Ухвала

від 27.01.2025 по справі 824/155/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №824/155/24

провадження №22-вк/824/11/2025 Суддя-доповідач - Приходько К.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Приходька К.П., за участю секретаря судового засідання Миголь А.А., перевірив заяву IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) в особі представника - адвоката АО «ЮФ «Копусь і Муляр» Оксани Хомин про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 серпня 2024 року у справі№116/2024 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) про стягнення 46259,48 євро, в тому числі: 42900 євро основного боргу за поставлену, але не оплачену продукцію, 3359,48 євро - 3% річних, а також витрат зі сплати арбітражного збору та витрат на правову допомогу у розмірі 1350 євро,

установив:

В листопаді 2024 року представник IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) звернувся із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 серпня 2024 року у справі №116/2024 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) про стягнення 46259,48 євро, в тому числі: 42900 євро основного боргу за поставлену, але не оплачену продукцію, 3359,48 євро - 3% річних, а також витрат зі сплати арбітражного збору та витрат на правову допомогу у розмірі 1350 євро.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 серпня 2024 року стягнуто з АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь IEC Industrie Export GmbH 42900 євро основного боргу за поставлену, але не оплачену продукцію, 3359,48 євро - 3% річних, 3903,46 євро - відшкодування витрат з арбітражного збору та 1100 євро витрат на правову допомогу, а разом 51262,94 євро.

АТ «НАЕК «Енергоатом» добровільно рішення не виконало та вчинило жодних дій, які б свідчили про наявність наміру його виконувати.

В запереченнях на заяву про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу АТ «НАЕК «Енергоатом» посилається на те, що рішення порушує публічний порядок України, оскільки загрожує безпеці та економіці України, фактично буде надано дозвіл на стягнення коштів у розмірі 51262,94 євро з підприємства, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави Україна та забезпечує безпечну експлуатацію та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безперебійного електропостачання суб`єктів господарювання та населення, зокрема в зимовий період, а також постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики. Більше того, АТ «НАЕК «Енергоатом» забезпечує вироблення більшості, від всього обсягу вироблення, електроенергії в Україні, зокрема і під час війни в державі.

Також, відповідно до специфікації №1 додатку до Договору, країна походження товару - російська федерація (виробник ТОВ «Танаіс», росія).

З метою, дотримання норм Постанови КМУ від 03.03.2022 №187 та виконання Постанови НБУ №18 від 24.02.2022 та Постанови КМУ №153 від 24.02.2022, а також враховуючи, що фінансові операції, пов`язані з оплатою за договорами поставки товарів виробництва рф/рб, підлягають фінансовому моніторингу і мають високий ризик відмови від проведення такої фінансової операції з можливим подальшим повідомленням відповідних органів про спробу їх здійснення, відповідною комісією АТ «НАЕК «Енергоатом», яка вивчала питання ризиків співпраці з IEC Industrie Export GmbH в умовах воєнного стану, 09 грудня 2022 року прийнято рішення про зупинення здійснення видаткових операцій за Договором.

Вказане рішення прийняте для захисту економічних інтересів підприємства, а також з метою уникнення здійснення видаткових операцій за договором, укладеними з IEC Industrie Export GmbH, предметом якого є поставка товару, країною походження якого є російська федерація.

Просило відмовити у задоволенні заяви IEC Industrie Export GmbH про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 19 серпня 2024 року у справі №116/2024.

В судовому засідання представник Industrie Export GmbH (Німеччина) заяву підтримала, просила її задовольнити.

Представник АТ «НАЕК «Енергоатом», який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проти задоволення заяви заперечував, просив відмовити у її задоволенні.

Вислухавши доповідь судді, заслухавши пояснення представників учасників справи, вивчивши та дослідивши заяву разом з доданими до неї матеріалами, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання укладеного сторонами договору поставки №53-122-01-20-10263 від 24 грудня 2020 року та Специфікації №1 до нього, позивач 15 червня 2021 року поставив відповідачу автомобільним транспортом на умовах поставки DAP - склад Рівненського відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом» продукцію - трубу до комплекту елементів пружних трубчатих (ВВЕР-1000) кр. 320.06.14.00.001-02 - у кількості 3-х штук на загальну суму 42900 євро, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №575205 від 12 червня 2021 року з відмітками Волинської та Рівненської митниць ДФС України, а також вантажоодержувача (ВП «Складське господарство») про одержання продукції та інвойсу №083 від 11 червня 2021 року.

Пункт 6.1 договору поставки №53-122-01-20-10263 від 24 грудня 2020 року передбачає, що оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС». Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Згідно з п. 8.4 договору поставки датою поставки є дата відмітки в міжнародній товарно-транспортній накладній на продукцію (CMR) митними органами України про прибуття продукції в пункт призначення згідно із пунктом 3.1 договору. Ризик випадкового пошкодження або знищення продукції переходить до замовника з моменту поставки продукції.

Поставлена позивачем продукція була прийнята відповідачем за якістю та кількістю і успішно пройшла процедури вхідних контролів на АЕС, що підтверджується ярликом на придатну продукцію №Я-132-2 від 01 липня 2021 року, копія якого є у матеріалах справи.

Отже, згідно з умовами контракту відповідач мав здійснити оплату поставленої позивачем продукції в сумі 42900 євро не пізніше 16 серпня 2021 року.

Проте, ні у встановлений договором строк, ні в подальшому відповідач оплату поставленої позивачем продукції не здійснив, в результаті чого його документально підтверджений борг перед позивачем складає 42900 євро.

Не оплативши поставлену та прийняту продукцію відповідач порушив зобов`язання за договором, а також приписи статей 53 і 59 Віденської конвенції.

У зв`язку з тим, що відповідач не виконав грошове зобов`язання з оплати поставленого товару, позивач нарахував за період прострочення з 17 серпня 2021 року по 26 березня 2024 року (953 дні) 3% річних у сумі 3359,48 євро.

Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 серпня 2024 року у справі №116/2024 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до АТ «НАЕК «Енергоатом», стягнуто з останнього на користь позивача42900 євро основного боргу за поставлену, але не оплачену продукцію, 3359,48 євро - 3% річних, 3903,46 євро на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору та 1100 євро витрат на правову допомогу, а всього 51262,94 євро.

У задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат позивача на правову допомогу в сумі 250 євро відмовлено.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.

Статтею 478 ЦПК України та ст. 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачено, що суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо:

1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що:

а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або

б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або

в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або

г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або

ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або

2) якщо суд визнає, що:

а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або

б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача.

Встановлено, що арбітражна угода не визнана недійсною; боржника було належним чином сповіщено про призначення арбітра та про арбітражний розгляд; рішення не суперечить арбітражній угоді; склад міжнародного комерційного арбітражу та арбітражна процедура відповідали угоді між сторонами; рішення вже стало обов`язковим для сторін, не було скасовано та його виконання не зупинено судом.

Судом також не визнано, що відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

З огляду на викладене, суд вважає, що відсутні, визначені ст. 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та ст. 478 ЦПК України підстави для відмови в задоволенні заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.

Згідно з частинами 1, 6 ст. 479 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.

З огляду на те, що судом не встановлено підстав для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 серпня 2024 року у справі №116/2024, а тому заява представник IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) про визнання та надання дозволу на виконання даного рішення підлягає задоволенню.

Відповідно слід видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 серпня 2024 року у справі №116/2024 про стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) 51262,94 євро.

Також, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) підлягає стягненню 1514 грн судового збору.

Окрім цього, з АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь IEC Industrie Export GmbH підлягають стягненню, заявлені останнім витрати на правничу допомогу у розмірі 500 євро.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Склад таких витрат визначений в частині третій статті 133 ЦПК України. Такими витратами є: витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин 2-4 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За правилами ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як убачається з копії додаткової угоди №1 від 16 жовтня 2024 року до договору про надання правової допомоги №KMLF/124/2023 від 19 грудня 2023 року, укладеного між IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) та АО «ЮФ «Копусь і Муляр» в особі старшого партнера Копуся А.А., в порядку та на умовах визначених Договором, Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати представництво Клієнта в Київському апеляційному суді під час розгляду заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті у справі №116/2024.

Загальна сума Додаткової угоди (сума гонорару Адвокатського об`єднання) становить 500 євро, які Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню протягом 3 робочих днів з дати укладення даної Додаткової угоди.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Виходячи з вищенаведених норм права та встановлених обставин справи, приходжу до висновку, що зазначені у заяві IEC Industrie Export GmbH витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500 євро є співрозмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору та доведеними.

Керуючись статтями 141, 477, 479 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Заяву IEC Industrie Export GmbH (Німеччина)про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 серпня 2024 року у справі №116/2024 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) про стягнення 46259,48 євро, в тому числі: 42900 євро основного боргу за поставлену, але не оплачену продукцію, 3359,48 євро - 3% річних, а також витрат зі сплати арбітражного збору та витрат на правову допомогу у розмірі 1350 євро - задовольнити.

Визнати і надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19 серпня 2024 року №116/2024.

Видати виконавчий лист про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ: 24584661) на користь IEC Industrie Export GmbH(Dammweg 7, Mainz, Germany, D-55130, HRB 45907) 51262,94 євро (п`ятдесят одну тисячу двісті шістдесят два євро, дев`яносто чотири євроценти), яка складається з: 42900 євро, основного боргу за поставлену, але не оплачену продукцію, 3359,48 євро - 3% річних, 3903,46 євро на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору і 1100 євро витрат на правову допомогу.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ: 24584661) на користь IEC Industrie Export GmbH(Dammweg 7, Mainz, Germany, D-55130, HRB 45907) суму сплаченого судового збору в розмірі 1514 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ: 24584661) на користь IEC Industrie Export GmbH(Dammweg 7, Mainz, Germany, D-55130, HRB 45907) витрати на оплату професійної правничої допомоги під час розгляду заяви у Київському апеляційному суді в розмірі 500 євро.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали шляхом подання апеляційної скарги через Київський апеляційний суд.

Ухвала, якщо вона не буде оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складений 29 січня 2025 року.

Суддя К.П. Приходько