Постанова

від 29.01.2025 по справі 520/35574/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 р. Справа № 520/35574/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "УКРАЇНСЬКА АЛЬТЕРНАТИВА" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 08.07.24 по справі № 520/35574/23

за позовом Головного управління ДПС у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "УКРАЇНСЬКА АЛЬТЕРНАТИВА"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДПС у Харківській області, звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "УКРАЇНСЬКА АЛЬТЕРНАТИВА", в якій просило:

- стягнути до бюджету України з позивача суму податкового боргу у загальному розмірі 184 782,20 грн, з усіх відкритих рахунків та за рахунок готівки.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто до бюджету України кошти у розмірі 184 782,20 грн (сто вісімдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят дві гривні 20 копійок) у рахунок погашення податкового боргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "УКРАЇНСЬКА АЛЬТЕРНАТИВА", з усіх відкритих розрахункових рахунків.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідач зареєстрований та перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 42537042.

Згідно з розрахунком податкової заборгованості, сформованого на підставі ІКПП ІТС «Податковий борг», у відповідача наявний податковий борг, який виник у результаті несплати узгоджених грошових зобов`язань по податку на додану вартість на загальну суму (основний платіж) 184 782,20 грн (сто вісімдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят дві гривні 20 копійок).

Контролюючим органом відповідачу нараховано грошове зобов`язання відповідно до податкового повідомлення-рішення:

- форми "Н" від 18.07.2023 №0214430415 на суму 184 782,20 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення направлено контролюючим органом на адресу, зареєстровану за місцем реєстрації позивача, станом на дату прийняття податкових повідомлень-рішень. Поштове відправлення із податковим повідомленням-рішенням повернуто контролюючому органу з відміткою «повертається за закінченням терміну зберігання».

Станом на дату звернення до суду відповідач має податковий борг у загальній сумі 184 782,20 грн, що підтверджено обліковими картками у ІТС «Податковий блок», яка підлягає до стягнення.

У зв`язку з несплатою грошових та податкових зобов`язань, податковим органом було виставлено позивачу податкову вимогу форми "Ф" від 22.06.2023 №0005802-1313-2040 про наявність податкового боргу та направлено на адресу відповідача. До контролюючого органу повернулося повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою «вручено особисто».

Доказів добровільного погашення відповідачем податкового боргу матеріали справи не містять.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідач має відкриті розрахункові рахунки у банківських установах.

Задовольняючи позовні позов, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п.14.1.156 п.14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п.п.14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

За приписами п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Одночасно, відповідно п. 42.2 ст. 42 ПКУ, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Також, відповідно п. 42.5 ст. 42 ПКУ, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Судовим розглядом встановлено, що контролюючим органом прийнято податкову вимогу від 22.06.2023 №0005802-1313-2040 про наявність податкового боргу та направлено на адресу відповідача, якою є вулиця Студентська, будинок 6, корпус 12, нежитлове приміщення 16, місто Харків, Харківська область, 61024, станом на дату прийняття податкових повідомлень-рішень, та повідомлення про вручення повернуто контролюючому органу з відміткою пошти «вручено особисто».

З урахуванням положень пункту 58.3 статті 58 ПК України податкова вимога є врученою відповідачу.

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Судовим розглядом встановлено, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення вважаються належним чином врученими.

Як свідчать матеріали справи, відповідно довідки ГУ ДПС у Харківській області податковий борг відповідача не переривався, податкова вимога не скасовувалась, не оскаржувалася та на теперішній час є чиною.

Крім того, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 зупинено провадження у справі № 520/35574/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "УКРАЇНСЬКА АЛЬТЕРНАТИВА" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 по справі № 520/35574/23 до вирішення та набрання законної сили судовим рішенням Харківського окружного адміністративного суду в справі № 520/26878/24.

Згідно з інформацією, яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, Харківським окружним адміністративним судом 05.12.2024 прийнято рішення у справі №520/26878/24, яким позов ТОВ «Будівельна компанія «Українська альтернатива» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Форми «Н» №0214430415 від 18.07.2023 року, яким до ТОВ «Будівельна компанія «Українська альтернатива» було застосовано штраф у сумі 184.782,20 грн залишено без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі №520/26878/24 набрало законної сили 07.01.2025, а отже, податкове повідомлення-рішення, на підставі якого виник податковий борг не скасовувалося та є чинним.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.1. статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.2. статті 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Так, вищезазначене свідчить про невиконання відповідачем свого податкового обов`язку щодо сплати податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених ПК України.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем надано до суду документи, які підтверджують несплачену відповідачем суму податкового боргу, а відповідач не надав доказів погашення суми податкового боргу, вимоги Головного управління ДПС у Харківській області є правомірними, а відтак вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно задовольнив адміністративний позов податкового органу.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "УКРАЇНСЬКА АЛЬТЕРНАТИВА" - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 по справі № 520/35574/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич