Постанова

від 29.01.2025 по справі 620/9289/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/9289/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Куковицьке» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

02 липня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Куковицьке» (далі - позивач) звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - відповідач, апелянт), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21 травня 2024 року №8477/ж10/25-01-07-00 в частині суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 64 996,66 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує, що висновки викладені в Розділі 3.1. Акту «Результати перевірки визначення податкових зобов`язань (розділ І Декларації), а саме щодо заниження суми податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з реалізацією насіння соняшнику врожаю 2022 року нижче звичайних (ринкових) на загальну суму ПДВ 64 996,66 не відповідають дійсності, а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21 травня 2024 року №8477/ж10/25-01-07-00 в частині суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним та невірним з`ясуванням фактичних обставин справи, порушенням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що ТОВ «Куковицьке» занижено суму податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з реалізацією насіння соняшнику врожаю 2022 нижче звичайних (ринкових) цін на загальну суму ПДВ 64 996,66 грн., у т.ч. за січень 2024 року на суму 64 996,66 грн.

Разом з тим, відповідач просить розгляд апеляційної скарги здійснювати за участю представника Головного управління ДПС у Чернігівській області у режимі відеоконференції.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року та від 12 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

05 грудня 2024 року представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу за змістом якого просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін та закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 по справі №620/9289/24.

Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Щодо клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з поданого клопотання апелянта, в такому не наведено доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частин 1-3 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

За приписами частин 5 та 7 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Стаття 261 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює наступні особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні.

Відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Треті особи мають право подати пояснення щодо позову у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів з дня його отримання.

Колегія суддів зазначає, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ніяким чином не обмежує процесуальні права учасників справи, а свої пояснення та докази у справі учасники справи мають можливість надати до суду за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши клопотання апелянта, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, беручи до уваги пункт 20 частини 1 статті 4 та частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що дана справа є справою незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.

Розглянувши клопотання представника позивача про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року по справі №620/9289/24, колегія суддів зазначає, що заявником не наведено жодного нормативно-правового обґрунтування даного клопотання.

Так, відповідно до приписів частини 1, 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; підстави заяви (клопотання, заперечення).

Якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання даних вимог і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

З урахуванням вищенаведеного у сукупності, колегія суддів вважає необхідним клопотання представника позивача про закриття апеляційного провадження залишити без розгляду.

Відповідно до фактичних обставин справи, між ТОВ «Куковицьке» та ПрАТ «НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ» було укладено Договір поставки №145НЖК від 14.12.2023 відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець - прийняти і оплатити насіння соняшнику. Відповідно до Специфікації № 1 до Договору поставки №145НЖК від 14.12.2023 ціна на насіння соняшнику становить 14400 грн/тону з ПДВ. Пунктом 5 вищезазначеної специфікації передбачені такі базові показники для насіння соняшнику: вологість - 8%; смітна домішка - 3%; олійність соняшника на абсолютно суху речовину - не менше 50 %; п.6 кислотне число - 7.

Всі вищезазначені показники визначаються по середньому показнику на загальну кількість поставленого Товару. У разі поставки Постачальником Товару, показники якості якого гірше базових показників, встановлена Сторонами ціна Товару підлягає перерахуванню.

ТОВ «Куковицьке» здійснило поставки насіння соняшнику у період з 22.12.2023- 19.01.2024. По визначенню середнього показника якості по партії за реєстром були виявлені відхилення від базових показників, а саме: олійність соняшника на абсолютно суху речовину - 49,97 (базовий показник становить 50); смітна домішка - 3,3 (базовий показник становить 3). Так як виявлені відхилення від базових показників, то було знижено ціну на партію Товару до 14206,80 з ПДВ та проведено відповідні коригування.

ТОВ «Куковицьке» зареєструвало податкові накладні після відвантаження Товару з ціною перерахунку з знижкою по якості - 12462,11 без ПДВ (14206,80 з ПДВ).

У період з 02.04.2024 по 10.04.2024 на підставі направлення від 01.04.2024 №553/ж3/25-01-07-03-01 №554/ж3/25-01-07-03-01, виданого Головним управлінням ДПС у Чернігівській області, та наказу від 19.03.2024 №268- п, працівниками ГУ ДПС у Чернігівській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Куковицьке» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Чернігівській області складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Куковицьке» від 17.04.2024 №5706/ж5/25-01-07-03-01 та податкове повідомлення-рішення від 21.05.2024 №8477/ж10/25-01-07-00.

Перевіркою було встановлено порушення платником податків: пп.14.7.7, пп.14.1.219, п.14.1 ст.14, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено значення р.21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» за січень 2024 року.

Згідно з Актом, ТОВ «Куковицьке» здійснило реалізацію насіння соняшнику врожаю 2022 року ПрАТ «НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ» нижче звичайних (ринкових) цін.

Для визначення звичайних (ринкових) цін фахівці ГУ ДПС у Чернігівській області використали інформацію електронної зернової біржи України https://graintrade.com.ua.

За даними, зазначеними в Акті перевірки відповідач стверджує, що всі ціни взяті з електронної зернової біржи України https://graintrade.com.ua. зазначені без врахуванням податку на додану вартість (ПДВ).

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, ТОВ «Куковицьке» надіслало заперечення від 30.04.2024 вих.№191, в якому зазначило причини зменшення ціни, надало всі необхідні підтверджуючі документи та докази того, що всі зазначені ціни Головним управлінням ДПС у Чернігівській області якими вони обґрунтовують свою позицію зазначені з врахуванням податку на додану вартість (ПДВ).

За результатами розгляду заперечення Головне управління ДПС у Чернігівській області листом від 16.05.2024 №819/ж12/25-01-07-03-06 повідомило, що заперечення не підлягають задоволенню, акт перевірки від 17.04.2024 №5706/ж5/25-01-07-03-01 залишено без змін.

Вважаючи прийняте повідомлення-рішення від 21.05.2024 №8477/ж10/25-01-07-00 в частині суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 64996,66 грн протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції виснував, що при дослідженні фактору формування ціни контролюючий орган повинен співставити такі умови договору, як момент його підписання, кількість товару, строки поставки, строки оплати товару, розподіл обов`язків сторін контракту, якісні показники товару та інших умов, які безпосередньо впливають на формування ціни контракту, знижки, зумовлені втратою товарами якості або інших властивостей. Основними факторами, які формують ціну є якісні показники: для зерна - сорт, тип, підтип, клас, натура, чистота, вологість, скловидність, кількість масла на суху речовину, сміттєве насіння та інші.

Позаяк, відповідач використав аналітичні дані електронної зернової біржи України https://graintrade.com.ua.

Втім, на думку суду, вказана інформація не може бути визнана доказом звичайної ціни так як не було проведено співставлення умов поставки (продажу) зернових, за яких формувалися ці ціни, з умовами поставки (продажу), визначеними в договорі між ТОВ «Куковицьке» та ПрАТ «НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ».

Відповідачем також не було враховано звичайну практику при визначенні ціни між непов`язаними особами щодо встановлення надбавок чи знижок до ціни, зокрема знижок, зумовлених сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту, втратою продукцією якості, класу зернових або інших.

Тобто, відповідач під час перевірки помилково ототожнив зі звичайними цінами інформацію про валові середні ціни реалізації сільськогосподарської продукції сільськогосподарськими підприємствами. Перевіряючими не було проведено дослідження ринкових цін з урахуванням якості зернових, що реалізовувалися ТОВ «Куковицьке», яка безпосередньо впливає на ціну контракту.

А отже, матеріали акту перевірки не містять інформації щодо дослідження ринкової ціни соняшнику у прирівняних економічних (комерційних) умовах, а відтак висновок про заниження ТОВ «Куковицьке» податкових зобов`язань з ПДВ за рахунок реалізації соняшнику, за ціною, нижчою за звичайну, яка визначена за даними сайту https://graintrade.com.ua. не підтверджуються належними доказами.

Таким чином, аналізуючи все вищевикладене, суд вважав, що Головним управлінням ДПС у Чернігівській області не наведено жодного доказу на підтвердження невідповідності договірних цін реалізації сільськогосподарської продукції рівню звичайних цін. Використана контролюючим органом в якості обґрунтування звичайної ціни з метою оподаткування податком на додану вартість середня ціна електронної зернової біржи України https://graintrade.com.ua. не є звичайною ціною у розумінні приписів Податкового кодексу України, а отже прийняте за результатами перевірки спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Переглядаючи оскаржуване рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Наведені норми підтверджують висновок про те, що первинні документи, створені у письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотнє.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 грудня 2019 року у справі №826/13060/18.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції.

Згідно з п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

За п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Відповідно до ч. 1 статті 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 №5007-VI суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціпи; державні регульовані ціпи.

Вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Колегія суддів враховує, що законодавством не встановлено державне регулювання на продукцію, що реалізується позивачем, відповідно товариство вільне встановлювати ціни на реалізовану продукції за згодою сторін договору.

Системний аналіз наведених норм вказує, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами.

Така ціна, відповідно до п.п. 14.1.71 ст. 14 Податкового кодексу України, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

У справах, в яких спір стосується визначення бази оподаткування податком на додану вартість з дотриманням вимоги пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України щодо звичайних цін як мінімального рівня, якому повинна відповідати базі оподаткування, особливо важливе значення має факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим. І цей факт має доводити контролюючий орган, який вважає, що ціна товарів (послуг), визначена в договорі, не відповідає ринковим.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 16 грудня 2019 року у справі №200/12345/18-а та від 07 листопада 2022 року у справі № 320/5251/19.

Колегія суддів враховує, що в матеріалах перевірки контролюючий орган не навів обґрунтування, про те, яким чином при визначенні звичайної (ринкової) ціни ним було проведено співставлення економічних (комерційних) умов постачання продукції ТОВ «Куковицьке». Також, відсутній в матеріалах перевірки аналіз та співставлення умов поставки, обсягів поставок, строків оплати поставленого товару.

Окрім того, суд зауважує, що основними факторами, які формують ціну є якісні показники для зерна - сорт, тип, підтип, клас, натура, чистота, вологість, скловидність, кількість масла на суху речовину, сміттєве насіння та інші.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на проведений ним для цілей перевірки аналіз ринку продажу сільськогосподарських культур на підставі даних інтернет-ресурсу: graintrade.com.ua, оскільки відповідачем не конкретизовано постачальників із цінами яких здійснено порівняння, не наведено таких цін, не надано розрахунків на порівняння середніх цін та цін, за якими здійснювало реалізацію власно вирощеної продукції ТОВ «Куковицьке» та не зазначено, яка вартість такої продукції є звичайною ціною у розумінні Податкового кодексу України, що унеможливлює перевірити достовірність відповідних даних.

Поряд з цим, колегією суддів враховано роз`яснення ТОВ «Грейн Трейд Україна» №03/04 від 24.04.2024, відповідно до якого ціни, що зазначені у електронній зерновій біржі України https://graintrade.com.ua. вказуються з врахуванням податку на додану вартість (ПДВ).

Відповідно до положень статті 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 № 817/98 індикативні та звичайні ціни на товари для застосування їх у податкових цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації товарів на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

Водночас, в порушення вказаної норми, відповідач використав дані Електронної зернової біржі, яка є однією з приватних структур, що надає свій інтернет ресурс для публікації оголошень про пропозицію чи попит сільськогосподарської продукції. Тобто, під час перевірки відповідачем використана інформація з мережі Інтернет, яка не підтверджена документально, перевірити її неможливо.

При цьому, інформація, отримана за результатом неконкретизованого аналізу службових осіб Головного управління ДПС у Чернігівській області ринку продажу сільськогосподарських культур, не є податковою інформацію в розумінні Податкового кодексу України та не може бути підставою для висновків контролюючого органу щодо порушення платником податків норм податкового законодавства.

Відповідно статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено вимогу щодо достовірності доказів, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відсутність інформації у письмовому доказі (акті перевірки), виключає достовірність такого доказу.

Не зазначення в акті перевірки документів, на підставі яких зроблено висновок щодо визначення звичайної ціни, унеможливлює перевірку судом цих обставин та встановлення відповідного факту.

Отже, контролюючим органом не доведено, що позивачем здійснювався продаж продукції власного виробництва за цінами, що нижчі за звичайні (ринкові).

В контексті тверджень апелянта про те, що підприємство здійснювало реалізацію побічного продукту кукурудзи 2022 та побічного продукту кукурудзи 2023 на «Неплатників» та умовний продаж даної продукції нижче звичайних цін, колегія суддів зауважує, що спірним предметом реалізації у даній справі є насіння соняшнику врожаю 2022 року.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 21.05.2024 №8477/ж10/25-01-07-00 в частині суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 64 996,66 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що апеляційна скарга відповідача дублює зміст відзиву на позовну заяву, не містить норм законодавства, які порушені чи не враховані судом першої інстанції, не спростовано викладену у рішенні суду правову позицію та не спростовано доводів позивача, які стали підставою для задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан