Постанова

від 15.01.2025 по справі 186/1980/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1082/25 Справа № 186/1980/23 Суддя у 1-й інстанції - Янжула С. А. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,

за участюсекретаря судовогозасідання Драгомерецької А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Приміча Дениса Володимировича на заочне рішенняПершотравенського міськогосуду Дніпропетровськоїобласті від30травня 2024року уцивільній справіза позовомДержавної спеціалізованоїфінансової установи"Державнийфонд сприяннямолодіжному житловомубудівництву"до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2023 року Державна спеціалізованафінансова установа"Державнийфонд сприяннямолодіжному житловомубудівництву" звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості (а.с. 2-5), в обґрунтування якого посилалась на те, що 22 грудня 2020 року між Державною спеціалізованою фінансовою установою «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», від імені та в інтересах якої діяло Харківське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1 (ВПО-ДБ)/20 щодо надання кредиту на придбання житла відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання пільгового довгострокового державного кредиту внутрішньо переміщеним особам, учасникам проведення АТО та/або учасникам проведення ООС на придбання житла, затверджений постановою КМУ №980 від 27 листопада 2019 року.

Згідно кредитного договору ОСОБА_1 надано кредит на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 1 870 459 гривень, строком повернення 143 місяців, починаючи з моменту перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника (п.п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 2.4 Кредитного договору).

Відповідно до п. 1.3, 1.4 Кредитного договору сума кредиту у розмірі 1 870 459 гривень надана на придбання житла, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 94,2 кв.м, згідно з попереднім договором від 13 грудня 2019 року. Позичальник зобов`язується сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 3% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором (п. 1.1 Договору).

На підставі п. 2.2 Договору кредитні кошти у сумі 1 870 459 грн 24 грудня 2019 перераховані позивачем та зараховані на рахунок ОСОБА_1 , відкритий у банку-агенті, який вказаний у п. 2.1 Договору, що підтверджується платіжним дорученням від 21 грудня 2019 року №74 та банківською випискою з 16.12.2019 по 17.01.2020 року.

Пунктом 2.4. Договору визначено, що погашення Кредиту та сплата процентів за користування Кредитом, що нараховуються відповідно до цього Договору, здійснюються Позичальником щомісячно не пізніше останнього дня місяця, за який проводиться таке погашення, починаючи з місяця, в якому було надано кредит (з 24 грудня 2019 року) відповідно до розрахунку погашення кредиту та сплати процентів за використання ним (Додаток №2 до цього Договору, який є невід?ємною частиною) та з кінцевим терміном погашення Кредиту до 21 листопада 2031 року (включно), на умовах, визначених цим договором.

У випадку, якщо день погашення Кредиту, припадає на неробочий (святковий або вихідний) день банку, у якому відкрито рахунок Кредитора, Позичальник зобов?язаний здійснити погашення Кредиту в перший за ним робочий день банку.

Відповідно до п. 2.5. Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється Кредитором щомісяця, не пізніше дня сплати платежу, зазначеного в п. 2.4. цього Договору, за фактичний час користування кредитом, включаючи день зарахування Кредитором коштів на поточний рахунок Позичальника зазначений в п. 2.1. цього Договору, та включаючи день повернення кредиту.

Крім того, позичальник зобов?язався належним чином виконувати взяті на себе зобов?язання за цим Договором. Повернути Кредит в сумі, вказаній у п.1.1. цього договору, своєчасно сплачувати проценти за користування Кредитом. У випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов?язань за цим Договором - сплатити штрафні санкції та інші платежі, у строки та на умовах, що визначені цим Договором, а також виконувати інші обов?язки, передбачені цим Договором (п.п. 4.3.1, 4.3.3 Договору).

У зв?язку із порушенням ОСОБА_1 умов Договору в частині своєчасного здійснення платежів по погашенню кредиту і сплаті відсотків, йому було надіслано претензію від 11 серпня 2023 року №258/01-01 з вимогою сплатити прострочену заборгованість за Договором, але прострочені платежі не сплачено.

Також, Харківським регіональним управлінням Держмолодьжитла листом від 06.10.2023 року №412/20-09 повідомлено ОСОБА_1 про здійснення перевірки та складено Акт від 17.10.2023 року про недопуск до проведення перевірки заставного майна за адресою: АДРЕСА_1 , а також цей акт надіслано на адресу реєстрації та на фактичну адресу відповідача.

ОСОБА_1 зобов?язання за Договором щодо погашення кредиту та сплати відсотків за користування не виконані, що призвело до виникнення простроченої заборгованості, загальна сума якої станом на 30 листопада 2023 року становить 355 510,54 гривень, яка складається з: заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом за період з 01 січня 2022 року по 30 листопада 2023 року у сумі 55 231,36 грн.; прострочена заборгованість з погашення кредиту за період з 01 січня 2022 року по 30 листопада 2023 року в сумі 300 279,18 гривень.

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь прострочену заборгованість на загальну суму 355 510,54 гривень та судові витрати.

Заочним рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2024 року позовні вимоги Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» заборгованість за кредитним договором №1(ВПО-ДБ)/20 від 20 грудня 2019 року, визначену станом на 30 листопада 2023 року, в сумі 305 510 (триста п`ять тисяч п`ятсот десять) гривень 54 копійки, яка складається з: заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 55 231,36 гривень за період з 01 січня 2022 року по 30 листопада 2023 року, простроченої заборгованості з погашення кредиту за період з 01 січня 2022 року по 30 листопада 2023 року в розмірі 245 279,18 гривень.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 582 (чотирьох тисяч п`ятиста вісімдесяти двох) гривень 66 копійок (а.с. 138-142).

Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2024 року в цивільній справі за позовом Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено (виділені матеріали а.с. 20-22).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 -адвокат ПримічД.В. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (а.с. 148-151).

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

Позивач скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін (а.с. 191-193, 198-200).

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 грудня 2019 року між Державною спеціалізованою фінансовою установою «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», від імені та в інтересах якої діє Харківське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1 (ВПО-ДБ)/20 щодо надання кредиту на придбання житла відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання пільгового довгострокового державного кредиту внутрішньо переміщеним особам, учасникам проведення АТО та/або учасникам проведення ООС на придбання житла, затверджений постановою КМУ №980 від 27 листопада 2019 року, відповідач отримав кредит в розмірі 1 870 459 гривень зі сплатою 3% річних за користування кредитом на термін 143 місяці.

Згідно копії платіжного доручення №74 від 21 грудня 2019 року та копії виписки/особовий рахунок з 16 грудня 2019 року по 17 січня 2020 року кредитні кошти у сумі 1 870 459 гривень перераховані позивачем та зараховані на рахунок ОСОБА_1

26 грудня 2019 року між Державною спеціалізованою фінансовою установою «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір.

Відповідно до п.1.1. Іпотечного договору Іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання Зобов?язання, що випливає з Кредитного договору передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим Договором, нерухоме майно житлового призначення, а саме: трьохкімнатну квартиру зі всіма обєктами функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 94,2 кв.м., житловою площею 43,8 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Харківським регіональним управлінням Держмолодьжитла листом від 06 жовтня 2023 року №412/20-09 повідомлено ОСОБА_1 про здійснення перевірки та складено Акт від 17 жовтня 2023 року про недопуск до проведення перевірки заставного майна за адресою: АДРЕСА_1 , а також цей акт надіслано на адресу реєстрації та на фактичну адресу відповідача.

ОСОБА_1 зобов?язання за Договором щодо погашення кредиту та сплати відсотків за користування не виконані, що призвело до виникнення простроченої заборгованості, загальна сума якої станом на 30 листопада 2023 року становить 355 510,54 гривень, яка складається з: заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом за період з 01 січня 2022 року по 30 листопада 2023 року у сумі 55 231,36 грн; прострочена заборгованість з погашення кредиту за період з 01 січня 2022 року по 30 листопада 2023 року в сумі 300 279,18 гривень.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 , станом на 30 листопада 2023 року, становить 305 510,54 гривень, з яких: сума боргу за нарахованими, але несплаченими процентами у розмірі 55 231,36 гривень за період з 01 січня 2022 року по 30 листопада 2023 року, прострочена заборгованість за тілом кредиту (основна) у розмірі 245 279,18 гривень за період з 01 січня 2022 року по 30 листопада 2023 року.

Задовольняючи позовні вимоги Державної спеціалізованоїфінансової установи«Державний фондсприяння молодіжномужитловому будівництву» суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, оскільки не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями відповідно до умов Договору.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, оскільки не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями відповідно до умов Договору.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що позивачем належними та допустимими доказами доведено, що прострочена заборгованість з погашення кредиту відповідача за період з 01 січня 2022 року по 30 листопада 2023 року становить 245 279,18 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, що за своїм змістом є платою за використання суми кредиту. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З наданого рахунку позивача випливає, що заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, становить 55 231,36 гривень.

Позивачем - Державною спеціалізованою фінансовою установою «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», надано належні докази щодо нарахувань процентів на прострочену заборгованість саме в такому розмірі, як заявлено.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 55 231,36 гривень.

Судом задоволено клопотання представника відповідача від 28 березня 2024 року в частині поновлення відповідачу пропущеного строку для подання доказів по справі, оскільки він був пропущений з поважних причин, наведених у відповідному клопотанні та приєднання до матеріалів справи доказів: квитанцій від 24 липня 2023 року, 09 лютого 2023 року, 31 березня 2024 року, 16 лютого 2024 року, 29 лютого 2024 року.

Квитанція від 09 лютого 2023 року №ХВВК-8СР6-КХ5H-1154 на суму 10 000 гривень та квитанція від 24 липня 2023 року №5576-A8E6-30K1-KE16 на суму 10 000 гривень, долучені представником відповідача, були враховані позивачем при розрахунку заборгованості за кредитним договором, - ці суми були зараховані у сплату відсотків за користування кредитом. Врахування цих платежів позивачем підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків (розгорнутий) станом на 29 лютого 2024 року, який був наданий позивачем до суду клопотанням від 26 березня 2024 року №469/005.

Квитанція від 31 січня 2024 року №AAHX-9H79-XM88-MEA1 на суму 5 000 гривень, квитанція від 16 лютого 2024 року №482Е-66АЕ-9ТВА-4ХВВ на суму 10 000,00 гривень та квитанція від 29 лютого 2024 року №М671-Р6АВ-5КРН-ХВ8К на суму 40 000,00 гривень, надані представником відповідача, які він просив врахувати при ухваленні рішення, судом вірно не було враховано, оскільки ці платежі здійснені відповідачем після пред`явлення позову позивачем, - ці суми були зараховані в погашення тіла кредиту.

Відповідно до п. 2.6 Кредитного договору у разі недостатності суми здійсненого Позичальником платежу для виконання зобов`язання за цим Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги Кредитора у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума Кредиту та прострочені відсотки за користування кредитом; у другу чергу сплачуються суму Кредиту та відсотки за користування Кредитом; у третю чергу сплачуються неустойка (штраф та пеня) та інші платежі відповідно до цього Договору.

Тому, платежі на суму 55 000 гривень, здійснені відповідачем після пред`явлення цього позову, позивачем зараховані в рахунок сплати найбільш ранньої простроченої заборгованості з погашення тіла кредиту.

З моменту пред`явлення позову минув значний час, заборгованість відповідача за Кредитним договором за наступний після пред`явлення позову період (з 01 грудня 2023 року по даний час) збільшилася, проте, ця заборгованість на даний час не є предметом цього позову.

При цьому, позивач відмовився від позовних вимог на суму 50 000 гривень, унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

Таким чином, суд першої інстанції з урахуванням вищевикладеного дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором (без врахування простроченої заборгованості за період з 01 грудня 2023 року по даний час) у розмірі 305 510,54 гривень, з яких: заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом за період з 01 січня 2022 року по 30 листопада 2023 року 55 231,36 гривень; прострочена заборгованість з погашення кредиту за період з 01 січня 2022 року по 30 листопада 2023 року 245 279,18 гривень.

Доводи скарги про те, що в підтвердження заборгованості позивачем були надані лише акти звірки взаєморозрахунків підписані лише з боку позивача та не підписані з боку відповідача колегія суддів відхиляє, як безпідставні.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо розміру отриманого та погашеного тіла кредиту за кредитним договором.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19).

В матеріалах справи наявні платіжне доручення №74 від 21 грудня 2019 року та копії виписки/особовий рахунок з 16 грудня 2019 року по 17 січня 2020 року, які є первинними документами та згідно яких кредитні кошти у сумі 1 870 459 гривень перераховані позивачем та зараховані на рахунок ОСОБА_1 .

Крім того, колегія суддів звертає увагу той факт, що отримання кредитних коштів та користування ним також підтверджується діями відповідача, а саме щодо погашення заборгованості за кредитним договором та передання позивачу в іпотеку майна для придбання якого і було отримано кредитні кошти, що підтверджується умовами вказаних договорів.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянти не скористався наданим йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвокатаПриміча ДенисаВолодимировича залишити без задоволення.

Заочне рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

Т.П. Красвітна