Постанова

від 21.01.2025 по справі 464/5429/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №464/5429/23 Головуючий у 1 інстанції:Борачок М. В.

Провадження №22-ц/811/2629/24 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретарка: Псярук О.В.,

за участі в судовому засіданніпозивачки ОСОБА_1 , представниці відповідача ПрАТ «Ірокс» Думич Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова в складі судді Борачка М.В. від 05 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Ірокс» про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 05 серпня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Ірокс» про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.

Дане рішення оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та об`єктивного встановлення всіх фактичних обставин справи.

Вказує, що постановою Львівського апеляційного суду 18 грудня 2023 року у справі №464/4462/19 постанову державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бурія В.Я. про закінчення виконавчого провадження №72164233 від 23 серпня 2023 року - скасовано. Тобто рішення у справі №464/4462/19 - не виконано. Проте, в рішенні Сихівського районного суду м.Львова від 05 серпня 2024 року зазначено, що станом на дату ухвалення цього рішення виконавче провадження №72164233 залишається завершеним, що вбачається зі змісту відкритих відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження. Тобто на постанову Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року суд першої інстанції уваги не звернув, відтак оскаржуваний наказ про звільнення з роботи є нікчемним, оскільки до роботи ОСОБА_1 фактично не приступила, а отже і не могла бути звільненою. Зазначає, що аналіз положень ст. 236 КЗпП України свідчить про те, що законом установлено фінансову санкцію у вигляді виплати середнього заробітку за невиконання рішення про поновлення на роботі через винну бездіяльність роботодавця. З огляду на імперативний припис щодо негайного виконання судового рішення, установленого ст. 235 КЗпП і ст.371 КАС, законодавець виходив з того, що будь-яка протиправна бездіяльність з боку роботодавця є підставою для здійснення таких виплат незаконно звільненому працівнику, незалежно від причин невиконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі. У даному випадку, суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позову фактично чинить перешкоди завершенню виконавчого провадження, а отже і належному виконанню рішення у справі №464/4462/19. Таким чином оскаржуваний наказ №18/2-К від 10.02.2021 не може бути законним, оскільки він чинить перешкоди для належного завершення виконавчого провадження № 721 64233, сприяє затримці виконання судового рішення Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у справі 464/4462/19.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки на підтримання апеляції скарги, представниці відповідача в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, додаткових пояснень, апеляційної скарги, а також усних та письмових заяв та пояснень учасників справи (їх представників) у судах обох інстанцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Із змістуоскаржуваного рішеннявбачається,що судпершої інстанції,посилаючись,зокрема,на ст.ст.4,13,81,89,141,142,259,263,265ЦПК України,ст.ст.21,36,39-1КЗпП України,ст.65ЗУ «Провиконавче провадження»та відмовляючи у задоволені позову, виходив з того, що відповідно до наказу №76 від 06.11.2006 позивачку прийнято на роботу на посаду інженера-кошторисника ЗАТ «Ірокс», в подальшому перейменованого на ПрАТ «ІРОКС», що вбачається зі змісту витягу із трудової книжки (Т.1; а.с. 27-28). Між сторонами укладено Контракт від 03.05.2007 (Т.1; а.с. 73-77), згідно із пунктами 1.1, 1.2. якого позивачка (працівник) зобов`язується виконувати роботи на посаді інженера-кошторисника, а відповідач (роботодавець) зобов`язується створювати необхідні умови для роботи працівника, виплачувати йому грошову винагороду і надавати соціально-побутові блага. Цей контракт є трудовим договором. На підставі нього виникають трудові відносини між працівником і роботодавцем. Слід зазначити, що роботодавець за виконувані працівником функціональні обов`язки та обов`язки, передбачені умовами контракту, зобов`язаний передати у власність працівника двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 57,80 кв.м. по акту прийому-передачі на протязі 90 днів з моменту здачі будинку в експлуатацію 30.09.2008. Власність на квартиру працівника оформляється свідоцтвом про право власності. Після отримання квартири, вказаної в контракті, що підтверджується підписанням сторонами акту прийому-передачі та оформленням права власності на квартиру, працівник зобов`язується продовжувати трудові відносини із роботодавцем до 03.11.2019 (пункт 4.1 Контракту з урахуванням змін №1 від 12.01.2012). Зі змісту Контракту вбачається, що підставою для його припинення є закінчення терміну дії (пункт 6.2). У пункті 7.1 Контракту (з урахуванням змін №1 від 12.01.2012) передбачено, що він діє з 03.05.2007 до 03.02.2020 при умові, що працівник буде забезпечений вищевказаною квартирою до 02.01.2009. Якщо до 02.01.2009 працівнику не буде передано роботодавцем квартири, то працівник має право на розірвання контракту з виплатою належної йому компенсації, передбаченої пунктом 4.3 та відшкодування завданої йому шкоди. За два місяці до закінчення терміну дії контракту за письмовою згодою сторін він може бути продовжений. Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.09.2022 підтверджується, що вищезгадана квартира 22.01.2019 була зареєстрована за відповідачем (Т.1; а.с. 95-97). 31.07.2019 позивачку звільнено із займаної посади відповідно до наказу ПрАТ «Ірокс» №85-к за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України. Відповідний наказ визнано незаконним і скасовано постановою Львівського апеляційного суду від 09.02.2021 у справі №464/4462/19. Згаданим судовим рішенням також поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді інженера-кошторисника у ПрАТ «Ірокс» з 31.07.2019, стягнуто з останнього на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 136480,96 грн з вирахуванням з цієї суми при виплаті обов`язкових платежів та зборів. У ході розгляду справи №464/4462/19, а саме 15.06.2020, позивачку прийнято на посаду інженера з проектно-кошторисної роботи у ТОВ «ПРО ТЕК ВІКНА УКРАЇНА» (наказ №34-тр від 15.06.2020), що підтверджується витягом із трудової книжки (Т.1; а.с. 28). Станом на сьогоднішній день, позивачка продовжує працювати на означеній посаді, про що вона надала підтвердження у ході розгляду справи. На виконання постанови від 09.02.2021 у справі №464/4462/19 відповідач: - прийняв наказ №18/1-К від 10.02.2021, згідно із яким скасував наказ №85-к від 31.07.2019, поновив позивачку на роботі на посаді інженера-кошторисника з 31.07.2019 та наказав виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 136480,96 грн з вирахуванням з цієї суми при виплаті обов`язкових платежів та зборів (Т.1; а.с. 111); - перерахував позивачці суму у загальному розмірі 127084,27 грн, що вбачається зі змісту платіжних інструкцій №№9748, 9749, які датовані 19.04.2021 (Т.1; а.с.127-128). 10.02.2021 відповідач прийняв оскаржуваний наказ №18/2-К, згідно із яким звільнив ОСОБА_1 із займаної посади у зв`язку із закінченням строку дії контракту відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України (Т.1; а.с. 25). Позивачка ознайомилася із оскаржуваним наказом лише у середині 2023 року. До цього моменту, вона неодноразово зверталася до відповідача із листами від 05.10.2022, від 02.02.2023, від 07.06.2023 (Т.1; а.с. 12, 15, 16), у яких просила повідомити про можливість приступити до виконання трудових обов`язків. 19.06.2023 вона отримала листи вих. №38/2 від 11.02.2021, вих. №48 від 23.03.2023, вих. №85 від 15.06.2023 (Т.1; а.с. 17-19), у яких відповідач, серед іншого, повідомив про звільнення ОСОБА_1 з посади у зв`язку із закінчення строку дії трудового контракту. У листопаді 2022 року позивачка звернулася до суду за виконавчим листом у справі №464/4462/19, а 29.11.2022 їй було видано відповідний виконавчий лист в частині поновлення на роботі у відповідача. 05.07.2023 державним виконавцем Сихівського відділу ДВС у м. Львові ЗМУМЮ Бурієм В.Я. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №72164233 із примусового виконання постанови від 09.02.2021 у справі №464/4462/19 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі (Т.1; а.с. 22). Актом від 11.07.2023 встановлено, що відповідач здійснив записи у трудову книжку позивачки про поновлення на роботі згідно із наказом №18/1-К від 10.02.2021, а також про звільнення з роботи відповідно до оскаржуваного наказу (Т.1; а.с. 24). Факт внесення відповідних записів підтверджується також наявним у матеріалах справи витягом із трудової книжки позивачки (Т.1; а.с. 26-29). 23.08.2023 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із виконанням судового рішення відповідачем (Т.1; а.с. 79-80), яка була скасована постановою Львівського апеляційного суду від 18.12.2023 у справі №464/4462/19. Разом з цим, станом на дату ухвалення цього рішення виконавче провадження №72164233 залишається завершеним, що вбачається зі змісту відкритих відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження. З врахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що враховуючи той факт, що трудові відносини сторін у цій справі є строковими, зважаючи на сплив такого строку 03.02.2020, а також враховуючи, що можливість відповідача висловити своє волевиявлення щодо припинення трудових відносин на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України виникла лише 10.02.2021, суд дійшов висновку, що наказ №18/2-К від 10.02.2021 є законним. Таким чином позовна вимога про скасування наказу про звільнення з роботи є безпідставною, а тому у її задоволенні слід відмовити. Що стосується решти позовних вимог, то у задоволенні таких суд також відмовляє, позаяк такі є похідними від основної вимоги про скасування наказу про звільнення з роботи. На переконання суду, права позиваки у спірних правовідносинах жодним чином не порушені відповідачем, адже станом на дату ухвалення цього рішення вона працює на посаді інженера з проектно-кошторисної роботи у ТОВ «ПРО ТЕК ВІКНА УКРАЇНА», на яку її було прийнято ще 15.06.2020.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду зроблені без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи, обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають, обставини які суд вважав встановленими не доведені, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Ірокс», в якому просила:

-скасувати наказ № 18/2-К від 10 лютого 2021 року про звільнення з роботи;

-поновити працівницю ОСОБА_1 на роботі в приватному акціонерному товаристві «ІРОКС» на посаді інженера-кошторисника;

-стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 225086,40 грн;

-стягнути моральну шкоду у розмірі 100000 грн.

В обґрунтування позову зазначала, що позивачка працювала у відповідача на посаді інженера кошторисника на підставі трудового контракту, однак 31.07.2019 її було звільнено на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України. Згідно із постановою Львівського апеляційного суду від 09.02.2021 у справі №464/4462/19 ОСОБА_1 поновлено на роботі з 31.07.2019 та видано відповідний виконавчий лист від 29.11.2022. Зазначала, що виконавче провадження із примусового виконання згаданого рішення не завершене, а судове рішення не виконане. Стверджувала, що 19.06.2023 вона дізналася із листів відповідача про те, що її звільнено із займаної посади відповідно до наказу №18/2-К від 10.02.2022 у зв`язку із закінченням строку дії трудового контракту. На її переконання, оскаржуваний наказ прийнято у формальному вигляді, адже за адресою, що вказана у листах відповідача, діяльність ПрАТ «Ірокс» не здійснюється, а бухгалтерія та відділ кадрів знаходяться за іншою адресою. У зв`язку із цим, вона не могла з`явитись за повідомленою їй адресою. Окрім цього, відповідач не повідомляв податкові органи про прийняття позивачки на роботу. Зважаючи на це, позивачка просила суд скасувати наказ №18/2-К від 10.02.2022, поновити її на роботі, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 09.02.2021 по 05.08.2024 у розмірі 315478,24 грн, а також стягнути моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу №76 від 06.11.2006 позивачку прийнято на роботу на посаду інженера-кошторисника ЗАТ «Ірокс», в подальшому перейменованого на ПрАТ «ІРОКС», що вбачається зі змісту витягу із трудової книжки (а.с.27-28, Т.1).

Між сторонами укладено Контракт від 03.05.2007 (Т.1; а.с. 73-77), згідно із пунктами 1.1, 1.2. якого позивачка (працівник) зобов`язується виконувати роботи на посаді інженера-кошторисника, а відповідач (роботодавець) зобов`язується створювати необхідні умови для роботи працівника, виплачувати йому грошову винагороду і надавати соціально-побутові блага. Цей контракт є трудовим договором. На підставі нього виникають трудові відносини між працівником і роботодавцем. Також, згідно контракту роботодавець за виконувані працівником функціональні обов`язки та обов`язки, передбачені умовами контракту, зобов`язаний передати у власність працівника двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 57,80 кв.м. по акту прийому-передачі на протязі 90 днів з моменту здачі будинку в експлуатацію 30.09.2008. Власність на квартиру працівника оформляється свідоцтвом про право власності. Після отримання квартири, вказаної в контракті, що підтверджується підписанням сторонами акту прийому-передачі та оформленням права власності на квартиру, працівник зобов`язується продовжувати трудові відносини із роботодавцем до 03.11.2019 (пункт 4.1 Контракту з урахуванням змін №1 від 12.01.2012).

Також, зі змісту Контракту вбачається, що підставою для його припинення є закінчення терміну дії (пункт 6.2). У пункті 7.1 Контракту (з урахуванням змін №1 від 12.01.2012) передбачено, що він діє з 03.05.2007 до 03.02.2020 при умові, що працівник буде забезпечений вищевказаною квартирою до 02.01.2009. Якщо до 02.01.2009 працівнику не буде передано роботодавцем квартири, то працівник має право на розірвання контракту з виплатою належної йому компенсації, передбаченої пунктом 4.3 та відшкодування завданої йому шкоди. За два місяці до закінчення терміну дії контракту за письмовою згодою сторін він може бути продовжений.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.09.2022 підтверджується, що вищезгадана квартира 22.01.2019 була зареєстрована за відповідачем (Т.1; а.с. 95-97).

31.07.2019 позивачку звільнено із займаної посади відповідно до наказу ПрАТ «Ірокс» №85-к за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Відповідний наказ визнано незаконним і скасовано постановою Львівського апеляційного суду від 09.02.2021 у справі №464/4462/19. Згаданим судовим рішенням також поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді інженера-кошторисника у ПрАТ «Ірокс» з 31.07.2019, стягнуто з останнього на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 136480,96 грн з вирахуванням з цієї суми при виплаті обов`язкових платежів та зборів.

У ході розгляду справи №464/4462/19, а саме 15.06.2020, позивачку прийнято на посаду інженера з проектно-кошторисної роботи у ТОВ «ПРО ТЕК ВІКНА УКРАЇНА» (наказ №34-тр від 15.06.2020), що підтверджується витягом із трудової книжки (Т.1; а.с. 28). Станом на сьогоднішній день, позивачка продовжує працювати на означеній посаді, про що вона надала підтвердження у ході розгляду справи.

На виконання постанови від 09.02.2021 у справі №464/4462/19 відповідач: - прийняв наказ №18/1-К від 10.02.2021, згідно із яким скасував наказ №85-к від 31.07.2019, поновив позивачку на роботі на посаді інженера-кошторисника з 31.07.2019 та наказав виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 136480,96 грн з вирахуванням з цієї суми при виплаті обов`язкових платежів та зборів (Т.1; а.с. 111); - перерахував позивачці суму у загальному розмірі 127084,27 грн, що вбачається зі змісту платіжних інструкцій №№9748, 9749, які датовані 19.04.2021 (Т.1; а.с.127-128).

Цього ж 10.02.2021 відповідач прийняв оскаржуваний наказ №18/2-К, згідно із яким звільнив ОСОБА_1 із займаної посади у зв`язку із закінченням строку дії контракту відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України (Т.1; а.с. 25).

Позивачка ознайомилася із оскаржуваним наказом лише у середині 2023 року. До цього моменту, вона неодноразово зверталася до відповідача із листами від 05.10.2022, від 02.02.2023, від 07.06.2023 (Т.1; а.с. 12, 15, 16), у яких просила повідомити про можливість приступити до виконання трудових обов`язків.

19.06.2023 вона отримала листи вих. №38/2 від 11.02.2021, вих. №48 від 23.03.2023, вих. №85 від 15.06.2023 (Т.1; а.с. 17-19), у яких відповідач, серед іншого, повідомив про звільнення ОСОБА_1 з посади у зв`язку із закінчення строку дії трудового контракту.

У листопаді 2022 року позивачка звернулася до суду за виконавчим листом у справі №464/4462/19, а 29.11.2022 їй було видано відповідний виконавчий лист в частині поновлення на роботі у відповідача.

05.07.2023 державним виконавцем Сихівського відділу ДВС у м. Львові ЗМУМЮ Бурієм В.Я. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №72164233 із примусового виконання постанови від 09.02.2021 у справі №464/4462/19 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі (Т.1; а.с. 22).

Актом від 11.07.2023 встановлено, що відповідач здійснив записи у трудову книжку позивачки про поновлення на роботі згідно із наказом №18/1-К від 10.02.2021, а також про звільнення з роботи відповідно до оскаржуваного наказу (Т.1; а.с. 24). Факт внесення відповідних записів підтверджується також наявним у матеріалах справи витягом із трудової книжки позивачки (Т.1; а.с. 26-29).

23.08.2023 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із виконанням судового рішення відповідачем (Т.1; а.с. 79-80), яка була скасована постановою Львівського апеляційного суду від 18.12.2023 у справі №464/4462/19.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що у судовим рішенням у згаданій справі (Постанова Львівського апеляційного суду 18 грудня 2023 року у справі № 464/4462/19) зазначено, що з оскаржуваної постанови державного виконавця вбачається, що підставою для закриття виконавчого провадження було внесення ПрАТ «Ірокс» до трудової книжки ОСОБА_1 запису про поновлення на роботі. Також, з постанови державного виконавця Сихівського ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бурія В.Я. про закінчення виконавчого провадження від 23.08.2023 року вбачається, що державним виконавцем встановлено, що виконавчий документ виконано 11.07.2023 року, згідно акту державного виконавця ПАТ «ІРОКС» в трудовій книжці ОСОБА_1 зробив запис про поновлення на роботі згідно наказу №18/1-к від 10 лютого 2021 року. Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, наказом №18/2 к від 10 лютого 2021 року ОСОБА_1 звільнена з роботи з посади інженера кошторисника в ПрАТ «ІРОКС». Тобто, в цей же день, 10 лютого 2021 року, коли ОСОБА_1 наказом №18/1 к була поновлена на роботі, наказом №18/2 к від 10 лютого 2021 року була звільнена з роботи. З пояснень ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції вбачається, що вона фактично не була допущена до виконання обов`язків на посаді, на яку її поновив суд, оскільки в цей же день була звільнена з цієї посади. Такі її твердження безспірно підтверджуються наказом ПрАТ «Ірокс» №18/2-к від 10 лютого 2021 року «Про звільнення». За вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що фактичного допуску ОСОБА_1 до виконання попередніх обов`язків з наданням відповідного робочого місця, збереження заробітної плати, створення належних умов праці, які були до її незаконного звільнення, не відбулося, а відтак у державного виконавця не було достатніх підстав вважати виконаним рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді інженера кошторисника ПрАТ «Ірокс». Колегією суддів не встановлено обставин, які б підтверджували фактичний допуск ОСОБА_1 до роботи, створення належних умов для виконання функціональних обов`язків, що є обов`язком роботодавця при поновленні незаконно звільненого працівника, тобто, забезпечення їй реальної можливості виконувати визначені трудовим договором обов`язки, покладені на неї функціональні обов`язки у порядку та умовах, що мали місце до звільнення. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що функціональні обов`язки, які покладаються на ОСОБА_1 , після видання наказу про поновлення, доводилися до її відома, і що їй, як інженеру кошториснику, надавалися доручення, пов`язані з виконанням трудових обов`язків, а в цей же день було видано наказ про її звільнення. За вищенаведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що всупереч Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець не перевірив належним чином виконання ПрАТ «Ірокс» рішення суду, не врахував неповне виконання роботодавцем рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді, а саме, в частині її фактичного допуску до роботи, надання ОСОБА_1 саме цієї роботи, яку вона виконувала до незаконного звільнення, надання їй можливості виконувати ті обов`язки, які вона виконувала до незаконного звільнення, створення належних умов праці, у зв`язку з чим помилково дійшов до передчасного висновку про виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді та про прийняття постанови про закінчення виконавчих проваджень. Однак вищенаведене залишилося поза увагою суду першої інстанції при розгляді скарги ОСОБА_1 , що призвело до постановлення незаконної ухвали про відмову в задоволенні скарги на постанову державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бурія В.Я. про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Поновлення на роботі це повернення працівника в попередній стан, який існував до його незаконного звільнення, а тому правовими наслідками поновлення на роботі працівника є надання йому попередньої роботи (посади), з тими ж функціональними обов`язками, які мали місце до звільнення. Обов`язком боржника є не лише видання наказу (розпорядження) про поновлення працівника на роботі, а й фактичний допуск поновленого працівника до виконання попередніх обов`язків.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акту органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18) зазначив, що КЗпП України не містить поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно з цією статтею рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження №61-39740св18) зазначено, що «частина перша статті 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 КЗпП України). Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення. Отже, виконання рішенняпро поновленняна роботівважається закінченим з моменту видачі наказупро поновленняпрацівника нароботі та фактичногодопуску працівника,поновленого нароботі рішеннямсуду,до виконанняпопередніх обов`язків. При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків».

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Враховуючи те, що постановою Львівського апеляційного суду 18 грудня 2023 року у справі № 464/4462/19 встановлено, що ОСОБА_1 фактично не поновлено на роботі, не було створено належних умов для виконання її функціональних обов`язків, то рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді інженера кошторисника ПрАТ «Ірокс» слід вважати виконано не було.

Відповідно відповідач не міг винести наказ №18/2 к від 10 лютого 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади інженера-кошторисника в Приватному акціонерному товаристві «ІРОКС», а саме працівника який по суті поновлений на роботі не був, не працював, не був допущений до роботи.

Таким чином оскаржуваний наказ слід вважати безпідставним та таким, що вимогам закону не відповідає, а відтак вимогу про скасування такого слід вважати підставною та таку задовольнити.

Однак в решті вимог слід відмовити, оскільки ОСОБА_1 не може повторно бути поновлена на роботі, внаслідок скасування оскаржуваного наказу, оскільки вона поновлена на посаді на підставі вказаного вище рішення суду, яке не виконано, та по суті оскаржуваним наказом звільнена бути не могла. Відповідно немає підстав і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди у зв`язку із звільненням, яке фактично не відбулося 10.02.2021 року, оскільки як вказано, по суті позивачку не було звільнено оскаржуваним наказом.

Враховуючи вказане, доводи апеляційної скарги слід вважати частково обґрунтованими, та таку слід задовольнити частково, рішення ж суду першої інстанції слід скасувати та постановити нове рішення, яким позов слід задовольнити частково. Наказ № 18/2-К від 10 лютого 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади інженера-кошторисника в Приватному акціонерному товаристві «ІРОКС» скасувати. В задоволенні решти позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 серпня 2024 року скасувати та постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Ірокс» про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Наказ № 18/2-К від 10 лютого 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади інженера-кошторисника в Приватному акціонерному товаристві «ІРОКС» скасувати.

В задоволенні решти позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 29 січня 2025 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра