Рішення

від 21.01.2025 по справі 205/7677/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

21.01.2025 Єдиний унікальний номер 205/7677/23

Провадження № 2/205/452/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 рік м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Бізяєвої Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Тімофєєвої І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до КП «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради, в якій просить: визнати незаконним та скасувати наказ КП «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради № 16 від 27 червня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення КП «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради; поновити на посаді; стягнути з КП «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 300 000,00 грн.; стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що вона працювала в КП «ДОКОД» ДОР» на посаді заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення КП «ДОКОД «ДОР». 27.06.2023 року їй ОСОБА_1 видано наказ від 27.06.2023 року №16 про звільнення з посади заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення КП «ДОКОД» ДОР». Зміст наказу полягає у встановленні в діях ОСОБА_1 заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення КП «ДОКОД» ДОР» факту одноразового грубого порушення трудових обов`язків, яке полягало у невиконанні наказів. Також підставами для звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП стали: - Акт про засвідчення факту відмови від виконання наказу від 22.06.2023 року; - Акт про засвідчення факту відмови від виконання наказу від 23.06.2023 року; - Акт про відмову у надані пояснень від 23.06.2023 року; - Акт про відмову у надані пояснень від 27.06.2023 року; - Доповідна записка начальника відділу з кадрових питань та правового ібезпечення КП «ДОКОД» ДОР» від 26.06.2023 № 1-26062023. Проте, вона не розуміє про які накази та про яке одноразове грубе порушення трудових обов`язків йде мова, на підставі якого її звільнили, з останніми наказами не була ознайомлена, як і з вищезазначеними документами, які стали підставою для її звільнення, всі свої посадові обов`язки виконувала належним чином відповідно до установленої посадової інструкції заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення КП «ДОКОД» ДОР», постійно діяла в межах та у спосіб передбачений чинним законодавством. Постановою ВС від 16.12.2022 року по справі №761/34905/20 передбачено, що: «Рішення компетентного органу власника підприємства і наказ про звільнення повинні містити чітко сформульоване однаразове порушення,яке стало підставою для звільнення. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити посилання на цілу низку (систему) порушень, за які був звільнений керівник, а лише вказувати на одноразове грубе порушеня конкретних трудових обов`язків». Проте наказ від 27.06.2023 року №16 про звільнення, не містить чітко формулювання одноразового грубого порушення. Щодо стягнння частини середнього заробітку. У зв`язку з відсутністю витребуваної позивачем перелік документів, та відсутністю довідки про доходи, позивачем буде надана до суду заява про збільшення позовних вимог. Щодо моральної шкоди, зазначено, що ситуація звільнення з роботи та супутні звільненню обставини заподіяли їй фізичних страждань, погрішили фізичний та психоемоційний стан і призвели до моральних страждань. Під час вйни була позбавлена єдиного джерела доходу та матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності. Після звільнення генерального директора ОСОБА_2 , на її думку також є незаконним та призначення нового генерального директора ОСОБА_3 з боку нового генерального директора на неї почався чинитись психологічний тиск, що зпочатку проявилось як відсторонення виконання її посадових обов`язків в наказі від 21.06.2023, визначивши на час відсторонення службовий кабінет обмеживши цим її права у пересувані майже на 3 місяці. Після звільнення зверталась за медичною допомогою до КНП «Міська клінічна лікарня №6», де були встановлені певні діагнози.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.07.2023 року відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

30.08.2023 року представником відповідача ОСОБА_4 подано відзив. В подальшому додатково було подані письмові пояснення, відповідно яких просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, обґрунтовуючи наступним. Розпорядженням голови обласної ради від 19.06.2023 року № 22-КП «Про кадрові питання комунального підприємства «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» Балашову О.І. 19.06.2023 року звільнено з посади генерального директора КП «ДОКОД» ДОР», а ОСОБА_3 призначено виконуючою обов`язки генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» 20.06.2023 року строком на 2 (два) місяці. 20.06.2023, під час представлення нового керівника при начальнику управління з питань охорони здоров`я, соціальної політики та розвитку освітньої галузі виконавчого апарату Дніпропетровської обласної ради Коломойця А.О. та заступнику директора Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної військової адміністрації Григорука О.П., Донченко Г.М. повідомила, що саме вона є виконуючою обов`язки КП «ДОКОД» ДОР», оскільки ОСОБА_2 перебуває на лікарняному. 21.06.2023 року в.о. генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» Заворотня Ю.В. ознайомила працівників трудового колективу на оперативній нараді із наказом від 21.06.2023 року № 2 «Про проведення службового розслідування та відсторонення від здійснення повноважень за посадою», з урахуванням змін до вказаного наказу було відсторонено на час проведення службового розслідування з 21.06.2023 року по 20.08.2023 року ОСОБА_1 від виконання обов`язків заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення КП «ДОКОД» ДОР». Як свідчать акти про відмову у ознайомленні з наказом від 21.06.2023 року № 2 ОСОБА_1 відмовилися від ознайомлення з ним, але його було зачитано в голос під час оперативної наради з працівниками підприємства. Але, в результаті грубого невиконання означеного наказу в питанні, що стосується відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень за посадами, було складено 22.06.2023 року та 23.06.2023 року два комісійні акти про засвідчення факту відмови від виконання наказу. ОСОБА_1 не виконувала наказ від 21.06.2023 року № 2 «Про проведення службового розслідування та відсторонення від здійснення повноважень за посадою», а саме: надавала вказівки працівникам підприємства всупереч вказівкам керівництва, підбурювала колектив підприємства не виконувати вказівок ОСОБА_3 , так як саме ОСОБА_1 (на її думку) була в.о. генерального директора, надавала доручення про скликання оперативних нарад без участі керівника підприємства, проводила офіційне листування з державними та контролюючими органами та візувала внутрішні документи підприємства (заяви на відпуски тощо є в матеріалах справи). Більш того, своє листування ОСОБА_1 здійснювала від імені КП «ДОКОД» ДОР», підписуючи документи як «в.о. генерального директора КП «ДОКОД» ДОР». Означене підтверджується листами-відповідями, які КП «ДОКОД» ДОР» одержало після незаконної діяльності ОСОБА_1 . Відповідно до п. 1.5. посадової інструкції заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення, з якою ОСОБА_1 ознайомилася 04.05.2020 року під підпис, у своїй роботі вона керується чинним законодавством України про охорону здоров`я, положеннями про КП «ДОКОД» ДОР», про комерційну таємницю, про запобігання корупції, а також іншими локальними нормативними актами КП «ДОКОД» ДОР», наказами й розпорядженнями керівництва та цією посадовою інструкцією. Всі перелічені факти було викладено у доповідній записці начальника відділу з кадрових питань та правового забезпечення від 26.06.2023 року за вих. № 1-26062023 та запропоновано ОСОБА_1 надати відповідні пояснення. Від надання пояснень ОСОБА_1 в черговий раз відмовилася, про що складено відповідний акт від 27.06.2023 року. Тобто, ОСОБА_1 грубо порушила вимоги п. 1.5. посадової інструкції в частині не виконання наказу КП «ДОКОД» ДОР» від 21.06.2023 року № 2 «Про проведення службового розслідування та відсторонення від здійснення повноважень за посадою», яким її відсторонено від виконання обов`язків за посадою. Наказ від 21.06.2023 року № 2 «Про проведення службового розслідування та відсторонення від здійснення повноважень за посадою» позивачкою не оскаржувався. В матеріалах справи є відео докази, на яких видно поведінку позивачки, а саме зухвалу поведінку, яка виражалася незгодою з призначення ОСОБА_3 на посаду в.о. генерального директора. З урахуванням викладеного зазначив, що невиконання позивачкою наказу керівництва підприємства, є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків. Також зазначив, що у наказі від 16.06.2023 року № 196-в «Про надання щорічної відпустки ОСОБА_2 на період відпустки ОСОБА_2 виконання обов`язків генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» покладено на заступника генерального директора ОСОБА_1 з 21.06.2023 року до 07.07.2023 року. Але, у зв`язку із тим, що 19.06.2023 року Розпорядженням Голови обласної ради «Про кадрові питання КП «ДОКОД» ДОР» № 22-КП від 19.06.2023 року було звільнено ОСОБА_2 з 19.06.2023 року та призначено ОСОБА_3 виконуючою обов`язки генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» з 20.06.2023 року, то ОСОБА_2 не могла піти у відпустку з 21.06.2023 року, тоді і не виникло підстав для виконання наказу від 16.06.2023 року № 196-в, у зв`язку із виданням нового документа, а саме Розпорядження Голови обласної ради «Про кадрові питання КП «ДОКОД» ДОР» № 22-КП від 19.06.2023 року. Також вказав, що згідно з наданими поясненнями свідка ОСОБА_2 остання повідомили, що лікарняний відкритий 20.06.2023 року, у зв`язку з цим також необґрунтовано посилання позивачки на той факт, що 19.06.2023 року у зв`язку з перебуванням ОСОБА_2 на лікарняному у позивачки виникли обов`язки згідно із статутом підприємства виконувати обов`язки генерального директора. Крім того, позивачкою не додано жодного доказу на підтвердження спричинення моральної шкоди, який зможе встановити взаємозв`язок між звільненням та підтвердження факту страждань і зміни звичного способу життя.

11.09.2023 року на адресу суду позивач подав відповідь на відзив, відповідно якого зазначив наступне. У справах в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю. Підставою застосування дисциплінарного стягнення є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Для правомірності накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності певних умов. Важливою умовою застосування п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості. Під разовим порушенням необхідно розуміти таку протиправну поведінку, що є обмеженою в часі та вчиненою саме одноразово (одну дію або бездіяльність). Також зауважив, що для застосування такої підстави звільнення необхідно не лише наказ про звільнення, а й Рішення компетентного органу власника підприємства, в нашому випадку Рішення Дніпропетровської обласної ради, яке в матеріалах справи відсутнє. Наказ №16 від 27.06.2023 року про звільнення ОСОБА_1 не містить чіткого формулювання одноразового грубого порушення. До того ж, зазначення в акті про засвідчення факту відмови від виконання наказу від 213.06.2023 року про те, що ОСОБА_1 скликала в КП «ДОКОД» ДОР» оперативну нараду через те, що відбувся підрив роботи підприємства не є фактом одноразового грубого порушення, через яке ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника генерального директора, адже підрив роботи підприємства ніякими доказами не підтверджений, та наслідків негативних з приводу скликання оперативної наради в КП «ДОКОД» ДОР» не відбулось. Щодо новопризначеного «директора» та виконання обов`язків генерального директора КП «ДОКОД» ДОР». Розпорядженням Голови ДОР від 19.06.2023 року звільнено ОСОБА_2 з посади генерального директора КП «ДОКОД» ДОР», а з 20.06.2023 року призначено виконуваючого обов`язки генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» Заворотню Ю.В. Зміна директора КП «ДОКОД» ДОР» відбулась без відповідного затвердження сесією ДОР, що прямо порушує встановлені норми ЗУ «Про місцеві самоврядування в Україні» та статуту КП «ДОКОД» ДОР». Штатним розкладом посади як «директор» КП «ДОКОД» ДОР» не передбачено, а тому факт перебування ОСОБА_3 на посаді виконуючого обов`язки генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» внутрішніми гсподарсько-розпорядчими документами не підтверджений. А тому всі видані накази в період перебування ОСОБА_3 на посаді виконуючого обов`язки «директора комунального підприємства КП «ДОКОД» ДОР» та яка призначена на посаду всупереч діючому законодавству є нікчемними, в тому числі і накази про проведення службового розслідування щодо ОСОБА_1 та наказ від 27.06.2023 року №16 про звільнення ОСОБА_1 . Відповідно до наказу №196-в від 15.06.2023 р., ОСОБА_1 на період щорічної відпустки з 21.06 по 07.07.2023 р. генерального директора ОСОБА_2 було покладено виконання обов`язків генерального директора. Згідно наказу генерального директора ОСОБА_2 №203-ос від 19.06.2023 р., заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення тимчасово призначено виконуючим обов`язки генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» з 19.06.2023 р. на період листка непрацездатності генерального директора ОСОБА_2 . Тобто ОСОБА_1 у законний спосіб була призначена 19.06.2023 р. виконуючим обов`язки генерального директора КП «ДОКОД» ДОР». 20.06.2023 р. до КП «ДОКОД» ДОР» прийшли невідомі особи, серед яких була ОСОБА_3 , які повідомили що згідно розпорядження голови ДОР від 19.06.2023 р. діючого генерального директора ОСОБА_2 було звільнено з 19.06.2023 р та призначено з 20.06.2023 р. виконуючого обов`язки генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» Заворотню Ю.В. Дане розпорядження було лише зачитано в голос. Для ознайомлення надано лише наказ №1 від 20.06.2023 р. в.о. генерального директора Заворотньої Ю.В., в якому було зазначено, що «Я, ОСОБА_3 відповідно до Розпорядження Голови обласної ради від 19.06.2023 р. №22-КП «Про кадрові питання КП «ДОКОД» ДОР», приступаю до виконання обов`язків директора КП «ДОКОД» ДОР», з 20.06.2023 р. Враховуючи виконання обов`язків як в.о. генерального директора, що визначені Статутом підприємства, маючи об`єктивні сумніви в законності дій по зміні керівництва лікувального закладу, ОСОБА_1 абсолютно в законний спосіб офіційно звернулась до державних та правоохоронних органів щодо перевірки законності дій, що відбувались в КП «ДОКОД» ДОР». Щодо моральної шкоди, зазначено, що у зв`язку із незаконними звільненням під час війни, вона була позбавлена єдиного джерела доходу заробітної плати, як застрахована особа позбавлена права на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг за застрахуванням. Після звільнення генерального директора ОСОБА_2 , з боку нового директора на неї почався чинитись шалений психологічний тиск, що зпочатку проявлявся у відсторонені виконання нею посадових обов`язків в наказі від 21.06.2023. Після її звільнення, стан здоровя значно погрішився, була вимушена звернутись за медичною допомогою, де були встановлені діагнози, які супроводжувалися загальною слабкістю, задишкою, головним болем.

18.09.2023 року представником позивача адвокатом Коваленко В.С. подано заяву про збільшення позовних вимог, у вигляді стягнення з КП «ДОКОД» ДОР» на користь ОСОБА_1 середній заробіток ОСОБА_1 , яка перебувала на посаді заступника генерального директора з інформаційно організаційного забезпечення КП «ДОКОД» ДОР» за весь час вимушеного прогулу до моменту прийняття рішення суду в даній справі виходячі із середньої заробітної плати за один календарний місяць роботи за період з травня 2023 по червень 2023 рік, яка складає 47046,47 грн.

31.10.2023 року представником відповідача до суду подані заперечення, відповідно яких просив суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська суду від 22.04.2024 року підготовче судове засідання у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська суду від 22.04.2024 року витребувати у Комунального підприємства «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради належно завірені матеріали службової перевірки, складені на підставі наказу від 21.06.2023 року № 2 «Про проведення службового розслідування та відсторонення від здійснення повноважень за посадою».

Ухвалою Ленінськогорайонного судум.Дніпропетровська судувід 12.09.2024року здійсненоперехід зрозгляду справипо сутіна стадіюпідготовчого судовогозасідання.Прийняти до розгляду заяву про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська суду від 11.11.2024 року підготовче судове засідання у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

В ході розгляду справи, була допитана під присягу, свідок ОСОБА_2 , яка надала наступні свідчення. Вона була головним лікарем обласного диспансеру з 1995 року, потім з 2019 року є генеральним директором КП «ДОКОД» ДОР». На протязі 20 років повноваження виконуючого обов`язки генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» виконувала саме ОСОБА_1 19.06.2023 року вона була на роботі до обіду, так як почувала себе погана після обіда пішла. 20.06.2023 року у неї був відкритий лікарняний. Також того ж чила, 20.06.2023 року, їй зателефонувала ОСОБА_1 та повідомила, що на роботу прийшли невідомі люди, які повідомили що її ОСОБА_2 , як генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» звільнено, на що від неї була Донченко порада щодо виклику 102.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, посилаючись на підстави зазначені у позові та відповіді на заперечення. Додатково позивачем зазначено, що вважає звільнення генерального директора ОСОБА_2 не законним, на що ОСОБА_2 подано касаційну скаргу щодо її незаконного звільнення.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 235 КЗпП України в разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У ч. 1 ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно з п. 1 ч. 1 чт. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має враховувати характер проступку, обставини, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду, істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен встановити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали (могли настати) внаслідок такого порушення.

Грубість порушення трудових обов`язків визначається характером дій чи бездіяльності працівника, істотністю наслідків порушення та формою вини. Право оцінки порушення як грубого покладається на суд, який розглядає конкретний трудовий спір. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватися з дотриманням порядку і строків, передбачених статтями 148, 149 КЗпП України.

Під разовим порушенням необхідно розуміти таку протиправну поведінку, що є обмеженою в часі та вчиненою саме разово (одну дію або бездіяльність). Не є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків тривале, неналежне керування роботою установи, ослаблення контролю за робою підлеглих тощо.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.10.2021 року у справі № 305/1001/18 (провадження № 61-3286св21).

Порушення трудових обов`язків з прямим умислом може бути визнано таким, на яке розповсюджується дія п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, навіть за відсутності шкідливих наслідків.

Під порушенням трудових обов`язків розуміється невиконання чи неналежне їх виконання. До трудових обов`язків віднесені обов`язки працівника, визначені трудовим договором (контрактом), посадовою інструкцією, іншими локальними нормативними актами та законодавством про працю.

У постанові Верховного Суду від 02.02.2023 року у справі № 505/1452/19 (провадження № 61-7382св22) вказано, що за своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити посилання на цілу низку (систему) порушень, за які був звільнений позивач, а лише вказувати на одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків, яке може бути зафіксоване і в інших актах.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Також встановлено, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Положення ст. 149 КЗпП України зобов`язують до прийняття рішення про звільнення працівника за одноразове грубе порушення трудових обов`язків витребувати у нього письмові пояснення. Не можна звільнити за порушення, яке вже потягнуло застосовування інших видів дисциплінарних стягнень.

У ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За змістом ст. 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з наказом про переведення від 30.04.2020 року № 115-ос ОСОБА_1 працювала на посаді заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення КП «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер «Дніпропетровської обласної ради».

Відповідно посадової інструкції п. 1.1. та п. 1.3. заступника генерального директора з інформаційно- організаційного забезпечення, з якою ОСОБА_1 було ознайомлено під підпис, зазначено, що посада заступника з інформаційно- організаційного забезпечення (далі ІОЗ) належить до посад кервного складу КП «ДОКОД» ДОР». Заступник з ІОЗ призначається та звільняється у відповідності до діючого законодавства генеральним директором КП «ДОКОД» ДОР».

Розпорядженням голови обласної ради від 19.06.2023 року № 22-КП «Про кадрові питання комунального підприємства «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_2 19.06.2023 року звільнено з посади генерального директора КП «ДОКОД» ДОР», а ОСОБА_3 призначено виконуючою обов`язки генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» 20.06.2023 року строком на 2 (два) місяці.

ОСОБА_2 перебувала на лікарняному з 20.06.2023 року, згідно пояснення свідка ОСОБА_2 .

Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 04.06.2024 року у справі № 932/3589/24, за результатом розгляду справи по суті, судом встановлено серед іншого, що згідно з табелю робочого часу, ОСОБА_2 була на роботі до 19.06.2023 включно; розпорядженням голови ДОР від 19.06.2020 року Балашову звільнено з посади за п.1 ст.41 КЗпП України; ОСОБА_2 була непрацездатною з 14:15 год. 20.06.2023 року по 30.06.2023 року, діагноз «гостра інфекція верхніх дихальних шляхів».

Поясненнями сторін судом встановлено, що 20.06.2023 року ОСОБА_3 у супроводі інших осіб прибула в КП «ДОКОД» ДОР», для початку виконання покладених на неї обов`язків та для знайомства з працівниками лікарні, деяким працівникам лікарні ОСОБА_3 була відома, так як раніше працювала на підприємстві, в тому числі була знайома і з ОСОБА_1 , що не заперечувалось останньою в судовому засіданні. 20.06.2023 року ОСОБА_1 звернулась у поліцію з заявою про неправомірні, дій посадових осіб Дніпропетровської обласної ради та з інших питань.

Відповідно супровідного листа Дніпропетровської обласної прокуратури №09/4р-23, направлено Головному управлінню національної поліції в Дніпропетровській області за належністю для розгляду звернення ОСОБА_5 від 20.06.2023 щодо можливого вчинення кримінального правопорушення, а аткож з інших питань.

Відповідно супровідного листа Офісу Генерального прокурора №08/4-р від 22.06.2023, направленому Дніпропетровській обласній прокуратурі, В.о. генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» Г. Донченко, зазначено «направляють для організації заяву в.о. генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» Г. Донченко, щодо неправомірних, на думку автора, дій посадових осіб Дніпропетровської обласної ради та з інших питань».

21.06.2023 року КП «ДОКОД» ДОР» винесено Наказ №2 «Про проведення службового розслідування та відсторонення від здійснення повноважень за посадою», відносно ОСОБА_6 , медичного директора з стаціонарної допомоги, Донченко Г.М. заступника генерального директора з організаційно-методичної роботи, ОСОБА_7 , медичного директора з амбулаторної допомоги, з метою перевірки фактів, викладених у зверненнях відносно наказу КП «ДОКОД» ДОР» від 14.06.2023 року № 107-с, встановлено строк проведення службового розслідування з 21.06.2023 року по 20.08.2023 року, на час роботи проведення службового розслідування відсторонено від виконання обов`язків ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , під час відсторонення осіб визначити місце перебування закріплені службові кабінети.

Зміст наказу №2 від 21.06.2023 КП «ДОКОД» ДОР» було зачитано на оперативній нараді, в присутності ОСОБА_1 , що підтверджується переглянутим відео файлом в судовому засіданні. Нараду проводила ОСОБА_1 , як в.о. генерального директора КП «ДОКОД» ДОР».

21.06.2023 року складено Акт про відмову ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в ознайомлені з наказом № 2 від 21.06.2023 року «Про проведення службового розслідування та відсторонення від здійснення повноважень за посадою».

У зв`язку з тим, що при ознайомленні з наказом № 2 від 21.06.2023 року «Про проведення службового розслідування та відсторонення від здійснення повноважень за посадою» в.о. генерального директора ОСОБА_3 було зазначено не вірно займану посаду ОСОБА_1 , на що остання зробила зауваження, було винесено Наказ № 4 від 21.06.2023 року «Про внесення змін». У зазначеному наказі було внесено зміни до наказу № 2 від 21.06.2023 в частині виправлення посади позивачки.

21.06.2023 року складено Акт про відмову ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в ознайомлені з наказом № 4 від 21.06.2023 року «Про внесення змін».

Згідно з ст. 46 КЗпП України, відповідно до якої відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається, в тому числі, в інших випадках, передбачених законодавством.

Законність підстав проведення службового розслідування не є предметом позову у цій справі. У суду відсутні докази щодо оскарження Наказу від 21.06.2023 року № 2 «Про проведення службового розслідування та відсторонення від здійснення повноважень за посадою» стороною позивача.

Питання відсторонення чи не відсторонення особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, є дискреційним повноваженням суб`єкта, яким прийнято рішення про проведення службового розслідування.

Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 03.06.2022 року у справі № 331/2328/21 (провадження № 61-19285св21).

22.06.2023 року складено Акт про засвідчення факту відмови від виконання наказу № 2 від 21.06.2023 року «Про проведення службового розслідування та відсторонення від здійснення повноважень за посадою», відповідно до якого зазначено, що ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_7 не виконують приписи наказу, продовжують надавати вказівки працівникам підприємства, всупереч вказівкам керівництва підприємства.

23.06.2023 року складено Акт про відмову у наданні пояснень ОСОБА_1 з приводу невиконання наказу від 21.06.2023 року № 2 про проведення службового розслідування та відсторонення від здійснення повноважень за посадою.

Матерілпи справи містять доповідну записку начальника відділу з кадрових питань та правового забезпечення ОСОБА_8 №1-260062023 від 26.06.2023, у якій зазначено, що на виконання наказу в.о. генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» № 2 «Про проведення службового розслідування та відсторонення від здійснення повноважень за посадою», який був зачитаний в голос під час оперативної наради з працівниками підприємства, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 грубо невиконували даний наказ про відсторонення їх від виконання обов`язків за посадами, про що складені два комісійні акти від 22.06.2023 року та 23.06.2023 року. Надалі по тексту даної доповідної записки йдеться про фіксування порушення трудової дисципліни з боку заступника генерального директора ОСОБА_1 , невиконання нею розпорядження керівництва підприємства щодо відсторонення, візування документів та пропозицію щодо застосування до заступника генерального директора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

З наданих до матеріалів справи заяв про надання відпуски без збереження заробітної плати від 21.06.2023 року сестри медичної операційної операційного блоку № 1 ОСОБА_9 та молодшої медичної сестри операційного блоку № 1 ОСОБА_10 , позивачем ОСОБА_1 було поставлено свій підпис та допис «в наказ».

Відповідно наказу № 16 від 27.06.2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, вбачається, що підставою винесення наказу про звільнення є доповідна записка начальника відділу з кадрових питань та правового забезпечення КП «ДОКОД» ДОР» про встановлення факту одноразового грубого порушення трудових обов`язків заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення ОСОБА_1 , акт про засвідчення факту відмови від виконання наказу від 22.06.2023 року; акт про засвідчення факту відмови від виконання наказу від 22.06.2023 року та від 23.06.2023 року; акт про відмову у наданні пояснень від 23.06.2023 року.

Відповідно до згаданих актів та доповідної записки заступник генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення ОСОБА_1 вийшла за межі своїх повноважень, визначених посадовою інструкцією, що виражається у не виконанні наказу керівника щодо відсторонення від виконання повноважень за посадою, чим прямо порушено п. 1.5. посадової інструкції.

Відповідно до п. 1.2. посадової інструкції заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення, метою діяльності заступника з ІОЗ є удосконалення організаційних форм доступної спеціалізованої та кваліфікованої лікарської допомоги; організація, збір та обробка медико-статистичної інформації, забезпечення зв`язків з громадськістю.

Пунктом 1.3 посадової інструкції вбачається, що заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення призначає та звільняє у відповідності до діючого законодавства генеральний директор КП «ДОКОД» ДОР».

Згідно до п. 1.5 посадової інструкції у своїй роботі заступник генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення керується чинним законодавством України про охорону здоров`я, положеннями про КП «ДОКОД» ДОР», про комерційну таємницю, про запобігання корупції, а також іншими локальними нормативними актами КП «ДОКОД» ДОР», наказами й розпорядженнями керівництва та цією посадовою інструкцією.

Згідно до наказу від 16.06.2023 року № 196-в «Про надання щорічної відпустки ОСОБА_2 на період відпустки ОСОБА_2 виконання обов`язків генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» покладено на заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення ОСОБА_1 з 21.06.2023 року до 07.07.2023 року.

Суд зазначає, що у зв`язку із тим, що 19.06.2023 року Розпорядженням Голови обласної ради «Про кадрові питання КП «ДОКОД» ДОР» № 22-КП від 19.06.2023 було звільнено ОСОБА_2 з 19.06.2023 року та призначено ОСОБА_3 виконуючою обов`язки генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» з 20.06.2023 року, то ОСОБА_2 не могла піти у відпустку з 21.06.2023 року, тоді і не виникає підстав для виконання позивачкою наказу від 16.06.2023 року № 196-в, у зв`язку із виданням нового документа, а саме розпорядження Голови обласної ради «Про кадрові питання КП «ДОКОД» ДОР» № 22-КП від 19.06.2023 року.

Згідно з наданих пояснень свідка ОСОБА_2 остання повідомила, що лікарняний відкритий 20.06.2023 року, у зв`язку з цим також необґрунтовано посилання позивача на той факт, що 19.06.2023 року у зв`язку з перебуванням ОСОБА_2 на лікарняному у позивача виникли обов`язки, згідно статуту виконувати обов`язки генерального директора.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачка у період з 19.06.2023 року по дату звільнення, не набула повноважень в.о. генерального директора КП «ДОКОД» ДОР», а працювала по дату звільнення на посаді заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення.

Судом перевірено зміст листів наданих до матеріалів справи від заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони України від 22.06.2023 року № 2484/32-09/2-23, який відповідає на «заяву в.о. генерального директора Донченко Г.М. від 20.06.2023 року № 575»; від Дніпропетровської обласної прокуратури від 21.06.2023 року № 09/4/1534ВИХ-23 09/4р-23, яка відповідає на «звернення ОСОБА_1 від 20.06.2023»; від офісу Генерального прокурора від 22.06.2023 року № 08/4-р, який відповідає на «заяву в.о. генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» Галини Донченко від 20.06.2023 року № 575»; від Дніпропетровської обласної прокуратури від 23.06.2023 року № 09/4-1565ВИХ-23 09/4р-23, яка відповідає на «звернення ОСОБА_5 від 22.06.2023 року». Відповідно до змісту вказаних листів, вбачається, що позивач зверталася до різних правоохоронних органів з питанням незгоди із звільненням генерального директора ОСОБА_2 , згідно з розпорядженням голови Дніпропетровської обласної ради. Відповіді на листи позивачки були адресовані їй як в.о. генерального директора, таким чином суд приходить до висновків, що звернення до вказаних органів, здійснювала позивач використовуючи статус в.о. генерального директора.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач не виконала наказ про відсторонення від посади № 2 від 21.06.2023 року, оскільки вважала, що вона є в.о. генерального директора КП «ДОКОД» ДОР», що також підтверджується її візами на внутрішніх документах підприємства 21.06.2023 року (погодження надання відпусток).

Суд враховує, що зміст доповідної записки від 26.06.2023 № 1-26062023, актів від 22.06.2023 та від 23.06.2023 є достатньо ґрунтовним та зрозумілим для сприйняття, аби надати позивачу вичерпну інформацію про те, що саме - які її особисті рішення та юридично значимі вчинки - стало підставою для її звільнення.

Також суд констатує, що згідно з посадовою інструкцією заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення, ОСОБА_1 , остання не має повноважень на візування заяв працівників КП «ДКОД`ДОР» про надання відпуски.

Свідоме порушення імперативних вимог трудового законодавства, а так само й недбале виконання своїх посадових обов`язків правомірно та підставно мають бути оцінені як істотне свідоме грубе порушення керівником його трудових обов`язків.

Близька за змістом позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 522/4334/20 (провадження № 61-982св23).

У постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 року у справі № 6-2801цс15 наведено правовий висновок про те, що пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду: від 21.10.2019 року в справі № 711/8227/16-ц, від 22.11.2021 року в справі № 342/1310/19.

Також суд зазначає, що позивач мала можливість виконати наказ про її відсторонення, оскільки згідно з даним наказом за позивачем зберігалася заробітна плата, позивач могла не вчиняти жодних дій, які свідчать про невиконання наказу про відсторонення.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним заподіяно чи могло бути заподіяно шкоду, істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення (постанова Верховного Суду від 15.04.2019 року у справі № 461/605/18).

Також суд, зазначає що позивач свідомо усвідомлюючи значення своїх дій, не виконувала наказу про її відсторонення, оскільки підставою невиконання наказу про відсторонення була її незгода із звільненням ОСОБА_2 з посади генерального директора та призначення в.о. генерального директора Заворотню Ю.В., а продовження виконання позивачем обов`язків як в.о. генерального директора, що виразилось у візуванні заяв про відпуски працівників 21.06.2023 року, що фактично є наданням дозволу на такі відпустки, та підписання інших документів, вчинено позивачкою понад свої повноваження, є грубим порушенням.

Порушення трудових обов`язків з прямим умислом може бути визнано таким, на яке розповсюджується дія пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України, навіть за відсутності шкідливих наслідків.

Таким чином, суд приходить до висновку про вчинення позивачем одноразового грубого порушення трудових обов`язків, яке зафіксоване в актах та доповідній записці та які зазначені як підставу для звільнення в наказі № 16 від 27.06.2023.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання про відмову в задоволенні позову.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, сплачений позивачкою судовий збір не підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст.ст.12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволеніпозову ОСОБА_1 доКомунального підприємства«Дніпровський обласнийклінічний онкологічнийдиспансер» Дніпропетровськоїобласної радипро визнаннянезаконним таскасування наказупро звільненняз посади,поновлення напосаді,стягнення середньогозаробітку завесь часвимушеного прогулута моральноїшкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Комунальне підприємство «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради, ЄДРПОУ: 02007265, місцезнаходження юридичної особи: 49055, м. Дніпро, вул. Гавриленка, буд. 1.

Суддя: Н.О. Бізяєва