Рішення

від 15.04.2025 по справі 280/564/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 квітня 2025 року Справа № 280/564/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "СОФІЇВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№ 55)" (70002 Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Металістів, 1, код ЄДРПОУ 08563501) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (з урахуванням уточненої заяви) ОСОБА_1 (далі позивач) до Державної установи "СОФІЇВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№ 55)" (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Державної установи Софіївська виправна колонія (№55) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 до 11.06.2022;

зобов`язати Державну установу Софіївська виправна колонія (№55) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 р. по 11.06.2022 р., з урахуванням фактично виплачених сум.

Позов обґрунтовано тим, що позивач на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року набув права на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. щомісячно у період з 24.02.2022 до 11.06.2022 року, натомість відповідач нарахував і виплачував позивачу таку винагороди у меншому розмірі ніж встановлено цією постановою.

Ухвалою судді від 29.01.2025 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення в ній недоліків.

Ухвалою суду від 10.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у письмовому провадженні.

20.02.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що вимоги позивача про виплату додаткової винагороди саме в розмірі 30 000,00 грн. є безпідставними. Так, відповідач вказує на те, що згідно з пунктом 1 постанови № 168 (зі змінами, внесеними згідно з Постановами КМУ від 07.03.2022 № 217; від 22.03.2022 № 350; від 01.04.2022 № 400; від 01.07.2022 №754; від 07.07.2022 №793) на період дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Відповідач зазначає, що у листі-роз`ясненні Міністерства юстиції України зазначено, що розмір додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу, які несуть службу в органах і установах, визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу). Відповідач вказує на те, що позивачу за період з лютого по червень 2022 року було нараховано та виплачено додаткову винагороду пропорційно фактичного часу несення служби за зазначений період. Також, відповідач звертав увагу на те, що з 11 червня 2022 року виплату грошової допомоги відповідно Постанови № 168 призупинено оскільки, відповідач територіально розташований на території Вільнянської територіальної громади, яку виключено з 11 червня 2022 року з переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення бойових дій або, які перебувають в тимчасовій окупації розпорядженням Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 14.06.2022 № 119 Про внесення змін до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75. Беручи до уваги вищезазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представником позивача 03.04.2025 подано до суду додаткові пояснення та зазначено, що нарахування коштів позивачу здійснювалося за години, а не робочі дні, що не грунтується на вимогах чинного законодавства. Окрім того, посилання відповідача на лист Міністерства юстиції України є необгрунтованим, тому що такий лист має лише рекомендаційний характер. Вважає, що у даному випадку слід застосовувати Постанову КМУ № 168, а твердження відповідача про те, що позивач не ніс службу у згаданий період є безпідставним, оскільки Постанова КМУ № 168 не містить застережень щодо призначення додаткової винагороди виключно особам, які залучені до виконання завдань, передбачених Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні». При цьому відсутність бюджетних асигнувань не є підставою для невиплати належної додаткової винагороди позивачу. Просить позов задовольнити.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в Державній установі «Софіївська виправна колонія (№ 55)» з 22.08.2017 на посаді молодшого інспектора відділу охорони та згідно із наказом Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)» від 26.08.2024 № 280/ос звільнений за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію».

Державна установа «Софіївська виправна колонія (№ 55)розташована на території Вільнянської територіальної громади.

Наказом відповідача від 26.05.2022 №107/ОС-22 «Про виплату додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу» було призначено виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою №168, особам рядового і начальницького складу відповідача (в тому числі позивачу) за період з 24.02.2022 по 25.04.2022, при цьому пунктами 3, 4 цього наказу встановлено, що розмір додаткової винагороди визначити пропорційно та виплатити за фактично відпрацьований час несення служби, розрахований в годинах, виплату додаткової винагороди здійснити в межах виділених асигнувань.

Наказом відповідача від 18.08.2022 №179/ОС-22 «Про виплату додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу» було призначено виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою №168, особам рядового і начальницького складу відповідача (в тому числі позивачу) за період з 26.04.2022 по 10.06.2022, при цьому пунктами 2, 3 цього наказу встановлено, що розмір додаткової винагороди визначити пропорційно та виплатити за фактично відпрацьований час несення служби, розрахований в годинах, виплату додаткової винагороди здійснити в межах виділених асигнувань.

В період з лютого по червень 2022 року відповідачем нарахована позивачу додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), пропорційно фактично відпрацьованому часу, в розмірі 18631,98 грн.

Зокрема:

за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 відповідачем нарахована позивачу додаткова винагорода в сумі 1785,60 грн. за 40 годин відпрацьованих в цей період;

за березень 2022 року нарахована додаткова винагорода в сумі 8064,00 грн. за 200 годин;

за квітень 2022 року нарахована додаткова винагорода в сумі 2500,20 грн. за 60 годин;

за травень 2022 року нарахована додаткова винагорода в сумі 4032,00 грн. за 100 годин;

за період з 01 по 10 червня 2022 року 2250,18 грн. за 54 годин.

З 13.06.2022 до закінчення воєнного стану на підставі наказу відповідача від 10.06.2022 №116/ОС оголошено простій персоналу відповідача (в тому числі позивача) із виплатою 2/3 посадового окладу персоналу.

Правомірність дій відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. за період з 24.02.2022 року до 11.06.2022 року та не виплати такої винагороди із розрахунку до 30000 грн. на місяць є предметом спору переданого на вирішення суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24.02.2022 року Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено воєнний стан на території України з 24.02.2022 року.

На виконанняУказів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні»та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова № 168, пунктом 1 якої (в первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 зазначеної Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

В подальшому до пункту 1 вказаної постанови вносилися зміни, зокремапостановами Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 217, від 22 березня 2022 року №350, від 01 квітня 2022 року № 400, при цьому вказані зміни застосовувались з 24 лютого 2022 року, а розмір додаткової винагороди залишався незмінним 30000 гривень щомісячно та 100000 гривень особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Відповідно до постанови КМУ № 217 від 07.03.2022 року внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», виключивши в абзаці першому слова «(крім військовослужбовців строкової служби)».

Згідно з п.2 постанови КМУ № 217 від 07.03.2022 року вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Згідно з постановою КМУ № 350 від 22.03.2022 року внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», доповнено абзац перший після слів «та поліцейським» словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Згідно з п.2 постанови КМУ № 350 від 22.03.2022 року вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до постанови КМУ № 754 від 01.07.2022 року внесено зміни допункту 1постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» вабзаці першому слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «є-Підтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»;

після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».

Згідно з п.2 постанови КМУ № 754 від 01.07.2022 року ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 червня 2022 року.

Відповідно до постанови КМУ № 793 від 07.07.2022 року внесені наступні зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»:

«У пункті 1:

1) в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінити словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

Згідно з п.2 постанови КМУ № 793 від 07.07.2022 року вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Водночас, відповідно до положень статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Постанова КМУ № 754 від 01.07.2022 року була офіційно опублікована в офіційному виданні Урядовий кур`єр від 08.07.2022 року № 149, як наслідок така постанова набрала чинності саме з цієї дати, тобто з 08.07.2022 року.

Тобто, винагорода передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року для осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць з дня набрання чинності постановою КМУ № 754 від 01.07.2022 року.

Крім того, постанова КМУ № 793 від 07.07.2022 року була офіційно опублікована в офіційному виданні Урядовий кур`єр від 19.07.2022 року № 156, як наслідок така постанова набрала чинності саме з цієї дати, тобто з 19.07.2022 року.

Тобто, винагорода передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року для осіб визначених у цьому пункті виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць з дня набрання чинності постановою КМУ № 793 від 07.07.2022 року.

Щодо зазначення в пункті 2 постанови № 754 про необхідність застосування її положень з 1 червня 2022 року та в пункті 2 постанови № 793, про необхідність застосування її положень з 24 лютого 2022 року, суд зазначає.

Частиною 1 статті 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом Доповіді «Верховенство права», схваленої Європейською комісією «За демократію через право» (Венеційська комісія) на 86-му пленарному засіданні (25-26.03.2011), одним із складових елементів принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, згідно з яким держава зобов`язана дотримуватись законів, які запровадила і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку (пункт 44). Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія юридичних норм також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві, позаяк суб`єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки, але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси особи (пункт 46). На додачу до цього, парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів.

Цим досягається істотно важливий юридичний захист особи супроти держави та її органів і посадових осіб. Юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна дотримуватись взятих на себе певних зобов`язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені нею перед людьми певні обіцянки (поняття «законних очікувань») (пункти 47-48).

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини якджерело права.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі«Ольссон проти Швеції №1» (Olsson v. Sweden №1) від 24.03.1988 (заява №10465/83), норма національного закону не може розглядатися як право, якщо її не сформульовано з достатньою точністю так, щоб громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними рекомендаціями, до певної міри передбачити наслідки своєї поведінки (п. 61).

За усталеною практикою Європейського Суду з прав людини, формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб надати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права (див. рішення у справі "С.G. та інші проти Болгарії" (С.G. and Others v. Bulgaria) від 24.04.2008, п. 39, у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013, п. 170).

Окрім того, Європейський Суд з прав людини у п. 65 свого рішення у справі «Вєренцов проти України» від 11.04.2013 зауважив, що у зв`язку із тим, що багато законів неминуче сформульовані у термінах, що тією чи іншою мірою є нечіткими, їх тлумачення й застосування є питанням практики (див., mutatis mutandis, вищенаведені рішення у справах "Газета "The Sunday Times" проти Сполученого Королівства (№1)" (The Sunday Times v. United Kingdom (no. 1)), n. 49, та "Коккінакіс проти Греції" (Kokkinakis v. Greece), п. 40). Функція здійснення правосуддя, закріплена за судами, полягає саме у подоланні сумнівів щодо тлумачення, що залишаються (див., mutatis mutandis, вищенаведене рішення у справі «Кантоні проти Франції» (Cantoni v. France)).

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлювався щодо встановленої цією нормою заборони зворотної дії законів у часі.

Зокрема, у рішенні від 13.05.1997 №1-зп Конституційний Суд України зауважив, що норма статті 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України вказав на те, що принцип закріплений у статті 58 Конституції України треба розуміти так, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Крім того, у рішенні від 05.04.2001 №3-рп/2001 Конституційний Суд України зазначив, що закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України принцип означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Варто наголосити, що постанови КМУ № 754 та № 793 були офіційно опубліковані 08.07.2022 року та 19.07.2022 року, відповідно, тобто безпосередньо в день набрання ними чинності, а отже зміст цих постанов не був проголошений наперед (з 01.06.2022 року та з 24.02.2022 року, відповідно), а самі постанови КМУ № 754 та № 793 не могли вважатись такими, що відповідають критерію передбачуваності на час виникненняу відповідача обов`язку виплачувати позивачу додаткову винагороду з 24.02.2022 року, яка в свою чергу є складовою грошового забезпечення та повинна виплачуватися за кожен місяць проходження служби.

На підставі зазначеного суд зробив висновок про необхідність задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 24.02.2022 року по 11.06.2022 року, із розрахунку 30000 грн на місяць, з урахуванням фактично виплачених сум.

Суд зауважує, що за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам закріплено й у Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197 за умовами якого розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Позивач звільнений від сплати судового збору. Інші судові витрати за матеріалами справи відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "СОФІЇВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№ 55)" (70002 Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Металістів, 1, код ЄДРПОУ 08563501) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)» щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 24.02.2022 року по 11.06.2022 року, включно, із розрахунку 30000 грн. на місяць.

Зобов`язати Державну установу «Софіївська виправна колонія (№55)» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 24.02.2022 року по 11.06.2022 року, включно, із розрахунку 30000 грн. на місяць, з урахуванням фактично виплачених сум.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 15 квітня 2025 року.

Суддя А.В. Сіпака