Постанова

від 21.01.2025 по справі 161/16609/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/16609/24 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В. Провадження № 22-ц/802/165/25 Доповідач: Шевчук Л. Я.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Шевчук Л. Я.,

суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,

секретар с/з Черняк О. В.,

з участю:

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Луцької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про витребування майна із чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд із зазначеним позовом, який обґрунтували тим, що вони разом з третіми особами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є власниками квартир у житловому будинку АДРЕСА_1 ( ОСОБА_1 власник квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 власник квартири АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 власник квартири АДРЕСА_4 , ОСОБА_6 власник квартири АДРЕСА_5 ).

Позивачі зазначали, що 02 лютого 2024 року на вхідні двері двох під`їздів будинку був прикріплений лист Відділу управління майном комунальної власності з вимогою звільнити нежитлові підвальні приміщення, оскільки вони належать Луцькій міській ради (саме з цього моменту розпочався перебіг строків позовної давності). У відповідь на їх письмове звернення 16 лютого 2024 року Луцька міська рада надала свідоцтво про право власності від 08 квітня 2003 року серії НОМЕР_1 і витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23 квітня 2003 року № 435675. Зазначене свідоцтво засвідчує право власності відповідача на нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 273,6 кв. м (номери приміщень з 1 по 24), АДРЕСА_1 . Позивачі вважають, що вказана реєстрація права власності на нерухоме майно порушує їх права як власників квартир на вільне володіння та користування їх майном, а тому вони змушенні звертатись до суду за захистом своїх прав. Вказані приміщення використовуються мешканцями будинку для власних потреб. В підвальних приміщеннях також розташовані каналізаційні труби та водопровідна труба з вузлами управління, димоходи та вентиляційні системи, які використовуються для забезпечення експлуатації всього будинку. На думку позивачів зазначені приміщення належать на праві спільної сумісної власності всім власникам квартир цього житлового будинку. Право власності відповідача оформлено без будь-яких правових підстав, співвласники не вчиняли дій по передачі права власності на спірні приміщення Луцькій міській раді. В акті про списання багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з балансу ЖКП № 3 станом на дату його складання 29 серпня 2016 року, вказано, що в будинку є допоміжні приміщення, в тому числі підвали площею 280 кв. м, але відсутні нежитлові приміщення будь-якої форми власності. ЖКП № 3 зняло будинок з обслуговування та передало в управління співвласникам. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує від співвласників додаткових дій.

Покликаючись на зазначені обставини, позивачі просили суд витребувати з чужого незаконного володіння Луцької міської ради нежитлові підвальні приміщення загальною площею 273,6 кв. м, номери приміщень з 1 по 24, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , технічна характеристика яких вказана в технічному паспорті на нежитлове підвальне приміщення будинку АДРЕСА_1 , виготовленому станом на 04 лютого 2003 року, а саме: № 1 коридор площею 2,8 кв. м, № 2 кладова площею 2,5 кв. м, № 3 коридор площею 2,5 кв. м, № 4 коридор площею 6,2 кв. м, № 5 підвал площею 14,7 кв. м, № 6 коридор площею 4,6 кв. м, № 7 підвал площею 4,9 кв. м, № 8 підвал площею 17,9 кв. м, № 9 підвал площею 16,7 кв. м, № 10 підвал площею 2,2 кв. м, № 11 підвал площею 20,8 кв. м, № 12 підвал площею 20,8 кв. м, № 13 підвал площею 2,5 кв. м, № 14 підвал площею 17,7 кв. м, № 15 підвал площею 17,1 кв. м, № 16 підвал площею 6,2 кв. м, № 17 підвал площею 18,3 кв. м, № 18 сходова клітка площею 10,7 кв. м, № 19 коридор площею 4,8 кв. м, № 20 коридор площею 13,7 кв. м, № 21 підвал площею 25,6 кв. м, № 22 підвал площею 22,9 кв. м, № 23 підвал площею 14,3 кв. м, № 24 підвал площею 2,2 кв. м.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2024 року у цій справі позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить рішення суду першої скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представник позивача ОСОБА_1 адвокат М`яловіцький В. Л. апеляційну скаргу підтримали, просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, представник відповідача Іщик В. А. апеляційну скаргу заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час і місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглянув справу у їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника позивача ОСОБА_1 адвоката М`яловіцького В. Л. та представника відповідача ОСОБА_4 , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що Луцька міська рада є законним власником спірного нежитлового приміщення, у зв`язку з чим підстав для витребування позивачами майна з чужого володіння не має.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 10, частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За матеріалами справи судом встановлено, що 23 квітня 2003 року за Луцькою міською радою зареєстровано право комунальної власності на нежитлове підвальне приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 844324) на АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_1 від 08 квітня 2003 року, яке видане на підставі рішення Луцької міської ради від 16 вересня 2002 року № 528, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 435675 від 23 квітня 2003 року, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02 квітня 2024 року (а. с. 23, 24, 79).

Вулицю Потапова у місті Луцьку перейменовано на вулицю Банкова відповідно до рішення Луцької міської ради від 27 липня 2022 року № 33/27 «Про перейменування вулиці Потапова на вулицю Банкову у місті Луцьку», яке є чинним та загальнодоступне за посиланням: https://www.lutskrada.gov.ua/documents/16588260132816782-propereymenuvannya-vulitsi-potapova-na-vulitsyu-bankovu-u-misti-lutsku.

Доступ до цього нежитлового приміщення здійснюється через два під`їзди будинку (а. с. 25).

Будинок на АДРЕСА_1 перебуває в управлінні ОСББ на АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 80-82).

З технічного паспорту матеріалів інвентаризаційної справи (розділ ІІІ Загальні відомості пункт 10, вбачається, що у будинку на АДРЕСА_1 є нежилі приміщення загальною площею 365 кв. м (а. с. 28-36).

Розпорядженням Луцької міської ради від 14 серпня 2002 року № 476-рр підприємцю ОСОБА_7 з 01 серпня 2002 року по 01 серпня 2003 року було надано в оренду підвальне приміщення загальною площею 280 кв. м під фітнес центр за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 56).

Відповідно до статті 4 Житлового кодексу України до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Разом із тим у багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не належить і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності на ці приміщення у цих осіб не виникає.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зазначене нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Частиною 2 статті 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні).

Судом встановлено, що на час приватизації позивачами квартир було чинним Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затверджене наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56, у пункті 17 якого прямо зазначено, що нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

У частині 9 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (у редакції, яка діяла на час прийняття рішення Луцької міської ради від 22 листопада 2002 року № 3/15 та розпоряджень, які таким рішенням затверджувалися) зазначено, що нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц вказала, що для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежитлових приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин і до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

У постановах Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 922/1406/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 638/5304/21 зазначено, що допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Також судом за матеріалами справи встановлено, що рішенням Господарського суду Волинської області від 05 червня 2024 року у справі № 903/326/24, що набрало законної сили, позов Луцької міської ради до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку на АДРЕСА_1 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням комунальної власності задоволено та зобов`язано відповідача усунути перешкоди у користуванні нежитловим підвальним приміщенням комунальної власності (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 844324) на АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку на АДРЕСА_1 (код ЄДРПОУ 26121115 вул. Банкова, 1, м. Луцьк, Волинська область, 43025) надати доступ Луцькій міській раді (код ЄДРПОУ 34745204, вул. Богдана Хмельницького, 19, м. Луцьк, Волинська область, 43025) до нежитлового підвального приміщення комунальної власності (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 844324) на АДРЕСА_1 та утриматися від дій, які полягають у створенні перешкод Луцькій міській раді у доступі до нежитлового підвального приміщення комунальної власності (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 844324) на АДРЕСА_1 (а. с. 83-88). Вказане рішення набрало законної сили 11 вересня 2024 року (встановлено згідно даних ЄДРСР).

Отже, ухваленим судовим рішенням встановлено про наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право на зазначене нерухоме майно, що створює презумпцію належності права Луцькій міській раді, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З врахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Луцька міська рада є законним власником спірного нежитлового приміщення, у зв`язку з чим підстави для витребування позивачами нежитлового підвального приміщення у Луцької міської ради відсутні.

Окрім того позивачами не надано суду доказів щодо недійсності свідоцтва про право власності на нежитлове підвальне приміщення, видане Луцькій міській раді.

Також суд першої інстанції правильно вважав, що у цій справі позивачі не є належними позивачами, оскільки останні є власниками квартир, а багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 перебуває в управлінні ОСББ на АДРЕСА_1 .

Згідно статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до частини 8 статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем та відповідачем у суді. Об`єднання не несе відповідальності за зобов`язаннями співвласників.

Доказів на підтвердження уповноваження позивачів на представництво інтересів співвласників будинку суду не надано, окрім того, відповідно до частини 2 статті 369 ЦК України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Позивачем за таким позовом може бути виключно власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність судового рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставінаведеного судапеляційної інстанціїдоходить висновку,що рішеннясуду першоїінстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді