Постанова

від 29.01.2025 по справі 520/28866/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 р. Справа № 520/28866/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., м. Харків, повний текст складено 21.03.24 у справі № 520/28866/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі також відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), у якому просив:

- визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення № 6865417-2405-2030-11/463120270000028556 від 30.06.2023, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання на 2023 рік з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 296 094,41 грн та податкову вимогу № 0007794-1314-2040 від 28.09.2023.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 6865417-2405-2030-11/463120270000028556 від 30.06.2023, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання на 2023 рік з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 296 094,41 грн.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу № 0007794-1314-2040 від 28.09.2023.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2960,95 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував, що питання справляння плати за землю регулюється Податковим кодексом України і не може встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення; спірний Витяг з технічної документації про нормативно - грошову оцінку земельної ділянки - це врегульований низкою нормативно-правових актів документ, застосування якого не передбачає можливість вибору суб`єктом владних повноважень на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, оскільки є єдиним законодавчо закріпленим варіантом поведінки відповідача при нарахуванні податкових зобов`язань з орендної плати; оскаржувана вимога не є похідною від скасованого податкового повідомлення-рішення, оскільки сума оскаржуваної податкової вимоги складає 676 342,38 грн, а сума оскаржуваного податкового повідомлення-рішення 296 094,41 грн, тобто сума скасованого податкового повідомлення-рішення є меншою за суму податкової вимоги.

За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачу та його сину, ОСОБА_2 , на праві власності належать нежитлові приміщення у нежитлових будівлях за адресою: АДРЕСА_1 , які у сукупності складаюсь цілу будівлю.

Належні позивачу та його сину нежитлові будівлі розташовані на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6310138800:01:013:0017, яка використовувалась попереднім власником на умовах оренди, про що з Харківською міською радою укладено договір оренди землі від 17.03.2010, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в Державному реєстрі земель 14.05.2010 за № 941066900022.

Так, 30.01.2020 до вказаного договору оренди землі були внесені зміни, згідно з якими замінено попереднього орендаря земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310138800:01:013:0017 на позивача та ОСОБА_2 .

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди земельної ділянки 6310138800:01:013:0017 зареєстровано 06.02.2020 за позивачем та його сином, ОСОБА_2 .

За умовами діючого договору оренди землі від 17.03.2020 позивач є співорендарем земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310138800:01:013:0017, яка знаходиться за адресою: м. Харків, провулок Лопатинський, 18, має загальну площу 0,1599 га.

Договір укладено строком до 01.02.2032, орендна плата становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік. Відповідно до пункту 5 договору оренди від 17.03.2010 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 198 719,00 грн на час укладання договору

Щороку відповідачем обчислюється орендна плата позивачу як фізичній особі як 1/2 частина від орендної плати, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що орендується.

Податковим повідомленням-рішенням № 6865417-2405-2030-11/463120270000028556 від 30.06.2023 відповідач визначив податкове зобов`язання позивачу з орендної плати фізичних осіб за 2023 рік у сумі 296 094,41 грн.

З метою перевірки суми нарахувань позивачем надіслано запит через електронний кабінет Держгеокадастру (заява № ЗВ-9925379142023 від 02.08.2023) на отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки 6310138800:01:013:0017.

07.08.2023 за результатом розгляду заяви № 3В-9925379142023 від 02.08.2023 позивачем отримано повідомлення про відмову у наданні запитуваних відомостей з Державного земельного кадастру від 07.08.2023 за № РВ-6300107872023 з підстав відсутності у відомостях Державного земельного кадастру коду виду цільового призначення земельної ділянки, визначеного відповідно до додатку 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру.

Отримавши відмову у наданні нормативної грошової оцінки у 2023 році, позивач звернувся до відповідача з листом про надання роз`яснень про те, яку нормативну грошову оцінку використовував відповідач при обчисленні розміру орендної плати за землю. Згідно з отриманою відповіддю, відповідач обчислював розмір податкового зобов`язання позивача на підставі нормативної грошової оцінки, зазначеної у витязі від 29.11.2021 за вих. № 4580.

09.10.2023 позивачем отримано податкову вимогу № 0007794-1314-2040 від 28.09.2023, до складу боргу за якою входить сума заборгованості за оскаржуваним податковим повідомленням рішенням.

Не погоджуючись із такими рішенням суб`єкта владних повноважень та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно застосовано при обчисленні податкового зобов`язання позивачу за 2023 рік витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки 6310138800:01:013:0017 від 29.11.2021 за вих. № 4580, сформований відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оскільки у 2023 році дані Держгеокадастру не підтверджують зазначену у витязі нормативну грошову оцінку з урахуванням її індексації у 2022 та 2023 роках, а отже податкове повідомлення - рішення № 6865417-2405-2030-11/463120270000028556 від 30.06.2023 є незаконним та підлягає скасуванню.

Оскільки податкове повідомлення - рішення № 6865417-2405-2030-11/463120270000028556 від 30.06.2023 є скасованим, а податковий борг у вимозі № 0007794-1314-2040 від 28.09.2023 виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 6865417-2405-2030-11/463120270000028556 від 30.06.2023, то суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана податкова вимога підлягає скасуванню як похідна вимога від основної.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом України від 06 жовтня 1998 року № 161 "Про оренду землі" (далі - Закон № 161), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону № 161).

Однією з істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону № 161).

Згідно зі ст. 21 Закону № 161 орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін в договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Питання справляння плати за землю, у тому числі орендної плати за земельну ділянку регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Відповідно до пп.14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю обов`язків платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.2-288.3 ст. 288 Податкового кодексу України). Пунктом 288.1 ст. 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

За приписами підпункту 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування орендною платою є земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Згідно з підпунктом 271.1.1 пункту 271,1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року, але у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців.

За приписами пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

За приписами підпункту 288.4 статті 288 цього кодексу розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу), та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

За змістом статті 289 Податкового кодексу України управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

За положеннями статті 5 Закону України «Про оцінку земель» грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема: для визначення розміру земельного податку; орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності - ст. 13 Закону України «Про оцінку земель».

Відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 24 частини 1 статті 26 цього Закону встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Статтею 20 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Судом установлено, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди земельної ділянки 6310138800:01:013:0017 зареєстровано 06.02.2020 за позивачем, ОСОБА_1 , та його сином, ОСОБА_2 .

Зазначене підтверджується договором оренди землі від 17.03.2010, укладеним між Харківською міською радою та ТОВ "Пульс", що зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в Державному реєстрі земель 14.05.2010 за № 941066900022; додатковою угодою до договору оренди землі від 30.01.2020, за яким орендаря ТОВ "Пульс" замінено на позивача та ОСОБА_1 як орендарів землі, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 06.02.2020 за N9199209133, згідно з яким проведено реєстрацію змін у праві оренди земельної ділянки на підставі додаткової угоди від 30.01.2020 до договору оренди землі від 17.03.2010.

За умовами діючого договору оренди землі від 17.03.2020 позивач є співорендарем земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310138800:01:013:0017, яка знаходиться за адресою: м. Харків, провулок Лопатинський, 18, має загальну площу 0,1599 га.

Договір укладено строком до 01.02.2032, орендна плата становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік. Відповідно до пункту 5 договору оренди від 17.03.2010 р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 198 719,00 грн на час укладання договору.

Щороку відповідачем обчислюється орендна плата позивачу як фізичній особі як 1/2 частина від орендної плати, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що орендується.

З матеріалів справи вбачається, що саме на підставі витягу від 29.11.2021 за вих. № 4580 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:01:013:0017 податковим органом розраховано грошове зобов`язання позивача з орендної плати та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 6865417-2405-2030-11/463120270000028556 від 30.06.2023, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання на 2023 рік з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 296 094,41 грн та податкову вимогу № 0007794-1314-2040 від 28.09.2023.

Разом з цим ОСОБА_3 , ОСОБА_2 звернулися до адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, треті особи: Головне управління ДПС у Харківській області, Харківська міська рада про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме:

- визнати протиправними дії відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з формування витягу від 29.11.2021 за вих. № 4580 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:01:0130017, щодо якої у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код видів цільового призначення земельної ділянки;

- скасувати витяг ГУ Держгеокадастру у Харківській області із формування витягу від 29.11.2021 за вих. № 4580 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:01:0130017.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі № 520/22836/23, зокрема, визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із формування витягу від 29.11.2021 за вих. №4580 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:01:0130017, щодо якої у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код видів цільового призначення земельної ділянки; скасовано витяг Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із формування витягу від 29.11.2021 за вих. № 4580 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:01:0130017.

Судове рішення вмотивовано тим, що кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.

Земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, залежно від яких встановлюються коефіцієнти, що характеризують функціональне використання земельної ділянки.

Зазначені коефіцієнти згідно з Методикою №1147 є складовою формули визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка в силу ст.271 Податкового кодексу України є базою оподаткування платою за землю.

Враховуючи, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 29.11.2021 за вих. № 4580 взагалі не містить код Класифікації видів цільового призначення земель, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2024 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року змінено з викладенням мотивувальної частини в редакції цієї постанови. У решті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі № 520/22836/23 залишено без змін.

Приймаючи вказану постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що із Додаткової угоди до договору оренди землі від 30.01.2020 убачається, що за цією угодою вносяться зміни в договір оренди земельної ділянки, що має кадастровий номер, тобто державна реєстрація цієї земельної ділянки вже була проведена. Будь-яких доказів про відсутність відомостей про зазначену вище земельну ділянку в Державному земельному кадастрі або про внесення змін до відомостей про цю земельну ділянку відповідач судам першої та апеляційної інстанцій не надав. Розмір нормативно - грошової оцінки земельної ділянки визначений у п. 5 договору оренди земельної ділянки від 17.03.2010 з урахуванням додаткової угоди до цього договору від 30.01.2020. Станом на 23.08.2019 за наявною актуальною інформацією про об`єкт нерухомого майна № 1902232563101, цільове призначення означеної вище земельної ділянки визначено у Державному реєстрі, як 1.11.6. Водночас колегія суддів зазначила про відсутність у позивачів обов`язку відслідковувати діяльність відповідача щодо формування Витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2024 у справі № 520/22836/23 набрала законної сили.

Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Також ч.1 ст.370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частиною четвертою статті 78 КАС України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, враховуючи висновки рішення судів у справі № 520/22836/23, які набрали законної сили, дії ГУ Держгеокадастру у Харківській області із формування витягу від 29.11.2021 року за вих. № 4580 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:01:0130017, щодо якої у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код виді цільового призначення земельної ділянки є неправомірними, а витяг ГУ Держгеокадастру у Харківській області із формування витягу від 29.11.2021 року за вих. № 4580 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:01:0130017 є скасованим.

Зважаючи на те, що витяг ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 29.11.2021 за вих. № 4580 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:01:0130017 використовувався податковим органом для визначення розміру орендної плати з фізичних осіб, розрахунку грошового зобов`язання позивача з орендної плати та прийняті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 6865417-2405-2030-11/463120270000028556 від 30.06.2023, яким позивачу визначено податкове зобов`язання на 2023 рік з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 296 094,41 грн, який в судовому порядку скасований і рішення суду щодо його скасування набрало законної сили, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 6865417-2405-2030-11/463120270000028556 від 30.06.2023.

Щодо податкової вимоги № 0007794-1314-2040 від 28.09.2023 колегія суддів зазначає таке.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 ст. 59 ПК України).

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 ст. 59 ПК України).

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (пункт 59.5 ст. 59 ПК України).

Отже, податкова вимога надсилається контролюючим органом платнику податків у разі, коли у платника податків виник податковий борг.

За матеріалами позивачем отримано податкову вимогу № 0007794-1314-2040 від 28.09.2023 з орендної плати з фізичних осіб на загальну суму 676342,38 грн, яке включає орендну плату з фізичних осіб на 2023 рік у сумі 296 094,41 грн, визначену позивачу податковим повідомленням-рішенням № 6865417-2405-2030-11/463120270000028556 від 30.06.2023.

Оскільки податкове повідомлення - рішення № 6865417-2405-2030-11/463120270000028556 від 30.06.2023 є скасованим, а податковий борг у вимозі № 0007794-1314-2040 від 28.09.2023, виник, у тому числі, на підставі податкового повідомлення - рішення № 6865417-2405-2030-11/463120270000028556 від 30.06.2023 р., то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскаржувана податкова вимога підлягає скасуванню як похідна вимога від основної.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі № 520/28866/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк