Рішення

від 28.01.2025 по справі 340/7595/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/7595/24

Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом фермерського господарства "Олена" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування постанов,

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

Фермерське господарство "Олена", через свого представника адвоката Дяченко Марину Ігорівну, звернулося до суду з позовною заявою, в подальшому уточненій, про визнання протиправними та скасування постанов.

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду ухвалою від 09.12.2024 року позовну заяву залишила без руху.

25.12.2024 ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі №340/7595/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, сторонам встановлено процесуальний строк на подання заяв по суті справи.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 року у справі №340/7595/24 роз`єднано та виділено з неї у самостійне провадження позовні вимоги фермерського господарства "Олена". У провадженні даної справи залишено позовні вимоги про визнання протиправними та скасування постанови №ПШ 054306 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн; та постанови №ПШ 054307 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн (а.с.42).

В обґрунтування позовних вимог представник ФГ вказує, що за наслідками проведеної перевірки до ФГ ''Олена'' постановами за ПШ 054306 та ПШ 054307 застосовано штраф у розмірі 17000 грн та 17000 грн відповідно. Вказані постанови представник позивача вважає протиправними. Постановою №ПШ 054306 до ФГ застосовано штраф за перевезення 21.05.2024 року вантажу за відсутності посвідчення водія відповідної категорії, проте, в акті перевірки не вказано конкретно, посвідчення якої категорії все ж таким було пред`явлено водієм, а яке ні. Крім того, представник позивач зазначає, що постановою №ПШ 054307 до ФГ застосований штраф за перевищення маси транспортного засобу при перевезенні вантажу, проте, проведений габаритно-ваговий контролю не відповідає дійсності, оскільки при перевезенні вантажу позивачем не перевищено повну масу транспортного засобу, а при прийнятті спірної постанови відповідачем не було враховано, що позивач здійснював перевезення сипучого вантажу.

Представник відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області (надалі відповідач) подав відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, в яких просив у задоволенні позову відмовити. Свої доводи обґрунтовував тим, що у ході рейдової перевірки посадовими особами перевірено транспортний засіб, водій якого здійснював перевезення вантажу без посвідчення водія відповідної категорії та при важенні транспортного засобу виявлено перевищення вагових обмежень. Про час та місце розгляду справ про порушення автотранспортного законодавства господарству завчасно направлено повідомлення, яке ним отримано.

Дослідивши доводи наведені сторонами у заявах по суті справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд, -

УСТАНОВИВ:

ФГ ''Олена'' зареєстроване як юридична особа 26.04.2000 року, номер запису в реєстрі: 14251200000000068 (а.с.63-64).

21.05.2024 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області проводилась рейдова перевірка під час якої перевірено транспортний засіб транспортний засіб марки VOLVO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп BЕNALU, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Під час перевірки встановлено, що під час здійснення перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія документами, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, а саме: посвідченням водія відповідної категорії та перевищення вагових норм, а саме: фактична маса т/з 44,25 при допустимих 40 т, що становить 10,62%.

За результатом перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №047530 від 21.05.2024 року, яким зафіксовано здійснення перевезення вантажу за відсутності документів перелік яких визначений ст.48 та абз.3, абз.15 ч.1 ст.60 Закону України ''Про автомобільний транспорт''. (надалі акт перевірки, а.с.54). Акт підписаний водієм із зазначенням, що відповідна категорія робиться в атошколі.

Перевезення вантажу здійснювалось за ТТН №002057 від 21.05.2024 року (а.с.56).

Згідно повідомлення про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт розгляд справи був призначений на 09.07.2024 року. Вказане повідомлення направлено позивачу, фіскальний чек 2500400983968, проте на офіційному веб-сайті відсутня інформація про сформоване вказане поштове відправлення (а.с.58, 65).

Згідно повідомлення про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт розгляд справи був призначений на 23.07.2024 року. Вказане повідомлення направлено позивачу та було вручено ФГ ''Олена'' 18.07.2024 року (а.с.48 зв- 59).

Розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області виніс:

- постанову №ПШ 054306 від 23.07.2024 року, якою на підставі частини 1 абзацу 3 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до ФГ ''Олена'' застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн. (надалі спірне рішення-1, а.с.53).

- постанову №ПШ 054305 від 23.07.2024 року, якою на підставі частини 1 абзацу 15 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до ФГ ''Олена'' застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн. (надалі спірне рішення-2, а.с.53 зв).

Отже правомірність та законність спірних постанов є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до частини сьомої статті 6 Закон України "Про автомобільний транспорт" Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту.

Частинами 14, 17, 18 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (надалі - Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

1. Стосовно правомірності спірного рішення №ПШ 054306 від 23.07.2024 року, суд зазначає наступне.

Вказаним рішенням на підставі частини 1 абзацу 3 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до ФГ ''Олена'' застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн, у зв`язку із відсутністю на момент перевірки посвідчення водія відповідної категорії.

Представник позивача у позові стверджує, що ні в акті перевірки, ні у постанові не зазначається конкретно, посвідчення якої категорії все ж таки було пред`явлено водієм ОСОБА_1 , тобто, не можливо встановити чи було все ж таки порушення, а саме чи було у водія відсутнє посвідчення відповідної категорії. А відтак, вважає, що ця обставина ніяким чином не доказана відповідачем.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Під час рейдової перевірки 21.05.2024 водій надав посвідчення водія серії НОМЕР_3 з категоріями А, В, С (а.с.56 зв - 57). Транспортний засіб VOLVO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп BЕNALU, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є двохвісним тягачем з трьохвісним напівпричепом.

Пунктом 2.13 Правил дорожнього руху України визначено, що право на керування транспортними засобами особам може бути надано:

мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1, А) - з 16-річного віку; автомобілями, колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, які експлуатуються на вулично-дорожній мережі, всіх типів (категорії В1, В, С1, С), за винятком автобусів, трамваїв і тролейбусів, - з 18-річного віку;

автомобілями з причепами або напівпричепами (категорії ВЕ, С1Е, СЕ), а також тими, що призначені для перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів, - з 19-річного віку;

автобусами, трамваями і тролейбусами (категорії D1, D, D1Е, DЕ, Т) - з 21-річного віку.

Транспортні засоби належать до таких категорій:

А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з

робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт;

А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб.см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше;

В1 - квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) мототранспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів;

В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700

фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;

С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;

С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;

D1 - призначені для перевезення пасажирів автобуси, у яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16, состав транспортних засобів з тягачем категорії D1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;

D - призначені для перевезення пасажирів автобуси, у яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16, состав транспортних засобів з тягачем категорії D та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;

ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D та причепом, повна маса якого перевищує 750 кілограмів; Т - трамваї та тролейбуси.

Водіям транспортних засобів категорій В, С1, С, D1 і D дозволяється керувати такими засобами також з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кілограмів. При цьому водіям транспортних засобів категорії В дозволяється керувати такими засобами з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кілограмів, але не перевищує маси автомобіля без навантаження, і загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа не перевищує 3500 кілограмів.

До керування транспортними засобами категорій С1, С, D1 і D з причепами, повна маса яких становить понад 750 кілограмів і загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа перевищує 3500 кілограмів, а також зчепленими автобусами допускаються водії, які мають право на керування транспортними засобами категорій С1Е, СЕ, D1E і DE.

Згідно технічного паспорту на транспортний засіб та причіп, їх вага значно перевищує 750 кг, а відтак водій повинен був надати документ на право керування категорії С1Е, СЕ, D1E і DE, який на час перевірки був відсутній. При цьому, той факт, що водій проходить навчання для отримання відповідної категорії водія, жодним чином не може свідчити про можливість такого водія здійснення перевезення вантажу на двохвісним тягачем з трьохвісним напівпричепом.

Водій ОСОБА_1 має посвідчення водія із відкритими категоріями А, В, С (а.с.56 зв - 57), яке від надав перевіряючим особам.

Отже, під час рейдової перевірки у водія ОСОБА_1 посвідчення водія з належною категорією було відсутнє, що в силу приписів статті 48 Закону №2344-III є порушенням законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" водій транспортного засобу зобов`язаний зокрема мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

За висновками відповідача, позивач надавав послуги з перевезення вантажів без оформлення необхідних документів, а саме за відсутності у водія ОСОБА_1 посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги наказу Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 року.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже правова конструкція вказаної норми свідчить про те, що відповідальність наступає за сам факт відсутності при здійсненні перевезення вантажу у водія посвідчення водія відповідної категорії.

Отже матеріалами справи доведено факт вчинення позивачем господарського правопорушення - надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону, за що абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність автомобільного перевізника у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що спірна постанова від 23.07.2024 року №ПШ 054306 винесена відповідачем, є законною та обґрунтованою, тому у задоволенні позову про визнання її протиправною та скасування слід відмовити.

2. Стосовно правомірності спірного рішення №ПШ 054307 від 23.07.2024 року, суд зазначає наступне.

Вказаним рішенням на підставі частини 1 абзацу 15 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до ФГ ''Олена'' застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн, у зв`язку із перевищенням встановлених законодавстваом габаритно-вагових норм 10% але не більше 20% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу.

За результатами проведення габаритно-вагового контролю транспортних засобів було встановлено факт перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що підтверджується чеком зважування в динаміці від 21.05.2024 року (а.с.55).

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю ДЗ №003219 від 21.07.2024 та акт №0071930 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів від 21.05.2024 року, у яких зазначено, що навантаження на осі автомобіля VOLVO реєтраційний номер НОМЕР_1 , причіп BЕNALU реєстраційний номер НОМЕР_2 , (в тоннах) склало: 1) 6,95; 2) 10,95; 3) 9,35; 4) 9,80; 5) 7,20. Повна маса автомобіля 44,25 (а.с. 54 зв, 55 зв).

Представник позивача зазначає, що проведений габаритно-ваговий контролю не відповідає дійсності, оскільки при перевезенні вантажу позивачем не перевищено повну масу транспортного засобу, а при прийнятті спірної постанови відповідачем не було враховано, що позивач здійснював перевезення сипучого вантажу.

Автомобіль, який належить на праві власності ФГ «Олена» перевозив кукурудзу, що є сипучим вантажем, що може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху.

Досліджуючи складені перевіряючими особами за наслідком зважування документи суд дійшов висновку, що перевищення максимального навантаження прийшлось на задню (строєну) вісь.

Одним із доводів щодо протиправності спірного рішення вказано на відсутність спеціальної методики для зважування сипучого вантажу та невідповідне зважувальне обладнання.

Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Спірною постановою до позивача, як до автомобільного перевізника, застосовано адміністративно-господарський штраф згідно з абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Цією нормою передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" наведені такі визначення:

- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

- великоваговий транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження;

- дозвіл узгодження умов та режимів перевезень - додатковий дозвіл, що видається уповноваженими органами на проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу.

Діючі нормативно-правові акти не передбачають окремі порядки зважування наливних та насипних вантажів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Частиною 3 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" установлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Як передбачено частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух", з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" встановлено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (надалі - Правила №30), які встановлюють єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Пунктом 3 Правил №30 визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 визначено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: а) зовнішніх габаритів…; б) фактичної маси…; в) навантаження на вісь: на строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями: понад 1,3 до 1,4 метра - 24/14.

Згідно з пунктом 4 Правил №30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" через центри надання адміністративних послуг.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі - Порядок №879), а також ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

За визначеннями, наведеними у пункті 2 Порядку №879:

- великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки;

- габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;

- документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу;

- дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.

Згідно з пунктами 3, 6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до пункту 21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту. Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 року №1007/1207, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 року за №215/24992, затверджено Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування (надалі - Порядок №1007/1207).

Пунктом 2 Порядку №1007/1207 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух", "Про автомобільні дороги", "Про міліцію", Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879.

Згідно з пунктом 3 Порядку №1007/1207 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю зокрема: 1) визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 3) здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року №422; 4) видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); 5) складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 9) при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку; 10) у разі відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовують до автомобільних перевізників адміністративно-господарські штрафи, визначені статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі Правила №363), які визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Позивач у ході судового розгляду справи не спростував факт перевищення вагових параметрів, зафіксованих у чеці зважування та у складених актах та довідці від 21.05.2024 року.

Зважаючи на те, що параметри цього великовагового транспортного составу (контейнеровозу) перевищили нормативно допустимі вагові параметри більш 10%, то відповідно до ч.4 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги", п.4 Правил №30, обов`язковим документом для руху такого транспортного составу автомобільними дорогами мав бути відповідний дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції перевізнику після внесення ним плати за проїзд у розмірі, визначеному за ставками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування".

При цьому відсутність такого дозволу становиться неможливість/заборону здійснення перевезення вантажу з перевищенням вагових норм.

Отже у ході розгляду справи доведено факт вчинення позивачем як автомобільним перевізником господарського правопорушення, передбаченого абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Так, згідно пункту 2.3 2.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 та зареєстровим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568 (надалі Правила перевезень вантажів) за фізичним станом вантажі можуть бути твердими, рідкими і газоподібними.

За наявністю тари вантажі підрозділяються на ті, для яких тара потрібна і для яких вона не потрібна.

За способом вантаження і розвантаження вантажі бувають: штучними, сипучими, навалочними і наливними.

Такі вантажі як швидкопсувні, небезпечні, антисанітарні та живі - мають свої специфічні властивості.

В залежності від маси, габаритів одного вантажного місця та специфіки вантажі підрозділяються на такі, перевезення яких здійснюється: за цими правилами і за спеціальними правилами (великовагові, великогабаритні, небезпечні).

Позивачем здійснювалось перевезення сипучого вантажу, а тому водій мав організовувати рух автомобільного транспорту (розміщення вантажу, швидкість руху тощо), недопускаючи зсуву вантажу на одну вісь.

Суд зауважує, що саме перевищення вагових параметрів на одну вісь (будь-яку) під час руху автомобіля (в динаміці) спричиняє руйнування дорожнього покриття дороги, саме за це встановлена відповідальність. Суд зауважує, що в контексті п.22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі. Крім того, законодавець врегулював питання переміщення вантажу (також і в разі гальмування) як то похибка у 2%, а також обов`язок перевізника вживати дій щодо закріплення вантажу під час перевезень. При цьому матеріалами справи підтверджено факт недотримання відповідачем габаритно - вагових норм на вісь, яке становить 10,62%.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду №803/1540/16 від 24.07.2019 року.

У постанові Верховний Суд від 22 грудня 2021 року у справі № 420/3371/21 зазначив таке, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документу про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Вищевказані обставини опосередковано підтверджуються правомірність винесення спірної постанови.

Суд зазначає, що за своєю правовою природою адміністративно-господарський штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт є видом адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб`єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності (ст.ст. 216, 217, 238, 239 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Згідно з частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України піставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідачем доведено правомірність спірних постанов від 23.07.2024 року №ПШ 054306 та 054307 про застосування адміністративно-господарського штрафу, натомість позивачем не спростовано факту вчинення ним порушень законодавства про автомобільний транспорт. Тому у задоволенні позову про скасування спірних постанов слід відмовити.

Враховуючи, що спір вирішено не на користь позивача, підстави для присудження йому судового збору, сплаченого при зверненні до суду, відсутні.

Керуючись ст.ст.77-79, 90, 132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову фермерського господарства "Олена" (вул. Шкільна, 1, м. Гайворон, Голованівський район, Кіровоградська область, 26300; код ЄДРПОУ 20657357) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області (вул. Героїв Маріуполя, 102, м. Кропивницький, 25004; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування постанов.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК