Ухвала

від 29.01.2025 по справі 280/564/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ

29 січня 2025 року Справа № 280/564/25 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сіпака А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи "СОФІЇВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№ 55)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Державної установи "СОФІЇВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№ 55)" (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)» щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 до 11.06.2022;

зобов`язати Державну установу «Софіївська виправна колонія (№55)» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 р. по 11.06.2022 р., з урахуванням фактично виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)» щодо невиплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за період служби ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у розмірі 21257,92 грн.;

зобов`язати Державну установу ««Софіївська виправна колонія (№55)» виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 21257,92 грн.

За приписами пункту 6 ч. 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст. 160, 161 КАС України, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вирішуючи питання дотримання строків звернення до суду, суддя враховує, що частиною 3 статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині 2 статті 122 цього Кодексу.

Суддя зазначає, що враховуючи правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22, строк звернення до суду з позовом в частині позовних вимог за період з 24.02.2022 до 11.06.2022 не застосовується.

Щодо спору про невиплату позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно за період служби, суддя зазначає.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в період з 22.08.2027 по 26.08.2024 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі. Наказом від 26.08.2024 року №280/ос звільнений з служби в Державній кримінально-виконавчій службі з посади молодший інспектор внутрішньої служби Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)».

Відповідно до частини 2 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Частиною 5 статті 21 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» визначено, що особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства.

Згідно з частиною 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №578 затверджено Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби; норми забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (далі - Порядок №578), за приписами пункту 2 якого речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань

Згідно з пунктом 27 Порядку №578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.

При цьому, відповідно до пункту 28 Порядку №578 у разі звільнення особи рядового і начальницького складу із служби у запас Збройних Сил їй видається речовий атестат, копія якого додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення така особа буде прийнята на службу до Державної кримінально-виконавчої служби, до її речового забезпечення зараховуються раніше отримані предмети речового майна особистого користування, а строк носіння предметів продовжується на період від дня звільнення до дня прийняття на службу.

Разом з цим, пунктом 23 Порядку №578 передбачено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін`юстом за пропозицією державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України", державної установи "Центр пробації" відповідно до їх закупівельної вартості.

З наведеного вбачається, що грошова компенсація за неотримане речове майно виплачується після звільнення зі служби та на підставі заяви, а отже речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю.

Такі гарантії щодо забезпечення доречно порівняти із подібними категоріями трудового законодавства, а саме пунктом 3 частини 1 статті 29 КЗпП України, відповідно до якого власник або уповноважений ним орган зобов`язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором забезпечити працівника необхідними для роботи засобами.

Варто також мати на увазі, що речове майно може бути різноманітним: майном особистого користування (предмети форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування) та інвентарним майном, яке є власністю установ та використовується особовим складом тимчасово під час проведення спеціальних робіт, несення чергування, варти тощо. Лише перший вид майна, у разі його неотримання, підлягає грошовій компенсації.

Отже, речове майно не можна ототожнюватися із заробітною платою (грошовим забезпеченням).

Враховуючи визначену правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, суд доходить висновку, що спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.12.2023 у справі № 380/1785/21, у якій Верховний Суд наголосив, що чинне законодавство не дозволяє виключити військовослужбовця зі списків особового складу військової частини без його згоди, у разі відсутності повного розрахунку, зокрема, компенсації за неотримане речове майно. Це надає можливість останньому впевнитися, що всі фінансові питання з ним були вирішенні до звільнення. Суд також звернув увагу на те, що у випадку необізнаності позивачки щодо видів та розміру речового майна, якими вона не була забезпечена під час служби, остання повинна була звернутися із заявою про надання їй відповідної інформації без зайвих зволікань. Також у постанові від 14.12.2023 у справі №380/1785/21 Верховний Суд констатував, що строк звернення до суду з позовними вимогами про нарахування і виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, передбачений частиною 5 статті 122 КАС України.

Отже, суддя приходить до висновку, що про невиплату грошової компенсації за неотримане речове майно позивач повинен був бути обізнаним з часу його звільнення зі служби.

Таким чином, позивач пропустив місячний строк звернення до суду з позовними вимогами про зобов`язання відповідача виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно.

Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

У позовній заяві представник позивача просить поновити пропущений строк звернення до суду.

З покликанням на те, що після звільнення позивач звернув увагу, що йому не було сплачено компенсацію за належні до видачі предмети речового майна, а також не в повному розмірі було сплачено додаткову винагороду згідно Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022. Позивач сподівався, що такі виплати він отримає за час свого звільнення. Однак, від відповідача жодних сум він так й не дочекався, у зв`язку із чим звернувся за юридичною допомогою. 23.12.2024 було відразу направлено запит на електрону пошту відповідача із проханням надати інформацію щодо нарахування та виплати клієнту додаткової винагороди, у розмірі 30 000,00 грн. щомісячної оплати, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, а також повідомити про відпрацьований час клієнта за період лютий 2022 року серпень 2022 року, вказавши повний/неповний робочий місяць. Також просила надати завірену належним чином копію довідки про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна ОСОБА_1 , та повідомити про строки та розміри виплати вищевказаної компенсації.

Суддя вважає за необхідне звернути увагу, що звернення представника позивача до відповідача із адвокатським запитом стосовно нарахування і виплату грошової компенсації за неотримане речове майно та отримання листа від 26.12.2024 у відповідь на своє звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації права і ця дата не пов`язана з початком перебігу строку звернення до суду.

Статтею 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч.2 ст.169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне залишити адміністративний позов без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків.

Виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів, визначених судом (з копією для відповідача).

Керуючись ст.ст.123, 160, 161, 169 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "СОФІЇВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№ 55)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без руху.

Позивачу усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду, у строк, що не перевищує десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що в разі неусунення недоліків позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання. Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя А.В. Сіпака