Ухвала

від 22.01.2025 по справі 907/801/20

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 січня 2025 року

м. Київ

Справа № 907/801/20

Провадження № 12-75гс24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачаВласова Ю. Л.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.

перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Воловець Енерджи» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10 липня 2024 року (колегія суддів: Малех І. Б. - головуючий, Гриців В. М., Панова І. Ю.)

у справі № 907/801/20

за позовомзаступника керівника Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України

до 1) Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Воловець Енерджи»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Громадської організації «Міжнародний інститут людини і глобалістики «Ноосфера»,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) Закарпатської обласної державної адміністрації, 2) Свалявської міської ради Закарпатської області, 3) Неліпинської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, 4) Воловецької селищної ради Воловецького району Закарпатської області, 5) Керецьківської сільської ради Хустського району Закарпатської області,

про визнання неправомірними дій, визнання недійсними та скасування наказів щодо зміни цільового призначення землі та надання земельних ділянок в оренду, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок,

ВСТАНОВИЛА:

1. Заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся 01 грудня 2020 року до Господарського суду Закарпатської області в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (далі - Міндовкілля) з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - ГУ Держгеокадастру) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Воловець Енерджи» (далі - ТОВ «Атлас Воловець Енерджи»), в якій просив суд:

- визнати неправомірними дії ГУ Держгеокадастру щодо прийняття наказів стосовно надання дозволу, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ТОВ «Атлас Воловець Енерджи» зі зміною цільового призначення та надання в оренду земельних ділянок;

- визнати недійсними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру «Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки зі зміною цільового призначення» з номерами: 3621-сг, 3622-сг, 3624-сг-3637-сг від 20 грудня 2017 року; 91-сг-109-сг від 18 січня 2018 року; 297-сг від 17 липня 2018 року; 1363-сг-1365-сг від 23 липня 2018 року;

- визнати недійсними та скасувати договори оренди земельних ділянок, укладені між ГУ Держгеокадастру та ТОВ «Атлас Воловець Енерджи» 26 грудня 2017 року (за № 32/57-17-ДО-47/57-17-ДО), 31 січня 2018 року (за № 2/57-18-ДО-20/57-18-ДО) та 24 липня 2018 року (за № 43/57-18-ДО-46/57-18-ДО).

В обґрунтування позовних вимог Прокурор послався на порушення ГУ Держгеокадастру вимог земельного, природоохоронного, містобудівного та іншого законодавства під час прийняття наказів про надання дозволу, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ТОВ «Атлас Воловець Енерджи» зі зміною цільового призначення та надання в оренду кількох десятків земельних ділянок загальною площею понад 40 га (земель полонини Боржава).

Зазначаючи про порушення порядку виділення земельної ділянки через її особливий правовий режим як земель іншого природоохоронного призначення, Прокурор зазначає, що територія полонини Боржава площею 4520 га утворена в листопаді 2016 року для забезпечення збереження видів флори і фауни та типів природних оселищ і включена до Смарагдової мережі з присвоєнням охоронного номеру UA0000263 «Polonyna Borzhava». При цьому, за твердженням Прокурора, усі надані в оренду ТОВ «Атлас Воловець Енерджи» земельні ділянки розміщені у межах території Смарагдової мережі.

2. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11 березня 2024 року у справі № 907/801/20 (суддя Ремецькі О. Ф.) у задоволенні позову Прокурора відмовлено повністю.

Суд першої інстанції виснував, що прийняття наказів ГУ Держгеокадастру про надання дозволу, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ТОВ «Атлас Воловець Енерджи» зі зміною цільового призначення та надання в оренду земельних ділянок відбулося в межах повноважень ГУ Держгеокадастру та у спосіб, визначений чинним на той час законодавством.

Крім того, місцевий суд звернув увагу на відсутність у позивача - Міндовкілля контрольних повноважень щодо органів Держгеокадастру у процедурі зміни цільового призначення земель чи розпорядження землями сільськогосподарського призначення, а також повноважень з усунення стверджуваних Прокурором порушень закону шляхом звернення до суду з позовними заявами про визнання неправомірними дій, визнання недійсними та скасування спірних наказів органів Держегокадастру. Суд першої інстанції вважав, що покладені в основу обґрунтування позовних вимог обставини перебувають поза межами сфери контролю державних інтересів Міндовкілля.

3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10 липня 2024 року у справі № 907/801/20 рішення Господарського суду Закарпатської області від 11 березня 2024 року скасоване та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Прокурора задоволені.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення статей 1, 3, 6-8, 13, 14, 16, 41, 131-1 Конституції України, частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статей 1, 2 Закону України «Про землеустрій», частини першої статті 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також Положення «Про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року № 614, зазначив, що Прокурор правильно визначив позивача у справі (орган, уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах), тому дотримався приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо порядку звернення до суду з цим позовом.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відведення спірних земельних ділянок відбулося з порушенням вимог Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», статей 50, 114 Закону України «Про землеустрій», статей 1, 3, 6, 7, 14, 17, 18, 24, 25 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів», статей 46, 111, 123, 150 Земельного кодексу України.

4. ТОВ «Атлас Воловець Енерджи» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 10 липня 2024 року у справі № 907/801/20 та залишити в силі рішення Господарського суду Закарпатської області від 11 березня 2024 року у цій справі.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник послався на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

ТОВ «Атлас Воловець Енерджи» зазначило про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду у від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19, Верховного Суду від 18 квітня 2024 року у справі № 914/2503/22 та від 08 травня 2024 року у справі № 914/2635/22 (щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави). Скаржник вважає, що апеляційний суд не перевірив належним чином підстави для здійснення Прокурором представництва Міндовкілля відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру», неправильно визначив Міндовкілля як компетентний орган, якому законом надано право звертатися до суду із позовом у спірних правовідносинах, а також не врахував того, що у цій справі позивачем та відповідачем є держава Україна.

5. Прокурор та Міндовкілля у відзивах на касаційну скаргу ТОВ «Атлас Воловець Енерджи» просять залишити її без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 10 липня 2024 року у справі № 907/801/20 - без змін.

ГУ Держгеокадастру в письмових поясненнях на касаційну скаргу просить скасувати постанову апеляційного господарського суду у цій справі та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Громадська організація «Міжнародний інститут людини і глобалістики «Ноосфера» у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення.

6. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) від 04 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 03 грудня 2024 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України.

Зокрема, касаційний господарський суд зазначив, що предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Міндовкілля про визнання неправомірними дій, визнання недійсними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру щодо зміни цільового призначення землі та надання земельних ділянок в оренду, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

Отже, спір у цій справі виник, зокрема, між державою в особі Міндовкілля та ГУ Держгеокадастру, ТОВ «Атлас Воловець Енерджи» у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для скасування наказів ГУ Держгеокадастру щодо зміни цільового призначення землі та надання земельних ділянок в оренду (які не вичерпують свою дію виконанням) та щодо визнання недійсними договорів оренди землі, укладених між відповідачами.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19, на яку посилається скаржник, у разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. В судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави. Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

Верховний Суд у постановах від 18 квітня 2024 року у справі № 914/2503/22 та від 08 травня 2024 року у справі № 914/2635/22, на які посилається скаржник, також сформулював висновки щодо неможливості збігу в одній особі позивача і відповідача у спорах за участю органів державної влади.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 сформульовано правову позицію згідно з якою поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. Отже, як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями представляти державу у відповідних відносинах. Держава в особі відповідних органів може брати участь у судових процесах, в тому числі в якості позивача, за правилами цивільного, господарського або адміністративного судочинства, виходячи, в першу чергу, із суті правовідносин та з урахуванням, зокрема, суб`єктного складу сторін та інших чинників, які можуть впливати на визначення юрисдикції судів.

Повертаючись до обставин цієї справи № 907/801/20, Касаційний господарський суд зазначає, що інтерес держави як суб`єкта права власності на землю може бути порушений учасниками відносин у сфері господарювання, суб`єктами земельних відносин, у тому числі й органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, рішення яких можуть бути визнані судом недійсними, якщо вони суперечать актам цивільного законодавства і порушують цивільні права або інтереси держави (територіальної громади).

Тому в разі прийняття, зокрема, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування рішень щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з порушенням вимог чинного законодавства держава як суб`єкт права власності на землю та рівноправний учасник земельних відносин, поряд з іншими юридичними та фізичними особами, має право на судовий захист порушених прав, і своє право на судовий захист держава може реалізувати лише через органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції.

Таким чином, органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при реалізації своїх повноважень можуть діяти не лише в інтересах держави (територіальної громади), але й усупереч таким інтересам, з перевищенням повноважень, визначених Конституцією і законами України. У таких випадках звернення з позовом до суду прокурора як самостійного позивача чи в особі відповідного органу державної виконавчої влади (в тому числі з контрольними повноваженнями у відповідній сфері) має на меті захист та відновлення інтересів держави, Українського народу чи територіальної громади.

Колегія суддів вважає, що у приватноправовому спорі, учасником якого є держава, що здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, прокурор в інтересах держави в особі органу державної влади (органу місцевого самоврядуванння), а також орган державної влади може як позивач звертатися до іншого суб`єкта земельних чи господарських правовідносин (в тому числі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування) як до відповідача, що діє всупереч вимогам чинного законодавства і рішення якого порушують інтереси держави, у разі наявності спору про право. І таке звернення держави через її уповноважений орган, який реалізує свої повноваження у спірних правовідносинах, до іншого органу державної влади, який ухвалив рішення на шкоду «інтересам держави», на думку колегії суддів, не може вважатися порушенням частини першої статті 45 ГПК України.

Касаційний господарський суд зазначає, що у спірних правовідносинах держава в особі Міндовкілля реалізує свої права і обов`язки щодо захисту інтересу держави - інтересу більшості членів суспільства, якому вона служить, у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки. При цьому така реалізація прав можлива за встановлених судами обставин шляхом визнання недійсними спірних наказів ГУ Держгеокадастру, які не вичерпують свою дію виконанням та мають відповідні правові наслідки у вигляді зміни цільового призначення земельних ділянок. Тому суб`єктний склад сторін визначено Прокурором з урахуванням повноважень державних органів у спірних правовідносинах.

З урахуванням викладеного та з метою забезпечення правової визначеності, а також подолання наявних сумнівів стосовно тлумачення вимог законодавства, Касаційний господарський суд, посилаючись на частину третю статті 302 ГПК України, вважає за необхідне уточнити правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 та від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, щодо можливості звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі державного органу, який не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин, в тому числі органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, порушують інтереси держави чи загальносуспільні інтереси.

7. Велика Палата Верховного Суду не погоджується із наявністю підстав, передбачених частиною третьою статті 302 ГПК України, для передання справи № 907/801/20 на її розгляд.

Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

З наведеної норми права вбачається, що Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку якщо касаційний суд вважає необхідними відступити від висновку, зробленого іншим касаційним судом щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Натомість Касаційний господарський суд в ухвалі про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначає про необхідність уточнення висновків саме Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 та від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, а не висновків, викладених в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Отже, у цій справі відсутні правові підстави, визначені частиною третьою статті 302 ГПК України, для передачі її на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

8. Відповідно до частини четвертої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

З наведеної норми права вбачається, що Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку якщо касаційний суд вважає необхідними відступити від висновку, зробленого Великою Палатою Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

9. У справі № 915/478/18 Одеська регіональна служба державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (далі - регіональна служба) звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» (далі - ТОВ «Нібулон») про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних за надані ветеринарно-санітарні послуги.

У постанові від 26 лютого 2019 року в зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду відзначила, що держава може вступати як у цивільні (господарські), так і в адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. У випадку, коли держава вступає в адміністративні правовідносини, вона діє через свої органи як суб`єкт владних повноважень (пункт 4.19 постанови). Отже, поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. При цьому відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункт 4.20 постанови). Метою участі держави в особі відповідних органів у адміністративних правовідносинах є публічний інтерес, тобто вступаючи у такі відносини, держава в особі відповідного органу має на меті в першу чергу захист інтересів держави, громади, невизначеного кола осіб. У той же час, вступаючи в цивільні чи господарські правовідносини, держава в особі відповідного органу насамперед має на меті задоволення приватного інтересу (пункт 4.21 постанови).

З наведеного вбачається, що правовідносини, у яких Великою Палатою Верховного Суду зроблені висновки щодо застосування норми права у справі № 915/478/18, не є подібними до правовідносин у справі № 907/801/20. Так, у цій справі № 907/801/20 прокурор оскаржує рішення ГУ Держгеокадастру та укладений ним з ТОВ «Атлас Воловець Енерджи» договір щодо оренди земельної ділянки з підстав порушення норм земельного та екологічного законодавства України. В той час як у справі № 915/478/18 регіональна служба просила стягнути з ТОВ «Нібулон» заборгованість, інфляційні втрати та три проценти річних за надані послуги по ветеринарно-санітарному огляду вантажу останнього та видачі міжнародних ветеринарних сертифікатів з підстав порушення ним норм цивільного законодавства.

Також, у наведених висновках щодо застосування норм права у справі № 915/478/18 Велика Палата Верховного Суду не висновувала, що прокурор не може звертатись до суду в інтересах держави в особі державного органу, якщо інші органи державної влади порушують інтереси держави чи загальносуспільні інтереси, з підстав, що позивач і відповідач не можуть збігатись, оскільки прокурор не приймав участь у зазначеній справі, а відповідачем було товариство з обмеженою відповідальністю, а не державний орган.

10. Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

Зазначаючи про необхідність уточнити правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19, Касаційний господарський суд по суті пропонує відступити від них в частині можливості прокурора та державних органів оскаржувати рішення інших державних органів у приватноправових відносинах.

У справі № 922/1830/19 прокурор звернувся з позовом до Павловської Ірини Костянтинівни, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фермерського господарства «Скосогорівка» про визнання недійсними наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання земельних ділянок в оренду Павловській Ірині Костянтинівні, договору оренди, укладеного останніми, договору суборенди, укладеного з Фермерським господарством «Скосогорівка», та зобов`язання Павловської Ірини Костянтинівни повернути земельні ділянки у державі.

У постанові від 05 жовтня 2022 року у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду виснувала, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18) (пункт 7.1 постанови). Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу (пункт 7.2 постанови). Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 7.3 постанови). Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави (пункт 7.4 постанови). Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі (пункт 7.5 постанови). У цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області) (пункт 7.6 постанови). Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору (пункт 7.7 постанови). Разом з тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18) (пункт 7.9. постанови).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала що задля гарантування юридичної визначеності вона має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункт 48), від 30 червня 2020 року у справах № 264/5957/17 (пункт 41) і № 727/2878/19 (пункт 39), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 (пункти 58, 59), від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 40), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 41), від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20, від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19, від 01 листопада 2023 року у справі № 908/129/22 (908/1333/22), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 та ухвали Великої Палати Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 585/2436/21, від 13 вересня 2023 року у справі № 917/1093/21, від 13 вересня 2023 року у справі № 547/818/20, від 14 листопада 2023 року у справі № 547/669/20, від 16 січня 2024 року у справі № 922/1203/23).

В ухвалі про передачу цієї справи № 907/801/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів Касаційного господарського суду не погоджується з наведеними у справі № 922/1830/19 висновками Великої Палати Верховного Суду, проте не наводить причин для відступу від них, зокрема, вади попереднього рішення (його неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цьому рішенні підхід очевидно застарів внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання, а також будь-яких інших мотивів необхідності відступлення від цих висновків, які не були проаналізовані Великою Палатою Верховного Суду.

Отже, колегія суддів Касаційного господарського суду не обґрунтувала необхідності відступу (уточнення) від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19. Аналогічний підхід Велика Палата Верховного Суду застосувала, зокрема, в ухвалах від 17 квітня 2024 року у справі № 911/1095/22 (пункти 42-56), від 15 листопада 2023 року у справі № 910/14489/20 (пункти 15-24), від 17 липня 2024 року у справі № 904/2465/21 (пункти 40-47).

З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд та повернення справи Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду.

Керуючись статтями 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу № 907/801/20 повернути колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Ю. Л. Власов Судді: О. О. Банасько С. Ю. Мартєв О. Л. Булейко К. М. Пільков І. А. Воробйова С. О. Погрібний М. І. Гриців О. В. Ступак О. А. Губська І. В. Ткач Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич В. В. Король Є. А. Усенко О. В. Кривенда Н. В. Шевцова