Постанова

від 28.01.2025 по справі 195/1535/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1789/25 Справа № 195/1535/22 Суддя у 1-й інстанції - Скрипченко Д. М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участі секретаря судового засідання Драгомерецької А.О.,

Учасники справи:

Заявники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

Заінтересовані особи: Виконавчий комітет Томаківської селищної ради Служба у справах дітей, Томаківський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса),

розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга Томаківським відділом Державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2024 року, головуючий у суді першої інстанції Скрипченко Д.М.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заяви

У серпні 2022року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись в суд із заявою про встановлення фактів батьківства та проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Існування такихвимог заявникипов`язували із тим, що вони знайомі між собою та знаходяться в близьких відносинах з початку 2015року. Через деякий час ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_2 народила від нього доньку ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після народження доньки, ОСОБА_2 не могла довгий час зареєструвати доньку в органах ДРАЦС, так як в неї немає паспорту. Томаківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 55 від 29 червня 2016року, дочка зареєстрована як ОСОБА_3 , в свідоцтві про народження немає фактичних відомостей ні про її батька, ні про її матір.

Вказували, що з кінця 2017року заявники знаходяться в фактичних шлюбних відносинах та разом виховують свою доньку ОСОБА_4 .

За таких обставин, заявники вимагали встановити факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з кінця 2017року проживають однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та є біологічними батьками малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов`язати Томаківський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) внести зміни до актового запису №55 від 29 червня 2016року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказавши батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , прізвище, ім`я та по батькові дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2024 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення факту задоволено частково.

Встановлено факт батьківства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку народила ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зобов`язано Томаківський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) внести зміни до актового запису №55 від 29 червня 2016року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказавши батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , прізвище, ім`я та по батькові дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В іншій частині заявлених вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково вимоги заяви, виходив з того, що заявниками було надано належні та допустимі докази на підтвердження наявності обставин, які свідчать про те, що ОСОБА_1 дійсно є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю якої є заявниця у справі ОСОБА_2 , у зв`язку з цим вважав, що наявні підстави і для внесення відповідних змін до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

13 листопада 2024 року Томаківський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою засобів поштового зв`язку апеляційну скаргу на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2024 року.

В апеляційній скарзі представник відділу висловив вимогу про скасування рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні заяви в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги стосуються виключно задоволених судом вимог заяви про встановлення факту.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду скаржник пов`язував з тим, що суд не звернув уваги на те, що реєстрація народження дитини проходила на підставі частини другої статті 135 СК України, за рішенням органу опіки та піклування, оскільки батьки не відомі, у зв`язку з чим визнання у даній справі батьківства є передчасним без визнання материнства щодо дитини.

Також заявник вказував про те, що відповідно до частини другої статті 129 СК України, до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство, а як вказує сам заявник ОСОБА_1 , він про своє батьківство знав точно з кінця 2017року, проте із заявою до суду звернувся лише у 2022році, тобто пропустив строк позовної давності.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу не подали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року апеляційну скаргу було залишено без руху.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду на 10 годину 20 хвилин 28 січня 2025 року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

Згідно копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої вказані ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 10).

Відповідно до Розпорядження голови Томаківської районної державної адміністрації №174-р від 22 червня 2016року та Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану №00016812758 сформованого 29 червня 2016року було здійснено реєстрацію актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , державна реєстрація проведена відповідно до частини другої статті 135 СК України (а.с.33,34).

Заявник ОСОБА_1 через представника звернувся до закладу судово-медичних експертиз із заявою про проведення дослідження щодо встановлення батьківства щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Висновком судово-медичної експертизи від 29 березня 2024року № 806-МГ встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вірогідність цього складає не менше 99,99999 % (а.с.130-133).

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

У даній справі скаржник в апеляційному порядку заперечує висновки суду в частині задоволених вимог про встановлення факту батьківства та зобов`язання внести зміни до актового запису про народження тож з огляду на те, що не були оскаржені висновки суду щодо решти вимог заяви щодо встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та встановлення факту материнства щодо заявниці ОСОБА_2 , у задоволенні яких відмовлено, такі висновки суду не можуть бути предметом перевірки суду в апеляційному порядку.

Задовольняючи частково вимоги заяви про встановлення фактів, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що ОСОБА_1 дійсно є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також суд першої інстанції виснував, що в такому разі, необхідно зобов`язати Томаківський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) внести зміни до актового запису №55 від 29 червня 2016року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказавши батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , прізвище, ім`я та по батькові дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, так як висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Визначальним для правильного вирішення даної справи є з`ясування питання про те, чи дійсно заявником ОСОБА_1 доведено факт його батьківства відносно дочки та чи має він право на звернення до суду з такою вимог при обставинах проведення державної реєстрації народження дитини відповідно до частини другої статті 135 СК України.

Як вбачається з матеріалів справи, дійсно висновком судово-медичної експертизи від 29 березня 2024року №806-МГ встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вірогідність цього складає не менше 99,99999 %.

Встановлюючи факт батьківства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку народила ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , суд першої інстанції правильно дійшов висновку про доведеність заявником такого факту, проте помилково вказав про народження дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки такий факт в суді не підтверджено, не надано належних та допустимих доказів.

Також, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність зобов`язання Томаківського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) внести зміни до актового запису №55 від 29 червня 2016року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо батька, матері та самої дитини.

Рішення суду про зобов`язання внесення змін до актового запису про народження щодо матері є передчасним, оскільки щодо матері не була проведена судово-медична експертиза про вірогідність її материнства, жодних інших доказів її материнства щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 суду заявниками не надано, а отже і відсутні підстави для внесення змін до актового запису про народження дитини щодо матері.

Щодо внесення змін до актового запису про народження в частині батька та самої дитини, апеляційний суд наголошує, що у разі ухвалення рішення судом про визнання особи батьком дитини, заявник не позбавлений права в порядку виконання такого рішення звернутися в загальному порядку до органів реєстрації про внесення змін до актового запису про народження, таким чином реалізувавши своє право бути записаним батьком дитини тощо.

Так, згідно частини другої статті 135 СК України, якщо батьки дитини невідомі, державна реєстрація її народження проводиться за рішенням органу опіки та піклування, яким визначається прізвище, власне ім`я, по батькові дитини і відомості про батьків.

Відповідно до статті 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту статті 128 СК України, вона не містить прямої заборони суду не приймати позов про визнання батьківства, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено в іншому, ніж відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу, порядку.

У разі констатації відсутності права на визнання батьківства на підставі статті 128 СК України, без зазначення ефективного способу захисту прав позивача на приватне життя, суд позбавить ОСОБА_1 права на доступ до правосуддя. Такий підхід не узгоджується із гарантіями, передбаченими статтями 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На думку апеляційного суду, заява ймовірного біологічного батька про встановлення факту його батьківства підлягає розгляду судом по суті. У такий спосіб національні суди мають можливість належним чином встановити, чи було порушено право позивача на приватне життя, визначити найкращі інтереси дитини, оцінити баланс інтересів ймовірного батька, сім`ї та дитини.

В інший спосіб біологічний батько був би позбавлений будь-якої можливості доводити правовий зв`язок між ним та дитиною.

Така позиція узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини, висловленою, зокрема, у рішенні від 18 травня 2006року у справі «Ружанські проти Польщі» («Rozanski v. Poland», заява № 55339/00).

Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально. При цьому зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору.

У рішенні від 13 жовтня 2020року справі «KOYCHEV v. Bulgaria» (заява № 32495/15) ЄСПЛ виснував про те, що неможливість стверджуваного біологічного батька дитини домогтися розгляду по суті питання про визнання його батьківства є порушенням статті 8 Конвенції. Хоча національні органи та суди у своїх рішеннях навели конкретні причини, які, на їхню думку, виправдовували відмову у наданні дозволу заявникові встановити своє батьківство, процес прийняття цих рішень, як вбачається, не гарантував належного захисту інтересів заявника та не дав змоги детально оцінити факти і збалансувати відповідні інтереси. Як наслідок, ЄСПЛ визнав, що, незважаючи на широкі межі свободи розсуду, наданої державам у таких справах, право на повагу заявника до його приватного життя було порушено.

У справах, в яких чоловік бажає ініціювати провадження про оспорювання батьківства щодо дитини, суть позову заявника полягає не у тому, що держава повинна була утриматися від дій, а радше у неспроможності національних судів вирішити питання його біологічних відносин з дитиною, тим самим забезпечивши «повагу» до «приватного життя» заявника. Хоча основною ціллю статті 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання органів державної влади, вона не лише зобов`язує державу утримуватися від такого втручання, на додаток до цього негативного зобов`язання можуть існувати позитивні зобов`язання, притаманні ефективній повазі до приватного або сімейного життя. Ці зобов`язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин осіб між собою (див. рішення у справі «Фон Ганновер проти Німеччини (№ 2)» [ВП] (Von Hannover v. Germany (no. 2) [GC], заяви №40660/08 та № 60641/08, пункт 98, ЄСПЛ 2012).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад.

Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі № 758/10761/13-ц.

Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу (частина перша статті 18 СК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону) (частина перша статті 10 СК України).

Законодавець визначив порядок усунення прогалин в сімейному праві. Сімейні відносини є різноманітними, а соціальне життя - рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в законі безпосередньо. Умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом сімейно-правового регулювання (статті 1, 2 СК України); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників сімейних відносин (норми законодавства або договору); існує норма, що регулює подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2023 року в справі № 461/3122/19.

Очевидно, що позбавлення чоловіка, який вважає себе біологічним батьком, права ініціювати позов про визнання батьківства суперечить принципу розумності та справедливості.

Тому, в даному випадку, з урахуванням встановлених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту його батьківства відносно дочки, незважаючи на обставини проведення державної реєстрації народження дитини відповідно до частини другої статті 135 СК України, підлягає розгляду по суті з дотриманням статей СК України на підставі аналогії закону.

Отже, з огляду на вищезазначене, доводи апеляційної скарги про те, що реєстрація народження дитини проходила на підставі частини другої статті 135 СК України, за рішенням органу опіки та піклування, оскільки батьки не відомі, у зв`язку з чим визнання у даній справі батьківства є передчасним без визнання материнства щодо дитини, є необґрунтованими.

Так, статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно статті 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калачова проти Росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).

Висновком судово-медичної експертизи встановлено, що заявник ОСОБА_1 може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , вірогідність цього складає не менше 99,99999 %.

Тож, з огляду на висновок судово-медичної експертизи та інші обставини справи, апеляційний суд приходить до беззаперечного висновку про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до частини другої статті 129 СК України, до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство, а як вказує сам заявник ОСОБА_1 , він про своє батьківство знав точно з кінця 2017року, проте із заявою до суду звернувся лише у 2022році, тобто пропустив строк позовної давності, є безпідставними, оскільки частина перша статті 129 СК України стосується ситуації, за якої оспорити батьківство може чоловік, який вважає себе батьком дитини, а батьком дитини записаний інший чоловік. Тобто позивачем є чоловік, який вважає себе батьком дитини, а відповідачем - чоловік, який записаний батьком дитини.

Предметом доказування в цьому разі є відсутність кровної спорідненості між дитиною і чоловіком, записаним як батько в актовому записі про народження дитини, та наявність такої спорідненості між дитиною й особою, яка вважає себе її батьком. До позовної вимоги про визнання батьківства згідно з частиною першою статті 129 СК України застосовується позовна давність в один рік.

Обміркувавши аргументи скаржника у справі, колегія суддів вважає, що у даному випадку підлягають розмежуванню вимоги про визнання батьківства на підставі статті 128 СК України, до якої позовна давність не застосовується, та вимоги про визнання батьківства з правових підстав, визначених частиною першою статті 129 СК України, до якої застосовується позовна давність в один рік.

Більш того, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту батьківства в порядку окремого, а не позовного провадження.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Саме з такого розуміння вищезазначених норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав неповну оцінку. Встановивши наведені фактичні обставини у цій справі, від яких залежить правильне вирішення спору, застосовуючи положення вищенаведених норм права апеляційний суд вважає, що заявник виконав всі умови, встановлені законодавством для доведення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав неповну оцінку, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про часткове задоволення заяви.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, суд першої інстанції не виконав вимоги закону про законність рішення суду та саме невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України задовольнити частково апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції частково скасувати із ухваленням нового судового рішення в цій частині про встановлення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а у задоволенні вимог заяви про зобов`язання внести зміни до актового запису про народження відмовити з підстав передчасності таких вимог.

За положеннями частини сьомої статті 294 ЦПК України, яка регулює порядок розгляду справ окремого провадження, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Томаківського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) задовольнити частково.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2024 року в частині встановлення факту батьківства та зобов`язання внести зміни до актового запису про народження скасувати та ухвалити нове судове рішення в цих частинах.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволенні вимог заяви про зобов`язання внести зміни до актового запису про народження відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи віднести на рахунок заявників.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 січня 2025року.

Судді: