Рішення

від 28.01.2025 по справі 308/4456/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/4456/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

28 січня 2025 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді Данко В.Й.,

при секретарі судового засідання Павлюх Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Денисов Микола Сергійович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Денисов Микола Сергійович, звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району, про позбавлення батьківських прав.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є батьком, а позивачка - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 матір`ю дітей - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач та відповідач не перебували та не перебувають між собою у шлюбі. Також позивач та відповідач не проживають разом.

Вказує, що відповідач з 6 червня 2023 року утримується в ДУ «Закарпатська установа виконання покарань» № 9.

Зазначає, що позивачка проживає разом з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , чоловіком - ОСОБА_5 , а також дітьми від ОСОБА_5 , народженими вже після дітей від ОСОБА_2 - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 .. Позивачка з чоловіком та чотирма дітьми проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 , ведуть спільне господарство, стосунки в сім`ї дружні, ведеться спільне господарство, батько ОСОБА_2 аліментів не сплачує.

Зауважує, що відповідач не виконує батьківські обов`язки не лише під час перебування в місці позбавлення волі, а не виконував їх і до того. Відповідач багаторазово притягувався до адміністративної відповідальності, часто під час проживання з позивачкою влаштовував конфліктні ситуації, які в тому числі погано впливали на дітей.

Зазначає, що постановою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 22 січня 2015 року у справі № 298/48/15-п відповідач визнавався винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП- вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування., в даній справі судом було встановлено, що відповідач вчинив сварку з позивачкою за місцем їх сумісного тоді проживання та ображав її нецензурними словами. Адміністративне правопорушення, як встановлено в постанові, було вчинено під час вагітності позивачки - ІНФОРМАЦІЯ_7 , після якого народилася дочка - ОСОБА_4 .

Також вказує, що постановою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 4 квітня 2018 року у справі № 298/49/18 знову було встановлено факт, що 14 грудня 2017 року, близько 19.30 год., відповідач за місцем свого проживання, а саме в АДРЕСА_1 ображав позивачку нецензурними словами та погрожував фізичною розправою, чим заподіяв шкоду її психічному здоров`ю, та його було винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 KУпАП.

Крім того, вказує, що постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 308/5042/23 відповідача було притягнуто до адмінистративної відповідальності за ч. З ст. 172-20 КУпАП за перебування в військовій частині в стані алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду.

Позивач зазначає, що згідно характеристики ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8 від, 16.02.2024 р. № 72/01-28 Великоберезнянського ліцею Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області як учениці 8-А класу, вона навчається в ліцеї з першого класу, батько ОСОБА_2 з сім`єю не проживає, з класним керівником на зв`язок не виходить, на батьківські збори жодного разу не з`являвся, не цікавиться інтересами та захопленнями дитини, не бере участі в вихованні дитини та не допомагає в навчанні.

Також вказує, що згідно характеристики ОСОБА_4 від 21.02.2024 р. № 75/01-28 Великоберезнянського ліцею Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області ОСОБА_4 , вона навчається в ліцеї з першого класу, станом на дату надання відповіді навчалася в третьому класі. Згідно відповіді, батько, ОСОБА_2 з сім`єю не проживає, з класним керівником на зв`язок не виходить, на батьківські збори не з`являється, не бере участі в вихованні та навчанні дитини.

Враховуючи вищенаведене, просить позбавити громадянина ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, проте в позовній заяві просять розглянути справу без їх участі.

Відповідач, будучи у встановленому законом порядку повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення не подав.

Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши та проаналізувавши докази у справі, суд приходить до висновку, що в задоволені позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Належних та допустимих доказів на підтвердження факту батьківства відповідача щодо ОСОБА_4 позивачем не надано.

З витягів з реєстру територіальної громади №2023/007066747 від 05.09.2023 року; №2023/007490438 від 18.09.2023 року; №2023/007490771 від 18.09.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спільно проживають за адресою АДРЕСА_1 .

З довідки №12/6/16 від 22.01.2024 року, виданої ДУ «Закарпатська установа виконання покарань №9», вбачається, що ОСОБА_2 утримується в ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» з 06.08.2023 року.

Згідно копії акту обстеження умов проживання від 24.01.2024 року за адресою АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .. Стосунки в сім`ї дружні, умови проживання: будинок електрифікований, опалення пічне, водопостачання - колодязь. Під час обстеження в будинку було тепло, чисто, прибрано. В наявності були продукти харчування, засоби гігієни, дитячий одяг, шкільне приладдя. Для виховання та розвитку дітей створені умови. З матір`ю дітей була проведена бесіда, в ході якої було з`ясовано, що вони з чоловіком ОСОБА_5 проживають разом та виховують чотирьох дочок, ведуть спільне господарство, батько дітей ОСОБА_8 аліменти не платить так як перебуває в Закарпатській установі виконання покарань.

Згідно характеристики ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8 від, 16.02.2024 р. № 72/01-28 Великоберезнянського ліцею Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області як учениці 8-А класу, вона навчається в ліцеї з першого класу, батько ОСОБА_2 з сім`єю не проживає, з класним керівником на зв`язок не виходить, на батьківські збори жодного разу не з`являвся, не цікавиться інтересами та захопленнями дитини, не бере участі в вихованні дитини та не допомагає в навчанні.

Згідно характеристики ОСОБА_4 від 21.02.2024 р. №76/01-28 Великоберезнянського ліцею Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області ОСОБА_4 , вона навчається в ліцеї з першого класу, батько, ОСОБА_2 з сім`єю не проживає, з класним керівником на зв`язок не виходить, на батьківські збори не з`являється, не бере участі в вихованні та навчанні дитини.

З висновку комісії з питань захисту прав дитини Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області №263/03.1-19 від 30.05.2024 року про позбавлення батьківських прав (далі - Висновок) встановлено, що згідно бесіди з ОСОБА_1 встановлено, що вона з чоловіком ОСОБА_5 та чотирьма дітьми проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Ведуть спільне дворогосподарство, стосунки в сім`ї дружні.

Колишній співмешканець ОСОБА_2 батько двох її дітей на даний час перебуває у місцях позбавлення волі. Аліменти не сплачує, хоча ОСОБА_1 його на аліменти і не подавала. Зі слів ОСОБА_9 випливає, що з ОСОБА_10 вони прожили майже чотири роки, але нормального життя разом не було. Були постійні сварки, скандали, періодично випивав. Після того, як вони перестали проживати разом, батько періодично, десь раз в неділю, іноді рідше, навідував дітей. Фінансово практично не допомагав, тільки один раз дав гроші, коли служив. Працював коли де, тому постійного доходу не було.

Була проведена бесіда з дочкою, ОСОБА_3 в ході якої з`ясовано що вона знає про те, що мати хоче позбавити батьківських прав її батька ОСОБА_2 . Вона підтримує у цьому свою матір. Останній раз бачила його досить давно, так як він перебуває в місцях позбавлення волі. Спілкуються іноді по телефону, частіше батько спілкується з молодшою сестрою, ОСОБА_11 , бо ОСОБА_12 не має бажання з ним спілкуватися. Телефонуючи, батько питає як у них справи.

У вказаному Висновку зазначено, що після проведеної бесіди з ОСОБА_12 , відчувається сильний вплив матері на дитину, стосовно негативного почуття, ставлення до батька. У реченнях відчутні чіткі, сформульовані, дорослі думки. Молодша дочка, ОСОБА_4 охоче спілкується з батьком.

На адресу служби у справах дітей жодного разу від ОСОБА_1 чи від будь-яких інших установ (школа, поліція, ДНЗ і т.д.) не надходили скарги (усні чи письмові), звернення стосовно невиконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків.

Працівниками служби у справах дітей було скеровано листи на адресу ДУ «Дрогобицька виправна колонія (№40)», де на даний момент перебуває (відбуває покарання) відповідач. Отримано відповідь, власноруч написана заява ОСОБА_2 про те, що він не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно доньок, мотивуючи тим, що на даний момент у нього немає можливості виконувати свої батьківські обов`язки.

Перебування в місцях позбавлення волі не є підставою для позбавлення батьківських прав.

Враховуючи вищенаведене, орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавити батьківських прав батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно його доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Інших доказів матеріали справи не містять.

Згідно ст. 164 СК України, один з батьків може бути позбавлений батьківських прав, якщо буде встановлено, що він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованні дитини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вищенаведеного суд вказує на те, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно дітей в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи матері, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів рішення про стягнення аліментів з відповідача, наявність заборгованості по аліментах, вчинення адміністративних правопорушень відповідачем, про що вказується в позовній заяві, позивачем не надано. Крім того, суд звертає увагу, що навіть вчинення відповідачем адміністративних правопорушень щодо матері дітей, або ж вчинення відповідачем кримінального правопорушення, якщо таке не є умисним кримінальним правопорушенням щодо дитини, не є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Крім того, як вбачається з Висновку органу опіки та піклування, такий вважає за недоцільне позбавити батьківських прав батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно його доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Отже, позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дітей є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо нього: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб, тощо.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р. (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

При цьому, суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а позивачем належних та допустимих доказів ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав, не надано.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно його доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 не забезпечуватиме інтересів самих дітей, оскільки позивач не довів, та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення батька по відношенню до дітей батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дітей.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому вважає за необхідне у позові відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 264-265, 354, 355 ЦПК України, ст.164 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Денисов Микола Сергійович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: В.Й. Данко