Постанова

від 21.01.2025 по справі 400/7039/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/7039/24

Головуючий в 1 інстанції: Бульба Н.О.

Дата і місце ухвалення 04.10.2024р., м. Миколаїв

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Лук`янчук О.В.

суддів Бітова А.І.

Ступакової І.Г.

при секретарі Качуренко В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНТОС ЛТД» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «МЕНТОС ЛТД» звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.07.2024 року № 1487114290704.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт зазначив, що предметом розгляду даної справи є правомірність прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, яким відмовлено у наданні товариству бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Апелянт вважає, що наведені позивачем доводи, з урахуванням характеру спірних правовідносин, не спростовують висновки податкової перевірки про безтоварність операцій.

На думку апелянта, подані позивачем документи не підтверджують факт придбання та передачі допоміжних компонентів, тари для зберігання та отримання готової продукції, можливості використання протермінованої продукції, не спростовують факт невідображення в бухгалтерському обліку взаємовідносин з ТОВ "Мінерал-Мікс" по виготовленню готової продукції. Також апелянт вважає, що з наданих документів не можливо встановити сплату в межах договору та те, якого сорту були вироблені та передані позивачу кислоти жирні вільні.

Як зазначив апелянт, згідно з наданими ТОВ «МЕНТОС ЛТД» актами надання послуг на виготовлення продукції з давальницької сировини не можливо визначити формування вартості та ціни наданих таких послуг, в актах не зазначено які допоміжних компоненти давальницької сировини були використані у виробництві.

В апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом завищення розміру від`ємного значення суми ПДВ та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, оскільки в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Апелянт вважає, що встановлені в ході проведення перевірки обставини вказують на відсутність реальності наданих послуг, а лише документальне оформлення господарських операцій з метою збільшення податкового кредиту.

Крім цього, апелянт вказував на встановлення в ході проведення перевірки відсутності у позивача права на отримання бюджетного відшкодування та відсутності права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2024 року на рахунок платника у банку через невірний період формування від`ємного значення з податку на додану вартість.

З огляду на зазначене апелянт вважає, що податкове повідомлення-рішення від 02.07.2024 року № 1487114290704 є правомірним та обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.

Зважаючи на викладене апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне:

Судом встановлено, що ТОВ «МЕНТОС ЛТД» зареєстровано 06.02.2019 року, номер запису 15221020000040223.

19.04.2024 року ТОВ «МЕНТОС ЛТД» була подана податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2024 року (вх. № 9099742319), в якій визначено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 7159258 грн. Також у рядку 20 податкової декларації з ПДВ задекларовано суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 7156466 грн.

На підставі направлень від 27.05.2024 року № 1322/14-29-07-10, № 1323/14-29-07-10, а також наказу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 20.05.2024 року № 690-п, посадовими особами Головного управління ДПС у Миколаївській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ТМЕНТОС ЛТД», код ЄДРПОУ 42801210, щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у Миколаївській області був складений акт від 12.06.2024 року № 11008/14-29-07-04/42801210, у якому зафіксовано порушення п.200.1, абз. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період березень 2024 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку на суму 7156466 грн.

На підставі вказаного вище акта перевірки Головним управлінням ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.07.2024 року № 1487114290704, яким відмовлено ТОВ «МЕНТОС ЛТД» у бюджетному відшкодуванні ПДВ на суму 7156466 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, товариство оскаржило його до суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на наступне:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхні права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їхніх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника;

Статтею 200 Податкового кодексу України передбачено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків

Так, згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За положеннями п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суми такого від`ємного значення зараховуються у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

200.10. У строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Таки чином аналіз пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України дають підстави для висновку, що податок на додану вартість підлягає або сплаті до бюджету, або бюджетному відшкодуванню в залежності від того, яке значення має різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду: позитивне чи від`ємне. Наслідком накопичення за результатами звітного (податкового) періоду податкового кредиту в більшому розмірі, ніж податкових зобов`язань з податку на додану вартість, є виникнення від`ємного значення з цього податку, яке в подальшому призводить до виникнення права на бюджетне відшкодування ПДВ.

З огляду на особливості утворення від`ємного значення з податку на додану вартість, в ході документальної позапланової перевірки контролюючий орган може здійснювати перевірку фактичного здійснення господарських операцій, за рахунок яких позивачем сформовано податковий кредит.

В даному випадку, як вбачається з акту перевірки, основними чинниками виникнення від`ємного значення з ПДВ слугувало включення до складу податкового кредиту поточного звітного періоду до рядку 16.1 Декларації значення рядка 21 попереднього звітного періоду - лютий 2024р. у сумі 7 159 258 грн (100% від загальної суми податкового кредиту, відсутнє придбання товарів/послуг у звітному (податковому) періоді), яке сформовано переважно по операціях з придбання товарів/послуг (гідроксид натрію (сода каустична), гофроящик, жир замінник молочного жиру «Феттимилк-Сир 01АК» моноліт 20 кг, маргарин столовий «Для тортів», 80% моноліт 20 кг, дизпаливо, сало хребтове, сало бокове свине морожене, ріпак врожаю 2022, послуг по виготовленню готової продукції з давальницької сировини (ТОВ «Мінерал-Мікс»), послуг перевезення) у 2021-2022 роках на суму 7 129 355грн., у 2023р. 29 492 грн., у 2024р. - 411 грн.

В акті перевірки Головне управління ДПС України вказало на те, що сума від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2 Декларації) за період березень 2024 року сформована переважно з придбання ТОВ «Ментос ЛТД» сировини (маргарин, жир змінник молочного жиру, сало свине, ріпак для подальшої переробки на промислові монокабонові жирні кислоти: суміш жирних кислот (олеїнова та линолева кислоти) в 2021-2022 роках, а також супутні послуги з метою їх подальшої реалізації за межами митної території України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як встановлено в ході перевірки з наданих позивачем первинних документів та податкової звітності позивача, останній здійснював придбання послуг по виготовленню продукції з давальницької сировини у ТОВ «Мінерал-Мікс», і за рахунок вказаних господарських операцій позивачем сформовано від`ємне значення з ПДВ.

За наслідком перевірки контролюючий орган дійшов висновку про неправомірність формування позивачем суми від`ємного значення з податку на додану вартість, з огляду на неможливість встановлення придбання та передачі допоміжних компонентів для виробництва кислот жирних вільних, відсутність відображення в бухгалтерському обліку взаємовідносин з ТОВ "Мінерал-Мікс" по виготовленню готової продукції, не встановлення сплати в межах договору, неможливість встановлення на підставі наданих до перевірки актів приймання-передачі готової продукції якого сорту були вироблені та передані позивачу кислоти жирні вільні. Також контролюючий орган вказав на ненадання первинних документів щодо передавання тари для зберігання та отримання готової продукції, не підтвердження можливості використання протермінованої продукції.

Усі зазначені обставини, на думку перевіряючих, вказують на відсутність реальності наданих послуг, а лише документальне оформлення господарських операцій з метою збільшення податкового кредиту.

Надаючи оцінку висновкам акту перевірки, колегія суддів зазначає наступне:

Так у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю «Мінерал-Мікс».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Мінерал-Мікс» 01.06.2021 року був укладений договір про надання послуг по виготовленню готової продукції.

За умовами договору Виконавець (ТОВ «Мінерал-Мікс») бере на себе зобов`язання виготовити по завданню замовника (ТОВ «МЕНТОС ЛТД») готову продукцію на власних (орендованих) виробничих потужностях, залучаючи до цього власних фахівців).

Згідно вказаного договору виготовлення продукції процес переробки сировини Замовника в готову продукцію з використанням обладнання Виконавця.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Мінерал-Мікс» здійснювало виготовлення з давальницької сировини Замовника суміші жирних кислот та гліцерину технічного сирого.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Мінерал-Мікс» виготовляє продукцію з давальницької сировини на підставі Ліцензійного договору № Л-1 від 01.06.2021 року про використання ноу-хау, укладеного з ТОВ «Бленд Пром» (т. 2 а.с. 161-165).

Наданими позивачем актами надання послуг підтверджено надання Виконавцем (ТОВ «Мінерал-Мікс») послуг з перевезення: сала, соди каустичної, соапстока, маргарину, жиру замінника молочного жиру (т. 1 а.с. 108-118, 120,122-126, 128-135,137-139, 141-144, 146.). Факт перевезення вантажу підтверджується наданими товарно-транспортними накладними, в яких вантажоотримувачем вказано ТОВ «Мінерал-Мікс», місце розвантаження: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, Гідрокомплекс, 12 (т. 1 а.с. 184-202, т. 2 а.с. 199).

Також наданими актами надання послуг підтверджено зберігання гидроксиду натрію (соди каустичної), жиру замінника молочного жиру «Феттимилк-Сир1АК», сала хребтового замороженого, соапстоку світлих олій, суміші жирних кислот, гліцерину, олії пальмової, замінників жирів, фузу олійного, електроліту (т.1 а.с. 119, 121, 127, 136, 140, 145,147).

Передача ТМЦ у переробку підтверджується видатковими накладними, складеними у лютому 2024 року (т. 1 а.с. 203-222), актами приймання-передачі давальницької сировини (т. 2 а.с. 1-41)

У підтвердження факту виконання ТОВ «Мінерал-Мікс» умов укладеного договору та виготовлення готової продукції з давальницької сировини, позивач надав акти надання послуг (т. 1 а.с.148-149), акти приймання-передачі готової продукції (т.1 а.с. 223-250).

Відповідно до актів приймання-передачі готової продукції ТОВ «Мінерал-Мікс» згідно умов договору № 01/06/21-Д-1 про надання послуг по виготовленню готової продукції від 01.06.2021 року, виконав роботи з переробки давальницької сировини на готову продукцію, а саме суміш жирних кислот та гліцерин технічний сирий. Вказані акт містять відомості про кількість виготовленої продукції, а також вказано про передачу Замовнику актів списання поставленої сировини, розрахунків собівартості виготовленої продукції.

Позивачем надані копії калькуляцій витрат на виготовлення готової продукції, в яких вказано найменування сировини, яка використовувалась для виготовлення готової продукції, визначено кількість сировини, витраченої для виготовлення готової продукції, її вартість Крім того в калькуляції наведено розрахунок планової собівартості робіт по виготовленню готової продукції, які включають витрати на виробництво та ПДВ (т.2 а.с. 79-105).

У підтвердження сплати грошових коштів за придбання продукції, яка в подальшому використовувалась для виготовлення готової продукції, а також оплати послуг ТОВ «Мінерал-Мікс» за виготовлення готової продукції позивач надав платіжні доручення (т. 1 а.с.150-179).

У спростування доводів контролюючого органу про відсутність відображення в бухгалтерському обліку взаємовідносин з ТОВ "Мінерал-Мікс", позивач надав оборотно-сальдову відомість за період з 01.01.2024 по 31.03.2024 (т. 2 а.с.42-60).

Що стосується посилань контролюючого органу на не встановлення в ході перевірки факту придбання та передачі допоміжних компонентів для виробництва кислот жирних вільних, слід зазначити наступне:

Так, в акті перевірки контролюючий орган посилався на те, що аналізом наданих технічних умови встановлено, що для виробництва кислот, жирних вільних за фізико-хімічними показниками, що відповідають ТУ 20.1-43758250-005:2020 та іншим нормативним документам (ДСТУ) використовують наступну сировину базові компоненти (рослинні жири, тваринні жири та інші жири) та додатки та допоміжні компоненти: луги, спирти (метанол, етиловий, етиленгліколь), сорбенти, антиоксиданти, ферменти ліпази, грибна ліпаза, кокосове вугілля, біоцид на добавка, лимонна кислота, оксиди металів, електролітні та інша сировина.

Контролюючий орган вказував на не встановлення за наслідком проведення перевірки придбання та передачу допоміжних компонентів: луги, спиртів (метанол, етиловий, етиленгліколь), сорбентів, антиоксидантів, ферментів ліпази, грибної ліпази, кокосового вугілля, біоцидної добавки, лимонної кислоти, оксидів металів).

Позивачем надано до суду технологічний регламент виробництва кислот жирних вільних та їх похідних ТР 001-43270478-2021, згідно якого для виготовлення препаратів використовуються такі допоміжні компоненти, як луги (каустична сода та інші), кислоти, спирти, сорбенти , антиоксиданти, ферменти ліпази, грибна ліпаза, кокосове вугілля, біоцидна добавка, іонообмінна смола, лимонна кислота, фосфалісорб, оксиди металів, гетерогенний каталізатор, електроліти. Цим регламентом передбачено, що виготовлення КЖВ може відбуватись декількома способами безреактивним та з використанням реагентів. При цьому в якості реагентів можуть використовуватись різні речовини: луги, кислоти, електроліти та спирти.

При цьому згідно опису технологічного процесу виготовлення КЖВ, який складається з- п`яти блоків, в першу чергу здійснюється підготовка жирової сировини (подрібнення твердої сировини (сала або інших твердих жирів), розтоплення, очищення за допомогою фільтрів), а в подальшому приготування розчину лугу (соди каустичної), який згодом змішується з сировиною.

Таким чином за технологічним регламентом та визначених ним умов виробництва з використання реагентів достатнім є використання лише одного реагенту (допоміжної речовини). В свою чергу наданими позивачем доказами підтверджено передачу ТОВ «Ментос ЛТД» товариству з обмеженою відповідальністю "Мінерал-Мікс" в якості давальної сировини гідроксиду натрію (соди каустичної), яка і використовувалась при виробництві кислот жирних вільних. Використання в якості допоміжної речовини гідроксиду натрію (соди каустичної) і калькуляціями витрат на виготовлення готової продукції.

В акті перевірки податковий орган вказав також на не підтвердження позивачем можливості використання протермінованої продукції.

З цього приводу слід зазначити, що згідно п. 3 «Технологічного регламенту виробництва кислот жирних вільних та їх похідних ТР 001-43270478-2021», який встановлює характеристики вихідної сировини та матеріалів, сировиною для виготовлення кислот жирних вільних використовуються базові компоненти, зокрема, рослинні жири, в яких закінчився термін зберігання; відпрацьовані рослинні жири, некондиційні рослинні жири, не кондиція продуктів з вмістом жиру (масло вершкове, сметана, маргарин, смалець, майонез) та інші.

Таким чином, за Технологічним регламентом виробництво кислот жирних вільних може здійснюватися з сировини (жирів), в якої закінчився термін зберігання.

З огляду на викладене твердження відповідача про необхідність надання первинних документів, що підтверджують можливість використання протермінованої сировини для виробництва готової продукції, а також лабораторних аналізів, що дозволяють встановити за фізико-хімічними показниками можливості їх використання, є безпідставними.

Крім того слід відмітити, що згідно п. 4.2 ТУ 20.1-43758250-005:2020 продукція супроводжується документом про якість. Вказаним пунктом визначено, яку інформацію має містити такий документ, серед якої відсутнє обов`язкове вказання сорту товару.

Позивач посилався на те, що виготовлена ТОВ «Мінерал-Мікс» готова продукція промислові монокарбонові жирні кислоти: суміш жирних кислот (олеїнова та линолева кислоти) постачалась контрагенту-покупцю CONUNG CORPORATION (США). Як зазначив позивач, умовами зовнішньоекономічного контракту не передбачено зазначення сорту товару, а тому вказання сорту не здійснювалось. Також позивач наголосив на тому, що якість товару визначається конкретними показниками, які наведені виробником в паспортах якості, які були надані при відвантаженні товару покуплю.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що відсутність відомостей у складеній первинній документації про сорт товару не може свідчити про нереальність здійснюваних господарських операцій.

Щодо доводів контролюючого органу про ненадання первинних документів щодо передавання тари для зберігання та отримання готової продукції, позивач пояснив, що згідно договору відповідального зберігання, укладеного з ТОВ «Мінерал-Мікс» 01.07.2021 року № 01/07-21, ТОВ «Ментос ЛТД» зберігає сировину та готову продукцію на складах у ТОВ «Мінерал - Мікс» за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, Гідрокомплекс, 12 та в резервуарах виробника.

Позивач також вказав, що оскільки кислоти жирні вільні є рідкими, вони зберігаються в відповідних ємностях для зберігання рідких речовин, які є в наявності у ТОВ «Мінерал-Мікс», а в подальшому готова продукція постачалась покупцю на умовах FCA (склад виробника), та відвантажувалась (перекачувалась насосами) з ємностей виробника одразу в флексі-танки, які також призначені для транспортування рідких речовин.

Таким чином обґрунтованими є доводи позивача про те, що зберігання, передавання, та отримання готової продукції не потребує додаткової тари, що вказує на безпідставність висновків контролюючого органу.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що в даному випадку проведені господарські операції позивача з ТОВ «Мінерал-Мікс» щодо виготовлення готової продукції із давальницької сировини підтверджені належним чином складеними первинними документами, що підтверджують реальність проведених господарських операцій.

Надані первинні документи у повній мірі відображають зміст господарських операцій, їх вартісні та кількісні показники.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими висновки контролюючого органу щодо непідтвердження реальності здійснюваних між позивачем та ТОВ «Мінерал-Мікс» господарських операцій, а також зроблені у зв`язку з цим висновки про неправомірність формування позивачем суми від`ємного значення з ПДВ та відсутність права на бюджетне відшкодування з ПДВ в розмірі 6 624 015 грн. по вказаним операціям.

Слід зазначити, що проведеною контролюючим органом перевіркою також було встановлено відсутність права позивача на отримання бюджетного відшкодування в розмірі 532 451 грн., в тому числі за період травень 2021 року в сумі 2 грн., за липень 2021 року в сумі 6 850 грн., за жовтень 2021 року 525 599 грн. та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2024 року на рахунок платника у банку, з огляду на невірний період формування від`ємного значення з податку на додану вартість.

Позивачем вказані висновки контролюючого органу не спростовані, виявлені порушення позивач не заперечував.

Однак, посилаючись на неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивач вказував на те, що в Акті перевірки взагалі не були враховані суми ПДВ, заявлені до відшкодування, та сформовані по взаємовідносинам з ТОВ «Посейдон» у травні 2021р. в сумі 1524 грн, з ПП «Екофарм-Плюс» у липні 2021р. в сумі 6834 грн, з ТОВ «Аста-Агро» у липні 2021р. в сумі 1907,44 грн, з ТОВ «Аста-Агро» у серпні 2021р. в сумі 6671,82 грн, з ТОВ «Посейдон» у жовтні 2021р. в сумі 1750 грн та у грудні 2021р. в сумі 1750 грн, з ФОП ОСОБА_1 у січні 2022р. в сумі 44 284,80 грн, з ТОВ «ОптХім» у січні 2022р. в сумі 50487,50 грн, з ТОВ «Посейдон» у лютому 2022 р. в сумі 1750 грн.

Також позивач вказував на те, що при дослідженні правомірності формування р. 16.1 у Декларації за березень 2024р., відповідачем помилково враховано суму ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «ПаритетАгро» за жовтень 2021р. в розмірі 800 000 грн, замість заявленої 690 199 грн.

Вказане підтверджується змістом Акту перевірки (стр. 21).

Відповідачем не наведено жодного аргументованого доводи у спростування зазначених тверджень позивача, а також у порушення вимог ст. 77 КАС України не надано відповідних доказів.

За положеннями статті 58 ПК України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт, зокрема, невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У справах з приводу оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, адміністративним судом перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати протиправним і скасувати оскаржуване рішення або відмовити у цьому.

У пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Враховуючи підтверджене судом право товариства на бюджетне відшкодування по операціям, проведеним з ТОВ «Мінерал-Мікс», а також зважаючи на часткове врахування та неврахування контролюючим органом сум від`ємного значення з ПДВ, які підлягають відшкодуванню з бюджету, без належного обґрунтування, необ`єктивної та неповної перевірки правомірності формування та декларування позивачем від`ємного значення та заявленої до відшкодування суми, що безпосередньо впливає на його право на отримання бюджетного відшкодування, колегія суддів доходить висновку, що прийняте в даному випадку податкове повідомленні-рішення не відповідає критеріям правомірності, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, є незаконним, а тому підлягає скасуванню в повному обсязі, як вірно встановлено судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права або норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 29.01.2025 року.

Суддя-доповідач: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова