Рішення

від 28.01.2025 по справі 420/32018/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/32018/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙНЕТ ПЛЮС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙНЕТ ПЛЮС» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати у повному обсязі Рішення Головного управління ДПС в Одеській області №216/16-32-04-06-16 від 30.09.2024 року, у зв`язку із чим поновити з 30.06.2024 року реєстрацію у якості платника Єдиного податку ТОВ «СКАЙНЕТ ПЛЮС», ЄДРПОУ 40151089.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в оскаржуваному рішенні ГУ зазначено: «Підставою для анулювання реєстрації як платника Єдиного податку є:… здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування або невідповідності вимогам організаційно - правових форм господарювання (абз. 8 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ)» , а згідно до Акту у якості порушення згаданого у оскаржуваному рішенні зазначено застосування Підприємством спрощеної системи оподаткування при наявності КВЕД 61.90. «Інша діяльність у сфері електрозв`язку».

При цьому Підприємство, надаючи послуги, класифіковані за 61.90. КВЕД, жодним з видів господарської діяльності зазначених у абз. 8 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ не займається та не заявляло намірів займатися.

У оскаржуваному рішенні ГУ, протиправно у порушення норм ПКУ у якості критерію для виявлення обмежень за абз. 8 ст. 291.5.1 ПКУ використало не здійснення конкретних видів діяльності, прямо вказаних у ПКУ, а здійснення всього класу 61.90 КВЕД, до якого, крім багатьох інших видів діяльності входять перелічені у абз. 8 ст. 291.5.1 ПКУ види діяльності.

Це є прикладом розширюваного тлумачення прямих норм ПКУ, яке протиправно було допущене ГУ.

Так, у супереч до зазначеного регулювання згідно до ПКУ та офіційно оприлюдненої позиції ДПС України, ГУ у зверненнях до суб`єктів, що здійснюють діяльність у сфері електронних комунікацій заявляло наступну думку:

«Згідно з КВЕД 2010 діяльність з надання послуг, наприклад доступу до мережі Інтернет не відокремлюється в окремий клас або підклас видів економічної діяльності, а є складовою класу 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку».

З огляду на це суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність з надання послуг

доступу до мережі Інтернет, підпадають під дію абз. 8 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ та не можуть бути платниками Єдиного податку 3 групи.».

Наявність декларації Підприємством діяльності за кодом КВЕД 61.90 не може бути критерієм визначення заборонених для застосування на Єдиному податку видів господарської діяльності, оскільки крім зазначених у абз. 8 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ видів господарської діяльності, кодом КВЕД 61.90 визначені види діяльності, які не заборонені для застосування на Єдиному податку.

У висновку Акта протиправно та у протиріч офіційним даним зазначається: «Відповідно до п. 299.11 ст. 299 ПКУ та встановлених порушень платником податків згідно до вимог абз. 8 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ ТОВ «Скайнет плюс», ЄДРПОУ 40151089 буде проведено анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи за рішенням Головного управління ДПС в Одеській області, прийнятим на підставі акта перевірки з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущене порушення.».

Крім того, оскаржуване рішення прямо протирічить позиції ДПС України, у офіційному зверненні прес-служби від 06.11.2023 року, де зазначено: «Таким чином, якщо у платника податків є зареєстровані коди діяльності, які містять одночасно і дозволені і заборонені види діяльності, але фактично заборонені види діяльності платник податків не здійснює, така юридична або фізична особа може бути зареєстрована платником єдиного податку та перебувати на спрощеній системі оподаткування.».

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 17.10.2024 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

01.11.2024 року за вхід.№ЕС/59421/24 надійшов відзив на позов, в якому, зокрема, наголошено на необґрунтованості вимог позивача, оскільки перевіркою встановлено, що платником єдиного податку третьої групи і ставкою 5 відсотків порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання (абз. 8 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ).

На підставі вищезазначеного Головним управлінням ДПС в Одеській області складено акт перевірки щодо порушення платником єдиного податку третього групи умов перебування на спрощеній системі оподаткування від 09.09.2024 №37904/15-32-04-06/40151089 та прийнято спірне рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «СКАЙНЕТ ПЛЮС», код ЄДРПОУ 40151089, було зареєстровано 02.12.2015.

Основний вид діяльності ТОВ «СКАЙНЕТ ПЛЮС»: 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій. Інші: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв`язку; 61.20 Діяльність у сфері безпроводового електрозв`язку; 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв`язку; 62.02 Консультування з питань інформатизації; 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність; 63.12 Веб-портали; 33.20 Установлення та монтаж машин і устатковання;43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 46.51 Оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 62.03 Діяльність із керування комп`ютерним устаткованням; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 77.33 Надання в оренду офісних машин і устатковання, у тому числі комп`ютерів; 95.11 Ремонт комп`ютерів і периферійного устатковання.

ГУ ДПС в Одеській області 03 вересня 2024 року проведено камеральну перевірку діяльності ТОВ «СКАЙНЕТ ПЛЮС» щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, за результатами якої складено акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування від 03 вересня 2024 року №37904/15-32-04-06/40151089.

Вказаним актом перевірки встановлено порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідність вимогам організаційно-правових форм господарювання (абз. 8 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України), за видом діяльності 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку».

На акт перевірки позивачем подано заперечення, якому просив такий акт скасувати у повному обсязі.

Розглянувши заперечення ТОВ «СКАЙНЕТ ПЛЮС», ГУ ДПС в Одеській області вирішило заперечення залишило без задоволення, а рішення без змін.

На підставі вказаного акту та за результатом розгляду заперечень, ГУ ДПС в Одеській області 30 вересня 2024 року прийнято рішення №216/16-32-04-06-16 про анулювання реєстрації платника єдиного податку, у якому вказано підставу «здійснення видів діяльності, які не дають право застосовувати спрощену систему оподаткування (абз. 8 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ).

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Права і свободи людини, гарантії щодо них визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Ст. 55 Конституції України проголошує: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб».

Безперечно, забезпечити надійний захист прав і свобод людини та громадянина може тільки судова система, яка діє виключно на засадах законності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності судового процесу, змагальності сторін, додержання презумпції невинуватості тощо, в умовах незалежності і недоторканності суддів. Тому серед правових засобів захисту суб`єктивних прав і свобод людини та громадянина одним із найефективніших є судовий захист.

Судовий контроль не суперечить державному контролю, ці види контролю доповнюють один одного та забезпечують збалансовану систему стримувань і противаг.

Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки, за положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі ПК України).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пунктом 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні».

Згідно із пунктами 76.1-76.2 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Тобто, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення цього виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.

Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Законодавчо установлені обмеження щодо повноважень податкового органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.

Чинним податковим законодавством визначений вичерпний перелік підстав та видів перевірок, які мають право призначати та проводити контролюючі органи, в розумінні статті 19 Конституції України.

Приписами п. 299.11 статті 299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Аналіз наведених вище приписів свідчить про те, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

Судом встановлено, що рішення №216/16-32-04-06-16 від 30.09.2024 року про анулювання реєстрації платником єдиного податку прийнято на підставі акту камеральної перевірки від 03.09.2024 року №37904/15-32-04-06/40151089.

Передумовою прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку є проведення перевірки, висновки якої повинні бути викладені у відповідному акті.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що предметом камеральної перевірки можуть бути виключно помилки (порушення) у податковій звітності та/або її неподання (несвоєчасне подання).

Якщо ж під час проведення камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, контролюючий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.03.2019 року у справі №803/1908/16, від 23.08.2019 року у справі №826/4242/15, від 06.02.2020 року у справі №813/87/16 та від 04.05.2023 року у справі №320/1040/19.

Верховний Суд при розгляді аналогічних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26.02.2019 року у справі №805/1396/17-а, від 05.02.2019 року у справі №805/206/17-а, від 24.01.2019 року у справі №813/1346/18, від 05.06.2018 року у справі №813/4266/17).

Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Разом з тим, належних доказів проведення документальної перевірки ТОВ «СКАЙНЕТ ПЛЮС» ГУ ДПС в Одеській області не надано.

Отже, оскільки спірне рішення прийнято на підставі висновків камеральної, а не документальної перевірки як того вимагає чинне законодавства, суд дійшов висновку про порушення відповідачем процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку, що в свою чергу, свідчить про протиправність прийняття відповідачем спірного рішення та наявність підстав для його скасування.

Суб`єкт владних повноважень під час проведення камеральної перевірки, за результатами якої складено акт перевірки, з`ясував питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення такого виду податкової перевірки.

Суд уважає, що інформація, яка зібрана податковим органом відносно платника поза межами здійснюваного ним заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку.

Законодавством України (Конституцією та законами України) прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним "маркером" того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.

Реалізація принципу належного урядування у сучасних публічно-управлінських відносинах набуває особливо важливого значення з огляду на те, що тільки за умови дотримання цього принципу суб`єктами владних повноважень можна говорити про існування демократичної, соціальної та правової держави, громадянського суспільства, а також формування принципово нової форми здійснення публічного управління, заснованої на прийнятті суб`єктами владних повноважень легітимних (таких, що ґрунтуються на законі), справедливих (враховують баланс інтересів різних суб`єктів) та ефективних (передбачають можливість безумовного виконання) рішень, вибудовуванні публічно-сервісних відносин між людиною та державою, у яких відповідні інституції та процеси служать інтересам всього суспільства.

Конституційний Суд України сформулював юридичні позиції, згідно з якими "держава різними правовими засобами забезпечує захист прав і свобод людини і громадянина в особі органів законодавчої, виконавчої і судової влади та інших державних органів, які здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України" (друге речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001); Конституція України закріпила принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, який проявляється передусім у конституційному визначенні обов`язків держави (статті 3, 16, 22)" (перше речення абзацу четвертого пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 30 травня 2001 року №7-рп/2001).

У Рішенні від 16 листопада 2022 року № 9-р (II)/2022 Конституційний Суд України вказав, що на виконання вимог Конституції України держава має втілювати у своїй діяльності конституційний принцип її відповідальності перед людиною та посутньо пов`язаний із ним принцип "добропорядного врядування" (good governance), що полягає в обов`язку держави втілити у своїй діяльності фундаментальні засади побудови, організації та реалізації державної влади для утвердження правдивої демократії, додержання людських прав та верховенства права (правовладдя) як загальноєвропейських цінностей.

Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2020 року у справі № П/811/1015/16 також наголошував на тому, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Особливо небезпечно допускати відступ суб`єктів владних повноважень від принципу належного урядування у випадку, коли суб`єкт приватного права у правовідносинах з державою діє добросовісно.

Щодо виявлених порушень, покладених в основу оскаржуваного рішення, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Згідно з пунктом 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Приписами підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України чітко визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Тобто закон покладає обов`язок контролю не тільки на контролюючий орган, але і на платника єдиного податку після встановлення/виникнення зазначених обставин самостійно перейти на сплату інших податків.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV ПК України.

Відповідно до підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України до суб`єктів господарювання третьої групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відносяться, зокрема, юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно з пунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

3 01 січня 2022 року набрав чинності Закон України від 16.12.2020 №1089-IX «Про електронні комунікації» (далі - Закон №1089-IX), який визначає правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов`язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.

Відповідно до визначень, наведених у частині першій статті 2 Закону №1089-IX:

- мережа Інтернет (Інтернет) - глобальна електронна комунікаційна мережа, що призначена для передачі даних та складається з фізично та логічно взаємоз`єднаних окремих електронних комунікаційних мереж, взаємодія яких базується на використанні єдиного адресного простору та на використанні інтернет-протоколів, визначених міжнародними стандартами (пункт 54);

- послуга доступу до мережі Інтернет - електронна комунікаційна послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з`єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується (пункт 80);

- електронна комунікаційна мережа - комплекс технічних засобів електронних комунікацій та споруд, призначених для надання електронних комунікаційних послуг (пункт 25);

- електронна комунікація (телекомунікація, електрозв`язок) - передавання та/або приймання інформації незалежно від її типу або виду у вигляді електромагнітних сигналів за допомогою технічних засобів електронних комунікацій (пункт 28);

- електронна комунікаційна послуга - послуга, що полягає в прийманні та/або передачі інформації через електронні комунікаційні мережі, крім послуг з редакційним контролем змісту інформації, що передається за допомогою електронних комунікаційних мереж і послуг (пункт 27);

- постачальник електронних комунікаційних послуг - суб`єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг (пункт 87);

- постачальник електронних комунікаційних мереж - суб`єкт господарювання, який надає послуги доступу до електронної комунікаційної мережі, що знаходиться в його володінні, та до пов`язаних з нею засобів, або з використанням віртуальних мереж (пункт 85);

- оператор електронних комунікацій (оператор) - суб`єкт господарювання, який володіє, здійснює експлуатацію та управління електронними комунікаційними мережами та/або пов`язаними засобами; у разі постачання електронних комунікаційних мереж оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних мереж; у разі постачання електронних комунікаційних послуг оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних послуг (пункт 70).

Згідно з частиною другою статті 19 Закону №1089-IX право власності та право на технічне обслуговування і експлуатацію електронних комунікаційних мереж може належати будь-якій фізичній особі - підприємцю або юридичній особі, незалежно від форм власності, які є резидентами України.

Надання електронних комунікаційних мереж та послуг на території України є виключним правом юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих відповідно до законодавства (резиденти України).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку від 20 квітня 2022 року №30 «Питання ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 травня 2022 року за №502/37838 (зі змінами), затверджено Порядок ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг та його форму, а також Орієнтовний перелік видів електронних комунікаційних послуг.

Суд встановив, що згідно з витягом з Реєстру постачальників електронних комунікаційних послуг, оприлюдненого на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку, надалі НКЕК, ТОВ «СКАЙНЕТ ПЛЮС» здійснює діяльність постачальника електронних комунікаційних послуг за наступними видами діяльності:

IA.S2

Послуга широкосмугового доступу до мережі Інтернет

Послуга з доступу до мережі Інтернет із швидкістю передачі даних, не меншою, ніж визначена законодавством, та без застосування систем з комутацією каналів. З використанням мережі: фіксованого зв`язку;

TB.S1

Послуга передачі сигналів у електронних комунікаційних мережах для потреб мовлення

Послуга, послуга із приймання/передавання інформаційних продуктів та інформаційних послуг з використанням технічних засобів електронних комунікаційних мереж для потреб мовлення. З використанням мережі: фіксованого зв`язку;

AN.N1

Інша електронна комунікаційна послуга доступу, відсутня у орієнтовному переліку видів електронних комунікаційних послуг

Надання споживачам (Абонентам) комунікаційних послуг з доступу до обладнання (мережі) іншого Постачальника електронних комунікаційних послуг, комунікаційних послуг з доступу до обладнання іншого Провайдера програмної послуги. З використанням мережі: фіксованого зв`язку.

Під час реєстрації діяльності у НКЕК у відповідності до вимог ЗУ «Про електронні комунікації» ТОВ «СКАЙНЕТ ПЛЮС» не зазначало у якості діяльності такого виду діяльності як OS.S1:

OS.S1

Послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж

Послуга з підтримки у працездатному стані обладнання електронних комунікаційних мереж в процесі його експлуатації, при якому воно здатне виконувати задані функції, зберігаючи задані значення параметрів у межах, які встановлені в нормативно-технічній документації; експлуатації електронних комунікаційних мереж Підприємство послуг технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж не надає.

Крім того, Підприємство не займається ні поштовим, ані телефонним зв`язком.

Встановлене не заперечується відповідачем.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (зараз Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій) у своєму листі від 29 грудня 2021 року №01-7119/111 на запити народного депутата України Федієнко О.П. та Асоціації правовласників та постачальників контенту, прямо зазначається що діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж, зазначена у пункті 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України передбачає діяльність з надання послуг третім особам з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, а не обслуговування власної телекомунікаційної мережі.

Таким чином, навіть у разі наявності у позивача власної телекомунікаційної мережі та її технічного обслуговування, така діяльність ні у якому разі не може бути наданням послуг із технічної експлуатації телекомунікаційної мережі і, відтак, не може бути підставою для застосування обмеження, передбаченого у абзаці 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України.

Окрім того, декларація позивачем діяльності за кодом КВЕД 61.90 не може бути критерієм визначення заборонених для застосування на єдиному податку видів господарської діяльності, що підтверджується змістом листа Державної служби статистики України від 08 лютого 2020 року №14.1.3-04/39-20 направленого Державною службою статистики України до Комітету Верховної Ради України з питань цифрової трансформації та Кабінету міністрів України.

У вказаному листі, зокрема, зазначається що код виду економічної діяльності не створює прав чи обов`язків для суб`єктів господарювання.

Твердження аналогічного змісту міститься і у листі від 03 квітня 2020 року №14.1.3-07/132-20 направленого Державною службою статистики України до Асоціації правовласників та постачальників контенту.

У наведеному листі, зокрема, зазначається що код виду економічної діяльності за КВЕД 2010 не може бути визначальним критерієм для застосування щодо нього норм ПК України (арк. спр. 20).

Тобто, практика застосування заборони застосування заборони перебування на єдиному податку всіх видів діяльності, що входять до КВЕД 61.90 з тих підстав що до цього класу входять певні види діяльності, конкретно визначені у абзаці 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України, а й протирічить як природі так і призначенню КВЕД 2010, як такого.

Відтак судом встановлено, що контролюючий орган в оскаржуваному рішенні у якості критерію для виявлення обмежень за абзацом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України використав не здійснення конкретних видів діяльності, прямо вказаних у ПК України, а здійснення всього класу 61.90 КВЕД, до якого, крім багатьох інших видів діяльності входять перелічені у абзаці 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України види діяльності.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій у додатку до рішення від 03 квітня 2024 року №170 «Про надання офіційного узагальненого роз`яснення щодо деяких питань визначення видів електронних комунікаційних послуг» роз`яснила про те, що види діяльності у сфері електронних комунікацій, передбачені в Орієнтовному переліку, можуть не збігатися з КВЕД, та такий збіг чи його відсутність не створюють жодних правових наслідків для суб`єкта господарювання.

Враховуючи вищевикладене, суд уважає, що обмеження перебування на єдиному податку згідно до абзацу 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України стосується виключно суб`єктів, які безпосередньо здійснюють саме види діяльності, прямо зазначені у ПК України, а саме: поштовий зв`язок, телефонний зв`язок, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж.

Таким чином, відповідачем не доведено, що здійснювана позивачем діяльність віднесена до заборонених видів діяльності, передбачених абзацом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України.

Щодо позову в частині зобов`язання ГУ ДПС в Одеській області поновити статус платника єдиного податку, суд зазначає таке.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Судом враховано при обранні ефективного способу відновлення порушених відповідачем прав позивача такі норми та практику Європейського суду з прав людини.

Так, згідно з пунктом 19-3.1 статті 19-3 ПК України до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.

Відповідно до пункту 299.1 статті 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з пунктом 299.13 статті 299 ПК України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку: податковий номер (для юридичної особи); найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи; дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; ставку єдиного податку; групу платника податку; види господарської діяльності (за наявності відповідних даних); дату виключення з реєстру платників єдиного податку.

Отже, у випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб`єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру. Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.

Платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.

При цьому, суд звертає увагу на те, що нормами ПК України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі «Чуйкіна проти України» (Case of Chuykina v. Ukraine) (Заява N28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Врахувавши зміст спірних правовідносин та з огляду на викладені вище висновки щодо протиправності рішення ГУ ДПС в Одеській області №216/16-32-04-06-16 від 30.09.2024 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку ТОВ «СКАЙНЕТ ПЛЮС», суд дійшов висновку, що зобов`язання ГУ ДПС в Одеській поновити статусу платника єдиного податку - ТОВ «СКАЙНЕТ ПЛЮС» з внесенням відповідних відомостей до реєстру платників єдиного податку з дати анулювання реєстрації 30 червня 2024 року, буде ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача, оскільки забезпечить достатні гарантії того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 3028,00 грн. судових витрат, сплачених згідно платіжної інструкції №3994 від 14.10.2024 року.

Керуючись ст.ст.2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙНЕТ ПЛЮС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі Рішення Головного управління ДПС в Одеській області №216/16-32-04-06-16 від 30.09.2024 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області поновити з 30.06.2024 року реєстрацію у якості платника Єдиного податку ТОВ «СКАЙНЕТ ПЛЮС», ЄДРПОУ 40151089.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙНЕТ ПЛЮС» (адреса: 65113, м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 3-а, ЄДРПОУ 40151089) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім гривень) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, ЄДРПОУ ВП:44069166).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СКАЙНЕТ ПЛЮС» (адреса: 65113, м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 3-а, ЄДРПОУ 40151089, ел. пошта skynetplus.isp@gmail.com)

Головне управління ДПС в Одеській області (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, ЄДРПОУ ВП:44069166, електронна пошта: od.official@tax.gov.ua)

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА