Постанова

від 29.01.2025 по справі 440/1173/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 р. Справа № 440/1173/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, м. Полтава, по справі № 440/1173/24

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №76ДФС-ФС від 27.12.2023 у розмірі 67000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №76ДФС-ФС від 27.12.2023 року є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки пунктом 2 Порядку №509 у редакції, чинній до внесення змін постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 823, передбачалося, що штрафи можуть бути накладені на підставі акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а після викладення пункту 2 у редакції постанови КМУ від 21 серпня 2019 року № 823 передбачається, що штрафи накладаються на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. У зв?язку з цим акт фактичної перевірки Головного управління ДПС у Полтавській області № 11986/16/31/РРО3294011076 від 24.11.2023 року, на підставі якого прийнята оскаржувана постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №76ДФС-ФС від 27.12.2023 року, є недопустимим доказом, отриманим за результатами фактичної, а не документальної виїзної, перевірки податкового органу.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Пушкіна, буд. 119, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 44730367) про визнання протиправною та скасування постанови задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №76ДФС-ФС від 27 грудня 2023 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом не достатньо та не в повному обсязі досліджені матеріали справи, не враховані аргументи відповідача, висновки суду щодо задоволення адміністративного позову не відповідають фактичним обставинам справи і, як наслідок, порушено норми матеріального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 по справі № 440/1173/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що Міжрегіональним управлінням правомірно винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 76ДФС-ФС від 27.12.2023, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Вказав, що акт перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю у відповідності до Порядку № 509 є самостійною підставою для винесення постанови про накладення штрафу. Вказав на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 17.04.2024 по справі № 560/3981/23.

Зазначив, що посилання на положення ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX є недоцільним, оскільки Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці не здійснювало будь-яких позапланових заходів державного нагляду (контролю) ФОП ОСОБА_1 і приписів не видавало.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

На підставі положень п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований з 09.11.2021 як фізична особа-підприємець, за основним видом економічної діяльності: 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний); 56.29 Постачання інших готових страв, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

24.11.2023 Головним управлінням ДПС у Полтавській області на підставі наказу Головного управління ДПС у Полтавській області №2973-П від 23 листопада 2023 року проведена перевірка господарської одиниці: бару «Берлога», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , суб?єкта господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Підстава проведення перевірки: підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Перевірка проведена на підставі статей 20, 80 Податкового кодексу України з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших нормативно-правових актів, що підлягають перевірці, за результатами якої складено акт фактичної перевірки № 11986/16/31/РРО3294011076 від 24.11.2023 року.

Перевіркою встановлено порушення вимог, зокрема, статей 21, 24 Кодексу Законів про працю України.

Так, за змістом акту фактичної перевірки № 11986/16/31/РРО3294011076 від 24.11.2023 року перевірка здійснена у присутності, зокрема, ОСОБА_2 особа, що проводила розрахунки (пункт 1.6 акту перевірки); оформлення трудових відносин: інформація відсутня (пункт 1.7 акту перевірки); перевіркою встановлено факт допуску працівника до роботи без укладання трудового договору, без оформлення трудових відносин та подання повідомлення про працевлаштування до центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування в порядку, встановленому КМУ (абзац 5 пункту 2.3 акту перевірки).

27.12.2023 начальником Північно-Східного міжрегіонального управлінням Державної служби з питань праці на підставі акту (довідки) фактичної перевірки ГУ ДПС у Полтавській області № 11986/16/31/РРО3294011076 від 24.11.2023 винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №76ДФС-ФС, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 67000,00 грн за порушення вимог частини четвертої статті 24 КЗпП України щодо допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вказана постанова обґрунтована там, що: головним державним інспектором Головного управління ДПС у Полтавській області Солопом М.О. та головним державним інспектором Головного управління ДПС у Полтавській області Табунщиком Д.В. з 12.10.2023 було здійснено перевірку діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 1.1 та пункту 1.6 акту (довідки) фактичної перевірки Головного управління ДПС у Полтавській області № 11986/16/31/РРО3294011076 від 24.11.2023 (далі Акт), перевірка розпочата 24.11.2023 о 14 год 00 хв., була проведена в присутності особи, що проводила розрахунки ОСОБА_2 .

В пункті 2.3 Акту зазначено, що в ході перевірки станом на 24.11.2023 о 14 год. 00 хв. встановлено факт допуску до роботи особи, що проводила розрахунки) ОСОБА_2 без оформлення трудових відносин відповідно до діючого законодавства України та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування та прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В письмовому поясненні від 24.11.2023, яке є додатком до Акту, ОСОБА_2 зазначив, що працює на посаді бармена, продав пиво «Чернигівське» світле 0,5 літрів по ціні 45 грн. та арахіс 50 грам по ціні 25 грн. на загальну суму 70 грн. Фіскальний чек не надав бо не вміє. Написано власноруч, вірно.

Керуючись статтею 265 Кодексу законів про працю України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення», Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (зі змінами) та на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 67 000 (шістдесят сім тисяч) гривень.

Не погодившись з постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №76ДФС-ФС від 27.12.2023, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у спірних правовідносинах 24.11.2023 була проведена фактична, а не документальна виїзна, перевірка та за результатами цієї перевірки складено акт фактичної, а не документальної виїзної перевірки, то є підстави констатувати, що обставини допущення позивачем порушення вимог статей 21 та 24 КЗпП України не можуть підтверджуватися актом фактичної перевірки № 11986/16/31/РРО3294011076 від 24.11.2023, який одержаний податковим органом з порушенням порядку, встановленого законом. Відтак, постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення Північно-Східного міжрегіонального управлінням Державної служби з питань праці №76ДФС-ФС від 27.12.2023, що прийнята на підставі акту фактичної перевірки № 11986/16/31/РРО3294011076 від 24.11.2023, не може вважатися правомірною. Крім того, суд зазначив, що відповідно до положень частини третьої статті 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX у період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України, не застосовуються.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 3 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частин першої, другої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем фізичною особою), за якою працівник зобов?язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов?язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов?язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров?я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу;

6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов?язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров?я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту другого частини п?ятої статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Аналіз наведених вище норм дає підстави дійти висновку про те, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як свідчать матеріали справи, в акті фактичної перевірки від 24 листопада 2023 року № 11986/16/31/РРО3294011076 Головного управління ДПС у Полтавській області встановлено, що ФОП ОСОБА_1 допустив до роботи особу, що проводила розрахунки ОСОБА_2 без оформлення трудових відносин відповідно до діючого законодавства України та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування, чим порушив, зокрема, вимоги частини четвертої статті 24 КЗпП України.

Протиправність оскаржуваної постанови про накладення штрафу була пов?язана зокрема з тим, що в законодавстві, чинному на момент проведення перевірки та винесення спірної постанови, відсутня норма, яка б установлювала повноваження Держпраці та її територіальних органів накладати штрафи на підставі акта фактичної перевірки податкового органу, натомість передбачена можливість накладення штрафів на підставі акта лише документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в процесі якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до частини першої, другої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.

Частиною першою, абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування та податків у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої-третьої груп, застосовується попередження.

Згідно з частиною четвертою статті 265 Кодексу законів про працю України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів звертає увагу, що право здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування з метою перевірки дотримання податкового законодавства закріплено за податковими органами згідно з частиною другою статті 259 Кодексу законів про працю України.

За змістом пункту 80.10 статті 80, пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, якими регламентовано порядок оформлення результатів фактичної перевірки, результати такої перевірки у разі встановлення під час її проведення порушень оформлюються у формі акта, який складається та підписується посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), є документом, що підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Відповідальність за порушення законодавства про працю, у тому числі для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), передбачена нормами абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.

Тому колегія суддів зазначає, що повноваження на проведення перевірки стосовно дотримання фізичними особами - підприємцями вимог законодавства про працю, виявлення, оформлення і фіксацію відповідних порушень (зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)) належить податковому органу відповідно до закону.

При цьому повноваження щодо притягнення до відповідальності за вищевказані правопорушення шляхом накладення штрафу за законом (частина четверта статті 265 Кодексу законів про працю України) надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, є Державна служба України з питань праці (Держпраці). Відповідні приписи про це наведені у пункті 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96.

Пунктом 8 Положення № 96 передбачено, що Держпраці під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об?єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами та організаціями.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки, надання його Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб?єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством. У спірних відносинах розмір штрафу та суб?єкт, уповноважений його накладати напряму визначені у нормах статті 265 Кодексу законів про працю України.

Окрему увагу колегія суддів звертає на те, що підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі і для виконання законів. У такій ієрархії нормативно-правових актів виявляється конституційний принцип розподілу влади: на законодавчу, виконавчу й судову. Тому закони є основними проявами реалізації компетенції законодавчої влади, а підзаконні акти виконавчих функцій держави, завдань виконавчої гілки влади, зокрема й Держпраці України.

За приписами частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов?язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні їм суперечити, а відтак, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону, необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Правова позиція такого змісту наведена у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 804/330/17.

Поширюючи вищезгадані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права на спірні у цій справі правовідносини, колегія суддів вважає, що відсутність або наявність у період спірних правовідносин підзаконного нормативно - правового акту, який би передбачав можливість накладення штрафу на підставі акту фактичної перевірки податкового органу, не може впливати на обсяг, зміст та порядок реалізації вищезгаданих повноважень податкових органів та органів з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, змінювати чи скасовувати їх, оскільки вони належать вказаним суб?єктам владних повноважень відповідно до закону.

Аналогічний висновок вказано Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 560/3981/23. Ця позиція була підтримана Верховним Судом у постанові від 13.08.2024 у справі №120/15621/23, у постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 560/3981/23 та у постанові від 02 жовтня 2024 року № 560/11269/23.

Таким чином колегія суддів не вважає, що прийняття відповідачем постанови про накладення штрафу на підставі акта фактичної перевірки Головного управління ДПС у Полтавській області є протиправним, а тому не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на проведення фактичної, а не документальної перевірки.

Водночас відповідно до статті 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України, не застосовуються.

Згідно з пояснювальною запискою до вказаного Закону метою законопроекту є врегулювання окремих питань трудових відносин між працівником та роботодавцем в умовах воєнного часу, враховуючи необхідність забезпечення збалансованості між скороченням видатків роботодавців на оплату відпусток, надурочних годин, годин роботи у святкові та вихідні дні тощо, та забезпеченням мінімально необхідних прав та гарантій працівників. Прийняття законопроекту створить умови для належного функціонування підприємств та установ в умовах воєнного часу, шляхом дерегуляції окремих умов трудових відносин, оперативного залучення працівників до виконання роботи, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили.

Отже, на період воєнного стану законодавець, з метою забезпечення умов для належного функціонування підприємств, оперативного залучення працівників, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили скасував штрафи (відповідальність), передбачені ст. 265 КЗпП України, за умови усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю).

Колегія суддів зазначає, що в спірних правовідносинах не варто застосовувати буквальне тлумачення норми ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а слід до вказаної норми застосовувати розширювальне тлумачення норм права, оскільки зміст норми, є більш широким, ніж її текстуальне вираження. Тобто штрафи, передбачені статтею 265 КЗпП України, не застосовуються у період дії воєнного стану за умови усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірок. Вказане випливає із мети законопроекту, а саме, забезпечення належного функціонування підприємств та установ в умовах воєнного часу, шляхом дерегуляції окремих умов трудових відносин, оперативного залучення працівників до виконання роботи, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до органів ДПС України податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за IV квартал 2023. Між позивачем та найманим працівником ОСОБА_2 був укладений трудовий договір від 01.11.2023 р. 24.11.2023 позивач подав повідомлення про прийняття ОСОБА_2 на роботу, тобто станом на дату розгляду відповідачем порушення законодавства про працю та зайнятість населення, виявлене під час перевірки порушення було усунуто. Отже, станом на 27.12.2023 підстави для застосування штрафу були відсутні з огляду на норми ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», що також є підставою для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною та скасування спірної постанови.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову однак частково з інших мотивів і підстав, наведених вище.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАСУ підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, але частково з помилкових мотивів та підстав, а тому рішення суду підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці - задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 по справі № 440/1173/24 - частково змінити в частині мотивів та підстав задоволення позову.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 по справі № 440/1173/24 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді Л.В. Любчич С.П. Жигилій