Ухвала

від 27.01.2025 по справі 757/34772/22-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

27 січня 2025 року

м. Київ

справа № 757/34772/22-ц

провадження № 61-946ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Будинкоуправління № 1 Київського Квартирно-експлуатаційного Управління Міністерства оборони України про захист прав споживачів, за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 березня 2023 року за нововиявленими обставинами,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов`язати відповідача здійснити йому перерахунок розміру оплати послуг з управління багатоквартирним будинком (корпусом) АДРЕСА_1 з 01 квітня 2021 року з урахуванням ціни послуги у розмірі 6,99 грн/міс. та загальної площі квартири 51,16 кв. м.

Печерський районний суд м. Києва рішенням від 08 березня 2023 року в задоволенні позову відмовив.

Київський апеляційний суд постановою від 13 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 березня 2023 року - без змін.

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 березня 2023 року.

Заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що нововиявленими для справи обставинами, на його думку, є те, що будинок (корпус) АДРЕСА_1 є не гуртожитком, a багатоквартирним житловим будинком та відповідає вимогам ДБН B.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», а отже Будинкоуправління № 1 створено у незаконний спосіб та неналежною особою.

Печерський районний суд м. Києва ухвалою від 21 жовтня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 березня 2023 року за нововиявленими обставинами відмовив.

Київський апеляційний суд постановою від 16 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2024 року - без змін.

19 січня 2025 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступного висновку.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску прти Румунії» («Brumarescu v. Romania»), п. 61). Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі «Рябих проти росії» («Ryabykh v/ russia»), п. 52), рішення ЄСПЛ від 29 січня 2016 року у справі «Устименко проти України», п. 46).

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Порядок перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами у цивільних справах врегулювано главою 3 розділ 5 ЦПК України.

Відповідно до положень статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Правєдная проти Росії» від 18 листопада 2004 року зазначив, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості надати цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.

Отже, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду у вказаній цивільній справі, у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи.

Неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи, на думку колегії суддів, не є нововиявленими обставинами, а тому і не можуть тягнути за собою перегляд судового рішення з зазначених підстав.

Отже, обставини, на які посилається ОСОБА_1 , як на нововиявлені, не підпадають під дію пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України (істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи), не спростовують факти, покладені в основу судового рішення, й фактично зводяться до незгоди заявника з рішенням суду першої інстанції, що набрало законної сили, та до переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що наведені заявником обставини в розумінні статті 423 ЦПК України не є нововиявленими обставинами, за яких може бути скасовано судове рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Ухвала суду про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.

Аргументи касаційної скарги висновків судів не спростовують та на законність судових рішень не впливають, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування судами норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Будинкоуправління № 1 Київського Квартирно-експлуатаційного Управління Міністерства оборони України про захист прав споживачів, за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 березня 2023 року за нововиявленими обставинами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов