Ухвала

від 20.01.2025 по справі 932/5463/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/534/25 Справа № 932/5463/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Головуючого, судді доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

за участю:

адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2024 року у кримінальному провадженні № 12013040650001281 про відмову в задоволенні клопотання про повернення речового доказу у кримінальному провадженні, -

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2024 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання адвоката задовольнити та повернути ОСОБА_8 , володільцю, власнику, або уповноваженій нею особі, речовий доказ - будинок АДРЕСА_1 (до 15.10.2014 року вул. Плеханова 15г, після 21.09.2017 року вул. Князя Володимира Великого, буд. 13-Г), який знаходиться за координатами 48°2810.0N 35°02`28.1E, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:02:422:0113.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Вказує, що висновки суду першої інстанції про відсутність у ОСОБА_8 права вимагати повернення їй речового доказу є безпідставними. Так, ОСОБА_9 був власником відповідного об`єкта незавершеного будівництва, набувши його на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.09.2015 року. Оскільки на той час він перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_8 , то відповідне майно на підставі положень сімейного законодавства є їх спільною сумісною власністю, а відтак ОСОБА_8 має право звернення із клопотанням про його повернення.

Зазначає, що посилання суду на реєстрацію спірного об`єкту нерухомості за територіальною громадою м. Дніпра на підставі рішення Дніпровської міської ради від 20.12.2017 року № 47/28 є необгрунтованим, оскільки вказане рішення втратило чинність на підставі рішення міської ради від 19.09.2020 року, а також законом не передбачене набуття суб`єктом права комунальної власності на підставі його власного рішення.

Вказує, що висновок суду про необхідність вирішення спору про належність речей, що підлягають поверненню, в порядку цивільного судочинства є помилковим.

Зазначає, що об`єкт будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013940650001281 раніше вже повертався представнику ОСОБА_9 - адвокату ОСОБА_10 , втім у подальшому його повторно було передано на відповідальне зберігання КП Муніципальна варта ДМР.

Адвокат посилається на положення Конституції України та рішення ЕСПЛ щодо забезпечення права власності особи та безперешкодного володіння, користування та розпорядження, з огляду на що вважає, що майно, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, яке закрито, підлягає негайному поверненню його власнику ОСОБА_8 як дружині померлого ОСОБА_9 .

Оскаржуваною ухвалою суду залишено без задоволення клопотання адвоката ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_8 про вирішення питання щодо повернення речових доказів у кримінальному провадженні № 12013040650001281.

Мотивуючи прийняте рішення, суд зазначив, що у провадженні СВ ДРУП ГУНП у Дніпропетровській області перебувало кримінальне провадження № 12013940650001281, яке постановою слідчого від 17.01.2023 закрито.

Суд першої інстанції зазначив, що представники ОСОБА_8 , - адвокати ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , - не мають правових підстав звертатись з клопотанням про повернення даного об`єкту, оскільки ОСОБА_8 ( дружина померлого ОСОБА_9 ) не є його правонаступником, а тому в неї відсутні правові підстави звертатись з клопотаннями про повернення даного майна.

Крім того суд зауважив, что надані документи взагалі не містять інформації на підтвердження права власності ОСОБА_9 , або його правонаступників.

Одночасно суд зазначив, що померлий ОСОБА_9 вважав себе власником відповідного об`єкту незавершеного будівництва на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, втім власником того самого майна себе вважає і Дніпровська міська рада, а відтак вбачається спір про належність речей, що підлягають поверненню, який згідно із ч. 12 ст. 100 КПК України підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача, адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які кожен окремо підтримали апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та співставивши їх з наданими матеріалами, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розглядаючи клопотання про повернення речового доказу в порядку статей 98, 100 КПК України, суд для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави його повернення або відмови у поверненні.

Як вбачається з клопотання про повернення речових доказів, заявник ОСОБА_11 порушував в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України питання про повернення речового доказу у кримінальному провадженні № 12013040650001281, яке перебувало у провадженні СВ ДРУП ГУНП у Дніпропетровській області та було закрите постановою слідчого від 17.01.2023 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 197-1, ч. 4 ст. 358 КК України.

Згідно із ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України у разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із ст. ст. 171-174 цього Кодексу.

З положень вказаної норми кримінального процесуального закону випливає, що у визначеному нею порядку судом вирішується питання про долю речей, які одночасно: по-перше, мали статус речових доказів у кримінальному провадженні, що було закрите слідчим або прокурором; по-друге, питання про їх долю не було вирішене на етапі досудового розслідування.

Згідно із ч. 12 ст. 100 КПК України спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства. У такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної сили.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги щодо помилковості висновків суду першої інстанції про відсутність у ОСОБА_8 правових підстав звертатись з клопотанням про повернення даного об`єкту, оскільки остання не є правонаступником померлого ОСОБА_9 . При цьому враховується, що згідно із клопотанням ОСОБА_8 вимагає повернення їй речових доказів не як правонаступник померлої особи, а як співвласник відповідного майна, тобто заявляє іншу правову підставу своїх вимог, яка судом першої інстанції взагалі не була обговорена.

Разом із тим, помилковість висновків суду у цій частині не впливає на правильність вирішення судом порушеного заявником питання з огляду на наступне.

Так, з наданих матеріалів видно, що заходи забезпечення у кримінальному провадженні №12013940650001281 були застосовані до об`єкта незавершеного будівництва буд. АДРЕСА_1 , який було визнано речовим доказом та передано на відповідальне зберігання КП Муніціпальна варта.

Також з матеріалів справи вбачається, що на будинок 15-к за адресою вул. Князя Володимира Великого (до 15.10.2014 року вул. Плеханова 15г, після 21.09.2017 року АДРЕСА_2 ), який збудований на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:02:422:0113, а зараз земельна ділянка має інші кадастрові номери 1210100000:02:422:0126 та 1210100000:02:422:0127, який було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12013040650001281, одночасно претендують як ОСОБА_8 , так і Дніпровська міська рада, кожен із яких вважає себе власником цього майна та на підтвердження свого права посилається на відповідні документи, які вважає правовстановлюючими.

Зважаючи на наявність спору про належність речей, які підлягають поверненню, а також приймаючи до уваги положення ч. 12 ст. 100 КПК України, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність на даний час підстав для повернення спірного майна ОСОБА_8 або іншій особі.

До з`ясування питання про належність відповідного майна, яке має цивільно-правовий характер та не може бути предметом розгляду у межах кримінального провадження, вирішення питання про його повернення як речового доказу є в цілому передчасним.

Відтак оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню за доводами апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст.100, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргуадвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання про повернення речового доказу у кримінальному провадженні залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4