Ухвала

від 29.01.2025 по справі 490/6084/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах власника майна ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 06.01.2025 року,якою накладено арешт на майно вилучене 28.12.2024 в ході проведення обшуку, за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024150000000607 від 03.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 369-2 КК України,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційнійскарзі апелянтпросить ухвалуслідчого суддіскасувати,постановити нову,якою відмовитив задоволенніклопотання прокуроравідділу Миколаївськоїобласної прокуратури ОСОБА_6 про арештмайна вилученого 28.12.2024 в ході проведення обшуку в межах кримінального провадження №12024150000000607 від 03.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.364, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Задоволено клопотання прокурора відділуМиколаївської обласноїпрокуратури ОСОБА_6 про арештмайна вилученого 28.12.2024 в ході проведення обшуку, за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024150000000607 від 03.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Накладено арешт на наступне майно: IPhone 15 PLUS, чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ НОМЕР_2 , з сім картою оператора мобільного зв`язку НОМЕР_3 .

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та незаконною.

Зазначає, що стороною обвинувачення протягом довготривалого розслідування не здобуто достатніх відомостей про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 369-2 КК України, що викликає сумніви в тому, що вилучений у ОСОБА_5 28.12.2024 в ході проведення обшуку мобільний телефон являється речовим доказом у зазначених кримінальних правопорушеннях.

Стверджує, що інформація в мобільному телефоні вилученому 28.12.2024 в ході проведення обшуку, за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , не має значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

До суду надійшло клопотанняпрокурора про арешт майна, що вилучене 28.12.2024 в ході проведення обшуку, за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024150000000607 від 03.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

В клопотанні зазначено, що СУ ГУНП в Миколаївській області проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені №12024150000000607 від 03.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Згідно матеріалів досудового розслідування, встановлено що ОСОБА_7 наказом №51 від 30 вересня 2020 року вищого навчального закладу «Міжнародний технологічний університет «Миколаївська політехніка» виконуючим обов`язки ректора ОСОБА_8 був зарахований студентом першого курсу заочної форми здобуття освіти за спеціальностями за кошти фізичних та юридичних осіб.

30.06.2024 ОСОБА_7 завершив навчання за спеціальністю 6.070106 автомобільний транспорт, про що було внесено відповідну інформацію в Єдину Державну електронну базу з питань освіти (далі - ЄДЕБО).

15.10.2024 ОСОБА_7 з метою фактичного отримання диплому з відповідними додатками для подальшого працевлаштування звернувся до виконуючого обов`язки ректора вищого навчального закладу «Міжнародний технологічний університет «Миколаївська політехніка» ОСОБА_8 з проханням видати йому диплом про закінчення вищевказаного навчального закладу. ОСОБА_8 в свою чергу у завуальованій формі повідомив, що для отримання диплому ОСОБА_7 повинен надати йому неправомірну вигоду, але у якій саме сумі не повідомив та після передачі неправомірної вигоди ОСОБА_7 зможе приїхати до навчального закладу та отримати диплом про здобуту ним освіту.

Відповідно до п. 7 Розділу VIII Порядку замовлення, виготовлення, видачі, обліку документів про вищу освіту та додатків до дипломів європейського зразка, затверджений Наказом Міністерства освіти і науки України 06.03.2015 № 249 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 02 листопада 2020 року № 1351), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 травня 2015 р. за № 494/26939 (далі Порядок), документи про вищу освіту (дублікати документів) видаються випускникам або уповноваженим ними особам відповідно до законодавства.

Згідно п. 8 вказаного Порядку видача документів про вищу освіту (дублікатів документів) здійснюється на підставі наказу керівника закладу освіти та засвідчується в журналі реєстрації виданих документів про вищу освіту підписами як особи, яка видала такий документ, так і особи, яка його отримала.

Так, 17.10.2024 ОСОБА_7 з метою отримання диплому прибув до деканату вищого навчального закладу «Міжнародний технологічний університет «Миколаївська політехніка», розташованого за адресою:м. Миколаїв вул. Робоча, 2-а.

Під час розмови з співробітниками навчального закладу останні повідомили, що згідно журналу реєстрації виданих дипломів «Міжнародного технологічного університету «Миколаївська політехніка», диплом ОСОБА_7 , в порушення вимог вищевказаного Порядку, отримав ОСОБА_8 , про що у вказаному журналі стоїть його підпис в графі «Підпис особи яка отримала диплом», та з усіх питань щодо отримання диплому треба звертатись до ОСОБА_8 . Також, співробітники повідомили, що у ОСОБА_7 відсутні будь-які борги перед навчальним закладом та йому необхідно дочекатись ОСОБА_8 та вирішити це питання.

В той же день, ОСОБА_7 звернувся до ОСОБА_8 та знову повідомив про необхідність видачі йому диплому для подальшого працевлаштування. ОСОБА_8 в свою чергу знову у завуальованій формі, почав вимагати надати йому неправомірну вигоду для безперешкодного отримання диплому та повідомив, що пізніше повідомить точну суму.

17.10.2024 приблизно о 14 год. 30 хв. ОСОБА_8 , з метою отримання неправомірної вигоди шляхом вимагання, подзвонив ОСОБА_7 за допомогою застосунку «Телеграм» та висунув вимогу щодо передачі йому неправомірної вигоди у сумі 36 000 гривень. Задля запобігання настанню шкідливих наслідків для своїх законних інтересів ОСОБА_7 був вимушений прийняти вимогу ОСОБА_8 щодо надання неправомірної вигоди.

Того ж дня, 17.10.2024 близько 17:50 год., ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні вищого навчального закладу «Міжнародний технологічний університет «Миколаївська політехніка», розташованого за адресою: м. Миколаїв вул. Робоча, 2-а, діючи на виконання раніше висловленої вимоги ОСОБА_8 , в кабінеті № 212 вказаного закладу слідуючи вказівкам ОСОБА_8 поклав грошові кошти на вказаний ним стілець. В подальшому ОСОБА_8 вийшов з приміщення службового кабінету на декілька хвилин після чого, повернувся з дипломом НОМЕР_4 виданий на ім`я ОСОБА_9 та додатками до нього, який передав ОСОБА_7 .

Після одержання у зазначений спосіб неправомірної вигоди, ОСОБА_8 о 18:00 год. 17.10.2024 було затримано працівниками правоохоронних органів.

В ході проведення подальших слідчих дій проведено обшук за місцем проживання викладача кафедри комп`ютерної техніки та програмування ВНЗ «Міжнародний технологічний університет «Миколаївська політехніка» ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_2 виявлено та вилучено, мобільний телефон марки ONE PLUS моделі Nord N10 5G.

16.11.2024 року під час проведення огляду вищевказаного мобільного телефону встановлено факт листування щодо вирішення питання про безперешкодне зарахування до ВНЗ «Міжнародний технологічний університет «Миколаївська політехніка» осіб чоловічої статі віком від 25 років між ОСОБА_10 та абонентським номером НОМЕР_3 , який належить: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_10 в ході листування з ОСОБА_5 пересилав на мобільний застосунок мессенджеру «Viber» на мобільний номер телефону НОМЕР_3 , списки осіб яких було зараховано до ВНЗ «Міжнародний технологічний університет «Миколаївська політехніка» задніми числами, з метою контролю процесу зарахування та виготовлення для останніх відповідних документів в тому числі і студентських квитків.

Згідно рапорту співробітника УСР в Миколаївській області ДСР НП України № 69868-2024 від 05.12.2024 (158961) наданого на виконання доручення слідчого встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , користується номером мобільного телефону НОМЕР_3 , являється кінцевим бенефіціарним власником ВНЗ МТУ «Миколаївська політехніка» сприяв тому, що особи чоловічої статті віком від 25 років шляхом надання неправомірної вигоди керівникам або через осіб які виконували функції посередників були зараховані під час повномасштабного вторгнення росії «заднім» числом на денну форму навчання (без фактичного освітнього процесу та складання вступних іспитів) до МТУ «Миколаївська Політехніка» з метою уникнення ЗУ «Про мобілізацію» та отримання відстрочки на підставі виданих документів щодо отримання вищої освіти.

Крім того, в ході допиту підозрюваного ОСОБА_8 встановлено, що викладачі ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , приймались на роботу з метою отримання відстрочки від мобілізації, однак участі у викладацькому процесі університету не приймали.

У зв`язку з вищевикладеним, 28.12.2024 на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва СУ ГУНП в Миколаївській області проведено обшук за місцем фактичного проживання громадянина України ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим виявлено та вилучено вказане майно.

Подане прокуроромклопотання проарешт вищевказаногомайна мотивованетим,що вилученемайно, відповідає критерію речового доказу, визначеного ст. 98 КПК України. Метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів, а також недопущення їх знищення чи приховання.

Задовольняючи клопотання про арештмайна,слідчий суддявказав,що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, саме по собі та в сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, оскільки може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, внаслідок вчинення особою кримінального правопорушення, а також з метою забезпечення збереження вказаних речових доказів, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість заявленого клопотання та наявність підстав для його задоволення.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.

Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, зокрема, ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження та є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, які передбачені ст. 2 КПК України, своєчасне застосування якого може запобігти негативним наслідкам при розслідуванні злочинів.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Яквбачається зматеріалів провадження, СУ ГУНП в Миколаївській області проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені №12024150000000607 від 03.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

В ході проведення досудового розслідування, 28.12.2024 на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва СУ ГУНП в Миколаївській області було проведено обшук за місцем фактичного проживання громадянина України ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , та було вилучено майно останнього, а саме: IPhone 15 PLUS, чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ НОМЕР_2 , з сім картою оператора мобільного зв`язку НОМЕР_3 .

Постановою слідчого від 28.12.2024 року вилучений в ході обшуку мобільний телефон IPhone 15 PLUS, чорного кольору, був визнаний речовими доказами у кримінальному провадженні № 12024150000000607 від 03.07.2024 р.

Враховуючи, що вилучений мобільний телефон IPhone 15 PLUS, чорного кольору, належний ОСОБА_5 необхідний органу досудового розслідування для проведення експертизи та можливого встановлення видаленої переписки між учасниками кримінального провадження та може бути використаний як доказ вчинення кримінального правопорушення, прокурор клопотав про накладення на нього арешту.

Розглядаючи в порядку ст. ст. 170-173 КПК України клопотання про накладення арешту на майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен в тому числі враховувати наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Ці вимоги закону спрямовані на те, щоб арешт майна не привів до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Апеляційний суд вважає, що слідчим суддею були дотримані вимоги ст.ст. 170-173 КПК України та доцільно до обставин, задоволено клопотання прокурора.

У цьому кримінальному провадженні є достатні підстави вважати, що мобільний телефон IPhone 15 PLUS, чорного кольору, належний ОСОБА_5 на який накладено арешт, має суттєве значення для кримінального провадження №12024150000000607 від 03.07.2024, оскільки може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку, що оскільки в судовому засіданні була встановлена наявність достатніх підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12024150000000607 від 03.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 369-2 КК України, та що зазначене в клопотанні прокурора майно має значення речових доказів по вказаному кримінальному провадженню, то з метою забезпечення збереження цього майна необхідно накласти на нього арешт.

При цьому слід зауважити, що до завдань суду на цьому етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна.

Всі інші підстави підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Не виявленотаких обставині колегієюсуддів,а томуне єслушними доводиапелянта проте,що слідчийсуддя безпідставноарештував майновилучене в ході проведення обшуку, за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 .

Зазначене апелянтом, що арешт майна ОСОБА_5 є безпідставним, оскільки він не має статусу підозрюваного в цьому кримінальному провадженні є неприйнятним, так як майно, яке відповідає визначеним у ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК Україникритеріям та має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту на вилучене в ході обшуку майно.

З урахуванням викладеного вище, відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали, про що просить апелянт.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересахвласника майна ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 06.01.2025 року,якою накладено арешт на майно вилучене 28.12.2024 в ході проведення обшуку, за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024150000000607 від 03.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 369-2 КК України - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: