Постанова

від 28.01.2025 по справі 380/16184/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/16184/23 пров. № А/857/30652/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судових засідань Доморадової Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Представництва "ДРОГ-БУД" СП.З О.О. на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року про залишення без розгляду його позову до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

суддя(і) у І інстанціїГулик А.Г.,

час ухвалення рішенняне зазначено,

місце ухвалення рішенням. Львів,

дата складення повного тексту рішення 28 жовтня 2024 року,

ВСТАНОВИВ :

Представництво "ДРОГ-БУД" СП.З О.О. звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №4709/13-01-0703 від 20 березня 2023 року.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 380/16184/23 позов Представництва "ДРОГ-БУД" СП.З О.О. було залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

У апеляційній скарзі позивач Представництво "ДРОГ-БУД" СП.З О.О. просило зазначену ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що Представництво «Дрог-Буд» Сп. з о.о.» зареєстровано платником податків у Головному управлінні ДПС у Львівській області. Вважає, що оскільки підстав щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №23056/13-01-07-05 від 22 травня 2024 року іншими особами, ніж платник податків Представництво «Дрог Буд» Сп. з о.о.» законодавством не передбачено, то саме позивач має право оскаржувати в судовому порядку таке податкове повідомлення-рішення. Відтак має місце порушення законного права особи - платника податків на судове оскарження.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача Головне управління ДПС у Львівській області підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача у ході апеляційного розгляду підтримав подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду.

Представник Головного управління ДПС у Львівській області заперечив обґрунтованість вимог апелянта доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу. Просив залишити ухвалу судді першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Відповідно до частини 2 статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України (частина сьома статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 43 Кодексу адміністративного судочинства України визначено поняття адміністративної процесуальної правосуб`єктності.

Відповідно до частини 1 вказаної статті здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.

Частиною 3 статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Зважаючи на визначену статтею 43 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну процесуальну правосуб`єктність, для реалізації своїх прав та обов`язків як учасника справи, визначених статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України, юридична особа повинна мати правоздатність та дієздатність, які виникають з моменту створення юридичної особи та припиняються з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Адміністративна правосуб`єктність є основним, базовим елементом адміністративно-правового статусу особи й саме вона зумовлює можливість юридичної особи бути учасником адміністративних правовідносин та визначає обсяг її прав та обов`язків.

Верховний Суд у постанові від 25 липня 2024 року у справі №640/31489/21, ухваленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, сформулював висновки, за змістом яких представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

У зазначеній постанові суду касаційний суд зосередив увагу на тому, що представництва утворюються для виконання допоміжних операцій поза місцем знаходження самої юридичної особи в тих місцях, де знаходження такого представництва забезпечить зручність налагодження зв`язків, виконання певних дій, на які воно уповноважене юридичною особою, в тому числі виконання юридичних дій. На відміну від філій представництва не виконують фактичних дій, компетенція їх обмежена виконанням юридичних дій від імені юридичної особи. Представництва не визнаються суб`єктами цивільного права, а їх посадові особи можуть діяти від імені юридичної особи. Відповідальність за дії представництв і їх посадових осіб несе юридична особа, яка утворила ці представництва.

Представництва, хоча й є відокремленими підрозділами юридичної особи, проте продовжують залишатися складовими частинами юридичної особи й власною юридичною правосуб`єктністю вони не наділені.

Адміністративна процесуальна правосуб`єктність - це можливість особи бути носієм певних процесуальних суб`єктивних прав і обов`язків, у тому числі процесуальних суб`єктивних прав та обов`язків сторони справи, а відтак, особи, які є сторонами адміністративної справи, обов`язково повинні відповідати всім вимогам адміністративної процесуальної правосуб`єктності. Представництва, які не мають статусу юридичної особи, не наділені адміністративною правосуб`єктністю.

Так, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Представництво "ДРОГ-БУД" СП.З О.О. має ідентифікаційний код 26626926, правовий статус суб`єкта - без права юридичної особи, організаційно-правова форма за КОПФГ - 620 Представництво.

Окрім того, відповідно до відомостей Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України за запитом по коду ЄДРПОУ 26626926 інформації не знайдено. Тобто, Представництво "ДРОГ-БУД" СП.З О.О. не зареєстровано ні як юридична особа, ні як відокремлений підрозділ юридичної особи зі статусом юридичної особи.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV, визначено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом (пункт 4 частина 1 стаття 1).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року № 2709-IV (далі Закон № 2709-IV) цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи, з огляду на вимоги статті 25 цього Закону вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.

Статтею 27 Закону № 2709-IV передбачено, що особистим законом іноземної організації, яка не є юридичною особою відповідно до права держави, у якій така організація створена, вважається право цієї держави. Якщо така організація діє на території України, до її діяльності застосовується законодавство України, яке регулює діяльність юридичних осіб, якщо інше не випливає з вимог законодавства чи суті правовідносин.

З огляду на вимоги частин 2 та 3 статті 95 Цивільного кодексу України представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Керівники представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності (частина 4 статті 95 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що Представництво "ДРОГ-БУД" СП.З О.О., яке звернулося до суду із цим позовом, не є юридичною особою, а відтак не має адміністративної процесуальної правосуб`єктності (право- і дієздатності), що позбавляє його права на звернення до суду з позовною заявою.

До аналогічних висновків дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах від 25 липня 2024 року при розгляді справи №640/31489/21 та від 10 жовтня 2024 при розгляді справи № 640/32099/21, які в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору.

При цьому апеляційний суд наголошує на тому, що не заперечує права Представництва "ДРОГ-БУД" СП.З О.О. на звернення до суду в інтересах юридичної особи "ДРОГ-БУД" СП.З О.О. за наявності відповідних повноважень, однак у справі, що розглядається, позивачем виступає саме Представництво "ДРОГ-БУД" СП.З О.О., яке не має статусу юридичної особи і власною юридичною правосуб`єктністю не наділене.

Пунктом 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у разі подання позову особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, суд постановляє ухвалу про повернення позовної заяви, а якщо провадження у справі було відкрито - ухвалу про залишення позову без розгляду (пункт 1 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України)

Відсутність адміністративної процесуальної дієздатності у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України має наслідком залишення позову без розгляду.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, залишаючи позов Представництва "ДРОГ-БУД" СП.З О.О. без розгляду, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Представництва "ДРОГ-БУД" СП.З О.О. залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі №380/16184/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 29 січня 2025 року.