано її надати висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2

24.01.2025 року Службою у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації на електронну адресу суду направлено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судове засідання призначене на 09 годину 29.01.2025 року позивач, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, не прибула. Представником позивача -адвокатом Михайленко О.В. направлено клопотання про проведення судового засідання без участі позивача та її представника, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не прибув. Про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, проте 06.09.2024 на електронну адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

За таких обставин суд розглядає підготовче провадження у відсутності сторін.

На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Інші клопотання від сторін не надходили.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

У судовому засіданні встановлено, що з 25.12.2015 року позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданого 25 грудня 2015 року виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, про що складено актовий запис № 452.

Під час спільного проживання із відповідачем у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_1 виданого 11.06.2016р. Києво-Святошинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис №115 .

01 березня 2018 року Херсонським міським судом Херсонської області було винесено рішенння про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11.09.2017 та до повноліття дитини.

13 липня 2018 року рішенням Херсонського міського суду Херсонської області шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було розірвано.

14 травня 2022 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серія НОМЕР_3 виданого 14.05.2022 виконавчим комітетом Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, актовий запис №127.

Відповідач, ОСОБА_2 не піклується про власну дитину, не приймає участі у житті дитини, не цікавиться станом здоров`я дитини, її успіхами та навчанням, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, що підтверджується характеристиками Херсонського закладу дошкільної освіти №65 Комбінованого типу Херсонської міської ради від 27.11.2023року та Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №47 Херсонської міської ради.

На даний час донька ОСОБА_3 проживає з позивачкою,що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30.01.2023 №4801-5002543681, № 4801-5002543707 управління соціальних виплат компенсацій центрального району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради.

На підставі довідки та розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, виданої Лисянським районним відділом державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області від 04.12.2023 №10057, станом на 01 грудня 2023 року ОСОБА_2 має заборгованість по аліментах в розмірі 80542,01 грн.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з`являвся, проте на електронну адресу суду 06.09.2024 надіслав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Зазначені обставини судом розцінюються визнання позовних вимог відповідачем в повному обсязі щодо ухилення батька від виховання дитини та свідоме нехтування ним своїми обов`язками по утриманню доньки.

До суду надано висновок Святошинської районної в місті Києві державній адміністрації (вих №107-600 від 23.017.2025), яким визнано доцільним позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_2 відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно висновку Святошинської районної в місті Києві державній адміністрації громадянка ОСОБА_1 та її малолітня дитина ОСОБА_3 , 2016 р.н., відповідно до довідок 14.09.2024, взяті на облік як внутрішньо переміщені особи, які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Житлові умови проживання в помешканні створені належним чином, дитина забезпечена усім необхідним для повноцінного розвитку та комфортного проживання, про що мпеціалісти Служби склали відповідний акт від 05.12.2024 року. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 171 Сімейного кодексу України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою, зокрема посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору, зокрема, при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав.

Малолітня ОСОБА_3 , 2016 року народження, повідомила, що біологічного батька не памятає, він ніколи не телефонував, не вітає її зі святами та днем народження. Батьком вона вважає теперішнього чоловіка матері, ОСОБА_5 .

Спеціалісти Служби зв`язалися з батьком дитини засобами мобільного звязку. В розмові громадянин ОСОБА_2 повідомив, що не заперечуватиме щодо позбавлення його батьківських прав за умови, якщо громадянка ОСОБА_1 відмовиться від стягнення аліментів на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З наданого до суду висновку органі опіки та піклування суд вбачає підстави позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно з частиною 2 та 4 статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Відповідно до пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У постанові Верховного Суду від 29.09.2021 року по справі №459/3411/17 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Суд на перше місце має ставити «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини зазначав, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Вирішення питання позбавлення батьківських прав має грунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька (або матері) як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Висновки суду

Приймаючи рішення про позбавлення відповідача батьківських прав, з метою забезпечення належного захисту дитини, суд приймає до уваги визнання відповідачем позовних вимог, висновок Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, а також бере до уваги свідоме нехтування відповідачем батьківськими обов`язками та ухилення від їх виконання, тому з урахуванням усіх обставин справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи даний спір, належно і повно дослідивши та оцінивши представлені сторонами докази, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно своєї дочки ОСОБА_3 , що підтверджується наявними матеріалами цивільної справи та встановленими обставинами.

Будь-яких доказів щодо безпідставності позовних вимог та доказів своєї участі у вихованні дитини відповідач суду не надав, натомість відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі. Оскільки факт ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків по вихованню дочки знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи, суд вважає, що є підстави для позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , згідно відповідних положень ст.164 Сімейного Кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись якнайкращими інтересами малолітньої дитини, суд дійшов висновку про те, що позивачкою доведено наявність підстав для позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відповідно до вимог статті 164 СК України, оскільки він ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню своєї дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі наведеного, керуючись якнайкращими інтересами малолітньої дитини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Доказів, які б спростовували вищевикладене, судом не здобуто.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 10.06.2024 року позивача звільнено від сплати судового збору на підставі частини 2 та пудпункту "г" пункту 3 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1211,20 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтею 8 Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ст.ст.19, 150-155,164-166, 170, 180, 181 Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 82, 89, 131, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, якаі не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Миколаївської міської ради (орган опіки та піклування), Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок, який необхідно сплатити на рахунок:

Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783

Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)

Рахунок отримувача UA 908999980313111256000026001

Код класифікації доходів бюджету 22030106

Відповідно до ч. 6 ст. 164 СК України, рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Роз`яснити відповідачу у справі зміст статті 169 СК України, що мати, батько позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав. У разі відмови в позові про поновлення батьківських прав повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду виготовлено 29 січня 2025 року.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , засоби зв`язку: НОМЕР_5 ;

Представник позивача: Михайленко Олександр Васильович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №001085 від 07.03.2017,РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; засоби зв`язку: НОМЕР_7 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 ;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

виконавчий комітет Миколаївської міської ради (орган опіки та піклування), код ЄРДПОУ 04056612, адреса місцезнаходження: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37498740, адреса місцезнаходження: вул.Гната Юри,9 каб. 422, м.Київ, 03148, тел.(044)4072570,4072571,4038060, e-mail: ssds_sviatoshyn@kyivcity.gov.ua

Головуюча суддя Олена ЧОРНЕНЬКА